Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №420/38811/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/38811/25

Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,

повний текст судового рішення

складено 22.01.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Джабурія О.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №213050045041 від 23 вересня 2025 року про відмову призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 період навчання з 01.09.1983 по 02.03.1987 згідно диплому серії НОМЕР_1 від 02.03.1987 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 вересня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач проходив службу у період з 07.12.1987 року по 09.10.1989 року в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, беручи участь у ліквідації наслідків аварії, що мала місце 26 квітня 1986 року. 15 вересня 2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.09.2025 №213050045041 про відмову у призначенні пенсії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 року позов задоволено частково наступним чином:

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.09.2025 №213050045041 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії за віком від 15.09.2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, апелянт наголосив, що право на призначення пенсії у позивача відсутнє.

Позивач та другий відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 15.09.2025 року звернувся до Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення йому пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (надалі Закон №1058-IV).

Згідно розписки-повідомлення до заяви додано наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; заява про призначення пенсії; паспорт; військовий квиток; диплом про навчання; довідка ТЦК; посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС; трудова книжка або документи про стаж.

За принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке було уповноважено розглянути подану заявником заяву від 15.09.2025 року про призначення пенсії.

За результатами розгляду поданої заяви Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №213050045041 від 23.09.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком.

У вказаному рішенні зазначено наступне:

«Вік заявника 58 років 2 місяці.

Згідно статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за №1566/11846, для призначення пенсії разом з посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зазначеної категорії подається довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

Заявником надано довідку від 24.06.2025 №2506 про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яка не відповідає формі, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, а також, не зазначено населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та прізвище заявника (Загородній) не відповідає паспортним даним (Загородний).

Посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС не містить штампу про його перереєстрацію, дату її проведення та вкладку до посвідчення.

Страховий стаж становить 25 років 11 місяців 25 днів.

До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1983 по 02.03.1987 згідно диплому серії НОМЕР_1 від 02.03.1987, оскільки навчання перетинається з періодом трудової діяльності.

Додатковий коментар:

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 29.08.1984 періоди роботи з 09.07.1984 по 01.09.1984, з 04.07.1985 по 01.08.1985 та з 15.07.1986 по 15.08.1986 можливо зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» після надання уточнюючої довідки.

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення №213050045041 від 23.09.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону, у зв`язку з тим, що довідка про період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не відповідає формі, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122.

Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 13.07.2030 року».

Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття вказаного рішення, з огляду на що воно є необґрунтованим, отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №213050045041 від 23.09.2025 підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі – Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до статті 9 Закону №796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 10 Закону №796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно із положеннями частини другої статті 14 Закону №796-XII категорія 2 особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлюється учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Водночас законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми №122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.

Згідно статті 65 Закону №796-XII документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Згідно із частиною першою статті 15 Закону №796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році від 1 до 14, у 1988-1990 роках не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення. В пункті 10 Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Документи, які подаються до Пенсійного фонду України та його управлінь для призначення пенсії, в тому числі на пільгових умовах, визначені в Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року « 22-1 у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (далі - Порядок №22-1).

Порядком №22-1 визначено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону №796-XII).

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі №344/9789/17, від 24 жовтня 2019 року у справі №152/651/17, від 25 листопада 2019 року у справі №464/4150/17 та від 27 квітня 2020 року у справі №212/5780/16-а.

Згідно із частиною першою статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. 1. Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, зменшення віку 8 років.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачу 08.07.1991 ІНФОРМАЦІЯ_1 було видане посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС в 1988-1989 роках, серії НОМЕР_3 .

Вказана обставина, також, підтверджена довідкою №2506 від 24.06.2025 видана ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що ОСОБА_1 дійсно проходив службу в Збройних Силах з 07.12.1987 року по 11.10.1989 року. Притягувався для виконання обов`язків по ліквідації аварії в 30 км зоні Чорнобильської АЕС у відповідності з постановою СМСРСР і ВЦСПС від 05.06.1986 №665 - 195. з 12.12.1987 року по 31.12.1987 року та у відповідності з постановою СМ СРСО і ВЦСПС від 29.12.1987 №1497-387 період служби в 30 км зоні Чорнобильської АЕС з 20.05.1988 по 09.10.1989 роки.

Поміж іншим, вказане також підтверджується аналогічними записами наявними у військовому квитку НОМЕР_4 , а також вказаний запис наявний в трудовій книжці НОМЕР_5 заповнену 29.08.1984, а саме:

- запис №11 09.10.1987 притягувався для виконання обов`язків по ліквідації аварії в 30 км зоні Чорнобильської АЕС, Період перебування в зоні у відповідності з постановою СМСРСР і ВЦСПС від 05.06.1986 №665 195 зараховується у трудовий стаж та стаж, що дає право на пільгову пенсію по Списку №1 в трьох кратному розмірі: з 12.12.87 по 31.12.87;

У відповідності з постановою СМ СРСО і ВЦСПС від 29.12.1987 №1497-387 період служби в 30 км зоні Чорнобильської АЕС з 20.05.1988 по 09.10.1989 роки зараховується в трудовий стаж на пільгових умовах: один місяць за півтори.

Крім того, позивачу 08.07.1991 року ІНФОРМАЦІЯ_1 було видане посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС в 1988-1989 роках, серії НОМЕР_3 , згідно із яким позивач має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, яке в сукупності з іншими доказами підтверджує участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

При цьому, доказів того, що його статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС оспорюється, відповідачем не надано.

Щодо доводів апелянта, що до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1983 року по 02.03.1987 року згідно диплому серії НОМЕР_1 від 02.03.1987 року, оскільки навчання перетинається з періодом трудової діяльності.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 24 Закону України №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05 листопада 1991 року до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно із статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

За підпунктом «з» пункту 109 розділу VIII Постанови Ради Міністрів СРСР «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» від 3 серпня 1972 року №590 крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також: навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, з підвищення кваліфікації і з перекваліфікації.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 8 Порядку №637 передбачено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Так, відповідно до наявної в матеріалах справи копії диплому НОМЕР_1 виданого ОСОБА_1 вбачається, що він в 1983 році вступив до Херсонського медичного училища і в 1987 році закінчив повний курс по спеціальності фельдшерській.

Як вбачається з оскаржуваного рішення пенсійного органу, підставою для не зарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду навчання слугувало твердження відповідача про те, що спірний період перетинається з періодом роботи.

Так при дослідження трудової книжки НОМЕР_5 , встановлено наступні записи:

- з 09.07.1984 по 01.09.1984 працював в Херсонській дитячій обласній лікарні на посаді санітара в патологоанатомічному відділенні тимчасово (наказ №73-к від 09.07.1984 наказ №89-к від 28.08.1984);

- з 04.07.1985 по 01.08.1985 працював в Херсонській дитячій обласній лікарні на посаді санітара в патологоанатомічне відділення тимчасово (наказ №81-к від 03.07.1985 наказ №98-к від 30.07.1985);

- з 15.07.1986 по 15.08.1986 працював в Херсонській дитячій обласній лікарні на посаді санітара в патологоанатомічне відділення тимчасово (наказ №97-к від 15.07.1986 наказ №112-к від 15.08.1986);

- записи з 01.09.1983 по 02.03.1987 - учень Херсонського медичного училища Диплом ИТ №954282.

Проте, проаналізувавши наведені доводи та матеріали справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає таку позицію ГУ ПФУ в Одеській області необґрунтованою, оскільки відповідач не зараховує весь період навчання позивача, тоді як він співпадає лише частково, а саме з 09.07.1984 (початок роботи ОСОБА_1 санітаром в Херсонській дитячій обласній лікарні) по 15.09.1986 (звільнення з посади санітара в Херсонській дитячій обласній лікарні).

При цьому, слід зауважити, що матеріали справи не містять належних доводів ГУ ПФУ в Одеській області незарахування всього періоду навчання ОСОБА_1 , а не лише того проміжку, який перетинається з часом роботи останнього. Наведене, в свою чергу, свідчить про формальність підходу відповідача до питання визначення страхового стажу позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №213050045041 від 23.09.2025 та наявність підстав для його скасування.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія