Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №140/9127/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №140/9127/25 пров. №А/857/52419/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 140/9127/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії (рішення суду першої інстанції ухвалив суддя Стецик Н.В. у м. Луцьку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дата складення повного тексту судового рішення 04 листопада 2025 року), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі також – ОСОБА_2 , позивач-1) та ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач-2) звернулися із позовом до Міністерства оборони України (далі також – МОУ, відповідач) про визнання протиправним та скасування пункт 10 рішення МОУ, оформленого протоколом № 68/в від 18.07.2025 засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як членам сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_3 (далі також – ОСОБА_3 ); зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як членам сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_3 , на підставі частини першої статті 16-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (далі також – Закон № 2011-XII).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом № 68/в від 18.07.2025, в частині відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як членам сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_3 .

Зобов`язано комісію МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 , з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, оскільки вважає його незаконним, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує на помилкове тлумачення судом першої інстанції статті 16-4 Закону № 2011-XII. Зазначає, що відповідачем правомірно відмовлено позивачам в призначені одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю їх сина, військовослужбовця, оскільки висновком судово-медичної експертизи підтверджено наявність алкоголю в крові загиблого.

Окрім цього, вважає, що зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу є ніщо інше як втручання суду у дискреційні повноваження МОУ.

Позивачі не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог учасниками справи не оскаржується, а тому в силу приписів частини першої статті 308 КАС України не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками померлого військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 02.07.1994.

ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 загинув в результаті механічної асфіксії, утоплення 20.10.2022, що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть № 10-12/3841ДМ від 24.10.2022, довідкою про причини смерті від 24.10.2022.

Відповідно до висновку експерта Комунального закладу «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 10-12/3841-ДМ/22 причиною смерті ОСОБА_3 стала механічна асфіксія від закриття дихальних отворів та шляхів водою при утопленні, якій передувало отримання травми шиї. При судово-токсилогічній експертизі крові та сечі трупа г-на ОСОБА_3 виявлений етиловий спирт в кількості: 3,29‰ в крові та 3,30‰ відповідно в сечі.

За результатами спеціального розслідування по факту нещасного випадку (смерті) військовослужбовця складено акт проведення розслідування нещасного випадку, в якому зазначено, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок ДТП в ході якої автомобіль, в якому перебував ОСОБА_3 , зіткнувся з уламками конструкції пошкодженого мосту, що призвело до зміни траєкторії руху та падіння транспортного засобу разом з водієм та пасажирами в річку.

Відповідно до постанови засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії (протокол № 2303 від 15.11.2023), травма (20.10.2022) солдата ОСОБА_3 , 1994 року народження, «Механічна асфіксія. Утоплення (алкоголь в крові- 3,29‰ в сечі - 3,30‰)», яка на підставі військово-облікових документів, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 25.11.2022 № є310, матеріалів проведення службового розслідування (наказ командира в/ч НОМЕР_2 № 2532А від 20.10.2022), сповіщення № 568 від 24.10.2022 (вих. № 4800) військової частини НОМЕР_3 , висновку експерта № 10-12/3841-Дм від 15.12.2022 Харківського обласного бюро СМЕ, лікарського свідоцтва про смерть № 10-12/3841-Дм/22 від 24.10.2022, виданого Харківським обласного бюро судово-медичної експертизи, та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 01.11.2022 Старовижівського відділу державної РАЦС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), послужила причиною смерті 21.10.2022, - ТРАВМА, ОДЕРЖАНА В РЕЗУЛЬТАТІ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ (ДТП), ЯКА ПРИЗВЕЛА ДО СМЕРТІ ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

За результатами розгляду заяв позивачів комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, викладене у Протоколі від 18.07.2025 № 68/п (пункт 10), в якому зазначено, що: «відповідно до акту проведення розслідування нещасного випадку військової частини НОМЕР_3 військовослужбовці військової частини НОМЕР_3 , серед яких був ОСОБА_3 , повертались на автомобілі в розташування підрозділу, після проведення ремонтних робіт транспортного засобу на станції технічного обслуговування. Приблизно о 18:00 20.10.2022 проїжджаючи через міст, який був пошкоджений внаслідок бойових дій, автомобіль з водієм та пасажирами впав в річку, чому послугувало порушення водієм правил безпеки під час експлуатації транспортних засобів. Причиною смерті ОСОБА_3 стала механічна асфіксія. Утоплення.

Згідно висновком експерта Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 15.12.2022 № 10-12/3841-ДМ/22 під час проведення судово - токсикологічного дослідження в крові та сечі ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації 3,29% в крові та 3,30% відповідно в сечі.

Як наслідок, комісія МО України дійшла висновку про відмову в призначенні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.

Не погоджуючись з відмовою у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, позивачі звернулися до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що а змістом частини 1 статті 16-4 Закону та пункту 19 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі також – Порядок № 975), допомога не призначається з підстав, наведених такими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі). Водночас сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права, як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі також - Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Відповідно до статті 16-3 зазначеного Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів – військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Як передбачено статтею 16-4 Закону № 2011-XII, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 4 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть) (пункт 5 Порядку № 975).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів – військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком:

вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (пункти 12, 13, 19 Порядку № 975).

Проаналізувавши зміст статті 16-4 Закону № 2011-XII, апеляційний суд дійшов висновку про те, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп`яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги членам його сім`ї.

Матеріли справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення безпосередньо ОСОБА_3 кримінального злочину або адміністративного правопорушення та/або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, що мали своїм наслідком його загибель.

Згідно довідки про причину смерті від 23.10.2022 та висновку експерта Комунального закладу «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 10-12/3841-ДМ/22 смерть ОСОБА_3 настала внаслідок механічної асфіксії від закриття дихальних отворів та шляхів водою при утопленні, якій передувало отримання травми шиї.

Відповідно до постанови засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії (протокол №2303 від 15.11.2023), травма (20.10.2022) солдата ОСОБА_3 одержана в результаті нещасного випадку (ДТП), яка призвела до смерті та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби.

В акті проведення розслідування нещасного випадку зазначено, що обставинами, за яких стався нещасний випадок були: 20.10.2022 близько 16 годин 00 хвилин військовослужбовці механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 молодший сержант ОСОБА_4 , рядовий ОСОБА_5 , старший солдат ОСОБА_6 та солдат ОСОБА_3 з дозволу командира інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону вибули з району розміщення тилових підрозділів 3 механізованого батальйону до населеного пункту Шевченкове, Куп`янського району, Харківської області на станцію технічного обслуговування для проведення ремонту автомобіля AUDI A4 ... Після проведення ремонтних робіт військовослужбовці направились назад в район розміщення тилових підрозділів НОМЕР_5 механізованого батальйону на вказаному автомобілі. За кермом автомобіля AUDI A4 знаходився молодший сержант ОСОБА_4 . Не знаючи дороги, військовослужбовець увімкнув навігатор, який вказав шлях через пошкоджений внаслідок бойових дій міст в місті Куп`янськ, Харківської області. Приблизно о 18 годині 00 хвилин, проїжджаючи через вказаний міст, молодший сержант ОСОБА_4 не проявив уважності, неналежно оцінив дорожню обстановку, не вжив заходів для зменшення швидкості та безпечного об`їзду перешкоди. Внаслідок цього автомобіль AUDI A4 зіткнувся з уламками конструкції мосту, що призвело до падіння транспортного засобу разом з водієм та пасажирами в річку Оскол… У військовій частині відсутні відомості про перебування молодшого сержанта ОСОБА_4 під час дорожньо-транспортної пригоди в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Поряд з цим, відповідач ні у спірному рішенні, ні в ході розгляду даної справи не довів наявності причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою ОСОБА_3 (у тому числі, перебуванням його у стані алкогольного сп`яніння) та його смертю.

Оскільки причина смерті ОСОБА_3 не пов`язана з його перебуванням в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння, суд дійшов висновку про відсутність підстав, встановлених статтею 16-4 Закону № 2011-XII, для відмови позивачам, як батькам загиблого, у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_3 .

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність права позивачів на отримання одноразової грошової допомоги, як членам сім`ї загиблого військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби на підставі пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII.

Щодо дискреційних повноважень Міністерства оборони України при прийнятті спірного пункту рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав, суд першої інстанції дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та додані до неї документи про призначення та виплату ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю ОСОБА_3 в порядку і розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.

Такий спосіб захисту колегія суддів не вважає втручанням у дискреційні повноваження МОУ.

Водночас, як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду першої інстанції у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана оцінка.

Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 140/9127/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя В. С. Затолочний

судді І. В. Глушко

Н. М. Судова-Хомюк