Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №357/4459/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4459/26

3/357/1926/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.04.2026 суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Руслан Озадовський, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Київській області полк патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

17.03.2026 о 21 год. 09 хв. водій ОСОБА_1 , рухаючись за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Таращанська, 163, керував транспортним засобом марки Toyota Corolla, номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не маючи посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху України, правопорушення вчинено повторно протягом року (постанова ДПО18 №710449), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 126 ч. 5 КУпАП.

За даним фактом відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 617636 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , вину визнав, щиро каявся. Пояснив, що є діючим військовослужбовцем, отримав поранення, у зв`язку з чим має обмеження у пересуванні та користується тростиною.

Також повідомив, що посвідчення водія раніше не отримував у зв`язку з відсутністю необхідності. Водночас зазначив, що під час проходження військової служби був змушений керувати транспортними засобами, однак скласти іспит та отримати посвідчення водія не мав можливості з об`єктивних причин, зокрема у зв`язку з тривалим перебуванням у зоні бойових дій.

Додатково пояснив, що на даний час записався до сервісного центру з метою складання іспиту для отримання посвідчення водія.

Суддя, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

В судовому засіданні встановлено, що 21.12.2025 постановою серії ДПО18 № 710449 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Згідно з п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

За повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП, відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Разом з тим, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Київського апеляційного суду судді ОСОБА_2 у справі № 33/824/2134/2025, відповідно до якої відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП настає саме за керування транспортним засобом особою, яка не набула у встановленому законом порядку права керування транспортними засобами, а не лише за відсутність посвідчення водія як документа.

Зазначений підхід підлягає застосуванню і при кваліфікації дій за ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки остання передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого, зокрема, частиною другою цієї статті.

Отже, суддею встановлено, що вина ОСОБА_1 в порушенні п. 2.1. а Правил дорожнього руху України доводиться матеріалами адміністративної справи, а саме: відомостями, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 617636 від 17.03.2026; довідкою з адмінпрактики та довідкою визначення повторності правопорушення; рапортом; переглянутим в судовому засіданні диском з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, а відтак не набув права керування транспортними засобами у встановленому законом порядку.

За таких обставин застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є неможливим, оскільки особа такого права не має.

Така позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладену у абзаці 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. № 14, що суди не вправі застосовувати стягнення у виді позбавлення права керувати транспортним засобом й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала, а також конкретні обставини справи та особу порушника.

Вирішуючи питання про застосування додаткового адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 29, ст. 33 та ст. 12 КУпАП, оплатне вилучення транспортного засобу є додатковим адміністративним стягненням, застосування якого не є обов`язковим та здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи, характеру вчиненого правопорушення та особи порушника.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, отримав поранення, має обмеження у пересуванні, визнав вину та щиро розкаявся, а також вживає заходів для отримання права керування транспортними засобами у встановленому законом порядку.

За таких обставин застосування додаткового адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, який належить правопорушнику, не відповідатиме принципу індивідуалізації адміністративного стягнення та буде непропорційним вчиненому правопорушенню.

У зв`язку з викладеним суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_1 додаткового адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суддя вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти стягнення в межах санкції, встановленої за ч. 5 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.

На підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суддя приходить до висновку про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, як учасника бойових дій.

Керуючись ч. 5 ст. 126, статтями 221, 284, ч. 2 ст. 126 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 40 800 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як учасника бойових дій.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

СуддяРуслан ОЗАДОВСЬКИЙ