Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №380/3246/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №380/3246/25 пров. №А/857/24173/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року (головуючий суддя Грень Н.М.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Львів у справі № 380/3246/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

12.02.2025 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі – відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції № 25 від 29.01.2025 «Про застосування до працівника управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позов задоволено.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що з висновку службового розслідування не убачається, що при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани було ураховано характер проступку, його службову характеристику, наявність або відсутність діючих дисциплінарних стягнень. На підставі викладеного суд вважав, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани є надто суровим та неспівмірним із службовою характеристикою позивача, характером вчиненого правопорушення за відсутності встановлення настання негативних наслідків, а також за відсутності діючих дисциплінарних стягнень.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, просить таке скасувати та у задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у ході службового розслідування, на підставі зібраних матеріалів, дисциплінарною комісією встановлено дисциплінарний проступок в діях старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП, що виразився в не дотриманні вимог Закону України «Про Національну поліцію», а саме при зверненнях до осіб працівник поліції не називав своє прізвище, посаду та спеціальне звання. Вважає, що службове розслідування було проведено відповідно до вимог закону. Дисциплінарною комісією зібрано та перевірено усі матеріали, що стосуються даного проступку, а отже з`ясовано всі обставини вчинення позивачем такого. В ході розслідування були використані всі можливі джерела інформації. Вважає, що в розслідуванні було забезпечено всебічний та об`єктивний підхід. Враховуючи всі згадані вище обставини, дисциплінарною комісією запропоновано застосувати до позивача вид дисциплінарного стягнення догана. Вважає, що при обрані виду дисциплінарного стягнення не було порушено приписів ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту, оскільки позивач, на момент винесення оскаржуваного наказу (29.01.2025р.), мав діюче дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження. З огляду на вище зазначене вважає, що суд помилково зробив висновок про відсутність у позивача попередніх стягнень та порушення приписів ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту при винесенні оскаржуваного наказу.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини у справі та ухвалив рішення з додержання норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що відповідач не надав належних доказів того, що до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження, адже відповідач посилається лише на висновок службового розслідування від 21.01.2025 р., в якому згадується наказ № 7 про застосування до працівника поліції дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження. Проте сам наказ № 7 відповідач не надав до суду першої інстанції, отже не довів, що під час винесення наказу № 25 у позивача було наявне непогашене дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як це встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходить службу в органах Національної поліції України на посаді старший лейтенант поліції, інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП.

Відповідно до наказу управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» від 07.01.2025 № 6 (далі - наказ № 6) проведено службове розслідування у зв`язку із надходженням рапорту капітана поліції ОСОБА_2 , заступника командира батальйону №4 УПП у Львівській області ДПП від 09.12.2024 за № 25202вн/41/12/02-2024 в якому, на думку відповідача, міститься інформація про вчинення порушень, що мають ознаки дисциплінарних проступків, вчинених старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону №4 УПП у Львівській області ДПП, 29.11.2024, а саме: під час звернення до осіб позивач нібито не називав своє прізвище, посаду і спеціальне звання.

За результатами службового розслідування, дисциплінарною комісією складено висновок від 21.01.2025, на підставі якого видано наказ ДПП від 29.01.2025 №25 «Про застосування до працівників управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень».

У висновку службового розслідування від 21.01.2025 зазначено, що в ході службового розслідування, на підставі зібраних матеріалів та їх оцінкою, дисциплінарною комісією встановлено дисциплінарний проступок у діях старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП, що виразився не дотримання вимог Закону України «Про Національну поліцію», а саме при зверненнях до осіб працівник поліції не називав своє прізвище, посаду та спеціальне звання.

Службовим розслідуванням, на підставі зібраних даних установлено, що 30.11.2024 о 00:08 наряд поліції 106 здійснював реагування на повідомлення про порушення тиші, залишене на скорочений номер екстреного виклику поліції «102». Вказане звернення зареєстроване у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події від 30.11.2024 за № 40370 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області. Переглядом відеозаписів із вищевказаних портативних відеореєстраторів установлено, що о 00:13 поліцейські прибули до місця події та розпочали рухатися сходовою кліткою до заявника. Зустрівши заявника поліцейські з`ясовували де саме відбувається порушення тиші. Переглядом наявних відеозаписів установлено, що працівник поліції не представлялися ні заявнику, ні іншим особам, з якими спілкувалися.

Наказом №25 від 29.01.2025р. «Про застосування до працівників УПП у Львівській ДПП дисциплінарних стягнень», відповідно до якого за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пункту 1 частини першої, частини третьої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 1 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», підпункту 8 пункту 3.1. розділу ІІІ Посадової інструкції інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.08.2021 № 1705, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Позивач, вважаючи спірний наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани протиправним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам законодавства, звернувся із цим позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.11.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 17 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону №580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Частинами 1, 2 ст. 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України №2337-VIII від 15.03.2018 (далі - Дисциплінарний статут).

Нормами ч. 1, 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Згідно з пунктами 1, 2, 5, 6, 8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частинами 1, 2, 3, 5 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Водночас, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Так, порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Розділ У Дисциплінарного статуту визначає особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.

Відповідно до ст.26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським, стосовно якого призначено службове розслідування, вчинено інший дисциплінарний проступок, обставини його вчинення підлягають перевірці уповноваженою особою під час проведення такого службового розслідування.

За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку (ч.5).

Згідно з ч.1 ст.27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 №893 (далі - Порядок), визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до п.1 розділу V Порядку проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Згідно з п.1, 2 розділу VII Порядку у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Отже, наведені норм вказують на те, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Слід дійти висновку, що висновок службового розслідування повинен містити повне та об`єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку, тобто повинні бути встановлені обставини, за яких особа скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Отже, в контексті спірних правовідносин суд апеляційної інстанції констатує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дисциплінарне ж стягнення є засобом підтримання службової дисципліни та має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку.

Разом з тим, як це слушно зауважив суд першої інстанції, що для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, обов`язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дисциплінарного проступку.

Так, вирішуючи спір та встановлюючи істину в справі, суд повинен базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоб в суду не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до виконання службових обов`язків. Такі відомості повинні бути викладені у висновку службового розслідування.

Як це зазначив Верховний Суд в постановах від 28.02.2020 у справі №825/1398/17, від 06.03.2020 у справі №804/1758/18, від 15.10.2020 у справі №640/11784/19, від 20.10.2020 у справі №340/1502/19, від 06.10.2021 у справі №200/11250/19-а, аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення дисципліни та чи є воно грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Як убачається з матеріалів справи, за результатами службового розслідування здійснено опрацювання Журналу обліку матеріалів фіксації порушень правил дорожнього руху роти № 1 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП, інвентарний № 3338, із змісту якого установлено, що старший лейтенант поліції Півторак Ю.Р. 29.11.2024 виніс постанову у справі про адміністративне (далі постанова) серії ЕГА № 1625188 відносно ОСОБА_3 о 21:26.

Переглядом відеозаписів із вищевказаних технічних засобів дисциплінарною комісією установлено, що о 21:09 старший лейтенант поліції ОСОБА_1 вийшов із службового автомобіля, привітався до чоловіка та запитав, що з таким коїться. Чоловік невиразно повідомив, що слідує додому. Далі працівник поліції запитав чоловіка, чому він перебуває на вулиці напідпитку. Згодом до розмови приєднався старший лейтенант поліції ОСОБА_4 та запитав ім`я чоловіка. У подальшому працівники поліції намагалися установити особу цього чоловіка. Та у ході тривалої бесіди чоловік – він же ж ОСОБА_3 , запитав працівників поліції як їх ім`я та прізвище і попросив, щоб такі представилися, що і було зроблено.

Опрацювання даних Інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі ІПНП) установлено, що 29.11.2024 о 23:06 наряд поліції 106 здійснював реагування на повідомлення про порушення тиші, залишене на скорочений номер екстреного виклику поліції «102». Вказане звернення зареєстроване у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події від 29.11.2024 за № 40357 Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області).

Переглядом відеозаписів із технічних засобів № 474408 та № 470223, з`ясовано наступне. О 23:15 працівник поліції прибули до місця події та підійшли до групи осіб, які перебували біля житлового масиву і гучно спілкувалися. Працівник поліції у ході опрацювання повідомлення з`ясовували з чого розпочався конфлікт та у ході розмови декілька учасників події просили, щоб працівники поліції представилися, що і було зроблено поліцейськими.

Опрацювання даних ІПНП установлено, що 30.11.2024 о 00:08 наряд поліції 106 здійснював реагування на повідомлення про порушення тиші, залишене на скорочений номер екстреного виклику поліції «102». Вказане звернення зареєстроване у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події від 30.11.2024 за № 40370 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області.

Переглядом відеозаписів із вищевказаних портативних відео реєстраторів установлено, що о 00:13 поліцейські прибули до місця події та розпочали рухатися сходовою кліткою до заявника. Зустрівши заявника поліцейські з`ясовували де саме відбувається порушення тиші. Переглядом наявних відеозаписів установлено, що працівник поліції не представлялися ні заявнику, ні іншим особам, з якими спілкувалися.

Опитаний у ході службового розслідування інспектор взводу № 1 роти № 1 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 пояснив, що оскільки дана подія відбулася давно, по суті повідомити що відбулася на місці не може. Проте опитуваний вказав, що надалі зобов`язується неухильно дотримуватись вимог Закону України «Про Національну поліцію» та не допускати порушень будь-яких процедур.

Таким чином, у ході службового розслідування, на підставі зібраних матеріалів та їх оцінки, у діях старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 відповідачем установлено дисциплінарний проступок, що виразився у неналежному виконанні покладених обов`язків, а саме: під час звернення до осіб працівники поліції не називали своє прізвище, посаду і спеціальне звання.

Так, частиною 3 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

Отже, з наведеного убачається, що зміст матеріалів дисциплінарної справи свідчать про порушення ОСОБА_1 основних обов`язків поліцейського у частині сумлінного і професійного виконання своїх посадових обов`язків, зокрема щодо називання свого прізвища, посади і спеціального звання під час звернення до осіб.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2123-IX, який набрав чинності 01.05.2022, Дисциплінарний статут доповнено новим розділом V такого змісту: «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».

Відповідно до ч.1 ст.26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Відповідно до ч.1-2 ст.29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

У разі повторного вчинення дисциплінарного проступку поліцейським протягом строку дії дисциплінарного стягнення у виді зауваження за результатами службового розслідування дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.

Так, із змісту статті 29 Дисциплінарного статуту випливає, що її положення застосовуються у сукупності з іншими нормами, які визначають загальні критерії та підходи до застосування дисциплінарної відповідальності, а саме з урахуванням положень статі 19 цього статуту, яка регламентує порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Оскільки за Дисциплінарним статутом підставою притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є саме вчинення ним дисциплінарного проступку, ч.8 ст. 19 Статуту визначає, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Обираючи той чи інший вид стягнення у порядку, запропонованому законодавцем, від незначного - зауваження до найсуворішого - звільнення зі служби, керівник, ураховуючи характер відповідного проступку, застосовує саме той вид дисциплінарного стягнення, який відповідає суті цього проступку і є йому співмірним.

У справах №420/14443/22 та №260/5566/22, аналізуючи положення ч.1-2 ст. 29 Дисциплінарного статуту, Верховний Суд дійшов висновку, що вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.

Верховний Суд зауважив на тому, що повноваження керівника стосовно обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Дисциплінарного статуту строк дії дисциплінарних стягнень з моменту оголошення їх порушникові становить: зауваження - протягом двох місяців.

Так судом апеляційної інстанції враховано, що згідно наказу УПП у Львівській області ДПП №7 від 13.01.2025 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження, позивач був ознайомлений 16.01.2025р., про що зазначено у висновку службового розслідування від 21.01.2025р.

При цьому апеляційний суд зауважує, що позивач, посилаючись на відсутність самого наказу №7, не заперечує, що до нього згідно такого було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження.

З огляду на вищезазначене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково зробив висновок про відсутність у позивача попередніх стягнень та порушення відповідачем приписів ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту при винесенні оскаржуваного наказу.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що при обрані виду дисциплінарного стягнення відповідачем не було порушено приписів ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту, оскільки позивач, на момент винесення оскаржуваного наказу (29.01.2025р.), мав діюче дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження.

Водночас, неналежне виконання покладених на позивача обов`язків, що виразилось у тому, що під час звернення до осіб не назвав своє прізвище, посаду та спеціальне звання знайшло своє підтвердження як під час службового розслідування так і під час розгляду справи в суді. Доказів протилежного судом не здобуто.

Отже, аналіз зібраних та досліджених доказів дає можливість суду апеляційної інстанції дійти висновку про те, що такі повністю підтверджують правильність висновку службового розслідування і факт порушення позивачем службової дисципліни та у зв`язку з наявністю у позивача попереднього дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження, накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани є правомірним.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з положеннями статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції, аналізуючи висновок службового розслідування та оспорюваний наказ, подані докази, приходить до переконання, що в межах проведеного службового розслідування встановлені фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, висновки службового розслідування відповідають вимогам щодо обґрунтованості, такі містять всі необхідні відомості, які повинні враховуватися при прийнятті вмотивованого рішення. В діях позивача, на переконання суду апеляційної інстанції, наявний беззаперечний склад дисциплінарного проступку, а вид дисциплінарного стягнення відповідач обрав обґрунтовано, з врахуванням, вчинення таких під час дії правового режиму воєнного стану.

З огляду на вказане у своїй сукупності, за встановлених обставин службового розслідування, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження позивача про відсутність підстав для застосування до нього спірного виду дисциплінарного стягнення догани, тоді як відповідач, застосовуючи такий захід, на переконання суду апеляційної інстанції, діяв обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29)

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецеденту практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 241, 243, 286, 308, 311, 317, 321, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі № 380/3246/25 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний