Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №504/849/22 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 504/849/22

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Вербицької Н.В.,

- Джабурії О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Доброславського районного суду Одеської області від 23 вересня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А :

13 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправно та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичною особи) на території України серії ВМ №00009618 від 07.02.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що транспортний засіб, який здійснював перевезення вантажу є контейнеровозом, тому максимальна дозволена маса становить не 40 т, а 44 т. Крім того вантажний автомобіль переданий в оренду ТОВ`АГРОТРАСТ ЛОГІСТИКА» в 2020 році.

Також позивача вказує на наявні суттєві недоліки в заповненні оскаржуваної постанови, зокрема відсутність відомостей про тип транспортного засобу, його повну масу, що вказує на неповноту встановлених обставин відповідальною особою під накладення адміністративного стягнення

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що в оскаржуваній постанові зафіксовано фактичні параметри транспортного засобу, які доводять перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 ПДР України Відтак, на переконання представника відповідача, постанови, що оскаржуються позивачем у цій справі, містить необхідну інформацію, згідно якої уповноваженою посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП.

Щодо доводів про контейнеровоз, представник відповідача зазначив, що позивач здійснював вантажні перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні законодавства та не здійснював перевезення контейнеру, тому фактична маса транспортного засобу повинна бути не більше 40 тон.

Стосовно передачі транспортного засобу в користування ТОВ «АГРОТРАСТ ЛОГІСТИКА» відповідач вказує на відсутність відомостей в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів про іншого користувача, ніж позивач.

Рішенням Доброславського районного суду Одеської області від 23 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт наголошує, що напівпричіп – це транспортний засіб без джерела енергії та самостійно пересуватись і перевозити вантажі по дорогах не може, рушійною силою для нього є саме тягач, який є основним транспортним засобом, котрий здійснює перевезення вантажів і власник якого є суб`єктом адміністративної відповідальності за порушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, в тому числі за ст. 132-1 КУпАП. Крім того, апелянт зазначив, що нормативні параметри, передбачені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України (нормою права, за порушення якої передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП), визначені для руху саме транспортних засобів та їх составів.

Позивач своїм правом подати відзив не скористався. Про дату та час слухання справи сповіщений шляхом направлення судової кореспонденції на адресу позивача, проте відправлення повернуто у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

07.02.2022 року інспектором відділу фіксації порушено Департаменту державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Савченко В.О., винесено постанову ВМ №00009618 у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі від 07.02.2022 року, у відповідності до якої 05.02.2022 року о 15 год. 40 хв., за адресою М-05 Київ-Одеса, км 36+303, зафіксовано транспортний засіб VOLVO FH 440, державний номер НОМЕР_1 відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України загальної маси на 5,8 % (7,039 тон) відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM5, 5, свідоцтво про повірку технічного засобу (серія) 35-02/5714, 5715, 5716, 5717, дійсне до 30 вересня 2022 року. За вказане правопорушення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 грн.

Згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу VOLVO FH 440, державний номер НОМЕР_1 .

Згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 позивач ОСОБА_1 є власником спеціалізованого напівпричепу-спеціалізованого контейнеровозу-Е марки Lamberet 365 державний номер НОМЕР_4 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з документів про реєстрацію транспортного засобу та напівпричепу, вбачається що тип автомобіля - спеціалізований сідловий тягач, тип напівпричепу – загальний напівпричіп-контейнеровоз, а отже, відповідно до п.22.5 ПДР масою перевищення для таких транспортних засобів є понад 44 тони. Як наслідок, висновки відповідача щодо перевищення позивачем маси транспортних засобів у відсоткову визначенні є необґрунтованими та недоведеними. Також суд вказав на відсутність у оскаржуваній постанові відомостей про напівпричіп, за допомогою якого здійснювалось перевезення вантажу, що є суттєвим недоліком та впливає на законність самої постанови.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

До основних завдань Укртрансбезпеки віднесено, зокрема здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до п.5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Згідно п.7 Положення Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Таким чином Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право: проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі); використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Тобто законодавством чітко передбачено можливість Укртрансбезпеки здійснювати державний нагляд (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, що включає: здійснення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 р. № 1567); фіксацію адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 р. № 623).

Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Стаття 132-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. При цьому, приписами ч. 2 цієї статті визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 (далі - Порядок № 1174).

Згідно з п.п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.

Пунктом 8 Порядку № 1174 передбачено, що вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163.

Відповідно до п. 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

Згідно з п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.

Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174).

Відповідно до п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з п. 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Згідно ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Дослідивши оскаржувану постанову, колегія суддів констатує, що остання містить всю необхідну інформацію, передбачену КУпАП та Порядком № 1174. Крім того, постанова містить відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації.

Так, згідно інформаційної карти габаритно-вагового контролю за постановою №00009618, загальна маса становила 47039 кг, тобто більше за максимально дозволену 7,039 тон, що і відображено в оскаржуваній постанові.

Враховуючи можливу максимально дозволену похибку автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, відсоткове перевищення загальної маси та навантаження на одинарну вісь транспортного засобу здійснюється за формулою:

% перевищення = ((Хфакт - Хнорм - похибка пристрою)/Хнорм)*100%

Хфакт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно натуральних одиницях (тонна або міліметр);

Хнорм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22. Правил дорожнього руху.

Отже, відповідно до оскаржуваної постанови №00009618 від 07.02.2022 року розрахунок відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу виглядає так: ((47039кг - 40000кг - 10%*47009кг)/40000кг)*100%=5,8%.

Як зазначалось раніше, відповідальність згідно ч.2 ст.132-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян наступає за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм до 10 %, що з огляду на зафіксовані параметри мало місце у даному випадку.

Стосовно доводів позивача, що належний йому транспортний засіб є спеціалізованим сідловим тягачем, тип напівпричепу-контейнеровоз, а отже відповідно до п. 22.5 ПДР масою перевищення для такого транспортного засобу є понад 44 тони, колегія суддів вважає такі висновки помилковими з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем; напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

Положеннями п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 визначено, що сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

Таким чином, напівпричіп - це транспортний засіб без джерела енергії та самостійно пересуватись і перевозити вантажі по дорогах не може, отже рушійною силою для нього є саме тягач, який є основним транспортним засобом, котрий здійснює перевезення вантажів.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14.01.1997 року №363 “Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні” (далі наказ №363) дано визначення н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій-контейнерів.

Згідно з п.п.17.2-17.5 наказу №363, забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м).

Пунктом 17.9. наказу №363 приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється: при наявності договору - на підставі заявки, а при відсутності договору - разового договору.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження контейнерних перевезень, в той час як на підтвердження використання транспортного засобу для перевезення сипучого вантажу (кукурудзи) матеріали справи містять ТТН №523 від 05.02.2022 року ( а.с.22).

Окремо колегія суддів зауважує на наявній у матеріалах справи фотофіксації правопорушення, з якої вбачається, що транспортний засіб проходив рамку вагового контролю одночасно з напівпричепом, який переобладнаний під перевезення сипучих вантажів шляхом внесених істотних змін до конструкції контейнеру внаслідок відділення від цілісної конструкції верхньої стінки (а.с.49).

За таких обставин сам факт реєстрації автомобільного транспорту - контейнеровозом не поширює вагові норми, передбачені п.22.5 Правил дорожнього руху, на відповідний транспорт з огляду на відмінну форму використання.

Щодо відсутності в оскаржуваній постанові відомостей про спеціалізований напівпричіп-контейнеровоз Lamberet 365, днз НОМЕР_4 , колегія суддів погоджується з вказаними доводами позивача, однак не може визнати такий формальний недолік оформлення постанови, як підставу для її скасування при наявних доказах суттєвого перевищення навантаження транспортного засобу.

Крім того, нормативні параметри, передбачені п.22.5 ПДР України, визначені для руху саме транспортних засобів та їх составів, оскільки напівпричіп не взмозі самостійно пересуватися та перевозити вантаж без тягача, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

Щодо посилань позивача, на те, що вказаний транспортний засіб не перебував у його володінні (користуванні) на час вчинення правопорушення, колегія суддів зауважує на наступному.

Відповідно до ч.1 ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Тобто за ч.1 ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, несе відповідальна особа (особа за якою зареєстровано транспортний засіб) або належний користувач транспортного засобу, який внесений до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Відповідно до статті 279-5 КУпАП, у разі якщо адміністративні правопорушення, у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.

Ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів здійснюються уповноваженими посадовими особами Головного сервісного центру МВС.

Процедура внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу регулюється Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018р. №1197.

Так, згідно пунктів 3, 24 вказаного Порядку, підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона. Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача - працівника, визначеного керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, здійснюється у сервісному центрі МВС за заявою уповноваженого в установленому законодавством порядку представника юридичної особи або належного користувача.

Оскільки до Єдиного державного реєстру транспортних засобів не вносились відомості про зміну користувача автомобіля, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача, що у даному випадку адміністративну відповідальність повинна нести інша фізична особа, що є фактичним користувачем.

Стаття 14-3 КУпАП містить два взаємовиключні суб`єкти відповідальності. Сам по собі факт передачі транспортного засобу в оренду, без внесення відомостей про це до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, не звільняє власника від відповідальності незалежно від того, з чиєї вини невнесення відповідних відомостей до Реєстру мало місце.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що у даному випадку доводи позивача про те, що він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, є безпідставними та помилковими.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить висновку, що відповідачем підтверджено належними та допустимими доказами факт перевищення нормативно допустимих вагових параметрів транспортним засобом, який належить позивачу, що є підставою для накладення адміністративного стягнення на підставі ч.2 ст.132-1 КУпАП.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст.286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 272 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті – задовольнити.

Рішення Доброславського районного суду Одеської області суду від 23 вересня 2025 року – скасувати, з прийняттям постанови про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.П.Коваль

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія