Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №357/1602/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1602/26

Провадження № 2/357/3323/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Бондар Ж.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

21.01.2026 представник позивача, за довіреністю у справі - Мєшнік Костянтин Ігорович, звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, що зареєстрований судом 02.02.2026, обґрунтовуючи тим, що monobank - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення. 13.07.2018 ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку, що становлять договір та зобов?язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у гривні у розмірі 51900,00 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Позивач, вказує, що виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, а у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань, станом на 29.12.2025 утворилася заборгованість, що становить 51880,31 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). У добровільному порядку відповідач відмовляється повернути кошти, тому, позивач просить у судовому порядку стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість станом на 29.12.2025, за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 13.07.2018, у розмірі 51880,31 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн.

10.02.2026 судом постановлено ухвалу, якою відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 25.03.2026 - 10:00.

24.02.2026 представник відповідачки, адвокат Яресько Тарас Віталійович, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідач визнає факт підписання 13.07.2018 анкети-заяви, відкриття карткового рахунку та користування кредитними коштами в межах ліміту. Водночас, відповідач заперечує проти заявленого позивачем розміру вимог, оскільки не приєднувалась до тих «Умов» і «Тарифів», роздруківки яких додані до позову, та не узгоджувала розмір і порядок нарахування процентів, комісій та інших платежів. За умови виключення неузгоджених платежів (процентів, комісій та інших нарахувань) у відповідача відсутня заборгованість перед банком, у зв`язку з чим позов не визнається та відповідач просить суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Як убачається з указаних матеріалів, заявлена сума до стягнення тіла кредиту у розмірі 51880,31 грн була сформована не лише як залишок фактично використаного кредитного ліміту, а внаслідок зарахування до її складу інших платежів, які нараховував кредитор, а саме процентів за кредитом, що стягувались щомісячно (що прямо відображено у виписці), а також комісії, яка стягувалась за певні види операцій та відображена у виписці окремими рядками/у відповідній колонці. На підтвердження укладення між Позивачем і Відповідачем кредитного договору Позивачем додано до позову: копію анкети-заяви від 13.07.2018, завірену роздруківку витягу з Умов і правил надання банківських послуг, завірену роздруківку витягу з Тарифів, копію Таблиці обчислення вартості кредиту та копію Паспорту споживчого кредиту. Разом з тим, підписаною відповідачем є лише анкета-заява від 13.07.2018, у якій зазначено, що вона є частиною договору про надання банківських послуг, а не окремим кредитним договором. Як убачається з анкети-заяви, відповідач просила відкрити їй поточний рахунок та встановити кредитний ліміт. Анкета-заява є єдиним документом, підписаним відповідачем, не містить істотних умов кредитного договору, зокрема: погодженої суми кредитного ліміту, строку кредитування, процентної ставки за користування кредитом, умов і розміру комісій та інших платежів, які фактично були включені Позивачем до складу заявленого «тіла». Позивачем крім Анкети-заяви додано до позову витяг з Умов і правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту у вигляді роздруківок. Та саме цими документами позивач обґрунтовує нарахування комісій та процентів. Водночас Відповідач заперечує, що при підписанні Анкети-заяви був фактично ознайомлений саме з тими Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які додані Позивачем до позову у вигляді роздруківок, та заперечує, що йому повідомлявся їх зміст у спосіб, який дозволяє встановити факт отримання, ознайомлення та погодження саме конкретної редакції цих документів. Надані Позивачем копії витягу з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» щодо продуктів monobank, Тарифів та Паспорту споживчого кредиту Чорної картки monobank, не містять підпису відповідачки, а також не містять підтвердження їх прийняття шляхом накладення електронного цифрового підпису. Умови та Правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника (відповідача), та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Аналогічна позиція викладена у вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Відтак відсутні підстави розцінювати ці документи як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви, у частині, яка обґрунтовує право кредитора нараховувати проценти, комісії та інші платежі, а також у частині умов відповідальності за порушення строків внесення щомісячного мінімального платежу, зокрема щодо настання прострочення всієї заборгованості, застосування штрафів чи зміни режиму нарахувань, якщо такі умови не передбачені у підписаній Анкеті-заяві та не доведено, що відповідачка приєдналася до них у письмовій (у тому числі електронній) формі. Саме по собі зазначення в Анкеті-заяві про ознайомлення Відповідачки з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, без ідентифікації цих умов як таких, що погоджені її підписом (або належним електронним підтвердженням у конкретній редакції), не може вважатися належним доказом ознайомлення та погодження Відповідачки саме з тією редакцією Умов/Тарифів, на якій наполягає Позивач як на підставі нарахування процентів і комісій та їх подальшого зарахування у «тіло кредиту». Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Як убачається з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, відповідач протягом строку дії правовідносин здійснював витрати кредитних коштів та періодично вносив кошти на погашення заборгованості. Разом з тим, із наданих матеріалів убачається, що кредитором до загальної заборгованості включалися та фактично списувалися проценти за користування кредитом, а також відображалися комісійні списання, які впливали на формування заявленого позивачем тіла кредиту. При цьому, з огляду на викладене у п.2.1 цього відзиву та з урахуванням того, що матеріали справи не містять належних доказів погодження відповідачем умов нарахування та сплати процентів і комісій, відсутні підстави вважати правомірним включення таких платежів до складу заборгованості та, тим більше, їх зарахування в основний борг. Так, відповідно до виписки за період з 13.07.2018 по 28.02.2022 кредитором нараховано процентів на загальну суму 54784,3 грн. Водночас за даними контррозрахунку, виконаного представником відповідача на підставі тієї ж виписки, у зазначений період відповідачем фактично використано кредитних коштів на суму 367465,68 грн та погашено 375541,09 грн. За таких обставин заборгованість за тілом кредиту відсутня, натомість наявна переплата у розмірі 8075,41 грн, а отже відсутні підстави для задоволення позову, оскільки стягненню можуть підлягати лише фактично витрачені, але не повернуті кредитні кошти, яких у даному випадку немає. Щодо судових витрат, то представництво інтересів відповідача здійснював адвокат Яресько Тарас Віталійович на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 20.02.2026 №26040. Відповідно до п.3.1 Договору Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правничу (правову) допомогу, визначається Сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. 20.02.2026 між відповідачем та адвокатом Яресько Т.В. було укладено Додаток №1 до даного Договору, згідно якої вартість послуг за домовленістю сторін складає фіксований гонорар у сумі 12000,00,00 грн. 20.02.2026 відповідачем були сплачені кошти у розмірі 12000,00 грн, шляхом авансування, про що відповідач отримав від адвоката Яресько Т.В. розрахункову квитанцію №20/02/26 від 2/20/2026, як це передбачено п.7.5 Додатку №1 до Договору. 23.02.2026 Адвокат Яресько Т.В. та відповідач підписали Акт приймання передачі послуг №1 від 23.02.2026 тим самим підтвердивши, що послуги адвокатом Яресько Т.В. були надані в повному обсязі. Тому, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі за безпідставністю та стягнути з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з витратами на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

24.02.2026 представник позивача, за довіреністю - Мєшнік Костянтин Ігорович, подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначив, що відповідно до статті 628 ЦК України Договір про надання банківських послуг, що укладається між Банком та клієнтом, є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит; договору банківського вкладу (депозиту). В позовній заяві надане посилання на офіційний інтернет ресурс АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», а саме https://www.monobank.ua/terms, де у вільному доступу опубліковані Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank (далі - Умови). Умови опубліковані і є безперервно доступними у їх поточній редакції, а також архів редакцій за весь період існування, зокрема в чинній на момент укладення Договору між позивачем та відповідачем. На момент укладення Договору чинною була редакцію Умов від 21.06.2018. Вказані умови є офіційним документом, що затверджений Рішенням правління АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» Протокол № 23 від 21.06.2018 у якості Додатку №95 до Розпорядження №49 від 22.08.2013. При внесення змін в Умови, на сайті розміщується нова затверджена Протоколом редакція, а попередня залишається доступною в публічному просторі на сайті в незмінному вигляді. У пункті 2, підписаної відповідачем при відкритті банківського рахунку Анкети-заяви, споживач банківських послуг (Клієнт) погоджується, що ця Анкета заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. В п. 3 Анкети-заяви Відповідач підтвердив, що підписанням цього Договору він підтверджує, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог чинного законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку. Отже, Анкета-заява є невід?ємною частиною Договору і враховуючи її зміст, підписавши Анкету-заяву, відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма частинами договору і отримав відповідні примірники. У вищевказаних документах, що разом становлять договір (анкета-заява, Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту) містяться всі істотні умови договору, у тому числі умови про процентну ставку, пеню, штрафи, умови та строк повернення кредиту згідно із ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Таким чином, підписана клієнтом анкета-заява є підтвердженням укладення договору, а перелічені документи формують Договір про надання банківських послуг в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з чим погодився відповідач шляхом підписання анкети-заяви. Крім того, у п. 6 Анкети-заяви, відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (02D793EF5C87AA542A547E3C93BDF7

604BF7BC72E87F7D835E5A24F9578AC28C0E), яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису. Успішно пройшовши процедуру ідентифікації, відповідач 13.07.2018 успішно пройшов процедуру верифікації та підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг MONOBANK. З наведеного алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, подальше укладення електронного кредитного договору є неможливим. З огляду на наведене, у випадку коли особа не дає згоди з Умовами і правилами надання банківських послуг у застосунку «Monobank» шляхом накладення електронного підпису, тоді застосунок «Monobank» не переходить на наступний етап входу у головне меню застосунку «Monobank». Проведення будь-яких операцій без такого підтвердження не є можливим. Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Разом з цією відповіддю на відзив надає Деталізовану виписку про рух коштів по картковому рахунку відповідача, яка в свою чергу є допустимим, належним та достатнім доказом, що підтверджує факт користування відповідачем кредитними коштами, факт та дату надання кредитних коштів, а також існування заборгованості і її розмір. З Деталізованої виписки про рух коштів по картковому рахунку відповідача та наданого разом з позовною заявою розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувався отриманою кредитною карткою та частково погашав утворену заборгованість, але станом на момент подання позову має заборгованість перед ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у розмірі 51880,31 грн. Для підтвердження фактів відкриття рахунку, отримання Відповідачем банківської картки та встановлення кредитного ліміту було надано довідку про наявність рахунку та довідку про розмір встановленого кредитного ліміту, що є належними, допустимими та достатніми доказами. Розрахунок заборгованості (доданий до позову) зображає наявність обґрунтованої заборгованості. Виконаний Банком розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розрахунок нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів Боржником, кількість днів за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом. Варто також зауважити, що як вбачається із деталізованої виписки про рух коштів по картці, відповідачем було оформлено: 12 заяв послуги «Розстрочка» на загальну суму 55324,51 грн. Відповідно до виписки про рух коштів по картці всього за весь час користування карткою Боржником було проведено поповнень карткового рахунку на суму 377 420,86 грн, та зроблено витрат по картці на суму 429 301,17 грн. Отже, сума коштів, яка досі не була повернута Банку становить 51880,31 грн. (429301,17 грн - 377420,86 грн = 51880,31 грн). Всі поповнення використовувалися Відповідачем на власні потреби і на рахунку не залишалися, саме тому повернутими їх вважати не можна. У зв`язку з тим, що Відповідач лише частково здійснював операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку, виникла заборгованість. Щодо застосування судової практики на яку посилається відповідач. Застосування до даних правовідносин, правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17 є передчасним та незаконним. Вищевказана судова практика ВП ВС ухвалена судом щодо інших кредитних угод, з іншими умовами, правилами та сторонами, зокрема у кредитних відносинах, на підставі договору, укладеного у письмовій формі відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України (правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). А тому, правові висновки викладені у зазначеній постанові ВП ВС від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 не можуть бути застосовані в межах цієї справи, з огляду на відсутність подібності між ними. Тому, просив задовольнити позовні вимоги.

25.02.2026 судом постановлено ухвалу, якою забезпечено участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» учасника справи: представник відповідача - Яресько Тараса Віталійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

26.02.2026 представник відповідачки , адвокат Яресько Тарас Віталійович, подав до суду відзив заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що ознайомившись із відповіддю на відзив, відповідач дійшов висновку, що наведені у ній твердження не спростовують аргументів, викладених у відзиві, та жодним чином не змінюють правової оцінки предмету спору. Обставини, на які посилається позивач, не є належним спростуванням викладених у відзиві заперечень, а отже, не можуть бути підставою для задоволення позову в повному обсязі. У відповіді на відзив позивач, посилаючись на «технічну неможливість» відкрити картку без ознайомлення з документами в застосунку та надані скріншоти, стверджує, що відповідач підтвердила ознайомлення з Умовами/Правилами та Тарифами шляхом введення OTP-пароля, а також підписала Анкету-заяву електронним підписом/ключем, у зв`язку з чим приєдналася саме до тих редакцій Умов і Тарифів, які позивач долучив до позову та надав додатково разом із відповіддю на відзив. Водночас наведені доводи не усувають ключового недоліку доказування, на який відповідач прямо вказував у відзиві: позивач не довів, що на дату підписання Анкети-заяви діяли саме ті Умови/Правила і Тарифи (саме в тій редакції), які позивач обрав та подав до суду як підставу нарахувань, і що відповідач була ознайомлена саме з ними та погодилася саме з ними. Відповідач не заперечує, що під час встановлення застосунку та первинної реєстрації користувач може ознайомлюватися з певними правилами/ умовами користування сервісом і підтверджувати продовження реєстрації технічними діями. Однак у цій справі предметом доказування є не загальна можливість ознайомлення з якимись правилами, а встановлення конкретного змісту договору приєднання на момент його укладення зі споживачем, зокрема конкретної редакції Умов/Правил і Тарифів, які формують істотні умови та розрахункові параметри зобов`язання. Саме тому для договорів приєднання, умови яких розробляє банк, судова практика виходить із необхідності підтвердження кредитодавцем, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, і що споживач приєднався до умов, з якими він був ознайомлений. Це має принципове значення саме для «monobank», де Умови/Правила та Тарифи за своєю природою є змінними документами. Тому посилання позивача на скріншоти й загальні твердження про «неможливість» пройти реєстрацію без підтвердження не доводять, що відповідач приєдналася до конкретної редакції документів, які позивач додав до позову чи подав додатково з відповіддю на відзив. Саме тому посилання позивача на електронне підписання анкети-заяви не усуває обов`язку надати належні докази того, що відповідачу були доведені Умови/Правила та Тарифи у конкретній редакції, що саме ці документи були частиною пропозиції (оферти) на момент приєднання, і що відповідач акцептувала їх саме у такому вигляді. У матеріалах справи відсутні належні підтвердження, які дозволяють ідентифікувати, що саме ті Умови/Правила і Тарифи, які долучені до позову, були відображені Відповідачу при підписанні Анкети-заяви та прийняті нею як складова договору, а також відсутні докази накладення електронного підпису Відповідача на ці документи або їх конкретну редакцію. Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами прив`язку Умов/Правил і Тарифів, долучених до позову та поданих додатково, до моменту укладення договору з відповідачем, не довів конкретну редакцію цих документів, з якою Відповідач ознайомилася, а також не довів факту накладення Відповідачем електронного підпису саме на ці документи. Щодо тверджень Позивача про чинність на момент укладення договору редакції Умов і правил від 21.06.2018 та доведеність ознайомлення з нею Відповідача, однак, такі доводи не можуть бути прийняті як належне підтвердження змісту узгоджених сторонами умов, оскільки позивач не довів ані того, що Відповідачу було доведено саме цей документ, ані того, що він мав у момент укладення договору саме той зміст, який позивач надає суду. Відповідач наголошує, що подана позивачем редакція Умов/Правил, як і інші долучені ним «банківські документи» (Умови, Тарифи тощо), не містять жодного підпису Відповідача. Тобто позивач не надав суду документа, з якого прямо вбачалося б, що Відповідач підписала саме ці Умови/Правила (саме у цій редакції) або що на них було накладено електронний підпис Відповідача з можливістю ідентифікувати документ, час підписання та особу підписувача. Підписання анкети-заяви саме по собі не є тотожним доведенню та погодженню всіх інших документів, які позивач у подальшому долучив до позову у вигляді роздруківок/файлів, якщо позивач не довів, що вони були частиною пропозиції та були прийняті Відповідачем у належній формі. За таких обставин вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами, розрахованими на підставі недоведених і непідписаних відповідачем документів, є недоведеними і до задоволення не підлягають.

26.02.2026 представник позивача, за довіреністю у справі - Мєшнік Костянтин Ігорович, подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що ознайомившись з наданим запереченням, позивач не погоджується з доводами відповідача і викладеною у ньому правовою оцінкою та вважає за необхідне викласти свої додаткові пояснення з огляду на наступне. У п. 3 Анкети-заяви відповідач підтвердив, що підписанням цього Договору він підтверджує, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог чинного законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку. У вищевказаних документах, що разом становлять укладений між сторонами договір (Анкета-заява, Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту) містяться всі істотні умови договору, у тому числі умови про процентну ставку, пеню, штрафи, умови та строк повернення кредиту згідно із ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Зокрема у п. 8. Розділу ІІ Умов і правил обслуговування викладені Додатки, зокрема Паспорт споживчого кредиту «Картка monobank», у якому Сторони погодили реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальної вартості кредиту для споживача, а саме, пільгова процентна ставка становила 0,00001%, а базова процентна ставка: 3,2% в місяць (38,4% річних). Договір про надання банківських послуг між Позивачем та Відповідачем укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який набравши чинність 30.09.201, на законодавчому рівні встановив порядок укладення договорів в мережі, спрощену процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в письмовій (електронній) формі. Банком надано до суду роздруківку з мобільного застосунку Monobank, у якій відображена процедура входу у застосунок, вбачається, що без погодження з Умовами та Правилами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту увійти у додаток неможливо. У свою чергу, без входу у додаток неможливим є користування карткою. Тобто, лише шляхом попереднього погодження з Умовами і правилами надання банківських послуг можливий вхід у головне меню застосунку Monobank та подальше проведення банківських операцій, у тому числі, отримання кредиту. Враховуючи те, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи були надані відповідачу саме через мобільний додаток, можна дійти висновку, що відповідач був ознайомлений саме з правилами, які діяли на час підписання анкети заяви та відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання. Вищенаведене свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб кредитного договору, в тому числі погодження сторонами Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками. Підписуючи Анкету-заяву Боржник приєднався та був ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту «Карта Monobank», адже підписав Анкету-заяву у якій записані положення про ознайомлення останнього з вищевказаними документами, враховуючи використання інформаційно-телекомунікаційних систем договору. AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У свою чергу Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у Деталізованій виписці про рух коштів та розрахунку заборгованості за Договором. Виходячи з вищевикладеного, просить задовольнити позовні вимоги за позовом АТ«УНІВЕРСАЛ БАНК» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Представник позивача, за довіреністю у справі - Мєшнік Костянтин Ігорович, у судове засідання не з`явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, до позовної заяви додав клопотання, про розгляд справи у відсутності представника банку, в якому також він просив задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі та не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідачка - ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином та її представник - адвокат Яресько Тарас Віталійович подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити за відсутності відповідачки та її представника, відмовити в повному обсязі за безпідставністю та здійснити розподіл документально підтверджених судових витрат.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

25.03.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11 та постанові Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2022 року у справі №761/38266/14 зазначено, що якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з?явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи. У разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків ( ст. 11 ЦК України).

Як вбачається з п.1.1 Статуту АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК», АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК» є правонаступником усіх прав та обов`язків ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК», тип якого у відповідності до рішення Загальних зборів акціонерів ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (протокол №2-2018 від 31.10.2018 року) було змінено на приватне акціонерне товариство та який було перейменовано на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Встановлено, що 13.07.2018 ОСОБА_1 звернулася до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим власноручно підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в якій просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на її ім?я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов.

Анкета-заява містить детальну інформацію щодо особи - ОСОБА_1 , зокрема дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта відповідачки, які скопійовані нею та надані до анкети в електронному вигляді.

Положеннями п. 2 Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг і з цим погодилася позичальник, укладання якого вона підтверджує і зобов`язується виконувати його умови.

Згідно п. 3 Анкети-заяви, відповідачка підтвердила, що ознайомилася з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку, що складають договір та зобов`язалася виконувати його умови. Окрім цього, відповідачка беззастережно погодилася з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем 02D793EF5C87AA542A547E3C93BDF76

04BF7BC72E87F7D835E5A24F9578AC28C0E, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею або банком з використанням електронного цифрового підпису (п. 6 Анкети-заяви).

Згідно п. 11 Анкети-заяви усе листування щодо цього договору відповідач просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 1 та 2 ст. 633 ЦК України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як передбачено ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Таким чином, на підставі Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 13.07.2018 ОСОБА_1 було відкрито поточний рахунок у гривні НОМЕР_3 та остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 3500,00 грн, який, зокрема, 24.02.2022 був збільшений до 51900,00 грн, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка monobank НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про наявність рахунку та довідкою про розмір кредитного ліміту.

Окрім того, банк надав виписку по картковому рахунку відповідачки, де чітко відображені як розмір кредитного ліміту, який був встановлений відповідачці так і розмір коштів, які вона використовувала, місце їх зняття, зокрема термінали та банкомати із зазначенням населених пунктів та вулиць, де вони розташовані, здійснювала покупки в різноманітних магазинах, здійснювала поповнення свого карткового рахунку, в тому числі вказані суми та місця такого поповнення, здійснювала поповнення мобільного рахунку.

Отже, саме з 13.07.2018 між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами в межах кредитного ліміту, що підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачкою.

Також, позивачем на підтвердження укладення кредитного договору з відповідачкою та наявності у неї заборгованості за вказаним договором долучено до позову Умови і правила обслуговування фізичних осіб у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів «Monobank», Тарифи чорної картки monobank, паспорт споживчого кредиту,таблицю обчислення загальної вартості кредиту та розрахунок заборгованості за вказаним договором.

Позивач зазначає, що підписанням анкети-заяви від 13.07.2018 ОСОБА_1 погодилася з тим, що ця анкета-заява, разом з Умовами і правилами обслуговування в AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів (Monobank/UniversalBank), Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, тарифами, складають договір про надання банківських послуг. Також, відповідач підписанням анкети-заяви підтвердила, що вона отримала примірник договору у мобільному додатку, ознайомилася з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту та дала згоду з умовами договору, підтвердила укладення нею договору та зобов`язалася виконувати умови договору.Отже, Анкета-заява є невід?ємною частиною Договору. Також, у позовній заяві надане посилання на офіційний інтернет ресурс АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», а саме https://www.monobank.ua/terms, де у вільному доступу опубліковані Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank. Умови та правила опубліковані і є безперервно доступними у їх поточній редакції. На момент укладення Договору чинною була редакцію Умов від 21.06.2018 та вказані умови є офіційним документом, що затверджений Рішенням правління АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» Протокол № 23 від 21.06.2018 у якості Додатку №95 до Розпорядження №49 від 22.08.2013.

З наданого позивачем розрахунку, вбачається, що заборгованість відповідачки за договором станом на 29.12.2025 становить 51880,31 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі 51880,31 грн та в обґрунтування вимог щодо стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором позивач посилався на Умови та правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», які опубліковані на сайті банку, копія яких у редакції 2021 року долучена до позовної заяви такопія якиху редакції від 21.06.2018 долучена до відповіді на відзив, де зазначено, що у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою. На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно з Тарифами, але не більше 50 % від суми, одержаного клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001 % річних.

Представник відповідачки заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, що відповідачка при складанні анкети-заяви ознайомилася саме із цими Правилами надання банківських послуг, адже підписаною відповідачкою є лише анкета-заява від 13.07.2018, у якій зазначено, що вона є частиною договору про надання банківських послуг, а не окремим кредитним договором та яка не містить істотних умов кредитного договору, зокрема: погодженої суми кредитного ліміту, строку кредитування, процентної ставки за користування кредитом, умов і розміру комісій та інших платежів, які фактично були включені позивачем до складу заявленого «тіла». Також, відповідач заперечує, що при підписанні Анкети-заяви була фактично ознайомлена саме з тими Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які додані позивачем до позову у вигляді роздруківок, та заперечує, що їй повідомлявся їх зміст у спосіб, який дозволяє встановити факт отримання, ознайомлення та погодження саме конкретної редакції цих документів. Надані позивачем копії витягу з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» щодо продуктів monobank, Тарифів та Паспорту споживчого кредиту Чорної картки monobank, не містять підпису відповідачки, а також не містять підтвердження їх прийняття шляхом накладення електронного цифрового підпису. Умови та Правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника (відповідача), та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Аналогічна позиція викладена у вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

Суд враховує дані твердження представника відповідачки, виходячи з наступного.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Однак, у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець, в даному випадку АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Разом з тим, судом встановлено, що анкета-заява, на підставі якої ОСОБА_1 отримала грошові кошти, не містить розміру процентної ставки за користування кредитом, у анкеті-заяві не зазначені умови щодо сплати пені та комісії, тобто сторони в розумінні цивільного законодавства не погодили розмір та підстави стягнення процентів, пені та комісії, що вказує на відсутність між сторонами домовленості про розмір процентної ставки, що у свою чергу свідчить про безпідставність застосування банком у розрахунку процентів за користування кредитними коштами у розмірі 38,4 %.

Крім того, у матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачкою в електронному вигляді Умов і правил надання банківських послуг в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Тарифів, Тарифів Чорної картки та Паспорту споживчого кредиту.

Також, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і правила надання банківських послуг в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», тарифи розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася із ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент підписання відповідачкою 13.07.2018 анкети-заяви взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати простроченої заборгованості, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, у даному випадку, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови і правила надання банківських послуг в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» неодноразово змінювалися самим АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (13.07.2018) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (21.01.2026).

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови і правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Встановлено, що надана позивачем копія Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank / Universal Bank, яка додана до позовної заяви та додана до відповіді на відзив, Тарифи та Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13 липня 2018 року шляхом підписання анкети-заяви.

Крім того, позивачем не надано до суду доказів, що ОСОБА_1 підписала Умови і правила надання банківських послуг шляхом накладення електронного цифрового підпису.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність відповідачки за порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, внаслідок чого вся заборгованість за кредитом вважається простроченою та нараховуються штрафи та відсотки, які в підписаній анкеті-заяві від 16.07.2018 передбачені не були.

Крім того, зазначення в анкеті-заяві про ознайомлення відповідачки з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені її підписом, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідачки саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Слід зазначити, що Умови та Правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника (відповідача), та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Саме така позиція висловлена в правових висновках, у ряді постанов Верховного Суду України, зокрема: від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15; від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16; від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, де Велика Палата, зазначила, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які наявні в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як складову частину спірного кредитного договору, укладеного між сторонами 06 лютого 2014 року, шляхом підписання заяви-анкети, в частині права банку здійснювати нарахування процентів та у постанові Верховного суду від 23.05.2022 у справі №393/126/20.

Також, суд відхиляє доводи представника позивача, про те, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 не можуть бути застосовані до даних правовідносин (є нерелевантними), оскільки спір у даній справі виник з подібних правовідносин, що розглядались у справі №342/180/17 за результатами розгляду якої з метою формування єдиної правозастосовної практики Великою Палатою Верховного Суду надано правовий висновок, який в свою чергу, відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України суд повинен враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція, щодо застосування вказаної позиції Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 щодо правовідносин, які виникли у даній справі, викладена у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі у справі № 697/302/20.

Позивач, на підтвердження своїх вимог про стягнення заборгованості, надав суду розрахунок заборгованості за договором №б/н від 13.07.2018, з якого вбачається, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) станом на 23.12.2025 становить 51880,31 грн.

З виписки про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 за період з 13.07.2018 до 29.12.2025, вбачається, що 13.07.2018 останній було встановлено кредитний ліміт у розмірі 2500 грн, який 12.08.2018 було збільшено до 7000,00 грн, 27.08.2018 - збільшено о 12000,00 грн, 21.09.2018 - збільшено до 19000,00 грн, 19.02.2019 - збільшено до 30000,00 грн, 27.05.2019 - збільшено ло 40000,00 грн 11.11.2019 - збільшено до 45000,00 грн, 28.12.2019 - збільшено до 55000,00 грн, 22.02.2022 - зменшено до 53900,00 грн та кредитний ліміт станом на 24.02.2022 становить 51900,00 грн та борг відповідачки станом на 29.12.2025 становить 51881,31 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписав заяву клієнта №20.30.194481 від 01.10.2018(послуга розстрочка - придбання товару з лімітом 6006,00 грн., строк кредиту 12 міс.), заяву клієнта №VM0212201854234966 від 06.12.2018 (послуга розстрочка - придбання товару з лімітом 6590,00 грн, строк кредиту 6 міс.),заяву клієнта №20.30.0000206001 від 14.10.2019 (послуга розстрочка - придбання товару з лімітом 4000,00 грн, строк кредиту 6 міс.), заяву клієнта №20.30.0000821276 від 26.02.2020(послуга розстрочка - придбання товару з лімітом 10410,00 грн., строк кредиту 6 міс.), заяву клієнта № N20.30.0000879579 від 09.03.2020 (транзакція в розстрочку для здійснення платежу з лімітом 8320,00 грн, строк кредиту 12 міс.), з номером платіжної карти, яка є доступом до поточного рахунку на який зараховується сума кредиту- НОМЕР_4 .

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Також, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц та від 15.01.2025 у справі № 753/16762/15-ц.

Суд враховує, що надані виписки по картковому рахунку відповідачки є належними та достатніми доказами виникнення заборгованості.

Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку за договором №б/н від 13 липня 2018 року, відповідачка здійснювала витрати кредитних коштів та періодично вносила кошти на погашення кредиту.

Разом з тим, відповідно до наданого розрахунку та виписки по рахунку вбачається, що позивачем безпосередньо до загальної заборгованості по кредиту включалося та відповідно проводилося списання відсотків.

При цьому, оскільки матеріали справи не містять доказів про погодження з відповідачем умов стягнення відсотків, суд вважає, що позивач безпідставно нарахував у розмір заборгованості вказаної складової.

Так, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», згідно інформації про рух коштів, зокрема розрахунку заборгованості, за період з 13.07.2018 до 29.12.2025 списано відсотків на загальну суму 53023,52 грн.

На підставі вказаного аналізу норм матеріального права, матеріалів справи, розрахунку банку та виписки по рахунку та з урахуванням вказаної правової позиції, враховуючи, що заборгованість відповідача за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 13.07.2018 становить 51880,31грн та враховуючи, що сума списаних позивачем відсотків у розмірі 53023,52 грн, яка зарахована судом на погашення тіла,перевищує наявну суму заборгованості відповідачки, тому суд не вбачає правових підстав для стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 13.07.2018 у розмірі 51880,31 грн з відповідачки.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

П. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).

Так, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, але враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Представник відповідачки на підтвердження витрат на правничу допомогу надав: копію договору №26040про надання правничої (правової) допомоги від 20.02.2026, копію додатку №1 від 20.02.2026 до договору №26040 про надання правничої (правової) допомоги від 20.02.2026, копію детального опису робіт від 23.02.2026 згідно договору №26040 про надання правничої (правової) допомоги від 20.02.2026, копію акта приймання передачі послуг №1 від 23.02.2026 до договору №26040 про надання правничої (правової) допомоги від 20.02.2026 та копію розрахункової квитанції №20/02/26 від 20.02.2026, відповідно до яких розмір витрат на правничу допомогу складає 12000,00 грн.

Відповідно до п.3.1 Договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правничу (правову) допомогу, визначається Сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.

Відповідно до Додатку №1 до Договору даний додаток визначає порядок оплати правничої (правової) допомоги Адвокату за: представництво та захист інтересів Клієнта в справі №357/1602/26, що полягає в ознайомленні з матеріалами справи, формуванні правової позиції, написанні заяв по суті, заяв та клопотань (за необхідності), та інше. Адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у суді першої інстанції, відповідно до підсудності справи.Вартість послуг за домовленістю Сторін складає фіксований Гонорар у сумі 12000,00,00 грн. За домовленості Сторін до зазначеної в п.2 даного Додатку суми Фіксованого Гонорару не входить вартість участі Адвоката в судових засідань в режимі ВКЗ, що складає 1000,00 грн за кожне судове засідання, що сплачується окремо в порядку, узгодженому Сторонами щодо сплати Гонорару. Правова допомога вважаються наданою після підписання Сторонами Акту приймання-передачі послуг, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Адвокат надає Клієнту Акт приймання-передачі послуг, в якому зазначається детальний зміст наданої правової допомоги (за необхідності), розмір Гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Адвокатом понад узгоджену суму Гонорару (якщо такі мали місце). Клієнт зобов`язаний протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання Акту приймання-передачі послуг підписати його або протягом вказаного строку надати письмове заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови від приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного акту.

Згідно акту приймання передачі послуг №1 від 23.02.2026 адвокатом були надані послуги щодо представництва інтересів клієнта у справі №357/1602/26, що полягає у ознайомленні з матеріалами справи, формування правової позиції, написання заяв по суті спору, вартість яких становить 12000,00 грн.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.11.2020 у справі №760/11145/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного суду викладену у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, в яких зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Оцінюючи співмірність розміру витрат позивача, понесених на правову допомогу, судом враховується, що ця справа в силу частини шостої статті 19 ЦПК України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що визначена адвокатом сума понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, ціни позову, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу - 12000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн буде відповідати критерію справедливості, розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатами дій.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови у позові - на позивача.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, з позивача на користь відповідачки стягуються судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. 11, 207, 526, 610, 611, 612, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 4, 12, 76 - 81, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви відмовити.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» на користь ОСОБА_1 судові витрати за професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ: 33301041924, місцезнаходження: вулиця Автозаводська, будинок 54/19, місто Київ, 04114.

Відповідач - ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення складено 02.04.2026.

Суддя: О. В. Бондаренко