Вирок від 01 квітня 2026 р. у справі №534/3344/25 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа№534/3344/25

Провадження №1-кп/534/337/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року м. Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025175520000291 від 15.11.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, українця, з середньою технічною освітою, неодруженого, пенсіонера, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

в с т а н о в и в :

15.11.2025 близько 10 год 00 хв ОСОБА_4 перебуваючи на сходовому майданчику першого поверху другого під`їзду будинку АДРЕСА_2 , зустрів свого сусіда ОСОБА_6 , з яким на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виникла словесна сварка, під час якої у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 умисно наніс не менше трьох ударів по обличчю та в область правого вуха потерпілого ОСОБА_6 , чим спричинив тілесні ушкодження, у вигляді синців навколо очей, правої вушної раковини, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1402 від 17.11.2025 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав. Показав, що того дня, він повертався додому з магазину з пакетом продуктів, чекав на ліфт, коли до під`їзду зайшов потерпілий ОСОБА_6 . У потерпілого в руці був ключ, яким він намагався вдарити його. З переляку він штовхнув потерпілого, між ними зав`язалася бійка. Обвинувачений бив потерпілого правою рукою в лоб, наніс більше двох ударів (у судових дебатах зазначив, що було близько 6 ударів), лівою рукою в праве вухо, наніс більше двох ударів (у судових дебатах зазначив, що було близько 4 ударів). Удари наносив сидячи на потерпілому, ногами обхвативши його тулуб. Встав з потерпілого коли приїхали працівники поліції. Потерпілого забрали в лікарню, а обвинуваченого у відділ поліції давати покази. Тілесних ушкоджень обвинувачений не отримав (можливо лише один удар). До медичного закладу за допомогою не звертався. У судових дебатах обвинувачений зазначив, що штраф у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у сумі 510 грн) буде достатнім та дієвим покаранням для нього.

Попри не визнання обвинуваченим ОСОБА_4 вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вина обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення доведена повністю показами потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Потерпілий ОСОБА_6 показав, що того дня, він проходив повз обвинуваченого, з яким у них виник словесний конфлікт. Обвинувачений вдарив його ззаду, а потерпілий втратив свідомість. Прийшов до тями вже по приїзду працівників поліції, які доставили його до лікарні. Пам`ятає, що обвинувачений наніс йому близько п`яти ударів. Щодо міри покарання для обвинуваченого, то потерпілий погодився з пропозицією прокурора про застосування до обвинуваченого покарання у виді штрафу, а саме 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що коли вона зайшла в під`їзд, то побачила, що обвинувачений та потерпілий сварилися. Обоє застосовували фізичну силу. Потерпілий на її думку знаходився в стані алкогольного сп`яніння.

Свідок ОСОБА_8 будучи допитаною у судовому засіданні показала, що зайшовши в під`їзд побачила, що обвинувачений лежав на потерпілому. Самої бійки між ними вона не бачила. Лише те, що обвинувачений знаходився зверху на потерпілому до приїзду працівників поліції, а обличчя ОСОБА_6 було побите.

Крім показів потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , вина обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення доведена повністю дослідженими під час судового слідства письмовими доказами, такими як:

- рапортом працівника ВП №2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області, згідно з яким до чергової частини ВП №2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , 2 під`їзд, чоловік лежить біля ліфту та прохає про допомогу, кричить, що його б`ють (а.с.73);

- протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, згідно якого: близько 10 год 20 хв в другому під`їзді буд. АДРЕСА_2 на сходах 1-го поверху під час сварки ОСОБА_4 ударами по голові ОСОБА_6 наніс останньому тілесні ушкодження (а.с. 75);

- протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього від 15.11.2025, згідно якого об`єктом огляду являється ділянка, яка розташована у 2-му під`їзді будинку АДРЕСА_2 . Учасниками слідчої дії протокол підписано без зауважень (а.с.76-83);

- висновком експерта №1402 від 17.11.2025 згідно якого у потерпілого ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синців навколо очей, правої вушної раковини, які утворилися від дії тупих предметів (не менше ніж від трьох ударів) в строк і при обставинах, вказаних у постанові і підекспертним та за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень. Виявлені тілесні ушкодження не могли утворитися під час падіння тіла з положення стоячи як при вільному падінні, так і при падінні коли тілу придане прискорення (а.с.88-89);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 19.11.2026 за участі потерпілого ОСОБА_6 з фототаблицею до нього, згідно якого потерпілий показав механізм спричинення йому тілесних ушкоджень. Зокрема, під час конфлікту між обвинуваченим і потерпілим, ОСОБА_4 один раз долонею правої руки вдарив ОСОБА_6 по затильній частині голови. Після чого потерпілий впав на підлогу, а обвинувачений сів зверху на ОСОБА_6 та почав наносити удари по обличчю останнього, зокрема в область правого та лівого ока. Також ОСОБА_4 наніс один удар кулаком лівої руки по голові в область правого вуха. (а.с.90-96);

- висновком експерта № 1420 від 20.11.2025 згідно якого покази потерпілого ОСОБА_6 дані ним під час проведення слідчого експерименту від 19.11.2025 за фактом спричинення йому тілесних ушкоджень, по механізму, локалізації та кількості нанесених тілесних ушкоджень, можуть відповідати даним, отриманим при судово-медичній експертизі на його ім`я (а.с.97);

Зазначені докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, є такими, що доповнюють одне одного, є належними допустимими та достатніми, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.

Суд не приймає до уваги і критично ставиться до показань обвинуваченого, даних у судовому засіданні щодо не визнання вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбачених ч.1 ст.125 КК України, оскільки така позиція обвинуваченого є способом захисту від пред`явленого обвинувачення за вчинені кримінальні правопорушення та викликана бажанням уникнути кримінальної відповідальності.

Вказана позиція обвинуваченого є неспроможною і спростовується викладеними вище доказами в їх сукупності, а саме: стабільними і послідовними показами потерпілого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , дослідженими письмовими та доказами, що є обґрунтованими та такими, що логічно узгоджуються як між собою, так і з матеріалами кримінального провадження.

Підстав для критичної оцінки показів потерпілого та свідків судом не встановлено, оскільки мотивів можливої нечесності та наявність серйозних приводів для обмовляння як підстав давати неправдиві свідчення суду не доведено, репутація вказаного потерпілого та свідків не дискредитована, довіра до їх показань не підірвана.

Підстав, вважати, що ОСОБА_4 наносячи тілесні ушкодження потерпілому діяв з метою свого самозахисту у суду не має, з огляду на тривалі неприязні відносини, які склалися між обвинуваченим і потерпілим та можливості у обвинуваченого уникнути цього конфлікту, а не починати застосовувати силу для його вирішення.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Згідно медичних довідок обвинувачений на обліку лікаря психіатра та лікаря нарколога не знаходиться.

При обранні міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який не судимий, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, сімейний стан обвинуваченого, який є неодруженим, похилий вік обвинуваченого, стан здоров`я обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого ним кримінального правопорушення, зокрема, щодо не визнання обвинуваченим вини та погодження з прокурором щодо міри покарання, процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду справи, позицію потерпілого, який при призначенні покарання підтримав прокурора.

Суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, враховуючи наведені вище характеризуючі дані обвинуваченого, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів необхідним і достатнім є покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.125 КК України.

Потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди в сумі 6 000 грн. Позов обґрунтовує тим, що тривалий час відчував тривогу, страх та нервове напруження, мав порушення сну, зокрема безсоння. Був позбавлений можливості вести звичний спосіб життя , повноцінно відпочивати, працювати та спілкуватися з близькими.

У судових дебатах обвинувачений вказав, що достатньою сумою відшкодування моральної шкоди для потерпілого вважає 3 000 грн.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини третя та четверта статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи, що неправомірними діями обвинуваченого потерпілому ОСОБА_6 було завдано моральну шкоду, на користь останнього має бути стягнуто 3 000 грн, що буде справедливим розміром з урахуванням вини обвинуваченого та глибини душевних страждань особи, яка потерпіла від злочину.

Підстав для застосування положень статей 69 та 691 КК України суд не знаходить.

Речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Під час досудового розслідування запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався і підстави застосування такого заходу забезпечення до набрання вироком законної сили відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 завдану моральну шкоду в сумі 3 000 (три тисячі) грн.

В іншій частинні цивільного позову ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області, а обвинуваченим у той же строк з моменту його отримання.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому, захиснику обвинуваченого, потерпілому, роз`яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз`яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.

Суддя ОСОБА_1