Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №520/8258/2020 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 р. Справа № 520/8258/2020

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Сагайдак В.В.) від 25.02.2026 по справі № 520/8258/2020

за позовом ОСОБА_1

до Лозівського об`днаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Лозівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, згідно заяви від 04.03.2020 року, на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2020 року № 04-52/1206, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Харківській області.

Визнано протиправним та скасовано Рішення відділу з питань перерахунків пенсій № 12 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.03.2020 року № 1583 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2020 року № 04-52/1206, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Харківській області.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2020 року №04-52/1206, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Харківській області, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

В задоволенні встановлення судового контролю – відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення набрало законної сили 16.10.2020.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 заяву про зміну способу або порядку виконання рішення - задоволено частково.

Зобов`язано Державну казначейську службу України виконати у повному обсязі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 р. по справі № 520/8258/2020, протягом одного місяця після отримання процесуального рішення суду - перерахувати на рахунок позивача, стягувача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , моб.тел.: НОМЕР_3 , електрона пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , на рахунок НОМЕР_4 ,IBAN НОМЕР_5 БАНК ОДЕРЖУВАЧ АТ КБ “ПРИВАПТБАНК», КИЇВ, Україна, РНОКПП 2277614757 одержувача, ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ Поповнення рахунку ОСОБА_2 у розмірі заборгованість за перерахованим щомісячним довічним грошовим утриманням судді у відставці за період з 19.02.2020 року по теперішній час у розмірі : 182038,30 (сто вісімдесят дві тисячі тридцять вісім гривень 30 копійок), так як це не суперечить ст.ст.3, 55, 129,129-1 Конституції України та Статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція), яка гарантує право на справедливий суд. Вона передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд своєї справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Про виконання рішення суду керівнику Державної казначейської служби України, або іншій уповноваженій на це особі, негайно повідомити суд, позивача, стягувача про належне виконання процесуального рішення суду. Відмовлено в задоволені інших вимог.

Державна казначейська служба України звернулася до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, в якій просив суд змінити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі № 520/8258/2020 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 перераховане щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 по теперішній час у розмірі 182038,30 гривень.

На обґрунтування заяви Державна казначейська служба України зазначила, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 має зобов`язальний характер та покладає обов`язок виконати рішення саме на боржника, яким є Пенсійний фонд України в Харківській області. Ухвалою від 03.09.2025 суд зобов`язав Казначейство виконати у повному обсязі рішення від 14.09.2020 протягом одного місяця після отримання процесуального рішення суду - перерахувати на зазначений рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 192038,30 грн., однак Казначейство не має можливості виконати рішення адже має можливість стягнути кошти лише з конкретного боржника (державного органу). Водночас, спосіб виконання рішення від 14.09.2020 встановлений ухвалою від 03.09.2025, зобов`язує Казначейство здійснити перерахунок, а не стягнення, та не визначає боржника (державний орган) з якого необхідно здійснити безспірне списання коштів. Зазначені підстави на думку Казначейства істотно ускладнюють виконання рішення від 14.09.2020 та ухвали від 03.09.2025, та роблять його неможливим.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 в задоволенні заяви Державної казначейської служби України про зміну способу і порядку виконання - відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, якою заяву про зміну способу та порядку виконання - задовольнити.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України посилається на те, що пункт 24 Порядку № 845 визначає, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у п. 6 цього Порядку. З аналізу наведених норм вбачається, що Казначейство виконує рішення саме про стягнення коштів з конкретного боржника (державного органу). Водночас, спосіб виконання рішення від 14.09.2020, встановлений ухвалою від 03.09.2025, зобов`язує Казначейство здійснити перерахунок, а не стягнення та не визначає боржника (державний орган), з якого необхідно здійснити безспірне списання коштів. Звертаємо увагу, що Казначейство не має можливості виконати рішення від 14.09.2020 у встановлений судом спосіб, тому у Казначейства, як органу виконання даної категорії справ, виникла необхідність звернутись до Суду із заявою про зміну способу або порядку його виконання, оскільки Казначейство не має законних підстав для виконання рішення суду від 14.09.2020 у визначений судом спосіб.

Вказує, що зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни «зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплату» на «стягнення коштів із державного органу боржника». Таким чином, суд першої інстанції, не врахувавши вищевикладені норми матеріального права та наведені у заяві Казначейства обставини, що істотно ускладнюють та роблять неможливим виконання рішення суду, постановив незаконну ухвалу про відмову у задоволенні заяви Казначейства про зміну способу та порядку виконання рішення.

Позивач, проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи Державній казначейській службі України в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд справи № 520/8258/2020 судом закінчено та набрало законної сили. Суд після закінчення розгляду справи та прийняття рішення має законну та легітимну можливість приймати рішення виключно у передбачених кодексом адміністративного судочинства випадках, як в даному випадку – в порядку ст. 378 КАС України. Після закінчення розгляду справи суд не має можливості приймати процесуальні рішення, які прямо не передбачені законом.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00,від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р (II) /2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін;

На підставі аналізу статей 3,8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті2.1 мотивувальної частини Рішення від 15травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно достатті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Колегія суддів зазначає, що єдиною підставою для відмови у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення, слугувало те, що розгляд справи 520/8258/2020 судом закінчено.

Водночас, статтею 378 КАС України визначено право учасників справи, в тому числі, подати заяву про зміну порядку та способу виконання рішення, у випадках коли виконання останнього ускладене або неможливе. Отже, доводи про неможливість прийняття процесуальних рішень (ухвал) у справі після набрання рішенням законної сили є необґрунтованими та безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що фактично судом першої інстанції не досліджувалось питання наявності обставин, які утруднюють чи роблять неможивим виконання Державною казначейською службою України рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/8258/2020 та наявність (відсутність) підстав для зміни порядку і способу виконання рішення.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду заяви Державної казначейської служби України в порядку ст. 378 КАС України судом першої інстанції не було надано правової оцінки доводам заявника (по суті) в частині наявності чи відсутності обставин, які утруднюють чи роблять неможивим виконання рішення суду, що в свою чергу може бути підставою для задоволення (або відмови в задоволенні) заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду. рішення

В даному випадку судом першої інстанції заява Державної казначейської служби України по суті не розглядалась, та судом не надавалась оцінка наявності чи відсутності підстав для її задоволення. Судом першої інстанції не надавалась оцінка доводам заявника, а також наданим у підтвердження доказам, що виключає можливість суду апеляційної інстанції надати відповідну правову оцінку таким доводам та доказам.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Приписами статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на зазначене апеляційна скарга Державної казначейської служби України підлягає частковому задоволенню, шляхом скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 та направлення матеріалів справи № 520/8258/2020 до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви Державної казначейської служби України в порядку ст. 378 КАС України.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 по справі № 520/8258/2020 скасувати.

Справу № 520/8258/2020 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви Державної казначейської служби України в порядку ст. 378 КАС України.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складений 02.04.2026 року