Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №209/6760/25 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/6760/25

Провадження № 2/209/898/26

РІШЕННЯ

Іменем України

31 березня 2026 року Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого - судді Юрченко Я.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Гонян Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» Романенка Михайла Едуардовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» Романенка Михайла Едуардовича надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 200153677 від 25.11.2014 року у розмірі 40101,55 грн., витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог зазначає що, 25.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 200153677 щодо кредитування.

Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 14500,00 грн., з встановленим строком користування з 25.11.2014 по 25.11.2019 року.

23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» віднесений до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

20 липня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», в тому числі, й за Кредитним договором № 200153677 від 25.11.2014 року.

Всупереч умовам кредитного договору, ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання та не повернула кошти надані їй в кредит. Заборгованість, розрахована станом на дату укладання до договору факторингу № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», зафіксована у додатку до договору реєстрі кредитних договорів. Господарські операції на підставі договору № 200153677 від 25.11.2014 року, в тому числі розрахунок заборгованості проводились Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» відповідно до вимог НБУ та умов договору на основі зарахованих на розрахунковий рахунок сум та за допомогою ліцензованого програмного забезпечення, як визначено чинним законодавством України.

Станом на 13.08.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 200153677 від 25.11.2014 року становить 30645,04 грн., з яких: 10164,00 грн. - заборгованість за кредитом; 20481,04 грн. - заборгованість за відсотками.

З посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦПК України, позивачем розраховані 3% річних та інфляційні збитки у розмірі відповідно 2755,53 грн. та 6700,98 грн., разом заборгованість становить 40101,55 грн..

Щодо строків позовної давності позивач зазначає, що позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (ухвалою Господарського суду від 03.09.2020 року замінено на правонаступника - ТОВ «Діджи Фінанс») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, про застосування наслідків нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 року № 1905, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Плеяда», визнання недійсним договору факторингу від 20.05.2016 року № 1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Плеяда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Фагор», визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 року № 1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор», який згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України є недійсним з моменту його вчинення.

Оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 року не були передані Товариству з обмеженої відповідальності «Діджи Фінанс». Так після примусового виконання постанов суду у справі № 910/11298/16 у виконавчих провадженнях № 66483131 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Плеяда» та виконавчим провадженням № 66491947 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фагор» на початку 2023 року оригінали вищезазначених документів були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс». Саме наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, в деяких випадках за частиною кредитних договорів, призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора, що в свою чергу також є підставою для його поновлення/не застосування судом позовної давності, оскільки кредитор з об`єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку. Фактична відсутність документів, які стосуються угоди щодо кредитування (анкета Боржника, надані ним ідентифікаційні дані, що свідчать про виявлення сторони інтересу в укладенні такої угоди та інших документів, які свідчать про наявність правовідносин щодо кредитування між Боржником та Банком) унеможливлювала реалізацію прав позивача на звернення до суду із захистом своїх власних інтересів. Лише після отримання таких документів, позивач почав здійснювати процедури задля захисту власних інтересів (надсилання претензії, копія якої долучена до позовної заяви), звернення до суду із позовною заявою.

Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» за кредитним договором № 200153677 від 25.11.2014 року у розмірі 30645,04 грн., сума збитків з урахуванням 3% річних становить 2755,53 грн. та інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов`язань – 6700,98 грн., а всього загальна сума заборгованості становить 40101,55 грн.. Стверджує, що відповідач не виконує умови взятих на себе зобов`язань щодо сплати заборгованості за вказаним кредитним договором, заборгованість не погашена, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 вересня 2025 року вказана позовна заява передана для розгляду судді Юрченко Я.О. (Т. 2 а.с. 110).

Відповідно до ч. 6 ст.187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

04 вересня 2025 року згідно з вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.

03 жовтня 2025 року надійшла відповідь з відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (Т. 2 а.с. 111).

Ухвалою судді від 03 жовтня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» Романенка Михайла Едуардовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (Т. 2 а.с. 112).

03.11.2025 року представником відповідача Малюк О.П. через підсистему «Електронний суд» за вх. 25724 поданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позов поданий після спливу строку позовної давності. У зв`язку з тим, що кредитний договір № 200153677 від 25.11.2014 року діяв до 25.11.2015 року, загальний 3-річний строк позовної давності подання позову до суду сплинув 25.11.2018 року. Однак, позивач пред`являє позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200153677 від 25.11.2014 року тільки 03.09.2025 року - майже через 7 років, після спливу строку позовної давності. Крім того, довідкою про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту, наданою до суду позивачем, підтверджується, що зазначений кредит є споживчим, тому він підпадає під дію закону «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ в редакції від 02.12.2012 року, діючій на момент укладення кредитного договору № 200153677 від 25.11.2014 року (на цей момент ще не був прийнятий Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VІІІ від 15.11.2016 року). Звертає увагу суду на той факт, що позивач не надав до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором № 200153677 від 25.11.2014 року за період з 25.11.2014 року по теперішній час, в якому має бути послідовно зазначено, коли і в якому розмірі були нараховані Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» проценти за користування кредитом, коли і в якому розмірі відповідач сплатила заборгованість і яким чином вона була розподілена Банком, а також коли кредит перейшов в стан “прострочений”. Вважає, що без повного дослідження судом і правового аналізу розрахунку заборгованості за період з 25.11.2014 року по теперішній час, неможливо встановити законність нарахування заборгованості за кредитним договором № 200153677 від 25.11.2014 року в розмірі 30645,04 грн., а також 3% річних в розмірі 2755,53 грн. і інфляційних витрат в розмірі 6700,98 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача. У зв`язку з тим, що з моменту укладання кредитного договору № 200153677 від 25.11.2014 року минуло майже 11 років, відповідач не має можливості надати суду квитанції для підтвердження сплати заборгованості. Однак, надає до суду в якості доказів скріншоти з Українського бюро кредитних історій по кредитному договору № 200153677 від 25.11.2014 року, в яких зазначено, що станом на листопад 2015 року розмір заборгованості становив 3413,26 грн., станом на січень 2016 року - 6310,75 грн., станом на лютий 2016 року - 6341,44 грн.. З аналізу інформації, зазначеної в Українському бюро кредитних історій, вбачається, що після листопада 2015 року, коли сплинув строк дії кредитного договору № 200153677 від 25.11.2014 року, Банк продовжував незаконно нараховувати проценти, тому що розмір заборгованості збільшився майже в 2 рази, а позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за зазначеним кредитним договором в розмірі 30645,04 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10164,00 грн. і процентами в розмірі 20481,04 грн., що майже в 5 разів перевищує розмір заборгованості, який зазначений в Українському бюро кредитних історій. Після ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», відповідач не була обізнана про передачу права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс». Зазначає, що відповідач виконувала свої зобов`язання належним чином до того моменту, як Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» увійшов в процес ліквідації і відступив свої права вимоги Товариству з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Фагор» за Кредитним договором № 200153677 від 25.11.2014 року, згідно з Договором факторингу № 1905 від 19.05.2016 року, внесла декілька платежів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор», який вона отримала в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський», однак пізніше дізналася, що грошові кошти не були зараховані в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 200153677 від 25.11.2014 року, після чого відповідач припинила погашення заборгованості через свою необізнаність, на чий рахунок вносити кошти. Про те, що права вимоги за кредитним договором № 200153677 від 25.11.2014 року були передані до позивача, вона дізналася тільки після подання ним позовної заяви до суду. Відповідач не отримувала від позивача ніяких повідомлень і доказів переходу прав у зобов`язанні до нового кредитора. Крім того, позивач при поданні позову не надав суду докази, що відповідач була обізнана про перехід права вимоги за Кредитним договором № 200153677 від 25.11.2014 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» і про рахунок, на який можна було сплачувати заборгованість. Стверджує, що позивач протягом 5-ти років ніяких вимог про сплату заборгованості за кредитним договором № 200153677 від 25.11.2014 року до неї не пред`являв, тому вона не мала можливості виконати свої зобов`язання за Договором. Заперечують проти стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн., оскільки жодних доказів здійснення витрат на правову допомогу не надано та їх розмір нарахований неспівмірно зі складністю справи та виконаними роботами (Т. 2 а.с.116-120).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 18.02.2026 року, за клопотанням представника відповідача Малюк О.П. витребувано з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» розрахунок заборгованості за кредитним договором № 200153677 від 25.11.2014 року за період з 25.11.2014 року по теперішній час (Т.2 а.с.152).

10.03.2026 року за вх. 4636 через підсистему «Електронний суд» представником позивача Романенком М.Е. подано заяву на виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 18.02.2026 року, відповідно до якої заборгованість відповідача за договором № 200153677 від 25.11.2014 року, розрахована станом на дату укладання до договору факторингу № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору – реєстрі кредитних договорів. Розрахунок виконувався уповноваженими працівниками банку з урахуванням умов договору на основі зарахованих на розрахунковий рахунок сум та за допомогою ліцензованого програмного забезпечення. Оскільки договір є двосторонній – то доступ до даних по розрахунковому рахунку (банківських виписок) є у банку та відповідача, що передбачено умовами договору. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність. Інформація про стан рахунку відповідача є недоступною для Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», оскільки не є стороною кредитного договору. Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» є правонаступником за договором відступлення прав вимоги № 7_БМ від 20.07.2020 року та вважає, що реєстр кредитних договорів (витяг з якого надано до позовної заяви) до договору факторингу № 7_БМ від 20.07.2020 року укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» є достатнім і беззаперечним доказом наявності заборгованості (Т.2 а.с.155).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, натомість в прохальній частині позовної заяви просив здійснювати розгляд цивільної справи без участі представника позивача. У випадку неявки в судове засідання відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представником відповідача Малюк О.П. на електронну пошту суду 14.11.2025 року, 20.01.2026 року, 18.02.2026 року та 26.03.2026 року заяви про розгляд справи без її участі та відповідача ОСОБА_1 , позовні вимоги, викладені в позовній заяві не визнають в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні (Т. 2 а.с.139,142,146,158).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до положень ст. 625 ЦПК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 25.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладений договір у формі заяви (оферти) № 200153677 (т.1 а.с. 33)

Відповідно до умов пункту 1.1 заяви, ОСОБА_1 просила відкрити на її ім`я поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися із використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватися в рамках договору про картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням картки, з дебетно-кредитним порядком обслуговування рахунку; а також просила випустити на її ім`я платіжну картку.

Відповідно до довідки про умови користування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту строк користування продуктом «Прибуткова картка+Кредитка (не іменна) становить 5 років, тобто з 25.11.2014 року по 25.11.2019 року. Орієнтовна сукупна вартість кредиту становить 24568,53 грн. (Т.1 а.с.35 оберт).

Як зазначено у позовній заяві, за умовами кредитного договору, банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 14500,00 грн., з встановленим строком користування з 25.11.2014 по 25.11.2019 року. З копії договору (заяви оферти) вбачається, що вона містить підпис позичальника ОСОБА_1 .. Відповідно до виписки по особовим рахункам з 23.05.2016 року по 27.07.2020 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 30645,04 грн.. З копії договору (заяви оферти) вбачається, що вона містить підпис позичальника ОСОБА_1

23.05.2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України № 14/БТ Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» з ринку, шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

20.07.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором № 200153677 (Т.1 а.с.11-12).

Приналежність права вимоги за вищезазначеними кредитними договорами які були предметом договору відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» було предметом спору у справі №910/11298/16 Північного апеляційного господарського суду за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Плеяда», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Фагор», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; Національного банку України про застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Плеяда», визнання недійсним договору факторингу від 20 травня 2016 року № 1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Плеяда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Фагор».

Постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/11298/16 від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16 визначено зокрема: - застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, а саме: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Плеяда» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. - зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Фагор» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2 (Т.1 а.с.14-29).

Оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20 липня 2020 року не були передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс».

За відступлення права вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» сплачено Публічному акціонерному товариству «Банк Михайлівський» 5307308,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 25 від 09 липня 2020 року (Т.1 а.с.13).

На примусове виконання постанови Господарського суду міста Києва у справі № 910/11298/16 від 01 липня 2021 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» від 12 серпня 2021 року - приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. відкрито виконавче провадження № 66483131 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Плеяда» та від 12 серпня 2021 року - приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 66491947 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Фагор». Лише на початку 2023 року оригінали вищезазначених документів були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», про що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень № 66483131 та № 66491947 (Т.1 а.с.30-31).

Згідно з Витягом Реєстру боржників в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» до Договору № 7_БМ про відступлення права вимоги від 20.07.2020 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 200153677 від 25.11.2014 року, загальний розмір заборгованості складає 30645,04 грн., розмір заборгованості за основним зобов`язанням складає 10164,00 грн., розмір заборгованості за нарахованими відсотками складає 20481,04 грн..

Крім того, позивачем на суму заборгованості нараховано три відсотки річних -2755,53 грн. та інфляційні втрати – 6700,98 грн..

Відповідач не заперечував сам факт укладення кредитного договору № 200153677 з ПАТ «Банк Михайлівський», вказував, що виконував належним чином свої зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості до того моменту, як ПАТ «Банк Михайлівський» увійшов в процес ліквідації та відступив своє право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фагор», на рахунок якого за вказівкою банку продовжувала вносити кошти за кредитними зобов`язаннями. Надалі, через виникнення суперечностей між фінансовими установами, дізналась, після внесення декількох платежів, що грошові кошти не були зараховані в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 200153677 від 25.11.2014 року, після чого відповідач припинила погашення поточної заборгованості через свою необізнаність, на чий рахунок вносити кошти. Через те, що з моменту укладення кредитного договору минуло практично 11 років, квитанції про сплату заборгованості не збереглись, у зв`язку з чим сторона відповідача заявила клопотання про витребування доказів, а саме розрахунку заборгованості за кредитним договором № 200153677 від 25.11.2014 року, з моменту укладення кредитного договору, тобто з 25.11.2014 року, в тому числі, враховуючи інформацію Українського бюро кредитних історій по кредитному договору № 200153677 від 25.11.2014 року, відповідно до якої станом на листопад 2015 року розмір заборгованості становив 3413,26 грн., на січень 2016 року – 6310,75 грн., на лютий 2016 року – 6341,44 грн..

Фактично, ухвала Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 18.02.2026 року про витребування вищевказаних доказів не виконана, оскільки відомості, які суд витребував за клопотанням відповідача від позивача, у нього відсутні. Представник відповідача повідомив суд про те, що інформація про стан рахунку відповідача є недоступною для Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс». Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», є правонаступником за договором відступлення прав вимоги №7_БМ від 20.07.2020 року та витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 7_БМ від 20 липня 2020 року є достатнім і беззаперечним доказом наявності заборгованості.

Проте, доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів, наявності заборгованості та її розміру є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують реальний розмір заборгованості відповідача. Не спростував твердження відповідача щодо здійснення нею погашення, хоча й не в повному обсязі, заборгованості за кредитним договором. Сама по собі наявність договору відступлення прав вимоги не звільняє нового кредитора від обов`язку довести склад та розмір боргу первинними фінансовими документами (виписками за рахунками), надання яких було прямо витребувано судом, враховуючи твердження відповідача щодо виконання своїх обов`язків на погашення кредитної заборгованості.

В матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують переказ позичальнику кредитних коштів на умовах та в розмірі, які зазначені в заяві № 200153677, а саме на рахунок № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Банк Михайлівський». Виписка по особовим рахункам, додана позивачем, сформована за період з 23.05.2016 року по 27.07.2020 року, а не з часу укладення договору 25.11.2014 року, не містить інформацію щодо переказу коштів ОСОБА_1 в сумі 14500,00 грн. на її рахунок № НОМЕР_1 , та відповідно жодного платежу відповідача на виконання умов кредитного договору, а лише фіксує нарахування заборгованості за платежами в односторонньому порядку.

Визнання позивачем факту відсутності у нього інформації про стан рахунку відповідача свідчить про неможливість встановити фактичні обставини у справі та підтверджує необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відтак, єдиним документом, де зазначений розмір кредитної заборгованості, є витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 7_БМ від 20 липня 2020 року, в якому зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200153677 від 25.11.2014 року, сума заборгованості за тілом кредиту становить 10164,00 грн., заборгованість за відсотками 20481,04 грн., загальний залишок заборгованості 30645,04 грн..

А тому, витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 7_БМ від 20 липня 2020 року не може бути визнаний судом належним доказом наявності заборгованості, оскільки не містить будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості, яку відступає первісний кредитор, в тому числі, й за кредитним договором № 200153677 від 25.11.2014 року.

Недоведеність позивачем видачі кредиту, заборгованості за кредитом обмежує суд у вирішенні питання стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

Щодо поданої представником позивача заяви про поновлення строку позовної давності та заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд не бере до уваги заяви позивача про поновлення строку позовної давності та заяву відповідача про застосування строку позовної давності з огляду на прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджі Фінанс» у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю.

Оскільки суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 70, 72, 138, 140), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71)).

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення чинного процесуального та матеріального законодавства, а також досліджені у справі докази, суд, оцінивши їх з точки зору достатності для встановлення фактичних обставин, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову за недоведеністю вимог. Враховуючи, що суд визнав позовні вимоги недоведеними, то строки позовної давності до них не застосовуються.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати позивача згідно зі статтею 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимоги представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 42649746) ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк на оскарження обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 31 березня 2026 року.

Суддя Я.О.Юрченко