Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №208/12713/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/12713/25

провадження № 2/208/1876/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А.,

за участю:

- секретаря судового засідання – Компанієць І.Р.,

- позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Бурдик Світлана Станіславівна, про визнання договору дарування квартири недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири недійсним.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 03 березня 2016 року він уклав в нотаріальному порядку договір дарування квартири, яким подарував своїй онуці ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 . Після укладення договору відповідач разом із своєю сім`єю проживала у вказаній квартирі, оплачувала комунальні послуги. У 2021 році вона разом із сім`єю виїхала на постійне місце проживання до російської федерації, де проживає і до сьогодні, утримання квартири не здійснює, позивачу фінансово не допомагає, з ним не спілкується.

Позивач змушений самостійно утримувати вказану квартиру, в якій проживає сам, оскільки він не є власником цієї квартири, то він позбавлений можливості самостійно вирішувати питання її утримання, укладення договорів з постачальниками житлово-комунальних послуг тощо. Зазначає, що під час укладення договору дарування квартири ним була допущена помилка через його вік та стан здоров`я, він сподівався, що відповідач буде йому допомагати фінансово, здійснюватиме за ним догляд, вказана квартира є його єдиним житлом, після укладення договору він продовжив проживати у вказаній квартирі.

З огляду на вищевикладене, просить визнати недійсним договір дарування квартири.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..

Ухвалою від 31.10.2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі. Учасникам справи наданий строк для подання заяв по суті справи.

В підготовче засідання, призначене на 04.12.2025, учасники справи не з`явились, в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, підготовче засідання відкладено до 05.02.2026 року.

В підготовче засідання, призначене на 05.02.2026, позивач з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті. Інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання від 05.02.2026, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, встановив загальний порядок дослідження доказів.

В судове засідання, призначене на 10.03.2026, позивач з`явився, інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що в 2016 році уклав договір дарування квартири на користь онуки – відповідача у справі, була домовленість, що відповідач із сім`єю будуть проживати із ним, допомагати йому. Він розумів, що квартира буде належати на праві власності онуці, проти вказаного не заперечував, оскільки стосунки в сім`ї були гарні. Онука із сім`єю переїхали проживати у спірну квартиру, де вони проживали разом до 2022 року, витрати на утримання квартири несли онука із сім`єю. Після початку повномасштабного вторгнення онука із сім`єю виїхали в російську федерацію, він також проживав у них до 2024 року. В подальшому позивач вирішив повернутися в України для переоформлення квартири, після його повернення в Україну і син, і онука перестали виходити із ним на зв`язок, матеріальну допомогу не надають, у спірній квартирі відсутнє постачання комунальних послуг. Оскільки позивач не є власником квартири, то він не може укласти договори на надання житлово – комунальних послуг із постачальниками таких послуг, вказана квартира є його єдиним житлом.

Станом на дату звернення до суду, він шкодує про укладення договору, оскільки в зв`язку із повномасштабним вторгненням сім`я розпалась, стосунки погіршились, він залишився в Україні без житла, в зв`язку із відключенням квартири від житлово – комунальних послуг квартира не є придатною для проживання. Він отримує пенсію в незначному розмірі, змушений оплачувати комунальні послуги за квартиру самостійно.

Наполягає, що він допустив помилку при укладенні договору, оскільки не думав, що така ситуація виникне, просить визнати договір недійсним.

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання від 10.03.2026, суд перейшов до стадії ухвалення рішення суду, проголошення рішення суду призначено на 25.03.2026 року о 13:00 годині.

В судове засідання, призначене на 25.03.2026, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, долучені докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами.

ОСОБА_1 був власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі Договору дарування квартири, посвідченого 18.01.2002 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Татарець Т.К. за реєстровим № 216 (а.с. 10).

03.03.2026 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено Договір дарування квартири, посвідчений державним нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Бурдік С.С. за реєстровим № 1 – 358 (а.с. 11 – 12).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору Дарувальник передає майно у власність Обдаровуваному безоплатно. Майном, що відчужується за даним договором, є квартира АДРЕСА_2 .

Сторони домовились, що під передачею квартири за цим договором слід вважати символічну передачу Обдаровуваному речі, а саме: ключів від квартири. Прийняття Обдаровуваним від Дарувальника ключів від квартири свідчить про те, що передача речі відбулася (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору дарувальник та обдаровуваний у присутності нотаріуса підтвердили, що не визнані недієздатними чи обмежено недієздатними, укладення договору відповідає дійсним намірам сторін і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, у сторін відсутні обставини, які примусили їх вчинити цей договір на невигідних для них умовах, їм зрозумілі суть і значення договору, що укладається, правочин не є зловмисною угодою, здійснюється сторонами за доброю волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства, фізичного чи психічного тиску, спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у договорі.

На підставі Договору дарування квартири право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 54687677 від 09.03.2016 (а.с. 13).

Відповідно до Технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_3 , виготовленого Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації, квартира розташована на 4 поверсі 5-поверхового будинку та складається з 2 кімнат житловою площею 25,1 кв.м., загальною площею 42,7 кв.м. (а.с. 14 - 15).

08.07.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 374, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 08.07.2017 Амур – Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка – ОСОБА_6 , дружини - ОСОБА_6 (а.с. 8).

Відповідно до Довідки № 001349418 про склад сім`ї, виданої 12.08.2025 ТОВ «Оселя», за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованими є 4 особи:

власник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.03.2020 року;

чоловік ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 03.03.2020 року;

син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 03.03.2020 року;

дідусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 03.12.2002 року.

Відповідно до Довідки від 30.07.2025 за матеріалами ЖЄО № 15126 від 17.07.2025 року року, виданої старшим о/у ВКП Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції Савочкою В.В., при перевірці ОСОБА_2 за обліками ЦП Аркан було встановлено, що останній раз ОСОБА_2 перетинала державний кордон України 22.08.2021 року на пропускному пункті «Гоптівка», де в`їхала на територію України зі сторони рф, використовуючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон та після 22.08.2021 відомості про перетин державного кордону України не має. В період часу з березня 2022 по травень 2022 під час повномасштабного вторгнення рф, із-за великої кількості виїзду осіб за кордон, державна прикордонна служба не вносила відомості щодо перетину кордону України до ЦП Аркан, тому відомості про перетин кордону України ОСОБА_2 в березні 2022 відсутні (а.с. 16).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 13.10.2009 (а.с. 6).

За звітні роки 2020, 2021 пенсія нараховувалась та виплачувалась за період листопад 2021 – серпень 2022, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК – 5 (а.с. 17 - 19).

Відповідно до медичної документації ОСОБА_1 з 15.10.2003 по 24.10.2003 проходив обстеження та перебував на лікуванні у Обласній клінічній лікарні ім.. І.І. Мечнікова (а.с. 23), з 21.03.2024 по 26.03.2024 перебував на лікуванні у неврологічному відділенні для хворих Державної бюджетної установи охорони здоров`я «Науково – дослідницький інститут – крайова клінічна лікарня № 1 імені професора С.В. Очаповського» Міністерства охорони здоров`я Краснодарського краю російської федерації (а.с. 20).

ОСОБА_1 у 2024 – 2025 рр. здійснював оплату за спожиті житлово – комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується квитанціями про сплату (а.с. 25 - 31).

Встановленим судом фактичним обставинам справи відповідають цивільні правовідносини, що стосуються питання визнання правочину недійсним, а саме договору дарування квартири, з підстав помилки щодо природи його вчинення.

Згідно з частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування (частина друга статті 717 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Відповідно до частин першої, другої статті 724 ЦК України дарувальник має право відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився. Обдаровуваний має право у будь-який час до прийняття дарунка на підставі договору дарування з обов`язком передати дарунок у майбутньому відмовитися від нього.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Отже, за змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Обставини, що є підставою для визнання правочину недійсним, мають існувати саме на момент вчинення правочину.

Частиною першою статті 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Під природою правочину слід розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Причому природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій: а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування); б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу).

Такий правовий висновок зроблено по застосуванню статті 229 ЦК України у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 759/17065/14-ц (провадження № 61-2779св18).

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, які мають істотне значення.

Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372цс16, постанови Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 645/10160/15-ц, від 03 травня 2018 року у справах № 465/826/13-ц та № 334/7904/15-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 202/2578/19).

Отже, наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз`яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірному будинку після укладення договору дарування.

Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 308/3593/17 (провадження № 61-9531св19); від 24 червня 2020 року у справі № 405/2719/17 (провадження № 61-45189св18). від 24 травня 2023 року у справі № 337/5653/19.

Помилка щодо мотивів вчинення правочину не має істотного значення Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно з частинами першою – четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування квартири, позивач зазначив, що уклав спірний договір дарування внаслідок помилки, оскільки у зв`язку із віком та станом здоров`я потребував догляду, укладаючи з онукою договір дарування належної йому на праві власності квартири, останній вважав, що вона здійснюватиме за ним догляд, допомагатиме фінансово.

З наданих в судовому засіданні пояснень позивача слідує, що мотивом укладення договору дарування квартири було оформлення саме договору дарування, він розумів, що квартира буде належати на праві власності онуці, проти вказаного не заперечував, оскільки стосунки в сім`ї були гарні. Онука із сім`єю переїхали проживати у спірну квартиру, де вони проживали разом до 2022 року, витрати на утримання квартири здійснювала онука із сім`єю. Підставою звернення до суду із даним позовом є погіршення стосунків із сім`єю, за якого позивач проживає у спірній квартирі, змушений сплачувати кошти за спожиті житлово – комунальні послуги, при цьому власником квартири не являється, що позбавляє його можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися нею. До погіршення стосунків із онукою у 2024 році позивач був обізнаний, що квартира на праві приватної власності належить останній, не заперечував щодо цього, а мотиви звернення до суду із даним позовом пояснює зміною їх стосунків, неможливістю передбачити у 2016 році, що він залишиться без житла, власним недбальством щодо власного майбутнього.

Суд також зважає, що на момент укладення оспорюваного договору дарування квартири, позивачу виповнилось 66 років, в матеріалах справи відсутні будь – які докази, які свідчать, що стан його здоров`я був незадовільним або таким, що вимагав постійного стороннього догляду, з моменту укладення договору відповідач разом із сім`єю проживала за вказаною адресою, оплачувала вартість спожитих житлово – комунальних послуг, відбулась фактична передача спірного нерухомого майна за оспорюваним договором відповідачу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що помилка позивача щодо мотивів вчинення правочину, не має істотного значення, а погіршення стосунків із сім`єю, зміна життєвої ситуації позивача не свідчить про наявність помилки щодо фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи, під час укладення договору дарування.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Бурдик Світлана Станіславівна, про визнання договору дарування квартири недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/

Рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення суду складено 03.04.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місцезнаходження: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Бурдік Світлана Станіславівна, реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий, адреса місцезнаходження робочого місця: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Любомирівська, буд. 16, офіс 41.

Суддя І.А. Подкопаєва