Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №280/3528/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/3528/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2025 року (суддя Конишева О.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення виготовлено 30.06.2025 року) у адміністративній справі №280/3528/25 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, суд –

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі по тексту – позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту – відповідач), в якому просило стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 191767,04 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2025 року позовні вимоги задоволено.

З рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтував тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що він у відповідності до ст.179 ПК України не подавав податкових декларацій за 2022, 2023 роки і йому невідомо хто подавав ці декларації, оскільки в цей час перебував за кордоном. Відкрито виконавче провадження та винесено державним виконавцем постанову про накладення арешту на майно боржника у виконавчому провадженні №78995915. Подані податкові декларації №24759 від 24.4.2024 року та №29213 від 23.04.2024 року не містять підпису. Апелянт зазначив, що з 08.02.2016 року по 28.12.2021 року проходив службу в органах поліції і його дохід складає заробітна плата. Апелянт зазначив, що за вказаний період не надавав жодного майна в лізинг, оренду (суборенду, емфітевзіс), житловий найм (піднайм) та не отримував доходу, в тому числі отримання доходу з джерелом походження – Республіка Польща. Апелянт не погоджується з зазначеною сумою податкового зобов`язання у зв`язку з відсутністю підстав для його нарахування, з урахуванням того, що останнім не подавалися податкові декларації та не одержувався зазначений у всіх розділах декларацій дохід. Апелянт зазначив, що не мав можливості відреагувати на податкову вимогу у зв`язку з перебуванням поза межами України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга непідлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день подання позовної заяви за ОСОБА_1 рахується податковий борг з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 177015,23 грн. та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річною декларування у сумі 14751,81 грн. Податковий борг виник внаслідок несплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань, визначених в податковій декларації від 23.04.2024 року №29213 з терміном сплати 23.04.2024 року про майновий стан і доходи за 2022 рік та самостійно задекларованих податкових зобов`язань, визначених в податковій декларації від 25.04.2024 року № 24759 з терміном сплати 31.07.2024 року про майновий стан і доходи за 2023 рік. В податковій декларації ОСОБА_1 самостійно визначено суму податку з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річною декларування у розмірі 55942,00 грн та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 55942,00 грн. В податковій декларації ОСОБА_1 самостійно визначено суму податку з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річною декларування у розмірі 121073,23 грн та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 10089,94 грн. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 добровільно не сплатив вказані суми заборгованості у встановлені законодавством строки, податковий орган звернувся до суду із даним позовом. Суд врахував, що на адресу ОСОБА_1 направлялась податкова вимога форми «Ф» №0002509-1304-0801 від 09.05.2024 року, яка не була йому вручена, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався ст.65 Конституції України; п.6.1 ст.6, підпунктами 14.1.39, 14.1.156, 14.1.174 п.14.1 ст.14, п.15.1 ст.15, підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16, підпунктом 20.1.34 п.20.1 ст.20, п.31.1 ст.31, пунктами 36.1, 36.5 ст.36, п.38.1 ст.38, пунктами 42.2, 42.4 ст.42, п.58.3 ст.58, п.59.1 ст.59, п.87.11 ст.87, п.162.1 ст.162, ст.163, ст.168, п.172.4 ст.172, ст.174, пунктами 179.1, 179.5 ст.179, п.16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України та прийшов до висновку про те, що контролюючий орган виконав обов`язок щодо направлення на адресу ОСОБА_1 податкової вимоги, яка не вручена йому з незалежних від контролюючого органу причин, отже у відповідності до п.42.4 ст.42 ПК України вважається врученою належним чином. Суд врахував відсутність доказів оскарження податкової вимоги в адміністративному або судовому порядку, вказана сума грошового зобов`язання є узгодженою та набула статусу податкового боргу. Суд врахував, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Суд врахував, що ОСОБА_1 на час розгляду справи має узгоджений податковий борг з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 177015,23 грн. та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річною декларування у сумі 14751,81 грн, у зв`язку з чим, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

В матеріалах справи є копії податкових декларацій, поданих ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області за 2022 рік, де самостійно декларантом визначено суму зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) у розмірі 55942 грн. та сума податкових зобов`язань з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року у розмірі 4661,87 грн. року; за 2023 рік, де самостійно декларантом визначено суму зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) у розмірі 121073,23 грн. та сума податкових зобов`язань з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року у розмірі 10089,94 грн. року.

Встановлено, що за ОСОБА_1 рахується податковий борг з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 177015,23 грн та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річною декларування у сумі 14751,81 грн., який виник внаслідок несплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань, визначених в податковій декларації від 23.04.2024 року № 29213 з терміном сплати 23.04.2024 року про майновий стан і доходи за 2022 рік та самостійно задекларованих податкових зобов`язань, визначених в податковій декларації від 25.04.2024 року № 24759 з терміном сплати 31.07.2024 року про майновий стан і доходи за 2023 рік.

Встановлено, що Головне управління ДПС у Запорізькій області 09.05.2024 року прийняло податкову вимогу №0002509-1304-0801, згідно якої повідомило ОСОБА_1 про наявність у нього податкового боргу у сумі 60603,87 грн. Згідно розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги від 09.05.2024 року №0002509-1304-0801 податковий борг складає: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування – 55942 грн. та військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування – 4661,87 грн.

Встановлено, що Головним управлінням ДПС у Запорізькій області за вказаною адресою Департаментом адміністративних послуг у листі від 17.02.2025 року №06.4-02/02/506, АДРЕСА_1 , 09.05.024 року було направлено податкову вимогу від 09.05.2024 року №0002509-1304-0801 ОСОБА_1 рекомендованою поштою з повідомленням про вручення поштового направлення, яка не була вручена у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно д до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпунктів 14.1.156, 14.1.175 п.14.1 ст.14, підпункту 16.1.4 п.16.1 ст.16, пунктів 36., 35.6 ст.36, п.38.1 ст.38, пунктів 179.1, 179.5 ст.179 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II нього Кодексу.

Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені ст.176 цього Кодексу.

Відповідно до п.172.4 ст.172 ПК України коли платник сплачує податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами то такий платник сплачує і військовий збір.

Відповідно до пунктів 42.2, 42.4 ст.42, п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п.42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковим органом на адресу ОСОБА_1 податкова вимога форми «Ф» №0002509-1304-0801 від 09.05.2024, яка вважається врученою у відповідності до п.42.4 ст. 42 ПК України вважається врученою належним чином. Суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що, оскільки, податкова вимога не була оскаржена у встановленому порядку, сума грошового зобов`язання є узгодженою та набула статусу податкового боргу з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 177015,23 грн. та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річною декларування у сумі 14751,81 грн.

Суд апеляційної інстанції не враховує пояснення ОСОБА_1 про те, що ним не подавалися податкові декларації про майновий стан і доходи, оскільки, це питання є предметом розгляду інших органів, зокрема, правоохоронних. Знаходження ОСОБА_1 за межами України не може бути безумовним доказом неподанням ним податкових декларацій та звільнення від сплати податків.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що на час розгляду цієї справи податковий борг є узгодженим та податкова вимога не оскаржена у встановленому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2025 року у адміністративній справі №280/3528/25 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова