Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №158/2293/25 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Суд: Ківерцівський районний суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 23 березня 2026 р.

Справа: №158/2293/25

Суддя: Костюкевич О. К.

Справа № 158/2293/25

Провадження № 2/0158/25/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Костюкевича О.К.

за участю секретаря судового засідання Хмілевської І.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Олицька міська рада, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевська Мирослава Валеріївна, про витребування домоволодіння з чужого незаконного володіння, визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Олицька міська рада, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевська М.В., про витребування домоволодіння з чужого незаконного володіння, визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5 після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшло домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вищевказане домоволодіння складалось із двох житлових будинків (1957 року будівництва та 1991 року будівництва), хліва 1957 року будівництва, вбиральної, огорожі, погребу 1973 року будівництва.

Стверджує, що зазначене домоволодіння знаходиться на земельній ділянці площею 0,25 га, яка передана у приватну власність її матері, згідно рішення Жорнищенської сільської ради № 11/4 від 25.03.1997 року.

Зазначає, що вона, будучи спадкоємцем майна померлої ОСОБА_5 оформила право власності на частину спадкового майна, а саме земельну ділянку площею 1,2998 га, кадастровий номер – 0721882900:04:000:0280.

Проте, оформити свої спадкові права на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 позбавлена можливості у зв`язку з реєстрацією права власності на його частину, а саме на закінчений житловий будинок садибного типу загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м., що включає в себе: А-1 житловий будинок, а-прибудова, а1 – сходи, Б-1 хлів, б-вбиральня за іншою адресою: АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_4 .

Посилаючись на те, що державна реєстрація спірного житлового будинку за ОСОБА_4 проведена з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», без належних на те, документів, просить витребувати на користь ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 закінчений житловий будинок садибного типу загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м., що включає в себе: А-1 житловий будинок, а-прибудова, а1-сходи, Б-1 хлів, б-вбиральня за іншою адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 право власності на спадкове майно - закінчений житловий будинок садибного типу загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м., що включає в себе: А-1 житловий будинок, а-прибудова, а1-сходи, Б-1 хлів, б-вбиральня за іншою адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 08.08.2025 року відкрито загальне позовне провадження у вищевказаній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 08.08.2025 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві власності, а саме на закінчений житловий будинок садибного типу загальною площею 74.4 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м., що включає в себе: А-1 житловий будинок, а-прибудова, а1-сходи, Б-1 хлів, б-вбиральня за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 07.10.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 04.12.2025 року ОСОБА_6 дану цивільну справу прийнято свого провадження.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Щербюк О.Ю. в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 – адвокат Поліщук В.А. в судовому засіданні позов не визнав. Зазначив, що відповідач ОСОБА_4 перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_7 у 2011 році придбали квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому з`ясувалось, що вказана квартира має істотні порушення з системою опалення, у зв`язку з чим було прийнято рішення про її продаж. Вказує, що зі згоди позивача ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_5 у 2011, було прийнято рішення про здійснення добудови житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого було розпочато у 1991 році. Стверджує, що станом на 2011 рік, зазначений житловий будинок, перебував на стадії незавершеного будівництва (зведена коробка без даху, відстутні перестінки, підлога). Оскільки, на завершення будівництва вказаного нерухомого майна, мали б використовуватись кошти від продажу квартири, в Жорнищенській сільській раді, за заявою ОСОБА_5 , було оформлено особовий рахунок на вказаний житловий будинок на ім`я ОСОБА_4 . Після завершення будівництва спірного житлового будинку, ОСОБА_4 виготовила технічний паспорт, зареєструвала право власності та уклала договори на користування електричною енергією для побутових потреб та газопостачання.

Вважає, що позивачем ОСОБА_1 не доведено, що складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , увійшов житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому в останньої не виникло речового права на спірний об`єкт нерухомості.

Разом з цим наголошує, що позивач ОСОБА_1 пропустила строки позовної давності для звернення до суду, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову.

Посилаючись на вищевикладене, в задоволенні позову просить відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Олицької міської ради в судове засідання не з`явився. До суду подано заяву про розгляд справи у відсутності їх представника. Щодо задоволення позову не заперечують.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевська М.В., будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 07.03.2014 року (а.с.12).

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

В силу ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України, передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України (Постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц).

З матеріалів справи, зокрема свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 03.05.1960 року, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 81765840 від 07.07.2025 року та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 07.04.2016 року за реєстровим № 1-414 встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги майна померлої – ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за законом та в установлені строки прийняла спадщину (а.с.13,14, 15).

Відповідно до довідки Жорнищенського старостинського округу Олицької міської ради № 115 від 15.05.2025 року та витягу № 136 від 02.07.2025 року з погосподарської книги № 6 с. Чемерин за 2001-2005 роки Жорнищенської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, по особовому рахунку № НОМЕР_4 житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_5 (а.с.20-21)

Як вбачається з архівного витягу з рішення сесії Жорнищенської сільської ради Ківерцівського району від 25.03.1997 року № 11/4, домоволодіння, що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці площею 0,25 га, яка передана у власність спадкодавця ОСОБА_5 (а.с.18).

В судовому засіданні з показів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 встановлено, що на земельній ділянці 0,25 га, яка передана у власність спадкодавця ОСОБА_5 , знаходилось два будинки, один з яких побудований у 1991 році. Вказаний будинок мав зведені стіни із білої цегли, накритий шифером дах, встановлені дерев`яні вікна та дерев`яні двері, поділений на окремі приміщення (наявні перестінки), у 2008-2010 роках проведено газопостачання до вказаного будинку. Показами вказаних свідків підтверджено, що вказаний будинок належав ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про те, що спірний житловий будинок був побудований відповідачем ОСОБА_4 спільно з її чоловіком ОСОБА_14 , оскільки вказані свідки підтвердили лише факт здійснення останніми ремонтно-будівельних робіт даного майна.

З оглянутої в судовому засіданні погосподарської книги № 3 с. Чемерин на 1991-1995 роки (особовий рахунок № НОМЕР_5 ) встановлено, що головою домогосподарства, що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_15 . Членами господарства були ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_16 та ОСОБА_14 .

З оглянутої в судовому засіданні погосподарської книги № 6 Жорнищенської ради с. Чемерин на 2001-2005 роки (особовий рахунок № НОМЕР_4 ) встановлено, що головою домогосподарства, що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_5 .

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Отже спірний будинок на момент смерті належав ОСОБА_5 , як голові домогосподарства та входив до спадкової маси і підлягав спадкуванню на загальних підставах.

З оглянутої в судовому засіданні погосподарської книги № 5 Жорнищенської ради с. Чемерин на 2011-2015 роки (номер об`єкта погосподарського обліку 0390) встановлено, що головою домогосподарства, що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_1 .

Натомість, з оглянутих в судовому засіданні погосподарської книги № 5 с. Чемерин на 2016-2020 роки та погосподарської книги № 2 на 2021-2025 роки с. Чемерин встановлено, що головою домогосподарства, що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 , являється ОСОБА_1 , а головою домогосподарства, що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 являється ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу № 137 від 11.07.2025 року з погосподарської книги № 2 с. Чемерин за 2021 – 2025 рік Олицької селищної ради Луцького району Волинської області, по особовому рахунку № НОМЕР_6 будинок з надвірними будівлями і спорудами належить ОСОБА_4 і знаходиться в АДРЕСА_1 . Рік побудови будівлі 1991 (а.с.27).

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що спірному житловому будинку Олицькою селищною радою Жорнищенського старостинського округу присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 , про що видано довідку № 85 від 14.04.2025 року (а.с.81)

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 433840921 від 02.07.2025 року, приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевською М.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 78693824 від 02.05.2025 року, прийнятого на документів, поданих для державної реєстрації: технічного паспорту, серії та номер ЕШ01:1512:5583:5725-111, виданого 30.04.2025 року, видавник ЄДЕССБ, документу отриманого на запит державного реєстратора прав на нерухоме майно, серія та номер 85, виданий 14.04.2025 року Олицькою селищною радою Жорнищенського старостинського округу, виписки із погосподарської книги серії та номер 86, виданої 14.04.2025 року Олицькою селищною радою Жорнищенського старостинського округу, документу отриманого на запит державного реєстратора прав на нерухоме майно, серія та номер б/н, виданий 23.04.2025 року КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради, паро право власності ОСОБА_4 на закінчений житловий будинок садибного типу загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м., що включає в себе: А-1 житловий будинок, а-прибудова, а1-сходи, Б-1 хлів, б-вбиральня за іншою адресою: АДРЕСА_1 (а.с.48).

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV), дія якого поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав (ч. 2 ст. 18 Закону № 1952-IV).

Відповідно абзацу 3 пункту 78 Порядку документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.

Відповідно до п. 79 Порядку державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт у разі присвоєння завершеному будівництвом об`єкту адреси без застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва проводиться за наявності документа, що підтверджує присвоєння такому об`єкту адреси, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб`єкта, що здійснював присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Враховуючи наведені норми діючого законодавства, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, державному реєстратору подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Відповідно до пункту 80 Порядку державна реєстрація права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, також може проводитися на підставі документів, передбачених статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 31 Закону № 1952-IV для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Будь-яких доказів, проте, що відповідач ОСОБА_4 має документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під спірним житловим будинок, а також наявність рішення про передачу земельної ділянки в користування або у власність, матеріали справи не містять.

Крім цього, як встановлено в судовому засіданні та взагалі не заперечується сторонами, спірний житловий будинок не був закінчений будівництвом до 05.08.1992 року.

Таким чином, суд вважає, що державна реєстрація права власності на спірних житловий будинок проведення з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», без належних на те правових підстав.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо нерухоме майно, що вибуло з фактичного володіння його власника за неукладеним договором купівлі-продажу, було зареєстровано за іншою особою без відповідної на те правової підстави, власник такого майна може витребувати його із чужого незаконного володіння у всіх випадках відповідно до ст. 387 ЦК України. Відсутністю правової підстави в цьому випадку потрібно розуміти: реєстрацію спірного нерухомого майна за стороною неукладеного правочину; реєстрацію спірного майна за третьою особою на підставі правочину, укладеного всупереч нормам чинного законодавства.

Власник, майно якого вибуло з його законного володіння за неукладеним договором, може захистити своє майнове право шляхом пред`явлення віндикаційного позову (про витребування майна з чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача (статті 387, 388 ЦК України)) без оспорювання правочину (правочинів) щодо спірного майна та скасування рішення (рішень) про державну реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою (іншими) особою (особами).

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23).

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18).

Віндикаційний позов застосовується тоді, коли між сторонами немає договірних відносин. Так, у постанові КЦС ВС від 6 липня 2022 року у справі № 521/20396/18 зазначено, що коли спір стосується правочину, укладеного самим власником, тоді його відносини з контрагентом мають договірний (зобов`язальний) характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав та правомірних інтересів. Водночас, коли власник та фактичний володілець майна не перебували в договірних відносинах один з одним, власник може використовувати речово-правові способи захисту.

У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) вказано, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

З огляду на викладені обставини, суд погоджується з позивачем у тому, що ефективним способом захисту його прав спірне нерухоме майно, є витребування зазначеного об`єкта нерухомого майна на її користь.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки у цій справі право власності позивача було порушено ОСОБА_4 , у зв`язку з державною реєстрацією права власності на спірний будинок у квітні 2025 року, а з позовом до суду позивач звернулася у серпні 2025 року, трирічний строк на звернення до суду з позовом ним не пропущено та підстави для застосування до позовних вимог наслідків спливу строків позовної давності відсутні.

Суд звертає увагу, що відповідно до сталої практики Верховного Суду, відмова в задоволенні позову на підставі пропуску строків звернення до суду може бути застосовано лише в тому випадку коли позов є підставний, а тому представник відповідача Поліщук В.А. звертаючись до суду про відмову в задоволенні позову на підставі пропуску строків звернення до суду, фактично погодився з підставністю позовних вимог, хоча заперечує їх в судовому засіданні.

Інші твердження представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката Поліщука В.А., як на підставу для відмови в задоволенні позову не знайшли свого підґрунтя в судовому засіданні та повністю спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити, витребувати на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 закінчений житловий будинок садибного типу загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м., що включає в себе: А-1 житловий будинок, а-прибудова, а1-сходи, Б-1 хлів, б-вбиральня за іншою адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - закінчений житловий будинок садибного типу загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м., що включає в себе :А-1 житловий будинок, а-прибудова, а1-сходи, Б-1 хлів, б-вбиральня за іншою адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ході розгляду даної справи ОСОБА_1 було понесено судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5839,02 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 89, 95, 141, 247, 259, 263-265, суд -

У Х В А Л И В

Позов задовольнити.

Витребувати на користь ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 закінчений житловий будинок садибного типу загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м., що включає в себе :А-1 житловий будинок, а-прибудова, а1-сходи, Б-1 хлів, б-вбиральня за іншою адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 право власності на спадкове майно - закінчений житловий будинок садибного типу загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м., що включає в себе :А-1 житловий будинок, а-прибудова, а1-сходи, Б-1 хлів, б-вбиральня за іншою адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 5839 (п`ять тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн. 02 коп. судових витрат по сплаті судового збору.

Заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Ківерцівського районного суду Волинської області від 08 серпня 2025 року, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві власності, а саме на закінчений житловий будинок садибного типу загальною площею 74.4 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м., що включає в себе: А-1 житловий будинок, а-прибудова, а1-сходи, Б-1 хлів, б-вбиральня за адресою: АДРЕСА_1 , продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Представник позивача – адвокат Щербюк Олег Юрійович, адреса: вул. Євгена Сверстюка, 1, оф. 403, м. Луцьк Волинської області.

Відповідач – ОСОБА_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_7 .

Представник відповідача – адвокат Поліщук Віталій Анатолійович, адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа – Олицька міська рада, адреса: вул. Замкова, 17, м. Олика, Луцького району Волинської області, код ЄДРПОУ – 04333879.

Третя особа - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевська Мирослава Валеріївна, адреса: вул. Генерала Шухевича, 6/33, м. Луцьк Волинської області.

Повний текст рішення складений 01.04.2026 року.

Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua