Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №480/8559/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: О.А. Прилипчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 р. Справа № 480/8559/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2026, по справі № 480/8559/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27.06.2025 року №183450036943 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_1 .

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку із втратою годувальника з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 19.06.2025 року.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 задоволено позов.

Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27.06.2025 року №183450036943.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, код ЄДРПОУ 21108013) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію у зв`язку із втратою годувальника з 19.06.2025 року.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що необхідний стаж відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки. Страховий стаж позивача 18 років 5 місяців 11 днів, а тому оскільки у позивач не має страховий стаж 32 роки, то підстави для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка відсутні.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судовим розглядом, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 12.12.201981 року зареєстровано шлюб (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 (а.с. 9).

19.09.2025 через веб портал електронних послуг позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника (а.с. 52 звор.бік - 53).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27.06.2025 року №183450036943 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

В обґрунтування рішення зазначено, що вік заявника на дату звернення - 60 років 2 місяці 24 дні.

Відповідно до п.2 ст. 36 Закону № 1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні:

- чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Пенсійний вік, визначений ст.26 Закону №1058 - 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений ст.26 Закону №1058 - 32 роки.

За відсутності страхового стажу пенсії за віком призначаються після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу з 01 січня 2028 року - від 25 до 35 років, після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 01 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Відповідно до наданих документів страховий стаж заявника - 18 років 5 місяців 11 днів. Відповідно до наданих документів до страхового стажу зараховані всі періоди роботи.

За наданими документами право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону №1058 заявник матиме при досягненні 65 років, тобто з 26.03.2030 року. За умови надання додаткових документів, право на пенсію буде переглянуто (а.с. 15).

Не погодившись з рішенням пенсійного органу, позивач звернулась з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підстави та вимоги для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника чітко визначено законодавством України, в тому числі Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який не містить вимог щодо наявності у заявника будь-якого страхового стажу.

Колегія суддів за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон України № 1058-IV).

Частиною першою статті 9 Закону України № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Так, згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 по 21 лютого 2014 за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Частиною 2 ст. 36 Закону України № 1058-IV встановлено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно з приписами статті 26 Закону України № 1058-VІ особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини 1 статті 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судовим розглядом встановлено, що розрахунком страхового стажу, здійсненим пенсійним органом, підтверджено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить : 18 років, 5 місяців, 11 днів, заперечень щодо чого у позовній заяві не висловлено.

Колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 36 Закону України № 1058-IV виокремлює три категорії непрацездатних членів сім`ї: 1) особи з інвалідністю; 2) особи, які досягли віку 65 років; 3) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже, законодавець визначив мінімальний вік для набуття особою статусу непрацездатного члена сім`ї 65 років безвідносно до наявного страхового стажу.

У випадку, коли особа не досягла 65-річного віку, вона вважається непрацездатним членом сім`ї у разі її відповідності вимогам, визначеним 26 Закону України № 1058-IV.

Водночас стаття 26 Закону України № 1058-IV диференціює право на призначення пенсії за віком в залежності від віку особи та наявного страхового стажу.

При цьому, використане законодавцем в ч. 2 ст. 36 Закону України № 1058-IV формулювання «особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону» визначає необхідність особи відповідати статті 26 Закону України № 1058-IV не тільки відносно критерію віку, а й мати необхідний мінімальний страховий стаж, який для ОСОБА_1 складає не менше 32 років.

Отже, оскільки на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивачка досягла 60-річного віку, при якому необхідний страховий стаж становить 32 рік, а фактично страховий стаж позивачки становив 18 років 5 місяць 11 днів, то відповідачем правомірно відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що ОСОБА_1 , станом на час звернення з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника не відповідала вимогам ч. 2 ст. 36 Закону України № 1058-IV щодо мінімального віку та не досягла пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України № 1058-IV в силу відсутності необхідного мінімального страхового стажу не менше 32 років.

Отже, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Сумській області від 27.06.2025 № 183450036943, а відтак відсутні правові підстави для визнання його протиправним та скасування.

На підставі вказаного, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, натомість суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позову.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 по справі № 480/8559/25 скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло