Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №331/6053/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 331/6053/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,

розглянувши порядку письмового провадження адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 17 жовтня 2025 року в адміністративній справі №331/6053/25 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Олександрівського відділу у м. Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення за межі України,-

В С Т А Н О В И В:

До Олександрівського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Олександрівського відділу у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області, УДМС України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення за межі України.

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 17 жовтня 2025 року в адміністративній справі №331/6053/25 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Олександрівського відділу у м. Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення за межі України - повернуто заявнику без розгляду.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 17 жовтня 2025 року в адміністративній справі №331/6053/25 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи заяву про забезпечення позову без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 5 ст. 288 КАС України судовий збір не сплачується за подання до адміністративного суду позовних заяв та апеляційних скарг у справах щодо оскарження рішень про примусове повернення в країну походження або третю країну чи їх примусове видворення за межі України, а не заяв про забезпечення позову.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 5 статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовних заяв та апеляційних скарг у справах щодо оскарження рішень про примусове повернення або примусове видворення за межі України.

Зазначена норма має на меті забезпечення ефективного судового захисту прав іноземців та осіб без громадянства у справах, що пов`язані з ризиком їх примусового видворення.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що заява про забезпечення позову не є самостійною матеріально-правовою вимогою, а є процесуальним засобом, спрямованим на гарантування реального та ефективного виконання майбутнього судового рішення.

У справах цієї категорії невжиття заходів забезпечення позову може призвести до примусового видворення особи до вирішення спору по суті, що фактично унеможливить ефективний судовий захист.

Отже, заява про забезпечення позову є невід`ємною складовою реалізації права на судовий захист у цій категорії справ.

Колегія суддів виходить із того, що вимога про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову в умовах, коли позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову у цій же справі, створює непропорційний бар`єр доступу до правосуддя.

Отже, звільнення особи від сплати судового збору за подання позову поширюється і на подання пов`язаних із цим позовом процесуальних заяв, зокрема заяви про забезпечення позову, оскільки такі заяви є складовою реалізації права на ефективний судовий захист.

Вимога про сплату судового збору в такому випадку суперечить принципу доступності правосуддя та може розцінюватися як непропорційне обмеження права особи на судовий захист.

Таким чином, обов`язок сплачувати судовий збір за подання заяви про забезпечення позову відсутній, якщо позивач звільнений від його сплати за подання позовної заяви у цій справі.

У справах цієї категорії невжиття заходів забезпечення позову може призвести до примусового видворення особи до вирішення спору по суті, що фактично унеможливить ефективний судовий захист.

Суд першої інстанції формально застосував положення Закону України «Про судовий збір», не врахувавши характер спірних правовідносин та мету спеціальної норми, передбаченої частиною 5 статті 288 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню.

У зв`язку з вищезазначеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, відповідно оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.238, 240, 242, 308, 310, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 17 жовтня 2025 року в адміністративній справі №331/6053/25 про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову — скасувати.

Справу в частині розгляду заяви про забезпечення позову направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя А.О. Коршун

суддя Д.В. Чепурнов