Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №420/26697/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26697/25

Перша інстанція: суддя Бабенко Д.А.,

повний текст судового рішення

складено 19.01.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Джабурія О.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , діючих в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Подільського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 (далі – позивачі) звернулися до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі – відповідач-1, ГУ ДМС в Одеській області), Подільського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі – відповідач-2, Подільський відділ ГУ ДМС), в якому просили суд:

- визнати протиправними дії ГУ ДМС в Одеській області, Подільський відділ ГУ ДМС щодо відмови за №Б19/6/5136-25/5136/380-25 від 27.06.2025 року в оформленні та видачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки;

- зобов`язати ГУ ДМС в Одеській області, Подільський відділ ГУ ДМС вчинити дії щодо оформлення та видачи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспорта книжечки.

В обґрунтування позовних вимог позивачі вказували, що по досягненню дитиною 14-річного віку, позивачі 19.06.2025 року звернулися до Подільського відділу ГУ ДМС із заявою з проханням оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно. Разом із супровідною заявою були надані всі необхідні документи, передбачені п.13 Положення про паспорт. В супровідній заяві ними також повідомлено про відмову від оформлення паспорта у формі ID-картки, про незгоду на обробку персональних даних та обґрунтовано право на отримання паспорта-книжечки відповідно. Позивачі до заяви надали копії та пред`явили оригінали документів, окрім рішення суду. Проте, ГУ ДМС в Одеській області листом від 27.06.2025 року відмовило в оформленні та видачі дитині паспорта-книжечки, та повідомило, що паспорти зразка 1994 року оформлюються за рішенням суду про зобов`язання Державної міграційної служби оформити і видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 05.07.2019 року.

19.06.2025 року ОСОБА_3 , звернулась до Подільського відділу ГУ ДМС із заявою, в якій просила видати паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року у зв`язку з релігійними переконаннями.

Для оформлення паспорта, подані наступні документи: копія свідоцтва про народження, дві фотокартки розміром 3,5 см. на 4 см., витяг з реєстру територіальної громади, картка платника податків, копія паспорта громадянина України матері ОСОБА_1 , копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану.

27.06.2025 року Подільським відділом ГУ ДМС за вих.№Б-19/6/5136-25/5136/380-25 надано відповідь, в якій зазначено наступне:

«За здійсненою перевіркою ЄІАС УМП ОСОБА_3 вже було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 дата видачі 19.05.2022 року, орган видачі 5125. При оформленні зазначеного паспорту громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_3 було надано згоду на обробку персональних даних.

На момент звернення до Подільського відділу ГУ ДМС Бойко А.С. документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 та персональні дані внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 20100713-05162. При цьому, ОСОБА_3 не наведено підстав вважати, що персональні дані обробляються з порушенням законодавства України.

Отже, фактично у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_3 та присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, а за приписами частини 1 статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VI унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Отже, використання ОСОБА_3 раніше паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права ОСОБА_3 та в будь-якому разі не є втручанням у приватне життя.

Враховуючи наявність у ОСОБА_3 паспорта громадянина України для виїзду за кордон та присвоєння УНЗР, відсутні правові підстави для оформлення та видачі ОСОБА_3 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_3 повідомлено, що ОСОБА_3 не дотримано порядку подання заяви про оформлення та видачу паспорта громадянина України, а саме заяву подано не належної форми, не особисто та без надання відповідного переліку документів.».

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до облікової картки на особу, що порушує клопотання про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_3 отримала паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , дата видачі 19.05.2022, орган видачі 5125 та персональні дані ОСОБА_3 внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 20100713-05162.

Зазначене також підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 19.01.2026 року.

Окрім того, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , присвоєно РНОКПП НОМЕР_3 .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зробив висновок, що використання ОСОБА_3 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, в результаті отримання якого, вже було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить про те, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, не порушує її права та не є втручанням у її приватне і сімейне життя.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції по суті спору, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про громадянство України» постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України, згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм.; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

З 06.12.2012 року набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VI, яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру, оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.

Частинами 1, 2, 4 та 5 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Законом №1474-VIII від 14.07.2016 року частину 2 ст.21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»

Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Згідно з пунктами 1 - 3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою №302, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Підпунктом 1 п.7 Порядку №302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктами 14 та 46 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого.

Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07.11.2018 року по справі №820/3327/16, від 29.11.2019 року по справі №260/1414/18, від 10.12.2020 року по справі №240/575/20.

Колегія суддів наголошує, що Верховний Суд у постановах по справі №160/1/21 від 21.12.2022 року, по справі №380/5977/21 від 08.06.2023 року погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.

Повертаючись до матеріалів цієї справи, ключовим питанням яке постало перед колегією суддів у цій справі:

Чи є законними дії ГУ ДМС в Одеській області, щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року з підстав того, що під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон дані стосовно ОСОБА_3 були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР). Отже, фактично у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_3 та присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, а за приписами частини 1 ст.10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що 19.05.2022 року ОСОБА_3 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_2 , дата видачі 19.05.2022 року, орган видачі 5125.

Видача паспорту громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм дають змогу вважати, що при зверненні до органу міграційної служби із заявою, позивачка та її дитина не зазначали про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації. Відображення таких обставин має місце лише у позовній заяві.

Аналізуючи дані обставини колегія суддів вважає, що представником неповнолітньої ОСОБА_3 надавалась згода на обробку персональних даних під час оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон вперше, у зв`язку з чим позивачу було присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі.

Так, у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) - предметом розгляду у якій було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних - Велика Палата Верховного Суду констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів зазначає, що використання ОСОБА_3 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, якій вже було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, не порушує її права та не є втручанням у її приватне і сімейне життя.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 року, статтю 6 п.1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322. ст.325, ст.328 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія