Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №420/26563/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26563/25

Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,

повний текст судового рішення

складено 11.12.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аккон Шіпінг Україна” на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аккон Шіпінг Україна” про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, -

В С Т А Н О В И В:

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі- ФСЗОІ) звернулось до суду з адміністративним позовом до ТОВ “Аккон Шіпінг Україна” (далі – ТОВ) та просило:

- стягнути з ТОВ на користь ФСЗОІ адміністративно-господарські санкції розмірі 431872, 58 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 19434,60 за 2024 рік.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ФСЗОІ сформував розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій за 2024 рік, які підлягають сплаті ТОВ у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З вказаного розрахунку вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у ТОВ, складає 8 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складає 1 особа, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю направив на адресу відповідача претензію, в якій повідомив про невиконання встановленого законодавством нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим необхідно сплатити нараховану суму адміністративно-господарської санкції.

Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю було розміщено в електронному кабінеті підприємства.

Враховуючи, що кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю складає 0 осіб, ФСЗОІ було визначено підприємству адміністративно-господарські санкції у розмірі 431872, 58 грн та нараховано пеню в сумі 19434, 60 грн.

Оскільки відповідачем не сплачено суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в 2024 році у добровільному порядку, позивач звернувся з позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказів того, що у 2024 році на підприємстві фактично працювала хоча б одна особа з інвалідністю, відповідачем не подано. Прийняття на роботу особи з інвалідністю ОСОБА_1 здійснено лише з 23.09.2024, тобто така особа не перебувала у трудових відносинах протягом року в обсязі, достатньому для відображення її у середньообліковій чисельності штатних працівників за рік, визначеній на підставі даних ЄСВ-звітності. Отже, вона не вплинула на показники Реєстру ПФУ та не враховується в межах нормативу.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами врегульовані Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 р. №875-XII (далі - Закон №875-ХІІ).

Відповідно до ст.18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи (у редакції на 2024 рік).

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст.19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Положеннями ст.20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Для реалізації положень ст.19 Закону №875-ХІІ КМУ прийнято Постанову "Про внесення змін до Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності" від 07.04.2023 р. №307.

Відповідно до цього Положення програмний комплекс "Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю" Централізованого банку даних з проблем інвалідності забезпечує автоматизоване (без стороннього втручання):

- опрацювання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності;

- визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною 1 статті 19 Закону №875;

- створення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону №875;

Таким чином, розрахунок адміністративно-господарських санкцій формується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду, для усіх роботодавців. Такі розрахунки у вигляді PDF-файлу за підписом керівника територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надсилаються до електронного кабінету роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Як вбачається з матеріалів справи, середньооблікова чисельність працівників ТОВ у 2024 році становила 8 осіб.

Частина перша статті 19 Закону №875-ХІІ однозначно передбачає, що роботодавці, у яких працює від 8 до 25 працівників, зобов`язані забезпечити одно робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, що середньооблікова чисельність працівників досягла би менше восьми осіб “якби підприємство не працевлаштувало особу з інвалідністю у вересні 2024 року”, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на фактичних показниках поданої звітності. Нормативно значення мають лише реальні дані, відображені у податковому та ЄСВ-розрахунках.

З аналогічних підстав апеляційний суд відхиляє і доводи, що обов`язок створення робочого місця у нього “був би відсутній”, якби він не працевлаштував особу з інвалідністю у 2024 році. Закон не пов`язує виникнення обов`язку створити робоче місце з фактом прийняття працівника з інвалідністю чи зміною штатного розпису в межах року. Критерієм є середньооблікова чисельність за рік, а не поквартальні або помісячні коливання чисельності персоналу.

При цьому, матеріали справи не містять доказів, що у 2024 році на підприємстві фактично працювала хоча б одна особа з інвалідністю, а прийняття на роботу особи з інвалідністю ОСОБА_1 здійснено лише з 23.09.2024, тобто така особа не перебувала у трудових відносинах протягом року в обсязі, достатньому для відображення її у середньообліковій чисельності штатних працівників за рік, визначеній на підставі даних ЄСВ-звітності.

Необґрунтованими також є і посилання відповідача на відсутність у нього вакансій та, відповідно, відсутність обов`язку подавати форму №3-ПН, оскільки вони не мають значення для вирішення спору про стягнення штрафу та пені, оскільки подання або неподання форми №3-ПН не впливає на факт виконання чи невиконання нормативу робочих місць. Норматив повинен бути забезпечений незалежно від наявності або відсутності вакансій.

Посилання ТОВ на зміну штатного розпису протягом року також не спростовують висновків суду, оскільки Закон №875-ХІІ не ставить виконання нормативу у залежність від мотивів чи причин збільшення чисельності працівників. Важливим є лише фактичний показник середньооблікової чисельності, який автоматично розраховується на основі даних ПФУ.

Більш того, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23, суд не має повноважень переглядати або коригувати результати автоматизованого розрахунку ПФУ, а може оцінювати лише те, чи подав роботодавець достовірні дані та чи створив фактично робочі місця для осіб з інвалідністю.

В даній справі відповідач не надав доказів створення робочого місця та працевлаштування особи з інвалідністю у 2024 році, що могло би бути враховано у Реєстрі ПФУ.

Як вірно зазначив суду 1-ї інстанції, усі аргументи відповідача ґрунтуються на припущеннях, абстрактних умовиводах та хибному тлумаченні законодавства, не підтверджені документально та не мають жодного значення для звільнення його від відповідальності.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аккон Шіпінг Україна” - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький