Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №581/62/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 р.Справа № 581/62/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 16.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Бутенко Д.В., смт. Липова Долина, повний текст складено 16.02.26 року по справі № 581/62/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Сумській області

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правпорушення, передбачене ст.122 ч.2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Липоводолинського районного суду Сумської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі по тексту – ГУНП в Сумській області, відповідач), в якому просив суд:

- скасувати постанову ЕНА № 6578843 від 28.01.2026, винесену інспектором відділу поліцейської діяльності (м. Буринь) Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області, лейтенантом поліції Смєтюховим Ігором Олександровичем про притягнення ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн та закрити провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність спірної постанови серії ЕНА № 6578843 від 28.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), як такої, що винесена з порушенням процедури розгляду справи в частині не роз`яснення позивачу його прав та обов`язків, а також за відсутності будь-яких доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Стверджував, що автомобіль марки «VOLKSWAGEN», яким керував позивач у момент зупинки працівником поліції, знаходився у технічно справному стані та відповідав обов`язковим вимогам правил та нормативів, що підтверджується фактом проходження транспортним засобом сертифікації та подальшою його реєстрацією Територіальним сервісним центром МВС України № 5946 з видачою свідоцтва про первинну реєстрацію транспортного засобу від 23.05.2025 серії НОМЕР_2 , що свідчить про необґрунтованість тверджень інспектора про порушення позивачем вимог пункту 9 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України).

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 16.02.2026 по справі № 581/62/26 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 в особі його представника адвоката Шульги Олександра Сергійовича до Головного управління Національної поліції в Сумській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 2 КУпАП.

Скасовано постанову серії ЕНА № 6578843 від 28 січня 2026 року, винесену інспектором відділу поліцейської діяльності (м. Буринь) Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області, лейтенантом поліції Смєтюховим Ігором Олександровичем, про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Сумській області (код ЄДРПОУ 4010877, адреса місцезнаходження: вул. Г.Кондратьєва, 23, м. Суми, 40000) на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 655 грн 60 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 16.02.2026 по справі № 581/62/26 та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги наполягав на законності винесеної інспектором постанови серії ЕНА № 6578843 від 28.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП, оскільки останній мав покажчики поворотів червоного кольору, що є порушенням пункту 9 ПДР України, а також вимог пункту 6.1.5 ДСТУ 3649:2010, згідно з якими зазначене порушення вважається самовільним переобладнанням транспортного засобу.

Стверджував, що поліцейським додержано всіх вимог передбачених статтями 245, 252, 280 КУпАП, на підтвердження чого додається диск з відеозаписом, а тому винесена постанова серії ЕНА №6578843 від 28.01.2026 є законною.

Крім того, зазначив, що суд ухвалюючи оскаржуване рішення не врахував, що представником ГУНП в Сумській області було подано клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву та відкладення розгляду справи на іншу дату, що мало наслідком позбавлення представника ГУНП в Сумській області процесуального права відстояти та аргументувати свою правову позицію.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив відмовити Головному управлінню Національної поліції в Сумській області у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 16.02.2026 по справі № 581/62/26 - залишити без змін.

В обґрунтування відзиву зазначив, що у даному випадку наявність на транспортному засобі покажчиків повороту червоного кольору не може вважатись самовільним переобладнанням за відсутності відповідних доказів, а тому твердження інспектора про порушення позивачем вимог пункту 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 та пункту 9 ПДР України, які покладені в основу спірної постанови, ґрунтуються на припущеннях.

Стверджує, що не заперечує факт існування вимог щодо необхідності використання покажчиків поворотів авто жовтого кольору, однак зазначає, що лише існування даного ДСТУ не дає право притягувати до адміністративної відповідальності водіїв без з`ясування фактичних обставин справи, без наявного складу адміністративного правопорушення, як це передбачено статтями 9 та 280 КУпАП.

З огляду на викладене вище вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено всі обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Також просив провести розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його представника.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі Липова Долина Роменського району Сумської області, є громадянином України (а.с.5-6).

Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 вбачається, що автомобіль марки «VOLKSWAGEN», 2018 року випуску, належить на праві власності ОСОБА_2 , а 23 травня 2025 року відбулася перша реєстрація вказаного транспортного засобу в Україні (а. с. 7).

Постановою інспектора відділу поліцейської діяльності (м. Буринь) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області лейтенанта поліції Смєтюхова І. О. серії ЕНА № 6578843 від 28 січня 2026 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн 00 коп за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП.

У тексті постанови викладена суть адміністративного правопорушення: ОСОБА_1 , 28 січня 2026 року о 13 год 16 хв. (селище Липова Долина, вул. Полтавська) керував автомобілем Фольцваген, номерний знак НОМЕР_3 , у якого покажчики поворотів червоного кольору, чим порушив пункт 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 та пункт 9 ПДР України - використання приладів (зовн. освітлювальних, попереджувальних сигналів) та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів (а. с. 3).

Не погодившись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з незаконності оскаржуваної постанови поліцейського, як такої, що прийнята за відсутності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, та належних доказів здійснення ОСОБА_1 переобладнання та користування певними покажчиками поворотів червоного кольору на автомобілі, яким він керував.

Крім того, суд дійшов висновку, що факт первинної реєстрації транспортного засобу 23 травня 2025 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 підтверджує, що вказаний автомобіль за своїми характеристиками відповідав обов`язковим вимогам правил та нормативів та відомостям Державного реєстру сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав наявними підстави для скасування постанови серії ЕНА № 6578843 від 28.01.2026 із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

На виконання пункту 11 частини першої статті 23 Закону 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 35 Закону № 580-VIII поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Колегією суддів встановлено, що підставою для зупинки 28.01.2026 о 13 год 22 хв у селищі Липова Долина, по вулиці Полтавській працівниками патрульної поліції транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_3 слугувало переконання інспектора про порушення ОСОБА_1 вимог пункту 9 ПДР України та пункту 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 (використання приладів (зовнішніх освітлювальних, попереджувальних сигналів) та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів).

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначенні положеннями Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ (далі – Закон № 3353-ХІІ).

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону № 3353-ХІІ учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Положеннями статті 16 Закону № 3353-ХІІ визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону № 3353-ХІІ встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.

Згідно з пунктом 1.1. ПДР України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.

На виконання пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 ПДР).

Пунктом 9 ПДР України визначено попереджувальні сигнали.

Відповідно до пункту 9.1. Попереджувальними сигналами є:

а) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою;

б) звукові сигнали;

в) перемикання світла фар;

г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби;

ґ) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда;

д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.

За приписами пункту 9.2. ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку:

а) перед початком руху і зупинкою;

б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Статтею 1 ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України «Колісні транспортні засоби», «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.12.2010 № 630 (далі – ДСТУ 3649:2010) закріплено, що цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби (далі - КТЗ), в тому числі і на КТЗ категорії М, до яких відносяться самохідні КТЗ (автомобілі або автомобільні транспортні засоби), що мають не менше ніж чотири колеса і призначені для перевезення пасажирів (легкові автомобілі, мікроавтобуси, автобуси, тролейбуси).

Відповідно до пункту 6.1.5 ДСТУ 3649:2010, кількість, колір та наявність приладу зовнішнього світлового на КТЗ визначають відповідно до таблиці 1, зокрема: колір покажчику повороту передній, бічний, задній має бути - «Автожовтий».

У свою чергу, частиною першою статті 29 Закону № 3353-ХІІ передбачено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду).

Згідно з частинами 1 та 4 статті 32 Закону № 3353-ХІІ, переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України. Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Отже, транспортні засоби повинні мати зовнішні світлові прилади, які повинні відповідати вимогам конструкції транспортного засобу, у разі переобладання - вказані зміни повинні бути відображені у реєстраційних документах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП, з посиланням на використання ОСОБА_1 зовнішніх освітлювальних приладів, попереджувальних сигналів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів.

Частиною 2 статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП).

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 31 Закону України № 580-VIII надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем було надано до матеріалів справи відеозаписи з нагрудної боді – камери Video 1, Video 2, Video 3, Video 4 з яких вбачається, що працівники поліції під`їхали до транспортного засобу Volkswagen Tiguan під керуванням позивача, при цьому, обставини ввімкнення покажчиків повороту червоного кольору на відео не зафіксовані.

Відповідно до частини 3 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відтак приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Разом з цим, як вбачається зі змісту спірної постанови, як вищезазначені відеозаписи з боді-камери, так і пристрій на який вони були зроблені не зазначено в якості додатку до постанови (пункт 7), що свідчить про недотримання поліцейським приписів частини 3 статті 283 КУпАП.

Як встановлено статтею 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі – Інструкція № 1395) встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Разом з цим, з наданих до матеріалів справи відеозаписів вбачається, що інспектором не роз`яснювались позивачу права, передбачені статтею 268 КУпАП. ОСОБА_1 лише повідомлено суть вчиненого правопорушення та порядок оскарження постанови, що на переконання колегії суддів не може свідчити про належний розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Інших доказів, на підтвердження дотримання інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не надано, а відтак відповідні доводи позивача, є неспростованими.

Крім того, слід зазначити, що частиною 2 статті 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Так, у спірній постанові, поліцейським зазначено про порушення позивачем пункту 9 ПДР, який лише визначає види попереджувальних знаків на транспортних засобах та порядок їх використання, однак не встановлює жодних заборон.

Водночас, заборону експлуатації транспортного засобу з покажчиками поворотів червоного кольору встановлено підпунктом «а» пункту 31.4.3 ПДР України, відповідно до якого, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам зовнішніх світлових приладів:

а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Тобто, посилання інспектора в оскаржуваній постанові на пункт 9 ПДР України не відповідає інкримінованому позивачу порушенню та свідчить про невірне визначення об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення.

Варто зазначити, що оскаржувана постанова не може бути беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки є саме тим рішенням суб`єкта владних повноважень, в якому уповноважена особа відображає власне бачення порушень, допущених водієм, та вказує докази на підтвердження факту вчинення правопорушення та дотримання встановленої законом процедури розгляду справи.

Статтею 268 КУпАП встановлено вичерпний перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, заявляти клопотання та знайомитися з матеріалами справи.

За правилами статті 278 КпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

У наведених вище положеннях норм процесуального права закріплено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

У постанові від 17 липня 2019 року у справі № 655/470/16-а Верховний Суд підкреслив, що стаття 278 КУпАП України вказує на те, що працівник патрульної поліції зобов`язаний дотримуватись вимог статті 283 КУпАП України, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

Таким чином, положення КУпАП України закріплюють процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на правову допомогу. Недотримання інспектором поліції у процесі винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, визначеної КУпАП України процедури призводить до порушення права особи приймати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення та інших прав, визначених статтею 268 КпАП України, що є підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20 березня 2018 року № 690/233/17 та від 31 січня 2019 року № 760/10803/15-а.

Колегія суддів констатує, що встановлена протиправність здійсненого інспектором розгляду справи внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою та самостійною підставою для скасування прийнятої за результатами її проведення постанови, що унеможливлює перехід до суті покладених в її основу адміністративних правопорушень.

Отже, колегія суддів не здійснює надання оцінки наявності або відсутності в діях позивача порушення підпункту «а» пункту 31.4.3 ПДР України.

Таким чином, оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих рішень, не доведено обставин дотримання порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6578843 від 28.01.2026 підлягає скасуванню.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2020 року в справі № 524/9827/16-а та від 26 травня 2020 року в справі № 640/16220/16-а.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.

З приводу доводів апеляційної скарги про ігнорування судом першої інстанції клопотання відповідача про надання строку для подання відзиву на позовну заяву та відкладення розгляду справи на іншу дату, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статі 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 292 КУпАП скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення розглядається правомочними органами (посадовими особами) в десятиденний строк з дня її надходження, якщо інше не встановлено законами України.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що у адміністративних справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності встановлено спеціальні скорочені строки розгляду – 10 днів з дня відкриття провадження у справі.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 06.02.2026 по справі № 581/62/26 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі його представника адвоката Шульги Олександра Сергійовича до Головного управління Національної поліції в Сумській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за частиною 2 статті 122 КУпАП серії ЕНА № 6578843 від 28 січня 2026 року.

Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13 лютого 2026 року о 09 год 30 хв у приміщенні Липоводолинського районного суду Сумської області за адресою: селище Липова Долина, вул. Роменська, 6, з викликом сторін.

Витребувано від Головного управління Національної поліції в Сумській області всі матеріали, які враховувалися при прийнятті службовою особою відповідача оскаржуваної постанови про накладення адмінстративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною 2 статті 122 КУпАП, із урахуванням тих матеріалів, які вже подані позивачем до адміністративного позову.

Запропоновано відповідачу у разі невизнання позову у строк до початку розгляду справи по суті подати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази на обґрунтування своїх заперечень.

Роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення щодо відповіді позивача на відзив у строк до початку розгляду справи по суті.

Зазначену ухвалу було доставлено до електронного кабінету відповідача та отримано ним 10.02.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (зворотній бік а. с. 18).

10.02.2026 відповідачем подано клопотання про надання строку для подання відзиву на позовну заяву та відкладення розгляду справи на іншу дату (а. с. 19).

В обґрунтування вимог вказаного клопотання відповідач посилаючись на частину 5 статті 162 КАС України зазначив, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

З протоколу судового засідання від 13.02.2026 вбачається, що судом першої інстанції ухвалено відкласти судове засідання до 16.02.2026 за клопотанням представника відповідача (а. с. 27), що спростовує доводи ГУ НП в Сумській області про ігнорування судом поданого клопотання про відкладення розгляду справи.

З довідки про доставку електронного документу встановлено, що судова повістка про виклик відповідача до суду доставлена до електронного кабінету ГУНП в Сумській області 15.02.2026 (а. с. 31).

З протоколу судового засідання вбачається, що у зв`язку із неявкою належним чином повідомлених сторін по справі, суд ухвалив провести розгляд справи без участі сторін на підставі письмових доказів, які містяться в матеріалах справи (а. с. 34).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції розглянуто справу та прийнято відповідне рішення з дотриманням строку передбаченого частиною 1 статті 286 КАС України та з додержанням вимог чинного законодавства щодо надання відповідачу можливості подати відзив на позовну заяву.

Аргументи ГУНП в Сумській області про необхідність застосування судом приписів статті 162 КАС України в частині встановлення 15 денного строку на подання відзиву не ґрунтуються на нормах процесуального закону, яким встановлено 10 денний строк для розгляду судом зазначеної категорії справ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції розглянуто справу та прийнято відповідне рішення з дотриманням строку передбаченого частиною 1 статті 286 КАС України та з додержанням вимог чинного процесуального законодавства в частині надання відповідачу можливості подати відзив на позовну заяву та прийняти участь у розгляді справи.

Доводи ГУНП в Сумській області про необхідність застосування судом приписів статті 162 КАС України в частині встановлення 15 денного строку на подання відзиву не ґрунтуються на нормах процесуального закону, яким встановлено 10 денний строк для розгляду судом зазначеної категорії справ.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Підставами для зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи (частина перша статті 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).

З огляду на вищевказане, враховуючи те, що суд першої інстанції не надав оцінки обставинам недотримання інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та, як наслідок, передчасно вдався до оцінки вчиненого позивачем правопорушення, рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 16.02.2026 по справі № 581/62/26 слід змінити з підстав та мотивів задоволення позовних вимог, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині, рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 16.02.2026 по справі № 581/62/26 підлягає залишенню без змін, як законне та обґрунтоване.

Доводи апеляційної скарги в цій частині, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області - задовольнити частково.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 16.02.2026 по справі № 581/62/26 - змінити з підстав та мотивів задоволення позовних вимог, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині, рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 16.02.2026 по справі № 581/62/26 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій О.А. Спаскін