Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №400/12610/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12610/25

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,

повний текст судового рішення

складено 16.01.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Джабурія О.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення позивачу перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням 01.01.2008 (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням 01.01.2008 (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення в сумі 83625,23 грн., компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати включно з одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі Порядок №44).

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що при нарахуванні і виплаті йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року відповідач протиправно не застосував для її нарахування як базовий місяць січень 2008 року, що призвело до невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період. У зв`язку з цим, у відповідача також виник обов`язок виплатити позивачу відповідну компенсацію втрати доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 року позов задоволено частково наступним чином:

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з врахуванням 01.01.2008 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року в сумі 83625 гривень 23 копійки із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у даному випадку наявні правові підстави для закриття провадження у справі, оскільки між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав наявне рішення суду, яке набрало законної сили.

Так, як стверджує скаржник, позивач вже звертався до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у відповідача, зокрема у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, що підтверджується довідкою відповідача від 16.08.2019 №146.

На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 року у справі №400/3153/19 відповідачем нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року у розмірі 4435,68 грн.. (з урахуванням 01.01.2016 року базовим місяцем).

06.08.2025 року позивач звернувся до відповідача з рапортом, у якому просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за час проходження служби у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з врахуванням 01.01.2008 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення в сумі 83625,23 грн., компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, включно з одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та з одночасною грошовою компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Листом від 15.08.2025 №350/174/308/1577/пс у задоволенні заяви відмовлено.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення повинен бути січень 2008 року, оскільки з січня 2008 року до березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

Крім того, як зауважено судом першої інстанції, згідно до приписів пунктів 2, 3, 4, 5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 нарахування та виплата індексації грошового забезпечення повинна відбуватися із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства, у силу норм частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Закриття провадження у цьому разі можливе за умови, якщо рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Згідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників судового процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті та остаточно вирішені по суті.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, у провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебувала справа №400/3153/19 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , у якому предметом позову були наступні вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.07.2019 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.07.2019 року;

- зобов`язати відповідача при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.07.2019 року врахувати базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.07.2019 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 року у справі №400/3153/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково:

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.07.2019 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.07.2019 року.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 30.11.2018 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 30.11.2018 року відповідно до Закону України №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року та Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

У задоволенні вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.07.2019 року, врахувати базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року, відмовлено.

При цьому, під час вирішення спору у справі №400/3153/19, суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, що в період з 01.01.2016 року по 30.11.2018 року відповідачем було встановлено базовий місяць, у суду відсутня можливість самостійно визначити базовий місяць для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що встановлення місяця підвищення (базового місяця) у відповідності до вимог Порядку №1078 та Закону №1282-ХІІ належить до повноважень відповідача.

Разом з цим, у справі №400/12610/25 позовні вимоги заявлені про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 , які виразились у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року індексацію грошового забезпечення, з врахуванням нарахованої суми індексації грошового забезпечення, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.

Заявлені у цій справі позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував незгодою з отриманою сумою індексації у розмірі 4435,68 грн., яку йому нараховано та виплачено відповідачем на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року по справі №400/3153/19.

За позицією позивача, у даному випадку відповідачем протиправно здійснено розрахунок та виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2016 року.

Відтак, предметом позову у цій справі є саме питання правильності здійсненого відповідачем розрахунку індексації грошового забезпечення, тобто її розміру.

Вказане не було предметом правової оцінки окружного адміністративного суду у справі №400/3153/19, оскільки у вказаній справі індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року позивачу не нараховувалася та не виплачувалась.

За таких обставин, доводи скаржника про те, що вимоги, заявлені позивачем у цій справі, вже були предметом судового розгляду в іншій справі №400/3153/19 та їх фактично вже було вирішено по суті, є помилковими, яке у свою чергу виключає наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія