Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №520/13499/19 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 р.Справа № 520/13499/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/13499/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 подав до Харківського окружного адміністративного суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій він просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування обмежень та виплати з 01 січня 2026 року пенсії ОСОБА_1 у розмірі 37059.10 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання ухвали про роз`яснення судового рішення від 01 лютого 2023 року Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/13499/19;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) виплачувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 01 січня 2026 року пенсію у розмірі 79951.01 грн, відповідно до протоколу про перерахунок пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження розміру заробітної плати для перерахунку пенсії, виходячи із розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати начальника відділу Харківської обласної прокуратури згідно довідки № 21-148 від 25 серпня 2022 року про розмір середньомісячної заробітної плати у сумі 94 080,00 грн. Харківської обласної прокуратури, без обмежень її максимального розміру та здійснювати виплати, з урахуванням перерахунку, вказаної пенсії у повному обсязі, без обмеження її максимального розміру та забезпечити подальші виплати у розмірі 79951.01 грн.

В обґрунтування поданої в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяви позивач зазначив, що 01 лютого 2023 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду з питань роз`яснення судового рішення у справі № 520/13499/19 від 24 грудня 2019 року задоволено заяву про перерахунок пенсії з 01 вересня 2022 року у зв`язку з підвищенням заробітної плати згідно довідки № 21-148 від 25 серпня 2022 року з розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати у розмірі 94 080,00 грн, без обмежень її максимального розміру.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 24.12.2019 по справі №520/13499/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 року та постановити ухвалу, якою заяву позивача задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати противоправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.05.2019 про відмову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Дежпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) здійснити з 01 червня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), без обмеження її максимального (граничного) розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, згідно наданої прокуратурою Харківської області інформації про фактично нараховану заробітну плату №19-181 вих 19 від 26.04.2019, яка становить 55186,25 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч сто вісімдесят шість гривень, 25 коп.), без обмеження її максимального (граничного ) розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано противоправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.05.2019 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) здійснити з 01 червня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), без обмеження її максимального (граничного) розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, згідно наданої прокуратурою Харківської області інформації про фактично нараховану заробітну плату №19-181 вих 19 від 26.04.2019, яка становить 55186 (п`ятдесят п`ять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 25 коп, без обмеження її максимального (граничного ) розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 набрало законної сили 04.02.2020, що підтверджується даними програми "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)".

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що викладена заявником незгода з діями пенсійного органу може слугувати підставою для подання нового позову та розгляду таких спірних правовідносин в іншому провадженні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 за № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 за № 11-рп/2012).

Виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).

У рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини" Європейський суд з прав людини, "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.

Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин 2, 4 вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Частина 1 ст. 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Аналіз наведеного вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. Разом з цим виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.

Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, підстави та порядок здійснення якого визначені зокрема статтею 383 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 2 статті 383 КАС України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, зазначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Згідно з частиною 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З системного аналізу зазначених норм права випливає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Судовим розглядом встановлено, що протоколом / розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії рішення 96333001676909 від 23 липня 2024 року здійснено перерахунок пенсії 24 червня 2024 року та призначено максимальний розмір пенсії - 79951.01 грн.

Виплати перерахованої пенсії рішенням ГУ ПФУ 96333001676909 від 23 липня 2024 року у сумі 79951.01 грн. здійснювалися з 01 серпня 2024 року по 31 грудня 2024 року.

З 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року відповідачем пенсія виплачувалась в зменшеному розмірі 34438.30 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2025 року.

Рішення 963330167909 від 06 вересня 2024 року про перерахунок пенсії в зв`язку з уточненням даних в ЕПС, 01 вересня 2024 року довічно в розмірі 79951.01 грн. залишилось без змін.

07 січня 2026 року позивач отримав пенсійні виплати у розмірі 37059.10 грн, що підтверджується копією скріншоту надходження пенсійних виплат за січень 2026 року.

З 05 січня 2026 року позивачем встановлено, що в електронному кабінеті змінилася сума проведених виплат в зменшеному розмірі 37059.10 грн. з пониженням на 42891,91 грн. згідно постанови кабінету Міністрів № 1778 від 30 грудня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» відповідно до статті 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», що і стало підставою для звернення позивача до суду з даною заявою в порядку вимог ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що під час винесення судового рішення по справі №520/13499/19 судом не вирішувалось питання щодо обчислення пенсії позивачу із застосуванням постанови кабінету Міністрів № 1778 від 30 грудня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» відповідно до статті 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», тобто це не було предметом розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови в задоволенні вимог заяви позивача в порядку ст.383 КАС України, оскільки незгода позивача з нарахуванням та виплатою пенсії на виконання постанови кабінету Міністрів № 1778 від 30 грудня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» відповідно до статті 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» свідчить про виникнення нових спірних правовідносин, відмінних від спору, який вирішений судом в межах цієї справи, що не позбавляє заявника права на звернення до суду із позовною заявою в загальному порядку.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі заявленого питання, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 по справі № 520/13499/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк

Повний текст постанови складено 03.04.2026 року