Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №160/18848/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/18848/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 ( суддя Рищенко А.Ю.) в адміністративній справі №160/18848/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогами:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.05.2024 № 1130595-2412-0462-UA12100110000043499 ГУ ДПС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.05.2024 №1130606-2412-0462-UA12100110000043499 ГУ ДПС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.05.2024 № 1130616-2412-0462-UA12100110000043499 ГУ ДПС у Дніпропетровській області;

- визнати бездіяльність ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо не проведення звірки даних протиправною;

- зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області внести відповідні зміни до особового рахунку ОСОБА_1 , пов`язані зі скасуванням податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 03.05.2024 № 1130595-2412-0462-UA12100110000043499, від 03.05.2024 №1130606-2412-0462-UA12100110000043499, від 03.05.2024 № 1130616-2412-0462-UA12100110000043499.

Позивач обґрунтовує позов тим, що об`єкт житлової нерухомості, який належить позивачу на праві власності відповідно до пп. «г» пп.266.2.2 ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування, тому спірні податкові-повідомлення рішення є протиправними та їх належить скасувати.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року вимоги позову задоволено.

З апеляційною скаргою звернувся відповідач, посилаючись на те, що податкові повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок.

У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Колегією суддів з`ясовано, ОСОБА_1 є власницею житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Означене підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про спадщину за заповітом.

03.05.2024 ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесені податкові повідомлення-рішення № 1130595-2412-0462-UA12100110000043499, №1130606-2412-0462-UA12100110000043499, № 1130616-2412-0462-UA12100110000043499, якими визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021-2023 роки у загальній сумі 126 388,80 грн.

Вважаючи такі рішення протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 266.1.1 ПКУ платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (пп. 266.2.1 ПКУ).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав), що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (пп. 266.3.2 ПКУ).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт (пп. 266.3.3 ПКУ).

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦКУ право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом України від 01.07.2004 №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами та доповненнями.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону №1952 встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.

Зазначається, що згідно з ч. 2 ст. 331 ЦКУ право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

При цьому до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності така особа може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону (ч. 3 ст. 331 ЦКУ).

Враховуючи викладене, об`єкти незавершеного будівництва не визначені ПКУ як об`єкти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Досліджуючи обставини справи, колегія суддів зазначає ,що висновки суду першої інстанції є юридично обґрунтованими та відповідають нормам Податкового кодексу України та сталій судовій практиці.

Об`єкт, що перебуває в стані незавершеного будівництва або визнаний непридатним для проживання, справді не підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно.

Виходячи з предмету спірних правовідносин, юридичними підставами для звільнення від оподаткування є:

незавершене будівництво: згідно з ПКУ, об`єкти незавершеного будівництва не є об`єктами оподаткування. Поки будинок не введений в експлуатацію та право власності на нього не зареєстровано саме як на готовий об`єкт нерухомості, обов`язок зі сплати податку не виникає;

пункт «ґ» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ: ця норма прямо вказує, що не є об`єктами оподаткування житлова нерухомість, визнана відповідно до закону непридатною для проживання;

рішення органу місцевого самоврядування: наявність рішення Виконавчого комітету Піщанської сільської ради від 18.10.2018 року про визнання будинку непридатним для проживання є належним документальним підтвердженням статусу об`єкта.

Підсумовуючи колегія суддів зазначає, оскільки будинок офіційно визнано непридатним для проживання (через незавершеність будівництва), він не відповідає критеріям об`єкта оподаткування, передбаченим ст. 266 ПКУ.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 в адміністративній справі №160/18848/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 31 березня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 02 квітня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко