Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №380/16518/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №380/16518/25 пров. №А/857/1411/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі № 380/16518/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Брильовським Р.М. у м. Львові в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи), дата складення повного тексту судового рішення не зазначена), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі також – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» (далі також – Постанова № 168) за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за періоди з 20.05.2023 по 07.07.2023;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів в період з 20.05.2023 по 07.07.2023 в зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови №168 за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за періоди з 20.05.2023 по 07.07.2023;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. на місяць пропорційно періоду перебування на лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, з 20.05.2023 по 07.07.2023 відповідно до Постанови №168.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, оскільки вважає його незаконним, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що судом першої інстанції не враховано, що Постанова № 168 прямо передбачає виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. військовослужбовцям, які отримали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час виконання бойових (службових) завдань та перебували на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після поранення. Ненарахування такої винагороди у період фактичного лікування ОСОБА_1 є бездіяльністю з боку ВЧ НОМЕР_1 , яка порушує його право на грошове забезпечення, гарантоване державою.

У відповідь на подану апеляційну скаргу відповідач подав відзив, в якому заперечує проти вимог скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до вимог частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 1/37/7545 від 19.07.2023 встановлено, що: «Солдат ОСОБА_1 , 18 травня 2023 року отримав: Мінно-вибухова травма. Закрита черепно-мозгова травма, струс головного мозку. Акубаротравма з перфорацією барабанної перетинки справ. Вогнепальні осколкові сліпі поранення м`яких тканин лівої гомілки. Забій лівої стопи».

Відповідно до Виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 5037 позивач проходив стаціонарне лікування у період з 20.05.2023 по 26.05.2023 у КНП «МБКЛМД Руднєва» ДМР Дніпро.

Згідно з Виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 1875/417 позивач проходив стаціонарне лікування у період з 26.05.2023 по 07.06.2023 у КНП «Криворізька міська лікарня № 16» Криворізької міської ради.

Свідоцтвом про хворобу № 30328 встановлено, що згідно з поданими медичними документами встановлено, що військовослужбовець проходить службу у Збройних Силах України з квітня 2019 року та неодноразово брав безпосередню участь у бойових діях, перебуваючи під впливом масованих обстрілів, вогневих контактів та інших факторів, притаманних зоні бойових дій. 20.07.2022 та 18.05.2023 отримав поранення, підтверджені відповідними довідками ВЧ НОМЕР_1 , після чого проходив стаціонарне лікування на етапах медичної евакуації та в закладах охорони здоров`я. Внаслідок отриманих поранень та психотравмуючих обставин служби у військовослужбовця сформувалися стійкі психічні розлади, що проявлялися прогресуючим погіршенням стану. Лікування здійснювалося у низці медичних закладів у 2022 – 2024 роках, з відповідними діагнозами, які перебувають у прямому причинному зв`язку із захистом Батьківщини. Висновком військово-лікарської комісії встановлено: наслідки поранень, у тому числі тяжкої травми, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби; наявність посттравматичного стресового розладу та інших психічних розладів, також пов`язаних із захистом Батьківщини. На підставі статті 17-а графи II Розкладу хвороб військовослужбовець визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Листом від 06.03.2024 № 502/15/1889 військової частини НОМЕР_2 повідомлено про те, що звернення щодо нарахування грошового забезпечення та додаткової винагороди розглянуто у межах повноважень військовою частиною НОМЕР_2 . За результатами опрацювання встановлено, що ВЧ НОМЕР_1 позивачу було нараховано та перераховано грошове забезпечення та додаткову винагороду за відповідні періоди 2022– 2024 років. Водночас додаткова винагорода за окремі місяці 2023– 2024 років не нараховувалася у зв`язку з відсутністю відповідного наказу командира військової частини. Для вирішення питання виплати додаткової винагороди за період перебування на лікуванні (відпустці для лікування) позивачу запропоновано звернутися до стройової частини ВЧ НОМЕР_1 та подати підтвердні документи щодо лікування, пов`язаного з пораненням, отриманим при захисті Батьківщини. Посилаючись на пункт 11 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 (далі - Порядок № 260) вказує, що додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн виплачується військовослужбовцям, які перебувають на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після поранення, у тому числі тяжкого - за висновком ВЛК.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн на місяць пропорційно періоду перебування на лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, а також компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, звернувся з цим позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не було порушено права позивача в частині виплати додаткової грошової винагороди за спірний період, а позивачем протилежного не доведено, що свідчить про відсутність підстав для зобов`язання відповідачів здійснити нарахування та виплату такої винагороди на користь позивача.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі також – Закон № 2011-XII), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

За змістом статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та на час розгляду справи не припинив свою дію.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України Постанову № 168.

Згідно із пунктом 1 Постанови № 168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком № 260.

Пунктом 2 розділу І вказаного Порядку визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

За змістом пункту 3 розділу І Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 внесено зміни до Порядку № 260, та доповнено Порядок № 260 новим розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Так, відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:

загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов`язаних із захистом Батьківщини), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер);

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення), - за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Згідно із пунктом 11 Розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Пунктом 12 Розділу XXXIV Порядку № 260 керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.

З системного аналізу наведених норм права вбачається, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

З аналізу норм Постанови № 168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідно до матеріалів справи позивач проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 . Згідно з Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 1/37/7545 від 19.07.2023: «Солдат ОСОБА_1 , 18 травня 2023 року отримав: Мінно-вибухова травма. Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Акубаротравма з перфорацією барабанної перетинки справ. Вогнепальні осколкові сліпі поранення м`яких тканин лівої гомілки. Забій лівої стопи. Під час виконання бойового завдання був одягнутий в засоби. Індивідуального захисту. Ознак алкогольного чи токсичного сп`яніння виявлено не було».

Свідоцтвом про хворобу № 30328 встановлено, що позивач отримав тяжку травму та вона ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 5037 позивач проходив стаціонарне лікування у період з 20.05.2023 по 26.05.2023 у КНП «МБКЛМД Руднєва» Дніпровської міської ради м. Дніпро. Крім того, згідно з виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого № 1875/417, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 26.05.2023 по 07.06.2023 у КНП «Криворізька міська лікарня № 16» Криворізької міської ради.

Тобто у період з 20.05.2023 по 07.06.2023 позивач проходив стаціонарне лікування у зв`язку із пораненням яке пов`язане з захистом Батьківщини.

Як випливає з листа від 06.03.2024 № 502/15/1889 ВЧ НОМЕР_1 позивачу нараховані грошове забезпечення та додаткова винагорода, а саме:

грошове забезпечення за травень 2023 року у сумі 21381,33 грн. та додаткова винагорода за травень 2023 року у сумі 54838,71 грн та після відрахування військового збору, 08.06.2023 та 19.06,2023 перераховані на картковий рахунок в сумі 21060,61 грн та 54838,71 грн відповідно;

грошове забезпечення за червень 2023 року у сумі 21598,20 грн та після відрахування військового збору, 09.08.2023 перераховане на картковий рахунок в сумі 21274,23 грн;

додаткова винагорода за червень 2023 року не нараховувалась у зв`язку з відсутністю відповідного наказу командира військової частини;

грошове забезпечення за липень 2023 року у сумі 21598,20 грн та додаткова винагорода за липень 2023 року у сумі 23408,92 грн та після відрахування військового збору, 09.08.2023 та 31.08.2023 перераховані на картковий рахунок в сумі 21274,23 грн та 23408,92 грн відповідно.

За період стаціонарного лікування в травні 2023 року (з 20.05.2023 по 26.05.2023 та подальше в Кривому Розі) додаткову винагороду було нараховано пропорційно дням перебування. Зокрема, за травень 2023 року нараховано 54 838,71 грн (виплачено 19.06.2023 після відрахування військового збору). Це підтверджується внутрішніми наказами частини та випискою з рахунків, а також повідомленням Військової частини НОМЕР_2 від 06.04.2024.

Тобто у період стаціонарного лікування позивачу з 20.05.2023 по 07.06.2023 була виплачена додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн на місяць (пропорційно дням) як військовослужбовцю, який внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Щодо позовних вимог позивача у частині про виплату додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн на місяць (пропорційно дням) за період з 08.06.2023 по 07.07.2023, колегія суддів зазначає наступне.

Висновок ВЛК (довідка № 496) не містить вказівки на «тяжке поранення». Тяжке поранення визначається відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, як таке, що призводить до стійкої втрати працездатності, інвалідності або вимагає лікування понад 4 місяці. Діагноз Позивача (струс мозку, акубаротравма, осколкові поранення м`яких тканин) класифікується як середньої тяжкості, що не дає підстав для виплати додаткової винагороди під час відпустки. Підстава для виплати – довідка про обставини травми від 19.07.2023 (форма за Додатком 5 до Положення № 402), але вона не містить підтвердження тяжкості для відпусткового періоду. Таким чином, додаткова винагорода за червень 2023 року не нараховувалася через відсутність відповідного наказу командира (як вказано в Повідомленні військової частини НОМЕР_2 ), оскільки період переважно припадав на відпустку без висновку про тяжкість поранення. За липень 2023 року нараховано 23 408,92 грн (пропорційно до 07.07.2023, виплачено 31.08.2023).

Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії № 496 від 07.06.2023 ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК 07.05.2023. Встановлено, що «Травма відноситься згідно класифікатору, на теперішній час, до легкого ступеню. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби».

Аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Тобто норми Постанови № 168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Матеріалами справи підтверджується наявна довідки військово-лікарської комісії № 496 від 07.06.2023, яка не містить висновку про наявність у позивача тяжкого поранення, що є обов`язковою умовою для призначення додаткової винагороди у відпустковий період відповідно до пункту 1 Постанови № 168.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правові підстави для виплати позивачу додаткової винагороди за заявлений період відсутні, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач в апеляційній скарзі також посилається на період лікування з 23.01.2024 по 05.03.2024, однак цей період не був предметом позову в суді першої інстанції (позов стосувався лише періоду 20.05.2023 – 07.07.2023). При цьому за правилами частини п`ятої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.

Інших доводів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог позивач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі № 380/16518/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя В. С. Затолочний

судді І. В. Глушко

Н. М. Судова-Хомюк