Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №520/31091/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 р. Справа № 520/31091/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: військова частина НОМЕР_1 про стягнення одноразової грошової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , в якому просить суд:

стягнути з Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , як законного представника малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одноразову грошову допомогу у 500-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2023 року, у розмірі 1 342 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19.08.2025 ОСОБА_1 як опікун в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про призначення та виплату малолітній ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому п "а" ч.1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв`язку зі смертю батька під час проходження ним військової служби, проте відповідна виплата відповідачами не проведена. Вказує, що бездіяльність відповідачів щодо виплати одноразової грошової допомоги за фактом смерті військовослужбовця, ОСОБА_3 , порушує права його малолітньої доньки, ОСОБА_2 , що і стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі, запропоновано відповідачам надати відзив на позов.

Копію ухвали про відкриття провадження надіслано представникам сторін до їх Електронних кабінетів в системі "Електронний суд" та ними отримано, що підтверджено довідками про доставку електронних листів (а.с. 97-100).

Представником Міністерства оборони України надіслано відзив на позов, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що позовні вимоги є безпідставними і передчасними, оскільки до Міністерства оборони України заява позивача про виплату допомоги не подавалась та не надходила, будь-якого рішення за заявою позивача Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат не приймалось. Крім того, звертає увагу, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не є юридичною особою і не може бути відповідачем у справі, предметом якої є стягнення одноразової грошової допомоги.

Від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли додаткові пояснення у справі,в яких, з посиланням на приписи Порядку і умов призначення та плати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджених Наказом МО України № 45 від 25.01.2023, відповідач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 станом на теперішній час відпрацьована заява позивача в повному обсязі та в подальшому направлено відповідний пакет документів до ІНФОРМАЦІЯ_4 за належністю для подальшого відпрацювання.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що з урахуванням додаткових пояснень ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо передання відповідного пакету документів до ІНФОРМАЦІЯ_4 за належністю для подальшого відпрацювання наявні підстави щодо стягнення з відповідачів одноразової грошової допомоги у 500-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2023 року.

Також позивач просить визнати неповажними причини пропуску строку на подання відзиву Міністерства оборони України, відзив залишити без розгляду; зобов`язати відповідачів та третю особу подати до суду всі наявні у них докази, що лягли в основу оскаржуваної бездіяльності та застосування її наслідків - відмові у виплаті одноразової грошової допомоги у 500-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2023 року.

Військова частина НОМЕР_1 правом на подання пояснень до позову або відзиву не скористалася.

Суд, розглянувши клопотання позивача стосовно залишення без розгляду відзиву на позов, дійшов висновку, що таке задоволенню не підлягає, оскільки обставина подання відповідачем відзиву на позовну заяву з порушенням встановленого судом строку не вплинула негативно ані на строк розгляду цієї справи судом, ані на процесуальні права та обов`язки позивача, а неприйняття відзиву на позовну заяву до розгляду, навпаки, свідчитиме про надмірний процесуальний формалізм суду та несприяння здійсненню ефективного правосуддя, одним із принципів якого є змагальність сторін.

Щодо клопотання позивача про витребування доказів, то суд залишає таке без задоволення з огляду на те, що відповідне клопотання вже заявлялося позивачем у позовній заяві та судом фактично розглянуте. Ухвалою суду від 19.02.2026 витребувано у відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформацію щодо результатів розгляду заяви ОСОБА_1 як опікуна в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 від 19.08.2025 про призначення та виплату малолітній ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька під час проходження ним військової служби, а також копії всіх рішень, прийнятих за результатами розгляду цієї заяви.

На виконання зазначеної ухвали ІНФОРМАЦІЯ_3 надано пояснення та відповідні докази у справі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

За матеріалами справи,відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 22.01.2016 серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 одружилися 22.01.2016, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_6 .

У шлюбі народилася дитина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 19 серпня 2019 року (а.с. 12).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 30.03.2022 призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_7 , яку проходив у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді бойового медика 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, мав військове звання молодший сержант, що відповідачами не заперечується.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 07.01.2023 за № 5 причиною смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є колото-різана рана правого стегна з ушкодженням стегнової артерії.

Відповідно до протоколу засідання штатної Військово-лікарської комісії № 2025-0619-1353-0085 від 19.06.2025, 12 Регіональної ВЛК м. Харків, щодо обставин смерті ОСОБА_4 : Травма, яка призвела до смерті, та причина смерті, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ, що відповідачами також не заперечується.

Законний представник малолітньої ОСОБА_2 , 2019 року народження - її мати, ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 59).

Рішенням органу опіки та піклування Мереф`янської міської ради від 17.03.2025 року за № 108/25 ОСОБА_2 , 2019 року народження, надано статус дитини-сироти. Рішенням органу опіки та піклування Мереф`янської міської ради від 17.03.2025 за № 109/25 ОСОБА_1 призначена опікуном малолітньої ОСОБА_2 , 2019 року народження.

19.08.2025 ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою та відповідними документами для призначення одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця.

Також позивач вказує, що неодноразово зверталася на «Гарячу лінію» Міністерства оборони України, зокрема зі зверненням № 8302 від 25 вересня 2025 року, щодо призначення одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця ОСОБА_4 , проте рішення про призначення допомоги чи відмову в її виплаті відповідачами прийняте не було.

Бездіяльність відповідачів щодо виплати одноразової грошової допомоги стала підставою для звернення ОСОБА_1 – опікуна малолітньої ОСОБА_2 , в інтересах останньої, до суду з позовом у цій справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 06.12.1991 за № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 за №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 за №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною першою статті 16 Закону України від 20.12.1991 за № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з підпунктом 2 пункту другого статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Звідси слідує, що подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеною законом підставою для призначення допомоги.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-1 Закону № 2011-XII. За приписами вказаної норми у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Виходячи з такого законодавчого врегулювання, вказана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, дітям військовослужбовця, які не досягли повноліття у разі, якщо смерть настала під час проходження військової служби.

Відповідно до пункту 1, 6 статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону №2011-XII).

На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 за № 975, якою затверджено відповідний Порядок (надалі - Порядок № 975).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 (у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

За пунктом 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Відповідно до приписів пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Судом установлено, що 19.08.2025 ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до положень Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 за №975.

На підтвердження звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 із відповідною заявою позивачем надано до матеріалів справи скріншот сторінки електронної пошти (а.с. 43).

Враховуючи, що заява позивача пов`язана з отриманням одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком № 975, дослідженню підлягає алгоритм опрацювання заяв про призначення та виплати ОГД, передбачений Порядком № 975 (в редакції, чинній на час звернення позивача із відповідною заявою).

Відповідно до п. 20 Порядку № 975 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.

За приписами п. 22 Порядку № 975 призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Згідно з п. 23 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

За приписами п. 3.1. Розділу ІІІ Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 за № 530, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за № 1294/26071, уповноваженими органами Міністерства оборони України, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів, є обласні ТЦКСП.

Наказом Міністра оборони України від 26.10.2016 за № 564, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України17 листопада 2016 року за № 1497/29627, відповідно до вимог пункту 13 Порядку № 975, затверджено Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Положення № 564).

За приписами пункту 1 Положення № 564 (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою) це положення визначає основні функції, завдання, повноваження Комісії МО України, а також порядок організації її роботи.

Основні завдання та функції Комісії МО України, визначені у Розділі ІІ Положення № 564.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Положення № 564 основними завданнями Комісії МО України є, зокрема, вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України №2011-ХІІ.

Згідно із пунктом 2 Розділу ІІ Положення № 564 з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія МО України зобов`язана, зокрема:

- приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України №2011-ХІІ;

- приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів;

- доводити прийняті рішення до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України для здійснення фінансування на виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Пунктом 2 Розділу ІІІ Положення № 564 визначено, що формою роботи Комісії МО України є засідання.

Приписами пункту 10 Розділу ІІІ Положення № 564 встановлено, що результати засідання Комісії МО України оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії, його заступником, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.

Рішення Комісії МО України про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум доводиться до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до наказів (пункту 11 Розділу ІІІ Положення № 564).

Отже, порядок призначення та виплати допомоги полягає у такому: особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, звертаються з документами до обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки; обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки подає розпорядникові бюджетних коштів (у спірних правовідносинах – Міноборони) висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються відповідні документи, для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; надіслані документи розглядаються Комісією МО України, яка за результатами їх розгляду приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і таке рішення оформлюється протоколом Комісії МО України та доводиться до відома Департаменту соціального забезпечення МО України.

Враховуючи наведене, суд зауважує, що Порядком № 975 встановлена чітка процедура щодо звернення осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, повноваження органів військового управління щодо призначення та виплати ОГД та алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати ОГД, який повинен бути дотриманий як особами, які звертаються за такою виплатою, так і органами військового управління.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 із заявою щодо можливості призначення ОГД відповідно до Порядку №975 звернулася до районного ТЦКСП, а не до обласного ТЦКСП, яким за обставин справи є ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Тобто позивач не дотримався процедури звернення із заявою щодо можливості призначення ОГД відповідно до Порядку №975.

Посилання ІНФОРМАЦІЯ_1 на те, що станом на теперішній час відпрацьована заява позивача в повному обсязі та в подальшому направлено відповідний пакет документів до ІНФОРМАЦІЯ_4 за належністю для подальшого відпрацювання судом оцінюються критично, оскільки за змістом листа від 24.02.2026 за № 235/ЦВС до ІНФОРМАЦІЯ_10 направлено документи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для оформлення пенсії в разі втрати годувальника за загиблого батька ОСОБА_4 , додаток: документи для призначення пенсії на 40 арк. в 1 прим.

Суд також звертає увагу на відсутність у ІНФОРМАЦІЯ_1 повноважень опрацьовувати та направляти за належністю заяву про призначення ОГД відповідно до Порядку №975.

Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 за № 45, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 176/39223 (далі - Порядок № 45), на дотримання якого посилається ІНФОРМАЦІЯ_7 у процедурі розгляду заяви позивача, не є релевантним до спірних правовідносин.

Так, суд звертає увагу, що Порядок № 45 прийнято відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Порядок №45 визначає завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД), передбаченої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів (пункт 1.1 Порядку).

Отже, судом установлено, що позивач із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до приписів Порядку № 975 до ІНФОРМАЦІЯ_10 , як уповноваженого органу, не звертався, докази надходження такої заяви до останнього в матеріалах справи відсутні.

Заява щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до приписів Порядку № 975 до Міністерства оборони України не надходила, жодного рішення Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у виплаті ОСОБА_1 , як законного представника малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одноразової грошової допомоги у 500-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2023 року прийнято не було, що позивачем не заперечується.

Наведене свідчить про безпідставність позовних вимог, оскільки відповідачами не були порушені права та законні інтереси позивача.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені права, свободи або інтереси.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 у справі № 18-рп/2004 термін «порушене право», який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Водночас з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволені позову.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою, зокрема у постанові від 4 лютого 2020 року у справі №320/7969/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у зв`язку з тим, що від обласного ТЦКСП необхідні документи до Міністерства оборони України не надходили, через що питання призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком № 975 Комісією Міністерства оборони України у встановленому законом порядку не вирішувалося, вимоги до Міноборони є передчасними.

Водночас суд зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не є суб`єктом владних повноважень/уповноваженим органом, до компетенції якого віднесено прийняття рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні відповідної частини позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 00034022), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), третя особа - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про стягнення одноразової грошової допомоги - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.