Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №520/18247/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 р. Справа № 520/18247/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків по справі № 520/18247/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 у особі Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період

про визнання протиправним та скасування рішення комісії, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у особі Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (далі відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 у особі Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 червня 2025 року №13, про відмову в наданні військовозобов`язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», викладене у повідомленні від 20 червня 2025 року № 1469;

- зобов`язати Комісію з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення стосовно надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що надав відповідачу всі передбачені чинним законодавством документи для надання відстрочки від призову на військову службу, а тому відповідач незаконно відмовив йому у наданні відстрочки. Вважає, що перебування батька позивача ОСОБА_2 у тяжкому стані після перенесеного ішемічного інсульту, є достатньою підставою для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він потребує постійного догляду, а встановлення постійного догляду за особою є окремою підставою для надання відстрочки. Так, як позивач здійснює постійний догляд за рідним батьком, а не за кимось з родичів своєї дружини, то він не повинен був доказувати відсутність інших членів сім`ї які можуть здійснювати догляд, хоча у даному випадку такі члени родини дійсно відсутні, так як у 2020 році мати позивача померла.

З огляду на викладене, позивач вважає наявними підстави для зобов`язання комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву та прийняти відповідне рішення стосовно надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з урахуванням висновків суду.

ІНФОРМАЦІЯ_2 були подані пояснення щодо обґрунтованості належності доказів, в яких він зазначив, що відповідно до заяви, що адресована до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII, серед зазначених додатків міститься Копія висновку ЛКК (лікарсько-консультативної комісії) №429 від 05.03.2025 (форма №080-2/о, затверджена наказом МОЗ України 09.03.2021 №407), щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Однак, позивачем додатком до заяви висновок ЛКК не надано, а надано Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, що наданий для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, де у п. 4 рекомендовано соціальні послуги - «догляд вдома». Відповідно до даного висновку не вбачається, що особа потребує постійний догляд.

Відповідно до Додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначений перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону №3543-XII.

Згідно з пунктом 1 підпункту 9 додатку 5 до Порядку №560 визначений перелік документів, що підтверджують право на відстрочку, зокрема:

- для особи, яка потребує постійного догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

- для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю: документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Саме Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (з непередбаченим, зробленим будь ким, дописом «ЛКК №429», наданий позивачем) - є документом, на підставі якого вирішується питання про отримання компенсації, та відповідно до пункту 1 підпункту 9 Додатку 5 - не є підтвердженням про потребу в постійному догляді, та і відповідно наданий даний Висновок - не є довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Та й відповідно до пункту 1 підпункту 9 додатку 5 до Порядку №560 позивачем не наданий у повному обсязі визначений перелік документів (для особи, яка потребує постійного догляду), що підтверджують право на відстрочку.

Таким чином, позивачем не виконано вимоги Порядку №560, оскільки ним не надано повного переліку необхідних документів, що підтверджують право на відстрочку, до підстав пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII.

Також в поданій заяві ОСОБА_1 відсутня відмітка (не зазначено), зокрема, що відсутні інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд (пункт 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII). Що є підставою вважати та свідчить про наявність таких осіб. А відсутність інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, - є обов`язковою умовою.

З урахуванням вищезазначеного, ІНФОРМАЦІЯ_2 вважає, що ухвалене рішення протоколом №13 від 20.06.2025 Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 прийняте установленим порядком у відповідності до вимог діючого законодавства та нормативно-правових актів, та скасуванню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, дії ІНФОРМАЦІЯ_4 вчинені в рамках правового поля, в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України, з дотриманням вимог частини 2 статті 19 Конституції України, у відповідності до норм діючого законодавства України під час особливого періоду та в умовах воєнного часу, та не має законних підстав оформлювати та вносити недостовірну інформацію, яка суперечить та не відповідає дійсності - прийнятому рішенню Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що у своїй позовній заяві він вказував, що 18.06.2025 ним особисто було подано до відповідача заяву з додатками про надання відстрочки від призову на військову службу, згідно вимог Постанови №560. Зокрема, ним були подані наступні документи: 1) Копія паспорта ОСОБА_1 ; 2) Копія довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 ; 3) Копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; 4) Копія паспорта ОСОБА_2 ; 5) Копія висновку ЛКК (лікарсько-консультативної комісії) № 429 від 05.03.2025 (форма № 080-2/о, затверджена наказом МОЗ України 09.03.2021 № 407), щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; 6) Копія акта №233/23 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 21.05.2025, щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; 7) Копія військово-облікового документа на ім`я ОСОБА_1 про взяття на облік в ІНФОРМАЦІЯ_7 . Вказані вище документи були подані позивачем з чітким дотриманням вимог Порядку №560, зокрема згідно пункту 9 Додатку 5.

Звернув увагу, що в матеріалах справи міститься Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, який є обов`язковим документом та подається особою для отримання відстрочки від призову на військову службу. У позовній заяві у розділі «Додатки» пунктом №8 вказано «Копія акта №233/23 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 21.05.2025, щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Вказаний вище акт має затверджену форму згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" №930 від 16.08.2024 (далі - Постанова №930 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), номер та дату складення, підписи позивача та його батька ( ОСОБА_2 ). а також підписи всіх 5-х членів постійно діючою комісії. У вказаному Акті чітко зазначено, що комісією підтверджено факт здійснення постійного догляду позивачем ( ОСОБА_1 ) за своїм батьком ( ОСОБА_2 ).

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не приділив належної уваги вказаному вище документу, який є важливим доказом по справі, так як саме вказаний вище Акт є підтвердженням здійснення постійного догляду позивачем за своїм батьком ( ОСОБА_2 ) разом з Висновком ЛКК №429 від 05.03.2025, щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Суд в оскаржуваному Рішенні не зазначив чому саме вказаний вище Акт не може бути належним доказом по справі, що саме не було дотримано при його складанні, чи було його визнано недійсним та чому Акт не потрібно брати до уваги при розгляді справи, разом з Висновком ЛКК №429 від 05.03.2025, щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Крім того, зауважив, що у позовній заяві у розділі «Додатки» пунктом №7 вказано «Копія висновку ЛКК (лікарсько-консультативної комісії) №429 від 05.03.2025 (форма № 080-2/о, затверджена наказом МОЗ України 09.03.2021 №407), щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Висновок ЛКК (лікарсько-консультативної комісії) №429 від 05.03.2025 є офіційним документом, який має форму затверджену МОЗ України, містить кутовий штамп КНП «Міська поліклініка №8» у верхньому лівому куті, підписи трьох членів комісії, які скріплені їх особистими печатками лікарів, а також наявна печатка КНП «Міська поліклініка № 8».

На думку апелянта, важливим є той факт, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначив, що на час виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем існувала якась інша форма Висновку ЛКК, окрім затверджених МОЗ «форми № 080 2/о» та «форми 080-4/о», а тому позивач мав обов`язок подати відповідачу якусь іншу форму Висновку ЛКК, але не зробив цього, так як у випадку відсутності іншої форми Висновку ЛКК, позивач не може бути винним у неможливості надати ту форму Висновку ЛКК якої не існує. В даному випадку позивач був позбавлений можливості отримати в державній поліклініці іншу форму документу, ніж ту форму яка йому була видана (форма 080-2/о), а тому це не може бути провиною позивача.

Також, суд першої інстанції вказав у рішенні, що висновок ЛКК має строк дії 1 (один) рік і він не є безтерміновим. З цього приводу апелянт пояснив, що строк дії висновку ЛКК по своїй природі не може бути безтерміновим, так як різний стан хворої особи та різний перебіг хвороби має різні наслідки в кожному конкретному випадку. Хвора людина може мати кращий або гірший стан через 1 рік після перенесеної хвороби, також стан може бути стабільним та без особливих покращень або погіршень. Після закінчення строку дії попереднього висновку ЛКК, лікарська комісія надає новий висновок ЛКК або не надає у випадку повного одужання особи. Крім того, суд першої інстанції не надав правового обґрунтування тому факту, що саме є неправильним в тому, що висновок ЛКК має строк дії 1 рік.

Апелянт також звернув увагу, що суд першої інстанції не надав правового обґрунтування наявності інших важливих доказів, які містять матеріали справи та доводять тяжкий діагноз батька позивача, смерть матері позивача та волевиявлення батька позивача щодо догляду за ним саме позивачем, зокрема: 1) копії виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного хворого) №2229, на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що є доказом тяжкої хвороби батька позивача (перенесений ішемічний інсульт у січні 2025 року); 2) копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 (матері позивача), серії НОМЕР_1 від 11.02.2020; 3) копія нотаріально посвідченої заяви від 02.04.2025, від імені ОСОБА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 18.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 у особі Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період із заявою, в якій просив оформити у порядку, встановленому постановою КМУ №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як особі, яка не підлягає призову на відмову службу під час мобілізації відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (а.с. 10).

Разом із заявою надано необхідні документи, зокрема, копію висновку ЛКК (лікарсько - консультативної комісії) про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №429 від 05.03.2025 за формою первинної облікової документації №080-2/о, затвердженого наказом МОЗ України 09.03.2021 №407 (а.с. 16).

Протоколом від 20.06.2025 №13, оформленим повідомленням комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 від 20.06.2025 №1469, ухвалено рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (а.с. 9).

Не погоджуючись із відмовою у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, залишаючи адміністративний позов без задоволення, виходив з того, що позивач до заяви про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не надав належних медичних документів щодо особи, яка потребує постійного догляду, передбачених зазначеною підпунктом 9 пункту 1 додатку 5 до Порядку № 560, а тому комісія правомірно ухвалила рішення про відмову у наданні йому такої відстрочки, тому відсутні підстави для його скасування.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі по тексту - Закон №3543-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі по тексту - Порядок №560 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та її оформлення.

Пунктом 56 Порядку №560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно з пунктом 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Відповідно до пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Згідно з пунктом 58-1 Порядку №560 військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка). Військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), інформацію про інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд.

Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Положенням пункту 60 Порядку №560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

У разі неможливості провести перевірку у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.

Відповідно до додатку №5 до Порядку №560 документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII є:

- для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

- для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

- для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім`ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу іншого працездатного члена сім`ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім`ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Аналіз наведених положень законодавства дає суду підстави для висновку, що документами, що підтверджують право на відстрочку для категорії військовозобов`язаних осіб, передбаченої пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII є, зокрема, медичні документи про потребу хворої близької особи (члена сім`ї) військовозобов`язаного, у спірному випадку батька позивача, у постійному догляді. Такими медичними документами є: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Як встановлено судом, до заяви про надання відстрочки позивач, серед іншого, додав копію висновку ЛКК (лікарсько-консультативної комісії) №429 від 05.03.2025 (форма №080-2/о, затверджена наказом МОЗ України 09.03.2021 №407) про наявнеість когнітивних порушень у громадян похилого віку, у наслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 16).

Колегія суддів зазначає, що Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено, такі що додаються: 1) форму первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення; 2) форму первинної облікової документації №080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення; 3) форму первинної облікової документації № 080-3/о «Довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги» та інструкцію щодо її заповнення.

Крім того, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» (далі Інструкція №407) (документ втратив чинність на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я №1811 від 27.11.2025; діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Ця Інструкція визначає порядок видачі та заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» (далі - Висновок).

Пунктами 2 - 10 Інструкції №407 визначено, що висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.

Висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги.

Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.

Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.

У пунктах 1 та 2 Висновку зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження (число, місяць, рік) особи згідно з даними документа, що засвідчує особу (паспорт громадянина України, ID-картка), або документа, що засвідчує статус особи (посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення про взяття на облік бездомної особи).

У пункті 3 Висновку зазначається місце проживання особи.

У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Висновок підписується членами лікарської комісії, із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров`я.

Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Аналізуючи поданий висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, колегія суддів зазначає, що наданий висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, обґрунтовує потребу у наданні соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. При цьому у зазначеному висновку рекомендовано соціальну послугу "догляд вдома", однак не встановлено факт потреби особи у постійному сторонньому догляді. У висновку також зазначено, що він надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Отже, наданий висновок не підтверджує необхідність здійснення постійного догляду за особою з когнітивними порушеннями у особи похилого віку, а отже не є довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Як наслідок, поданий позивачем висновок не може бути визнаний належною підставою для застосування пункту 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII і надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву про відсутність у заяві позивача відмітки щодо відсутності інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд (п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII), оскільки, зі змісту заяви позивача /а.с. 10/ вбачається наявність такої відмітки. При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Порядку №560 саме районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє, зокрема, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що сам по собі факт необґрунтованості окремих доводів відповідача не є безумовною підставою для висновку про протиправність його дій чи рішення.

Посилання позивача на те, що перебування його батька - ОСОБА_2 в тяжкому стані після перенесеного ішемічного інсульту є достатньою підставою для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він потребує постійного догляду, колегія суддів вважає неспроможними оскільки сам по собі факт наявності у особи захворювання чи тяжкого стану здоров`я не є безумовною підставою для надання відстрочки, оскільки такі підлягають підтвердженню належними та допустимими доказами. Зокрема, відповідно до вимог Порядку №560 наявність підстав для надання відстрочки у зв`язку із здійсненням постійного догляду повинна бути підтверджена медичними документами, якими є: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Водночас позивачем не надано належних документів у розумінні зазначеного порядку, які б підтверджували саме потребу батька позивача у постійному сторонньому догляді, оформлену у встановленому законом порядку.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки позивач до заяви про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не надав належних медичних документів щодо особи, яка потребує постійного догляду, передбачених зазначеною підпунктом 9 пункту 1 додатку 5 до Порядку № 560, то комісія правомірно ухвалила рішення про відмову у наданні йому такої відстрочки, а тому відсутні підстави для його скасування.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні ст. 139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 по справі № 520/18247/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло