Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №420/2577/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2577/26

Суддя першої інстанції - Андрухів В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі №420/2577/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни, Державного бюро розслідувань про визнання бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до начальниці відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни, Державного бюро розслідувань, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність начальниці відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни через умисне ненадання інформації згідно запиту на інформацію від 8 січня 2026 року, про надання копій рішення колегії Державного бюро розслідувань від 20 липня 2020 року № 13 та витягу із протоколу засідання колегії із цього питання.

- зобов`язати Державне бюро розслідувань надати ОСОБА_1 копії рішення колегії Державного бюро розслідувань від 20 липня 2020 року № 13 та витягу із протоколу засідання колегії із цього питання.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу п`ятиденного строку для усунення недоліків з дня вручення позивачу ухвали. Виявлений недолік мав бути усунутий шляхом подання до суду доказу направлення на адресу начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни копії позову з доданими документами в паперовій формі листом з описом вкладення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року позовну заяву залишено без розгляду через те, що позивач недоліків позову не усунув.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення. На думку апелянта, відповідач ОСОБА_2 вважається такою, до якої доведено позовну заяву з додатками з 07 лютого 2026 року, тобто, ще до відкриття провадження у справі.

ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року, а справу повернути до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду по суті.

У відзиві представник Державного бюро розслідувань зазначив, що Одеський окружний адміністративний суд ухвалив цілком обґрунтоване та законне судове рішення про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви.

На його думку, твердження про те, що державний орган був зобов`язаний направляти процесуальні документи державному службовцю, не відповідає вимогам законодавства та ґрунтується на неправильному тлумаченні норм права. Згадуване позивачем Положення про порядок ведення претензійно-позовної роботи в центральному апараті Державного бюро розслідувань, затверджене наказом ДБР від 01 березня 2021 року №134, не має жодного відношення до процесуальних прав та обов`язків позивача, а є внутрішнім організаційним актом, який регулює виключно діяльність самого органу із судом, а не його працівниками. А тому, це не звільняє позивача від обов`язку самостійно визначити сторін спору та дотриматися вимог процесуального законодавства. Отже, твердження про те, що державний орган був зобов`язаний направляти процесуальні документи державному службовцю, не відповідає вимогам законодавства та ґрунтується на неправильному тлумаченні норм права.

За таких підстав, представник Державного бюро розслідувань просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити в силі ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 вказав, що документи вважаються врученими посадовій чи службовій особі, яка є учасником судового процесу, якщо їх доставлено за адресою місця служби цієї особи.

У додаткових поясненнях ОСОБА_1 просив взяти до уваги, що надсилання копії позовної заяви з додатками на поштову адресу місця працевлаштування службовця ДБР, після надсилання позовної заяви з додатками у формі електронного документу на офіційну електронну адресу ДБР у підсистемі Електронний суд, не призведе навіть до їх реєстрації, бо повторна реєстрація одного і того ж документа в електронній та паперовій формі не допускається.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі №420/2577/26 надійшла до П`ятого апеляційного адміністративного суду 08 березня 2026 року через систему "Електронний суд".

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

12 березня 2026 року недоліки усунуто.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року відкрите апеляційне провадження.

19 березня 2026 року від Державного бюро розслідувань надійшов відзив на апеляційну скаргу.

20 березня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив.

26 березня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

30 березня 2026 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі.

01 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч.9 ст.44 КАС України, у разі подання до суду в електронній формі апеляційної скарги та документів, що до неї додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.

Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції залишив позовну заяву без розгляду у зв`язку з невиконанням позивачем вимог ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року, а саме ненаданням доказів направлення на адресу начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни копії позовної заяви з додатками.

Вимога щодо направлення копії позовної заяви іншим учасникам справи має на меті забезпечення реалізації принципів змагальності та рівності сторін, а також належного інформування відповідача про подання позову.

Надсилання позову посадовій особі (суб`єкту владних повноважень) за місцем роботи (юридичною адресою установи) є коректним способом ініціювання судового розгляду. Відповідно до КАС України, стороною є саме орган, а не фізична особа, тому позовну заяву слід спрямовувати на адресу установи, де працює посадова особа, для забезпечення її участі у справі, в тому числі, і з огляду на те, що спір в даній ситуації виник в публічно-правових відносинах, що виключає в такому випадку можливість особи бути обізнаною про приватну адресу місця проживання посадової особи такого суб`єкта владних повноважень.

Натомість у позові ОСОБА_1 вказав відповідачем орган державної влади (Державне бюро розслідувань), відділ організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності якого, очолює ОСОБА_3 , дії якої, як виконавця компетенції та функцій Державного бюро розслідувань, оскаржуються у даному провадженні, а тому направлення позову з додатками на адресу суб`єкта владних повноважень - юридичної особи, є належним виконанням обов`язку, передбаченого ст.161 КАС України.

Більш того, навіть при наявності недоліків позову, що носять формальний характер, обов`язком суду у світлі права особи на судовий захист через призму доступу до правосуддя є аналіз таких недоліків на предмет того, чи є вони реальною перешкодою для відкриття провадження у справі або чи можуть вони бути усунуті після такого відкриття в порядку підготовки справи до судового розгляду.

В такій ситуації беззаперечно потребує дотримання баланс між доступом особи до правосуддя та забезпеченням відповідачам права на реалізацію принципів змагальності та рівності сторін через обізнаність про наявність позовних претензій, який забезпечується судом, що в даному випадку здійснено не було.

Суд першої інстанції вищевказаного не врахував, залишив позовну заяву без розгляду суто з формальних та необґрунтованих підстав, чим допустив порушення норм процесуального права, що призвело до перешкоджання ОСОБА_1 в реалізації права на доступ до правосуддя.

Колегія суддів наголошує, що залишення заяви без розгляду є крайнім процесуальним заходом, який не може застосовуватись формально, без врахування принципу пропорційності та права особи на доступ до правосуддя.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись статтями 2, 5, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року скасувати.

Справу №420/2577/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни, Державного бюро розслідувань про визнання бездіяльності, направити для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державного бюро розслідувань (код ЄДРПОУ 41760289) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 02 квітня 2026 року.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв