Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №340/2579/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 340/2579/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпро апеляційну скаргу Кропивницької митниці на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 року (суддя Пасічник Ю.П., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 17.09.2025 року) в справі №340/2579/25 за позовом ОСОБА_1 до Кропивницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

в с т а н о в и в:

21.04.2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з позовом до Кропивницької митниці (далі по тексту – відповідач), в якому просив скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA901000/2025/000035/2 від 26.03.2025 року та скасувати картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Кропивницької митниці UA901020/2025/000104 від 26.03.2025 року.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Кропивницька митниця подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що при винесенні ним оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів він керувався прописаним у Митному кодексі України правилом визначення митної вартості переміщених товарів, де визначено, що якщо з наданих декларантом митної вартості товарів не можливо встановити дійсність задекларованої митної вартості, то митний орган вправі застосувати інші методи визначення митної вартості, окрім методу за прописаною вартістю у контракті або договорі. Апелянт вказував, що до митного оформлення поданий рахунок - фактура 2025/3-28 від 14.03.2025, де містяться відомості щодо вартості вантажного автомобіля «FORD Ranger Limited Doppelkabine 4х4, Leder, Kamer», на суму 23000,00 EUR, зазначено вартість нетто, тобто вартість не містить всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, що переміщується громадянином через митний кордон України та які використовуються для цілей його оподаткування. Копія МД країни відправлення – Німеччини не містить інформацію щодо вартості товару. Додатково подана декларантом електронна копія експортної митної декларації має аналогічний MRN 25DE395455887867B9 наданому декларантом під час подачі митної декларації примірнику, але містить іншу кількість аркушів. Відсутні фінансові документи, що підтверджують відшкодування податку при експорті (застосування вартості «нетто»). Інші документи передбачені частиною першою ст. 368 МКУ до митного оформлення не надавались, зокрема вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках. Додатково поданий документ Quittung №10061 від 19.03.2025 на суму 22900,00 EUR, інформацію щодо заставного платежу (передоплати) у розмірі 100,00 EUR (вказано у Rechuning Nr.:2025/3-28 від 14.03.2025) не зазначена, що свідчить про розбіжності у відомостях про складові митної вартості. Вартість заявлених транспортних витрат згідно із довідкою від 24.03.2025 становить 150,00 EUR, при цьому документи, що підтверджують їх декларантом не надано. Заявлена митна вартість в еквіваленті становить 23150,00 EUR, при цьому, у додатково поданій копії експортної митної декларації, окрім зазначеної вартості у графі «Загальна сума у рахунку-фактурі» у сумі 23 000 EUR, у графі «Додаткові відомості» зазначено суму 23 460,00 EUR. Зазначена інформація не корелюється із відомостями у представлених до митного оформлення документах. Апелянт вказував, що на сайті «Mobile.de» (провідна торгівельна площадка по продажу транспортних засобів в країнах ЄС) виявлено цінові пропозиції на транспортні засоби, за характеристиками які максимально відповідають заявленому до митного оформлення транспортного засобу, зокрема комплектація Limited Doppelkabine, календарний рік 2021 року, пробіг у межах 70 – 120 тис. км. - рівень цін таких пропозицій знаходиться у діапазоні від 28500,00 EUR до 34790,00 EUR. Проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару «Вантажний автомобіль. Марка: FORD; Модель: RANGER; 2021 календарного та модельного року виготовлення, об`єм двигуна 1 996 куб. см., потужність 157 кВт» з рівнем митної вартості товарів за кодом згідно УКТ ЗЕД 8704 21 99 00, та виявлено, що заявлений рівень митної вартості товару нижчий, ніж вартості та їх рівні по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі «імпорт», зокрема виявлено один випадок митного оформлення подібного автомобіля 2020 модельного року виготовлення за основним методом визначення митної вартості із рівнем митної вартості 25000,00 EUR. Цінова інформація (ціни договорів) щодо вартості ідентичних та подібних товарів в розумінні ст. 59 - 61 МКУ у максимально наближений до дати експорту товару в Україну термін у митниці не виявлено, а декларантом не надано. Для визначення митної вартості товару за методами на основі віднімання та додавання вартості згідно ст. 62 та 63 МКУ необхідна інформація у митниці відсутня, а декларантом не надана. На підставі інформації, яка міститься в ПІК «Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України» бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи та враховуючи встановлену ст. 57 МКУ послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено згідно статті 64 МКУ резервним методом. Апелянт вказував, що як при здійсненні митного оформлення так і при винесенні рішення про коригування митної вартості позивачем не було надано будь-яких документів, які б містили відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль.

Кропивницька митниця не погоджується з розподілом судових витрат, зокрема щодо витрат на правничу допомогу, які задоволені судом на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань митниці області. Апелянт вказував, що у позивача відсутні підстави для стягнення 10000,00 грн., оскільки сума не є співмірною для справи такої складності, не доведено, що було витрачено багато часу на надання послуг. В акті здачі-приймання виконаних робіт зазначено про надання професійної допомоги з подання позову, не конкретизовано, яка робота проведена, скільки часу витрачено на надання правової допомоги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до п. 4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності: 4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками). Вказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов`язковим для відпрацювання. Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи. Суд першої інстанції посилаючись на позицію Верховного Суду вказував, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару. Разом з митною декларацією від 25.03.2025 № 25UA901020002143U7 до митного оформлення надано: (рахунок-фактура (інвойс) 2025/3-28 від 14.03.2025 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЕМ-К-0-078/25-00094 від 19.03.2025 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 15.10.2024 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 12.07.2021 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка б/н від 24.03.2025 року, договір про надання послуг митного брокера 244 від 20.03.2025 року, висновок про походження товару 17/К/2025 від 19.03.2025 року, довіреність 1096 від 14.03.2025 року, заява б/н від 24.03.2025 року, сертифікат виробника від 11.05.2021 року (а.с.105,106), платіжне доручення, що підтверджує сплату митних платежів 7 від 20.03.2025 року, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.013.437139-25 від 24.03.2025 року, копію платіжного документа, що підтверджує сплату вартості товару (Quittung-розписка) 1061 від 19.03.2025 року, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FV959050 від 31.07.2019 року, паспортний документ фізичної особи. Будь-яких інших документів на момент митного оформлення у позивача не було в наявності. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Для підтвердження вартості товару, що імпортується, позивач надав митному органу: (рахунок-фактура (інвойс) 2025/3-28 від 14.03.2025 року, копію платіжного документа, що підтверджує сплату вартості товару (Quittung-розписка) 1061 від 19.03.2025, копію митної декларації країни відправлення 25DE395455887867B9 від 19.03.2025 року (а.с.19), відповідно до яких вартість автомобіля становить 23000 євро. У документах зазначено: прізвище та ім`я позивача, марка та модель транспортного засобу; номер кузова (VIN), сума сплачених коштів, а тому надані митному органу зазначені вище документи надають можливість ідентифікувати митну вартість поставленого товару та належність саме цих документів саме до цього вантажу. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач надав до митного оформлення всі, визначені статтею 53 МК України та необхідні для підтвердження заявленої ним митної вартості, документи, а відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Суд першої інстанції вказував на необхідність відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі. Частиною 5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Суд першої інстанції зазначав, що при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі (додатковій угоді) у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Надані докази у сукупності доводять понесення позивачем витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 для митного оформлення та митного контролю товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон 25.03.2025 року подав до Кропивницької митниці електронну митну декларацію 25UA901020002143U7. Разом з митною декларацією подано: рахунок-фактура (інвойс) 2025/3-28 від 14.03.2025 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЕМ-К-0-078/25-00094 від 19.03.2025 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 15.10.2024 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 12.07.2021 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка б/н від 24.03.2025 року, договір про надання послуг митного брокера 244 від 20.03.2025 року, висновок про походження товару 17/К/2025 від 19.03.2025 року, довіреність 1096 від 14.03.2025 року, заява б/н від 24.03.2025 року, сертифікат виробника від 11.05.2021 року, платіжне доручення, що підтверджує сплату митних платежів 7 від 20.03.2025 року, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.013.437139-25 від 24.03.2025 року, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FV959050 від 31.07.2019 року, паспортний документ фізичної особи. Декларантом вказано митну вартість товару у розмірі 23150 євро, або 1043801 грн. 09 коп. (по курсу НБУ станом на 25.03.2025 року (45,09 грн./євро).

У подальшому на вимогу Кропивницької митниці позивачем надано додаткові документи - копію митної декларації країни відправлення 25DE395455887867B9 від 19.03.2025 року а копію платіжного документа, що підтверджує вартість товару (Quittung) 1061 від 19.03.2025 року.

Кропивницькою митницею 26.03.2025 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA901000/2025/000035/2, а також винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA901020/2025/000104 від 26.03.2025 року. Як підстави для прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії митним органом зазначено, що до митного оформлення поданий рахунок-фактура 2025/3-28 від 14.03.2025 року, де містяться відомості щодо вартості вантажного автомобіля FORD модель RANGER на суму 23000 євро, зазначено вартість нетто, тобто вартість не містить відомостей щодо ціни, що фактично була сплачена за товар, що переміщується громадянином через митний кордон України та які використовуються для цілей його оподаткування. При цьому, додатково подана декларантом електронна копія експортної митної декларації має аналогічний MNR 25DE395455887867B9 наданому декларантом під час подачі митної декларації примірнику, але містить іншу кількість аркушів (у первинній - 2 арк., у додатково поданій МД - 3 арк.). Відсутні фінансові документи, що підтверджують відшкодування податку при експорті (застосування вартості «нетто»). Інші документи передбачені частиною першою ст. 368 МКУ до митного оформлення не надавались. Додатково поданий документ Quittung 1061 від 19.03.2025 року на суму 22900 євро, інформацію щодо заставного платежу (передоплати) у розмірі 100 євро (вказано у Rechuning 2025/3-28 від 14.03.2025 року) не зазначено, що свідчить про розбіжності у відомостях про складові митної вартості. Вартість заявлених транспортних витрат згідно довідкою від 24.03.2025 року становить 150 євро, при цьому документи, що підтверджують їх декларантом не надано. Заявлена митна вартість в еквіваленті становить 23150 євро, при цьому у додатково поданій копія експортної митної декларації, окрім зазначеної вартості у графі «Загальна сума у рахунку-фактурі» у сумі 23000 євро, у графі додаткові відомості зазначено суму 23460 євро. Зазначена інформація не корелюється відомостями у представлених до митного оформлення документах. З урахуванням зазначеного, подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митну вартість автомобіля визначено згідно статті 64 МК України резервним методом на рівні 28500 євро.

Для визначення митної вартості автомобіля взято інформацію з сайту «Mobile.de» (https:/suchen.mobile.de/fahrzeuge/details.html?id=417962079&dam=false&fr=2021 %3 А2021 &isSearchRequest=true&ms=9000%3B34%3BLimited&ref=srp&refld=b954f989-97d5-7ed2-b3e-2a2c82al9142&s=Car&sb=rel&searchId=b954f989-97d5-7ed2-7b3e-2a2c82al9142&vc=Car).

На підставі рішення, відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA901020/2025/000104 від 26.03.2025 року.

Зважаючи на коригуванні митної вартості, позивачем 26.03.2025 року подано нову митну декларацію 23UA901020002192U0 з урахуванням рішення про коригування митної вартості, вказавши у графах 12 та 45 якої митну вартість визначену відповідачем.

Відповідно до ст. 49, ч. 1, ч. 3 ст. 51, ч. 2 ст. 52 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України у митних режимах, відмінних від митного режиму імпорту, здійснюється згідно з положеннями статей 65, 66 цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, передбачений перелік документів, які подаються разом з митної декларацію, які мають на меті встановити товар та визначити його вартість, вартість страхування, транспортування, упаковки, є вичерпним. У разі, коли декларантом надано повний перелік документів передбачених частиною 2 ст. 53 МК України, та можливо встановити повну, вірну ціну товару, складники, що впливають на формування його вартості, вимагати додаткові документи заборонено.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 2-4 ст. 57, ч. 1-2 ст. 58 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Поряд з тим, частинами 1, 2, 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

ОСОБА_1 при митному оформленні автомобіля марки FORD модель RANGER, 2021 року випуску, митну вартість було визначено на підставі рахунку, з якого можливо ідентифікувати суму, що сплачена продавцю. Згідно сплаченого рахунку вартість автомобіля склала 22900,00 євро, або також визначена ціна 23000,00 євро. Варто вказати, що такі документи є прийнятними, оскільки оформлені на території Федеративної Республіки Німеччина, де оформлення документів може відрізнятись від правил прийнятих для оформлення документів в Україні. Підтверджується оплата коштів за автомобіль у розмірі 23000,00 євро.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

На думку суду, позивачем було вірно проведено розрахунок митної вартості, відповідно до рахунку, подано документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, вірно обрано метод визначення митної вартості товару. Митна вартість також підтверджується експертним висновком автотоварознавчого дослідження.

Кропивницькою митницею не доведено чому для співставлення ціни транспортного засобу було обрано сайт «Mobile.de». Автомобіль, що завозився ОСОБА_1 не пошкоджений, має певні характеристики, тобто автомобіль, що возився позивачем та той, що взято митницею для порівняння на сайті, можуть бути різними за характеристиками. Відповідач не врахував технічний стан, пробіг автомобіля який заявлено до митного оформлення.

Судом першої інстанції вірно вказано, що для підтвердження вартості товару, що імпортується, позивач надав митному органу: рахунок-фактура (інвойс) 2025/3-28 від 14.03.2025 року, копію платіжного документа, що підтверджує сплату вартості товару (Quittung-розписка) 1061 від 19.03.2025 року, копію митної декларації країни відправлення 25DE395455887867B9 від 19.03.2025 року, відповідно до яких вартість автомобіля становить 23000 євро. Тобто митну вартість товару, що ввозить визначено на підставі первинних документів.

При вирішенні спору, суд апеляційної інстанції враховує судову практику, викладену у постановах Верховного Суду від 14.11.2019 року у справі № 809/33/17 та від 10.10.2019 року № 809/1469/16, від 05.03.2021 року у справі № 823/1461/17, від 17.05.2022 року у справі № 814/1916/17, від 29.06.2022 року у справі № 1.380.2019.001524, від 21.06.2022 року у справі № 820/6811/16, від 08.06.2022 року у справі № 380/1197/20. Використання рішень Верховного Суду при вирішенні справи є обов`язковим.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду у частині розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Передбачено повернення судових витрат, здійснених особою у разі задоволення позову повністю або частково. Суд повинен враховувати понесені стороною судові витрати під час розгляду позову.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частин 1 – 3 ст. 132, частин 1 – 5 ст. 134 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У якості доказу понесених витрат на правничу допомогу, надано договір про надання правової допомоги (професійної правничої) від 08.04.2025 року, укладений з адвокатом Прибора І.І., відповідно до якого сторони домовились про представництво інтересів клієнта, надання йому правової допомоги (юридичних послуг), зокрема, надання юридичної допомоги по консультуванню, вивченню та аналізу документів, складання та подання позовної заяви.

Надано додаток до договору, де сторони узгодили розмір витрат на правничу допомогу.

Адвокатом Приборою І.І. надано розрахунок гонорару за надану правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. Згідно розрахунку, адвокатом надано правничу допомогу у вигляді підготовки та подання до суду позовної заяви, на що витрачено 6 год часу та оцінено у 6000,00 грн.; підготовка і подання відповіді на відзив, на що витрачено 3 год часу та оцінено у 3000,00 грн.; представництво інтересів клієнта у судових засіданнях, що оцінено у 1000,00 грн.

ОСОБА_1 було сплачено 1000,00 грн. за отримані послуги правничої допомоги, що підтверджується платіжною інструкцією № 2.11787592.1 від 14.04.2025.2025 року.

Згідно частин 2, 3, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати на правову допомогу, отриману стороною по справі – не суб`єктом владних повноважень, підлягають розподілу разом з всіма витратами за правилами загального відшкодування понесених судових витрат.

Нормами КАС України визначено, що витратами на професійну правничу допомогу є витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, витрати понесені стороною як оплата на правничу допомогу адвоката, в тому гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, оплата за підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, оплата вартості послуг помічника адвоката, сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивач на виконання вимог ст. 134 КАС України повинен надати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, наявний акт прийому-передачі виконаних робіт не вказує скільки часу адвокатом була витрачено на надання правової допомоги позивачу та які спеціальні уміння застосовано.

Встановлено, що адвокатом Прибора І.І., діючою від імені ОСОБА_1 згідно ордеру, було підготовлено та подано до суду позов з додатками.

Нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Згідно висновку Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії», відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. «Суд висловлює сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах». Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Данілов проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. є співмірними. Правнича допомога від адвокатського бюро виразилась у поданні позовної заяви, поданні відповіді на відзив.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд першої інстанції вірно визначив необхідність відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу та стягнену за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача, з урахуванням доведеності, доцільності надання послуг та затраченого адвокатом часу, кошти у розмірі 1000,00 грн., що є витратами на правничу допомогу (підготовка, складання позовної заяви, подання до суду відповіді на відзив та подання клопотань), які у зв`язку з задоволення вимог позивача, підлягають відшкодуванню і таке стягнення слід проводити за рахунок бюджетних асигнувань двох відповідачів.

Також 13.01.2026 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про розподіл витрат у справі у частині витрат щодо професійної правничої допомоги. Просить вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

До суду від Кропивницької митниці надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у частині витрат на правничу допомогу, вказано, що заявлена сума витрат 5000,00 грн. не є співмірною зі складністю справи та об`ємом наданих-отриманих послуг у правничій сфері.

У якості доказу понесених витрат на правничу допомогу, надано розрахунок та платіжну інструкцію про сплату 5000,00 грн.

Слід зважати, що розгляд апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції проводиться у порядку письмового провадження без участі представників сторін у судових засіданнях. Тобто адвокат не залучався до участі у судовому засіданні.

Представництво інтересів ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції обмежилось подання відзиву та заяви заперечення.

Нормами КАС України визначено, що витратами на професійну правничу допомогу є витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, витрати понесені стороною як оплата на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, оплата за підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, оплата вартості послуг помічника адвоката, сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частин 2, 3, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правову допомогу у сумі 5000,00 грн. Суд апеляційної інстанції враховує, що адвокатом було надано послугу з правничої допомоги, а саме, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу.

Правнича допомога була надана у вигляді подання відзиву.

Стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 , з урахуванням доведеності надання послуг, їх співмірності, складності справи підлягають кошти у розмірі 1000,00 грн., що є витратами на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню і таке стягнення слід проводити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб`єкта владних повноважень.

Згідно частин 1, 6 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Новий розподіл судових витрат здійснюється у разі задоволення апеляційної скарги. Не передбачено повернення судових витрат, здійснених суб`єктом владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Кропивницької митниці – залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 року в справі №340/2579/25 – залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці (код ЄДРПОУ 44005668) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок).

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 – 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова