Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №532/1106/25 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/1106/25

2/532/43/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Назарьової Л. В.,

з участю секретаря судового засідання - Маляренко І. М.,

учасники справи:

позивач – АТ «Сенс Банк»,

представник позивача – Цимбал В. І.,

відповідач – ОСОБА_1 ,

представник відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки, в режимі відеоконференції, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2025 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 291546,4 грн.

У позовній заяві зазначено, що 23.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» (далі – Банк) з метою отримання банківських послуг. 23.09.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено Угоду про надання споживчого кредиту № 501363761 від 23.09.2021 року. Відповідно до умов договору, кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а саме: тип кредиту кредит готівкою, сума кредиту 200 000,00 грн, процентна ставка складає 37 % річних, тип процентної ставки фіксована, строк кредиту становить 60 місяців, з кінцевою датою повернення кредиту 23.09.2026 року, зі сплатою щомісячних платежів до 23 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту, загальна кількість платежів 60, розмір мінімального щомісячного платежу становить 7356,11 грн, на рахунок відкритий у Банку, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, передбачених Договором.

АТ «Альфа-Банк» (після зміни назви АТ «Сенс Банк») свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, натомість відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 291546,40 грн, яка складається із заборгованості за кредитом 196 320,52 грн та заборгованості по відсотках 95 225,88 грн.

Враховуючи викладене, представник позивача прохає суд стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 501363761 у розмірі 291 546,40 грн, із яких 196 320,52 грн заборгованість за кредитом та 95 225,88 грн заборгованість по відсотках, а також понесені судові витрати: 3498,56 грн судового збору та 23486,39 грн витрати на професійну правничу допомогу.

27 травня 2025 року від представника відповідача, ОСОБА_1 – адвоката Ломаги А. А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача не погоджується із заявленими позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Щодо неукладення між АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору № 501363761 зазначає, що позивачем на підтвердження укладення кредитного договору не надано жодних документів, які можуть становити договір про споживче кредитування, до того ж не містять обов`язкових істотних умов, погоджених сторонами та передбачених Законом України «Про споживче кредитування». В матеріалах справи також відсутній Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ОСОБА_1 та Банком. Відповідачу також невідомий зміст копії акцепту пропозиції, наданої позивачем, до того ж на сторінках відсутній підпис відповідача та йому такий документ не надавався для ознайомлення Банком. Вважає, що Банк не довів існування та укладення кредитного договору №501363761 на заявлених умовах та передання його оригіналу ОСОБА_1 .

Також вважає розрахунок заборгованості за кредитом неналежним та недопустимим доказом, оскільки даний розрахунок є документом, який власноручно створений стороною позивача та повністю залежить від його волі. Наданий представником позивача розрахунок заборгованості не є первинним обліковим бухгалтерським документом в розумінні закону, а також не містить реквізитів розрахункових рахунків чи виду та номеру платіжної картки, на якому виникла заборгованість, до того ж не скріплений печаткою банку та не підписаний особою, повноваження якої на підписання оригіналу документу належним чином підтверджено. Також надані позивачем паспорти споживчого кредиту не можуть слугувати підтвердженням узгодження між сторонами умов кредитного договору, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем, не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Також наданий позивачем графік платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг є неналежним доказом та водночас підтверджує факт відсутності домовленості сторін про розмір кредиту та процентної ставки за його використання. До того ж відповідач не пригадує підписання такого документа. Водночас надані позивачем інші докази також викликають сумніви у порядку підписання їх сторонами.

В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та наявність заборгованості за договором про надання споживчого кредиту. Викладені обставини в своїй сукупності не можуть свідчити про волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору споживчого кредитування, оскільки матеріали справи не містять ні відповідного договору, ні угоди. Надані позивачем документи є недостатніми доказами для підтвердження існування кредитних правовідносин між сторонами. Вважає, що позивачем не доведено та не обґрунтовано заявлені позовні вимоги, оскільки не надано доказів на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовуються, що є його процесуальним обов`язком, в зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Також заперечує щодо стягнення витрати на правничу допомогу в заявленому розмірі та вважає недоведеним факт надання позивачу правничої допомоги, а тому прохає у відшкодуванні витрат позивача на правничу допомогу відмовити.

05 червня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача, АТ «Сенс Банк» - Цимбал В. І. зазначає, що викладені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача є безпідставними та спростовуються як фактичними обставинами справи, так і поведінкою самого відповідача, який намагається заперечувати очевидні факти після того, як виконував свої зобов`язання за договором та користувався наданими банком послугами. Ключовим доказом недобросовісності позиції відповідача є його фактичні дії з погашення кредитної заборгованості протягом кількох місяців частковими платежами на рахунок, визначений укладеним договором.

Також зазначає, що предметом даного позову є стягнення заборгованості за договором, яким було надано кредит у сумі 200 000,00 грн, а не за кредитною карткою. Тому всі посилання відповідача у відзиві на обставини щодо відсутності інформації про кредитний ліміт та видачу картки, які не мають значення для розгляду справи, оскільки ці обставини стосуються кредитної картки та взагалі не стосуються предмета спору. До того ж суду надано відповідні документи на підтвердження факту надання кредиту готівкою. Також твердження відповідача щодо відсутності підписів на документах є безпідставними та спростовуються наданими суду доказами.

Крім цього, відповідач безпідставно стверджує про суперечності в процентних ставках. Розрахунок заборгованості підписаний уповноваженою особою Банку та жодних доказів неправильності проведених розрахунків відповідачем не надано. Вважає, що позиція відповідача є проявом недобросовісності та спробою введення суду в оману. Усі заперечення відповідача є безпідставними та спрямованими виключно на уникнення виконання законних зобов`язань. Кредитний договір між сторонами був належним чином укладений з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Відповідач отримав кредитні кошти у повному обсязі, що підтверджується його власними діями з погашення заборгованості, а тому зобов`язаний їх повернути згідно з умовами договору. За таких обставин, прохає задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 травня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Протокольною ухвалою суду від 29 липня 2025 року здійснено перехід від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 вересня 2025 року по справі призначено судову почеркознавчу експертизу. Проведення експертизи доручено експертам Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса». Зобов`язано відповідача, ОСОБА_1 з`явитись до суду для відібрання зразків підписів. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 вересня 2025 року залишено без змін.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 січня 2026 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 січня 2026 року визнано явку ОСОБА_1 по справі обов`язковою.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 лютого 2026 року визнано явку ОСОБА_1 по справі обов`язковою.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09 березня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Представник позивача, АТ «Сенс Банк» - Цимбал В. І. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та прохав їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Представник відповідача, адвокат Ломага А. А. в судовому засіданні прохав відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість, оскільки відповідач кредитний договір не укладав, позивачем не доведено факту укладення споживчого кредиту, між сторонами не було досягнуто домовленостей щодо видачі кредиту та встановлених по договору відсотків. Відповідач кредитних коштів не отримував. Також заперечує щодо стягнення витрати на правничу допомогу та прохає відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Суд, заслухавши учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом установлено, що 23.09.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та фізичною особою ОСОБА_1 укладено угоду про надання споживчого кредиту № 501363761, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, шляхом підписання Анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (т. 1 а.с. 7-10, 15-17). Умови споживчого кредиту: тип кредиту – кредит готівкою; сума кредиту 200000 грн. Процентна ставка 37% річних, тип процентної ставки - фіксована. Строк кредиту становить 60 місяців; Дата повернення кредиту 23.09.2026 року, до 23 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту. Розмір мінімального щомісячного платежу становить 7356,11 грн, загальна кількість платежів 60.

В оферті на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501363761, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії позичальник в Додатку № 1 до цієї Угоди та Додатку № 4 до Договору, що є невід`ємною частиною Угоди пропонував визначити детальний опис складових загальної вартості кредиту реальної річної процентної ставки, графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування, сум комісійної винагороди на інших платежів за угодою.

Позивачем на підтвердження прийняття пропозиції відповідача укласти договір надано акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501363761, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 23.09.2021 року. Відповідач власним підписом на оферті підтвердив, що він отримав акцепт банку у дату підписання оферти.

Вказані вище обставини свідчать, що між сторонами виникли договірні зобов`язання, які є обов`язковими для виконання кожним із сторін. При цьому, оферта та акцепт містять всі істотні умови договору, на підставі позичальнику яких було надано кредит.

Підпис позичальника на цьому Договорі свідчить про отримання ним всієї інформації про умови кредитування та про те, що акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501363761, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 23.09.2021 року отримав під підпис у дату складання цієї оферти. Таким чином, твердження сторони відповідача щодо відсутності підписів на першій та другій сторінках Оферти є безпідставними, оскільки останній міститься на третій сторінці, де це передбачено формою документу, що підтверджує його ознайомлення та згоду з усіма умовами, викладеними у попередніх розділах.

Також до договору додано Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та орієнтовної реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, що є Додатком № 1 до Угоди про надання кредиту №501363761 від 23.09.2021 року (т. 1 а.с. 11).

Суду також надано паспорт споживчого кредиту із зазначенням інформації та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, реальну річну процентну ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та іншу додаткову інформацію, підписаний відповідачем ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 11 зворот).

23.09.2021 року ОСОБА_1 підписав заяву (акцепт) №248.501363761.111 про прийняття пропозиції укласти договір страхування від 23.09.2021 року (т. 1 а.с. 13).

До договору також додано заяву ОСОБА_1 (для ФОП), наданої з метою надання АТ «Альфа-Банк» можливості оцінити його реальний фінансовий стан для надання кредиту (т. 1 а.с. 14).

Також до матеріалів справи долучено завірену копію договору купівлі-продажу квартири від 17.07.2018 року, податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2020 рік, а також заяву ОСОБА_3 про надання згоди на укладення кредитного договору № 501363761 від 23.09.2021 року, яка містить персональні дані, що надані позичальником ОСОБА_4 для укладення кредитного договору та отримання кредиту (т. 1 а.с. 18- 21).

АТ «Альфа-Банк» виконав свої зобов`язання відповідно до умов вищевказаної угоди, надавши кредит на суму 200 000 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 569743748 від 23.09.2021 року (т. 1 а.с. 22), виписками по рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 23-34).

Згідно виписок по особовому рахунку за період з 23.09.2021 по 09.10.2024 року відповідач ОСОБА_1 користувався грошових коштами, а також здійснював періодично платежі для погашення заборгованості. Таким чином, твердження сторони відповідача щодо неукладення договору та неотримання кредитним коштів не заслуговують на увагу та спростовуються наданими доказами.

Згідно наданого АТ «Сенс Банк» розрахунку заборгованості за кредитним договором № 501363761 від 23.09.2021 року вбачається, що станом на 09.10.2024 року загальна сума заборгованості за договором становить 291 545,40 грн, яка складається із заборгованості за кредитом 196 320,52 грн та заборгованості по відсотках 95 225,88 грн (т. 1 а.с. 6). Розрахунок здійснено із урахуванням сплачених сум позичальником на погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом. Зазначений розмір боргу відповідач не спростував.

Позивач АТ «Сенс Банк» направило відповідачу письмові вимоги про усунення порушень та необхідність сплати заборгованості за кредитним договором (т. 1 а.с. 35, 39), однак, за наявних письмових матеріалів справи, відповідач вимоги позивача не виконав, заборгованість в повному обсязі не погасив.

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» змінено найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстро- ченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Таким чином, у позивача виникло право на звернення до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитом з відповідача на підставі частини 2 статті 1050 ЦК України.

Якщо кредит видавався на споживчі цілі, то кредитор з метою реалізації свого права на дострокове повернення кредиту повинен в обов`язковому порядку використати процедуру досудового врегулювання спору. Лише у випадку незадоволення вимоги кредитора останній може звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги, що фактично отримані позичальником ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» не повернуті, а також вимоги частини 1 статті 530 ЦК України не виконані, то кредитор має право вимагати його виконання.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та оригінали письмових документів, які відповідають наданим суду копіям, врахувавши обставин справи, вважає, що кредитний договір було укладено між позивачем та відповідачем на встановлених умовах, які на момент підписання були роз`яснені та зрозумілі відповідачу, про що свідчить його підпис. Відповідач отримав кредитні кошти та здійснював періодичні платежі для погашення заборгованості, що підтверджується випискою по особовому рахунку, що у свою чергу підтверджує факт укладення кредитного договору.

Надані суду документи, такі як заява ОСОБА_1 (для ФОП), договір купівлі-продажу квартири, податкова декларацію платника єдиного податку ФОП за 2020 рік, є доказом того, що відповідач особисто брав участь у процесі оформлення кредиту, до того ж не могли бути отримані Банком з інших джерел, окрім як самим відповідачем для укладення договору. Такі документи є лише підтвердженням платоспроможності відповідача, а не отримання ним кредиту як фізичною особою- підприємцем для інших (не споживчих) цілей. Спірний кредитний договір укладено із ОСОБА_1 для споживчих потреб, не пов`язаних із підприємницькою діяльністю.

Доводи сторони відповідача щодо відсутності кредитного договору та доказів виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо перерахування позичальнику кредитних коштів, а відтак, і отримання відповідачем кредиту, спростовуються наявними доказами у справі. Відповідач отримав кредитні кошти у повному обсязі, що підтверджується його власними діями з погашення заборгованості, а тому зобов`язаний їх повернути згідно з умовами договору.

При цьому, умови кредитного договору відповідачем не оспорювались та вимога про визнання такого правочину недійсним стороною відповідача не пред`являлась.

Також відповідач ОСОБА_1 не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ «Сенс Банк», не довів факту не отримання коштів та неукладення кредиту, а також відсутність заборгованості.

Доказів щодо неправильності або необґрунтованості складеного позивачем розрахунку, а також власного контррозрахунку заборгованості суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка на цей час не погашена, доказів протилежного суду не надано, у зв`язку з цим суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 501363761 від 23.09.2021 року в сумі 291 546,40 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому із ОСОБА_1 на користь на користь АТ «Сенс Банк» підля- гають стягненню документально підтверджені судові витрати, а саме сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 3498,56 гривень.

Крім цього, згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частинах четвертій шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження факту понесених витрат позивача на правничу допомогу суду надано: Договір про надання послуг №1006 від 28 січня 2025 року, укладеного між АТ «Сенс Банк» та АО «СмартЛекс» в особі керуючого партнера Лойфера Антона Едуардовича; довіреність № 023787/25 на адвоката Цимбала Вадима Ігоровича, підписана членом правління АТ «Сенс Банк»; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.01.2021 року серії ВА № 1287 (т. 1 а.с. 45- 50).

Відповідно до п. 3.1 Договору про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року, за надання послуг, що полягають у вчиненні виконавцем дій, передбачених цих Договором, замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375,00 грн, за отримання рішення суду 225,00 грн, а також комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85%.

Отже, розрахунок витрат на правову допомогу проведений за наступною формулою: 375,00 грн + 225,00 грн + 291546,40 х 7,85%, що становить 23486,39 грн, які необхідно стягнути з відповідача.

Водночас суд враховує викладені у постанові від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18 висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, за якими: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо».

Згідно правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, виходячи з принципу співмірності (який, включає у себе, зокрема такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт), враховуючи витрачений адвокатом час, участь в судових засіданнях, ціну позову, обставини справи та характер правовідносин у цій справі, суд вважає за можливе обмежити належну до стягнення з відповідача на користь позивача суму витрат на професійну правничу допомогу, визначивши її у сумі 11743,20 грн, що становить половину заявленого розміру (23486,39 / 2). Клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги представника позивача відповідачем заявлено не було.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України; статтями 526, 626, 628, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 501363761 від 23.09.2021 року в розмірі 291 546,40 (двісті дев`яносто одна тисяча п`ятсот сорок шість гривень сорок копійок) гривень, яка складається із:

- 196 320,52 грн – заборгованість за кредитом;

- 95 225,88 грн – заборгованість по відсотках.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 3498,56 (три тисячі чотириста дев`яносто вісім гривень п`ятдесят шість копійок) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати на правову допомогу у розмірі 11743,20 (одинадцять тисяч сімсот сорок три гривні двадцять копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Сторони:

позивач: акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя