Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №511/1943/25 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/1943/25

Номер провадження: 2/511/60/26

30 березня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання – Полихи Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Роздільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та стягнення аліментів,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила:

- визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- внести зміни до актового запису №346 від 30.08.2016 року складеного Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про народження ОСОБА_3 , а саме: в графі «Батько» виключити запис « ОСОБА_4 », зазначивши батьком дитини « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України; прізвище дитини залишити « ОСОБА_5 »;

- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_1 виданий 16.11.2010 року Роздільнянським РВ ГУМВС України в Одеській області, ІПН НОМЕР_2 , на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення ОСОБА_6 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позовна заява мотивована тим, що з жовтня 2011 року по червень 2016 рік позивач проживала однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . Від сумісного проживання у сторін ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син ОСОБА_7 . Оскільки вона з ОСОБА_2 не перебували в зареєстрованому шлюбі, відомості про батька хлопчика у свідоцтві про його народження внесені на підставі ст.135 ч.1 СК України зі слів матері. З народження та до теперішнього часу син проживає з нею та заходиться на її утриманні. Відповідач в добровільному порядку не надає їй коштів для утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 . Вона не може самостійно його утримувати, тому вимушена звернутись до суду з даною позовною заявою. У зв`язку з цим, просила її позовні вимоги задовольнити, визнати ОСОБА_2 батьком дитини і внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини та стягнути аліменти на утримання дитини.

У ході розгляду справи проведено наступні процесуальні дії.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 16.06.2025 року відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.( а.с.14)

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 25.09.2025 року по поданій справі призначена судово-генетична експертиза. (а.с.36-37)

Проведення судово-генетичної експертизи доручити експертам Одеського обласного бюро судово - медичних експертиз ( м. Одеса, пров. Валіховський,4.)

17.12.2025 року вище зазначена цивільна справа повернулася до суду без виконання експертизи, у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 до експертної установи для проведення судово-генетичної експертизи.( а.с.49)

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 19.12.20025 року відновлено провадження по справі та призначено підготовче судове засідання. ( а.с.52)

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 15.01.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. ( а.с.60)

Позиції сторін у судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, та просила справу розглянути у її відсутність, та не заперечувала щодо винесення заочного рішення по справі. ( а.с.72)

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Так, у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до повернутого поштового повідомлення відповідач відсутній за зазначеною адресою, що свідчить про неможливість вручення відповідачу судових повісток. ( а.с.55,62,65,71,73)

Представник третьої особи -Роздільтнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України», в судове засідання не з`явився, надали заяву в якій заперечень не мають та просили справу розглядати без участі представника відділу, відповідно до чинного законодавства. ( а.с.66)

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Диспозиція частини восьмої статті 178 ЦПК України визначає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Судом по справі встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 , виданого Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 30.08.2016 року на підставі актового запису №346, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , в графі мати зазначено – ОСОБА_1 , в графі батько- ОСОБА_4 . (а.с.9).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька № витягу 00050102372 від 18.08.2025 року, встановлено, що в актовому записі №346 від 30.08.2016 року, складеного Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області відомості про батька про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 внесені відповідно до ч.1 ст. 135 СК України за вказівкою матері. ( а.с.8).

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 25.09.2025 року по поданій справі призначена судово-генетична експертиза. Проведення судово-генетичної експертизи доручити експертам Одеського обласного бюро судово - медичних експертиз ( м. Одеса, пров. Валіховський,4.) (а.с.36-37)

16.10.2025 року на адресу суду надійшло повідомлення експерта ДСУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 3680-11 від 15.10.2025 року про те, що судово-медична молекулярно-генетична експертиза може бути проведена у відділенні судово-медичних молекулярно-генетичних експертиз ДСУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» при одночасному прибутті (обов`язково) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та дитини ОСОБА_3 о 10 годині 13.11.2025 року для відбору біологічних зразків. Повідомлення було надіслано на адресу відповідача ОСОБА_2 ( а.с.39,40)

19.11.2025 року на адресу суду надійшло чергове повідомлення експерта ДСУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 4170-11 від 18.11.2025 року про те, що судово-медична молекулярно-генетична експертиза може бути проведена у відділенні судово-медичних молекулярно-генетичних експертиз ДСУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» при одночасному прибутті (обов`язково) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та дитини ОСОБА_3 о 10 годині 09.12.2025 року для відбору біологічних зразків. Повідомлення було надіслано на адресу відповідача ОСОБА_2 ( а.с.44,45)

17.12.2025 року від ДСУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» надійшло повідомлення за № 4573-11 про неможливість проведення судової експертизи у зв`язку з повторною неявкою відповідача ОСОБА_2 , при цьому ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 в призначені дати прибували до експертної установи (а. с. 49).

Мотиви суду та застосовані норми права.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Судом у справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебували.

У статті 125 СК України передбачено, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з частиною першою статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Так, згідно актового запису про народження №346 від 30.08.2016 року відомості про батька у актовому запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 внесені відповідно до ч.1 ст. 135 СК України за вказівкою матері.

Позивач просить суд встановити, що відповідач є біологічним батьком її дитини та внести зміни у вказаний актовий запис.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

У рішенні від 19 березня 2019 року Європейський суд з прав людини у справі M. T. v. UKRAINE, № 950/17, § 23 - 24, ЄСПЛ вказав, що усі рішення щодо найкращих інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення. Стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини. Суд встановлював порушення статті 8 Конвенції, коли національні органи влади відмовляли у розгляді позову ймовірного біологічного батька про встановлення його батьківства, лише пославшись на визнання батьківства іншим чоловіком та не розглянувши при цьому фактичні обставини справи. На противагу, стаття 8 Конвенції не була порушена у випадках, коли національні органи влади відмовляли у розгляді такого позову після ретельного вивчення інтересів зацікавлених осіб, приділивши особливу увагу інтересам дитини та не проігнорували при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

Згідно частини четвертої, пунктів 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 25.09.2025 року по справі призначалась судово-генетична експертиза для встановлення біологічного батьківства відповідача. Проте ОСОБА_2 неодноразово не з`являвся для забору біологічних зразків для проведення судово-генетичної експертизи, що унеможливило її проведення і це свідчить про його ухилення від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у справі. При цьому ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_3 в призначені дати проведення експертизи прибувала до експертної установи.

Нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивачки про встановлення батьківства.

Відповідач не довів наявність поважних підстав, які перешкоджали йому з`явитися до експертної установи для забору відповідних зразків його та дитини.

Вказана бездіяльність відповідача, що призвели до неможливості проведення експертизи, надали суду можливість визнати факт, та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дитини від позивача. (стаття 109 ЦПК України).

Визнання відповідача батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідає інтересам малолітньої дитини. Негативних наслідків для дитини судом не встановлено.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 277/836/16-ц, (провадження № 61-48029св18). Ця правова позиція є незмінною.

Суд звертає увагу на те, що визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18 (провадження № 61-759св21)).

Суд звертає увагу, що належних, допустимих і достатніх доказів на спростовування батьківства відповідачем не надано.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Підпунктом 2.13.1 п.2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

На підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду (п. 2.16.4 Правил).

У відповідності до ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у ст. 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Зважаючи на те, що батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було записано ОСОБА_4 на підставі зі ст. 135 СК України, суд вважає необхідним внести зміни до актового запису про народження дитини щодо відомостей про батька.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою (ч.3 ст.51 Конституції України ).

Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення в Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

У відповідності зі ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 року № 3, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Суд вважає за необхідне визначити щомісячний розмір аліментів, який відповідач зобов`язаний сплачувати на утримання дитини.

Згідно зі ст. 180 СК України, обоє батьків зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частині від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Статтею 182 ч.1 СК України передбачено, що при визначені розміру аліментів, суд враховує: - стан здоров`я та матеріальне становище дитини; - стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; - наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; - наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; - доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; - інші обставини, що мають істотне значення.

Також, ч.2 ст.182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до ч.1 ст.79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду з дня подачі позовної заяви.

Будь-яких відповідних та належних доказів, що підтверджують надання матеріальної допомоги дружині відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач, будучи молодою особою, маючи задовільний стан здоров`я, оскільки не довів протилежне, цілком може надавати своїм дітям матеріальну допомогу.

При таких обставинах, суд прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітнього cина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 12.06.2025 року та до досягнення сином ОСОБА_7 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Суд роз`яснює, що згідно зі ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Згідно з ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні, в розмірі 1211,20грн.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України також підлягає стягненню на користь держави з відповідача судовий збір в розмірі 1331,20грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122,128,129,133,134,136, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст.ст.12,13,18,76-81,247,258,259,263-265, 280-284,288,289,430 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Роздільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та стягнення аліментів, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Розалівка Роздільнянського району Одеської області, паспорт серії НОМЕР_4 , виданого 17 квітня 2001 року Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області, ІПН: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внести зміни до актового запису №346 від 30.08.2016 року складеного Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: в графі «Батько» виключити запис « ОСОБА_4 », зазначивши батьком дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Розалівка Роздільнянського району Одеської області, паспорт серії НОМЕР_4 , виданого 17 квітня 2001 року Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області, ІПН: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , прізвище, ім`я та по батькові дитини залишити без змін – ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданого 17 квітня 2001 року Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області, ІПН: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітнього cина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 12.06.2025 року та до досягнення сином ОСОБА_7 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданого 17 квітня 2001 року Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області, ІПН: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданого 17 квітня 2001 року Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області, ІПН: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 1331,20грн. (Стягувач: Державна судова адміністрація України. Реквізити для зарахування до державного бюджету: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

У відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 03 квітня 2026 року.

Суддя: С. І. Гринчак