Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №635/9743/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 р. Справа № 635/9743/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 19.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Базов О.В., с. Покотилівка, Харківська область, повний текст складено 19.11.25 по справі № 635/9743/25

за позовом ОСОБА_1

до Військового комісаріату Комінтернівського, Червонозаводського та Харківського районів

про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування накладеного штрафу,

ВСТАНОВИВ

13.11.2025 ОСОБА_1 (далі за текстом – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовом до Військового комісаріату Комінтернівського, Червонозаводського та Харківського районів (далі за текстом – Військовий комісаріат, відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.12.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності та скасувати накладений штраф;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 припинити заходи, пов`язані з його розшуком Національною Поліцією України.

В обґрунтування позову зазначив про протиправність притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку шляхом накладення штрафу у розмірі 8500,00 грн та оголошення у розшук, оскільки з 21 грудня 2021 року і по теперішній час безперервно перебуває за межами України, у зв`язку з чим, на момент виклику до ТЦК та СП, а також на момент винесення оскаржуваної постанови, він об`єктивно не міг отримати повістку в будь-який передбачений законом спосіб, тобто, бути повідомленим належним чином про необхідність явки до Військового комісаріату за викликом та прибути у вказане місце та час.

Оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була винесена за його відсутності, без належного повідомлення та вручення, просив суд першої інстанції поновити строк на її оскарження відповідно до статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19.11.2025 по справі № 635/9743/25 повернуто позивачу адміністративний позов ОСОБА_1 до Військового комісаріату Комінтернівського, Червонозаводського та Харківського районів про визнання протиправною та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.12.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування накладеного штрафу.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 19.11.2025 по справі № 635/9743/25 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховано обставини постійного проживання позивача у Німеччині, у зв`язку з чим він не міг фізично отримати оскаржувану постанову від 03.12.2024 та оскаржити її своєчасно, а також невірно встановлено момент обізнаності ОСОБА_1 про порушення його прав, оскільки фактично позивач дізнався про існування спірної постанови лише 07.11.2025, під час першої реєстрації у застосунку «Резерв+».

Враховуючи те, що оскаржувану постанову він не отримував, стверджував про відсутність у спірних правовідносинах факту пропуску строку звернення до суду з цим позовом, що не було враховано судом першої інстанції.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом – КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що до позовної заяви позивачем надано докази – скрін-шоти екрану із застосунку ДІЯ, а саме, про виявлене порушення правил військового обліку та сплату штрафу; скрін-шот військово-облікового документу, у якому зазначено дату народження ІНФОРМАЦІЯ_3 із зазначенням «Документ оновлено о 19:19 /01.11.2025», «ТЦК та СП 03.12.2024 звернулося до Нацполіції, щоб доставити вас для складання протоколу. Причина: не прибули за повісткою до ТЦК та СП».

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що представник позивача не довів наявність поважних причин пропуску встановленого законом строку звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частинами першою, другою статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи:

1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;

5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

За визначенням, наведеним у частині 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

На виконання частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Однак, суд першої інстанції, визнавши неповажними причини пропуску позивачем встановленого строку, не залишив позовну заяву без руху.

Колегія суддів зазначає, що в силу положень частин 1 та 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, предметом спору до даній справі є постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.12.2024 у справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу сумою 8500 грн, а також дії відповідача щодо оголошення ОСОБА_1 у розшук.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій, і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції взагалі не установив дати, з якої позивач дізнався про порушення його прав.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду та наявність або відсутність підстав для його поновлення, суд першої інстанції мав надати оцінку доводам позивача, наведеним у відповідному клопотанні, та у разі визнання підстав пропуску строку неповажними, залишити позовну заяву без руху для надання можливості ОСОБА_1 подати уточнене клопотання про поновлення строку звернення до суду, з інших підстав разом з доказами поважності причин пропуску цього строку, разом з цим, з оскаржуваної ухвали взагалі не вбачається, що судом першої інстанції було перевірено наявність підстав для поновлення строку звернення до суду або надано оцінку поважності причин його пропуску, що повідомлялись позивачем у позовній заяві.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22 - 23 рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки, дійшовши висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, не надав позивачу можливості подати відповідну заяву із наведенням інших поважних причин такого пропуску. А відтак, повернувши позовну заяву, діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, чим обмежив право позивача на оскарження спірної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Вищевикладене дозволяє дійти висновку, що у суду першої інстанції були відсутні передбачені пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України підстави для повернення позовної заяви ОСОБА_1 у зв`язку з неповажністю причин пропуску строку звернення до суду.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

З тексту статті 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

За приписами статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Підсумовуючи вищевикладене з урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає, що ухвала Харківського районного суду Харківської області від 19.11.2025 по справі № 635/9743/25 прийнята при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм процесуального права, а тому відповідно до вимог частини 3 статті 312 КАС України підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 19.11.2025 по справі № 635/9743/25 - скасувати.

Справу № 635/9743/25 за позовом ОСОБА_1 до Військового комісаріату Комінтернівського, Червонозаводського та Харківського районів про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування накладеного штрафу направити до Харківського районного суду Харківської області для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко