Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №643/15741/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/15741/25

Провадження № 2-др/643/19/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Замікули Б.С.,

за участю секретаря судового засідання – Каратаєвої Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву позивач про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

за участю третьої особи ОСОБА_3

про стягнення аліментів,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Салтівського районного суду міста Харкова із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 643/15741/25, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.

В обґрунтування заяви зазначається, що позивачем були понесені витрати у зв`язку із розглядом справи, зокрема, на апостилювання та переклад документів, на підтвердження чого до суду були надані відповідні докази.

Однак, при ухваленні судом рішення по суті спору, питання про стягнення судових витрат не було вирішене, у зв`язку з чим позивач просить ухвалити додаткове рішення.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали цивільної справи, суд зазначає про таке.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 270 ЦПК України).

Враховуючи те, що заява про стягнення судових витрат позивачем була подана до ухвалення судового рішення, докази на підтвердження вказаних обставин наявні у матеріалах справи, а відповідач був обізнаний із її змістом та не висловив заперечень щодо їх обґрунтованості та співмірності, суд вважає за можливе розглянути заяву позивача без повідомлення учасників справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Судом встановлено, що рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 26.02.2026 у справі № 643/15741/25 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ОСОБА_3 , про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 17.09.2025, але не довше ніж до досягнення нею 23 років.

Крім того, стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 968,96 грн.

В ході розгляду справи позивач подала до суду заяву про стягнення з відповідача судових витрат від 22.12.2025, в якій просила стягнути на свою користь витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи в сумі 17531,20 грн, які складаються з: витрати на переклад та нотаріальне засвідчення документів, поданих у справі як докази в сумі 1990 грн, 3000 грн та 560 грн; витрати на апостилювання довідки з університету ОСОБА_4 (м. Абердин) про навчання, оплачені позивачем через переказ коштів дочці у сумі 147 фунтів стерлінгів, що становить 8173,20 грн; витрати у зв`язку із отриманням довідок про постановку позивача та її доньки на тимчасовий консульський облік 3808 грн.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат суд керується такими положеннями процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як визначено ч. 1 - 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 ЦПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Згідно з ч. 5 ст. 139 ЦПК України у випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

При цьому, за приписами ч. 7-9 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 4 ст. 141 ЦПК України).

Як визначено ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду, серед іншого, просила стягнути з відповідача на свою користь витрати, які вона очікує понести у зв`язку із розглядом справи, зокрема, на апостилювання та переклад документів, пов`язаних із навчанням доньки, без визначення орієнтовної суми.

На думку суду, відсутність у позовній заяві орієнтовного розміру судових витрат, які позивач має понести, у цій справі не є безумовною підставою для відмови у вирішенні питання про їх розподіл. Це зумовлено тим, що на момент подання позову позивач об`єктивно не могла визначити їх приблизний розмір.

До того ж, у подальшому позивач надала до суду розрахунки витрат та докази на їх підтвердження, у зв`язку з чим відповідач не був позбавлений можливості висловити свої заперечення проти їх обґрунтованості та співмірності.

Вирішуючи питання обґрунтованості понесених позивачем судових витрат, їх підтвердження належними та допустимими доказами, суд враховує наступне.

В матеріалах справи наявні квитанції № 3065672 від 25.09.2025, № 3065674 від 21.10.2025,

№ 3065678 від 12.12.2025 форми № ПО-Д2 про сплату за послуги з перекладу в сумі 1990 грн, 3000 грн, 560 грн (відповідно).

Суд зауважує, що надані квитанції в розумінні податкового законодавства України не є розрахунковим документом, оскільки форма квитанції ПО-Д2 скасована розпорядження Кабінету Міністрів України № 317-р від 08.04.2025. Водночас суд враховує, що позивач надала до суду документи, які перекладені на українську мову та, вочевидь, послуги з перекладу не є безкоштовними. До того ж відповідач не висловив жодних заперечень щодо їх співмірності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач все ж підтвердила понесені нею витрати у цій частині.

Щодо витрат позивача у розмірі 147 фунтів стерлінгів, понесених для оформлення документів відповідно до вимог Гаазької конвенції, суд визнає їх обґрунтованими та належно підтвердженими.

Так, у матеріалах справи міститься довідка ОСОБА_5 (м. Абердин), на якій проставлено апостиль, а факт надання послуг з апостилювання підтверджується інвойсом від 18.09.2025 на зазначену суму.

З урахуванням офіційного курсу гривні до фунта стерлінгів на дату виставлення рахунку (56,22), стягненню підлягає 8264,34 грн.

Водночас суд відхиляє доводи позивача щодо понесених нею витрат у зв`язку постановкою позивача та її доньки на тимчасовий консульський облік в сумі 3808 грн, оскільки такі витрати не пов`язані із розглядом справи, а випливають із обов`язку громадян України, які тимчасово перебувають закордоном.

Відтак, суд вважає підтвердженими судові витрати позивача у зв`язку із розглядом справи в суді в розмірі 13814,34 грн

Враховуючи викладене, а також часткове задоволення позову, суд застосовує положення

п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про необхідність пропорційного стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем, а саме - у сумі 10360,75 грн, оскільки частка між розміром заявлених вимог (1/6 частина доходу) та розміром задоволених вимог (1/8 частина доходу) становить

75 %.

Керуючись ст. 258 – 261, 270, 353 – 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 643/15741/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ОСОБА_3 , про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 643/15741/25, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 10360,75 грн.

Додаткове рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 );

Третя особа: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Суддя Борис ЗАМІКУЛА