Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №154/963/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/963/26

3/154/445/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 квітня 2026 м. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Мушкет О.О. дослідивши матеріали, які надійшли з Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 604030 від 02.03.2026, ОСОБА_1 02.032026, о 07 год. 42 хв. по вул. Привокзальній в м. Володимир керував автомобілем марки ВАЗ р.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу відмовився, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання на розгляд справи не з`явився, його представник – адвокат Галащук С.Ю. через канцелярію суду 03.03.2026 подав письмове клопотання про закриття провадження у справі в якому зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь які докази ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення і в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначає, що працівниками поліції ОСОБА_1 був зупинений без будь-якої законної на те причини. Будь-яких правил дорожнього руху він не порушував, а тому законні підстави зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 у працівників поліції були відсутні.

Крім того вказує, що з фабули протоколу серії ЕПР № 604030 від 02.03.2026, ОСОБА_1 працівниками поліції інкримінується порушення пункту 2.5 ПДР України, а саме — ухилення (відмова) від проходження медичного огляду. Проте, вказане твердження поліцейського, яке зазначено ним у протоколі про адміністративне правопорушення повністю не відповідає дійсності, оскільки у матеріалах справи міститься результат тестування приладом Alcotest Drager № 6810 (тест від 02.03.2026), згідно з яким о 07:39 год. ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння, за результатами якого встановлено вміст алкоголю в крові — 0,26 ‰. Отже, в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого п. 2.5 ПДР, оскільки неможливо одночасно пройти огляд (отримавши результат 0,26 ‰) і відмовитися від проходження такого огляду.

Крім цього в клопотанні посилається на те, що показник 0,26 проміле, який виявлений у ОСОБА_1 працівниками поліції є мінімальним перевищенням встановленої норми (0,20 %). Враховуючи граничну допустиму похибку приладу Drager Alcotest 6810, яка становить 0,05 %, реальний показник може складати 0,21 %.

Вважає, що в даному випадку відсутні докази вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому в протоколі адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим просить провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити.

Дослідивши матеріали справи, подане письмове клопотання та додані до них матеріали, оцінивши їх в сукупності, суддя приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП встановлено керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.22 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року №1452/735, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи. Вищевказане обвинувачення не можна визнати конкретним, оскільки зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення зміст обвинувачення суперечить долученим до нього письмовим доказам.

Перевіряючи наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя виходить з того, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що тягне за собою адміністративну відповідальність.

Як вбачається з фабули протоколу серії ЕПР № 604030 від 02.03.2026, ОСОБА_1 інкримінується порушення пункту 2.5 ПДР України, а саме — ухилення (відмова) від проходження медичного огляду.

Проте, вказане твердження поліцейського, яке зазначено ним у протоколі про адміністративне правопорушення повністю спростовується доданими до протоколу письмовими доказами.

Зокрема, у матеріалах справи міститься результат тестування приладом Alcotest Drager № 6810 (тест від 02.03.2026), згідно з яким о 07:39 год. ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння, за результатами якого встановлено вміст алкоголю в крові — 0,26 %.

Згідно Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом МВС № 1395 від 07.11.2015, у разі відмови водія від проведення огляду в протоколі в обов`язковому порядку зазначаються її ознаки. Однак, наявність у справі технічної роздруківки приладу «Drager» з конкретним результатом свідчить про те, що водій не відмовлявся, а фактично пройшов огляд на стан сп`яніння.

Отже, в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого п. 2.5 ПДР, оскільки неможливо одночасно пройти огляд (отримавши результат 0,26 ‰) і відмовитися від проходження такого огляду.

Крім того, суд зазначає, що показник 0,26 проміле є мінімальним перевищенням встановленої норми (0,20 %). Враховуючи граничну допустиму похибку приладу Drager Alcotest 6810, яка становить 0,05 %, реальний показник може складати 0,21 %.

Крім того, суддя зазначає, що якщо при зупинці транспортного засобу працівниками поліції встановлено у водія ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання ним вимог п.2.5 ПДР.

Так, п.2.5 ПДР зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою інсталяції алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що в даному випадку ОСОБА_1 пройшов на місці зупинки транспортного засобу огляд на стан сп`яніння, проте працівниками поліції було складено протокол відносно ОСОБА_1 саме за порушення п. 2.5. ПДР України, як відмова від проходження такого огляду.

Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного захворювання не відноситься до причинного зв`язку з обов`язковою ознакою водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Право органів Національної поліції вимагати провести в установленому порядку медичний огляд відповідно до п.2.5 ПДР України, що відповідає за обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Отже, вказані доводи захисника Галащука С.Ю. про безпідставну зупинку транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 ніяким чином не впливають на законну вимогу поліцейського пройти у встановленому законом порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Відповідно до ч. 2ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частини третьої цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч.ч 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом... зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.

Суд самостійно збирати докази не має права, позаяк обов`язок щодо збирання доказів, в силу положень ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Оскільки поліцейським було невірно кваліфіковано дії особи (замість керування у стані сп`яніння складено протокол за відмову від проходження огляду), а суд, згідно з практикою ЄСПЛ не може перебирати на себе функції обвинувачення та самостійно змінювати фабулу правопорушення, вказане свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за ознакою "відмова від проходження огляду"».

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 3 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, суддя не вбачає підстав для звернення судового збору із ОСОБА_1 .

На підставі наведеного та керуючись ст. 33-35, ч. 3 ст. 130, 221, п. 1 ч. 1 ст. 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 285 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», суддя

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Олександр МУШКЕТ