Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №360/2513/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року справа №360/2513/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Юрченко Юрія Івановича на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі № 360/2513/25 (головуючий І інстанції Басова Н.М., повний текст складено 15 січня 2026) за адміністративним позовом адвоката Юрченка Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Юрченка Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому просить суд: - стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 грн на місяць, пропорційно періоду безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 01.05.2023 по 28.05.2023 у розмірі 90322,58 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року прийнято до провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 закрито провадження у справі № 360/2513/25 за адміністративним позовом адвоката Юрченка Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Луганський окружний адміністративний суд не здійснив порівняльний аналіз підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у справі № 360/2513/26 та у справі № 200/2717/25, не з`ясував ознаки тотожності між позовними вимогами у цих справах та не врахував характер відмови у попередній справі, а тому зазначена ухвала підлягає скасуванню.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року, яке набрало законної сили 20.08.2025, у справі № 200/2717/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, в розмірі до 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини за періоди з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 11.10.2023 та з 19.10.2023 по 31.10.2023. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, в розмірі до 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини за період з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 11.10.2023 та з 19.10.2023 по 31.10.2023, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Одними із позовних вимог, які розглядались судом по вказаній справі, були визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000,00 грн на місяць, пропорційно періоду безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 01.05.2023 по 27.05.2023;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000,00 грн на місяць, пропорційно періоду безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 01.05.2023 по 27.05.2023.

При цьому рішенням від 04 липня 2025 року в цій частині Запорізький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні вимог, аргументуючи це відсутністю у матеріалах адміністративної справи належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення таких заходів протягом періоду з 01.05.2023 по 27.05.2023, що могло б слугувати безумовною підставою для нарахування та виплати йому додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

20.08.2025 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року набрало законної сили.

Суд першої інстанції зазначив, що системний аналіз підстав та предмету позову, а також складу сторін у цій справі та в адміністративній справі № 200/2717/25, дає підстави для висновку про те, що Запорізьким окружним адміністративним судом вже вирішено спір між ОСОБА_1 та Військовою частиною НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії.

Суд зазначає, що зміна формулювання позовних вимог шляхом їх конкретизації у грошовому вираженні фактично не є новим позовом, а лише заміною способу викладення тієї ж самої вимоги. Отже, позивач не заявив нових вимог, а відтак на теперішній час наявне судове рішення між тими ж сторонами, з того ж предмета та з тих самих підстав.

Таким чином, в ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що станом на теперішній час існує судове рішення у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав що, в свою чергу, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 238 КАС України слугує підставою для закриття провадження у справі.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та мотиви, покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, що вже розглянуті й остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги і з тих же підстав.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, що обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, що були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність в іншій справі постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи і які набрали законної сили.

Таким чином спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вищевказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.

Апелянт зазначає, що солдат ОСОБА_1 , проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 з 16 червня 2022 року по 08 грудня 2023 року. Під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях. Але за період участі у бойових діях позивачу не у повній мірі виплачено додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». У зв`язку з вказаним 30 грудня 2025 року представником ОСОБА_1 подано адміністративний позов до Луганського окружного адміністративного суду до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошових коштів.

У справі № 200/2717/25 ОСОБА_1 , діючи через свого представника, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 в якій, зокрема, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 грн на місяць, пропорційно періоду безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 01.05.2023 по 27.05.2023;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити Позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 грн на місяць, пропорційно періоду безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 01.05.2023 по 27.05.2023.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі № 200/2717/25 в задоволені зазначених позовних вимог відмовлено з підстав недоведеності.

Вимоги, заявлені позивачем у цій справі; - стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 грн на місяць, пропорційно періоду безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 01.05.2023 по 28.05.2023 у розмірі 90 322

гривні 58 копійок.

Отже, у попередній справі предметом позову була вимога визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача вчинити певні дії, а саме — нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022. Така вимога має зобов`язально-процесуальний характер і спрямована на спонукання суб`єкта владних повноважень до виконання покладених на нього функцій. Таким чином, предметом первісного позову є лише немайнові вимоги

Натомість у даній справі предметом позову є стягнення додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 у розмірі 100 000 грн на місяць, пропорційно періоду безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні

Апелянт вважає, що у даному випадку відсутня сукупність елементів тотожності спору (предмет, підстава), а саме — відрізняється предмет та підстави позову.

Довідка № 12465 від 07.10.2025 року є документом, який був сформований та виданий лише у жовтні 2025 року — тобто після завершення розгляду попередньої справи.

Позивач не мав фактичної та юридичної можливості надати цей доказ раніше з причин, що не залежали від його волі, оскільки документ на той час не був створений компетентним органом.

Як зазначалось вище, підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, що обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, що були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Ненадання доказу у справі 200/2717/25 ( довідка № 12465 від 07.10.2025) і подальше її витребування у позивача і звернення до суду з позову, викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі не є зміною підстав адміністративного позову.

Як у даній справі так і у справі № 200/2717/25 позивач заявляє позовні вимоги, на обґрунтування яких фактично вказує на необхідності застосування Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при нарахуванні та виплаті йому додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. за період з 01.05.2023 по 28.05.2023.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

В постанові від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника позивача Юрченко Юрія Івановича на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі № 360/2513/25 - залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі № 360/2513/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 02 квітня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко