Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №420/1596/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1596/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень №63243/КПР/15-32-24-05 від 21.11.2025; №63247/КПР/15-32-24-05 від 21.11.2025; №63246/КПР/15-32-24-05 від 21.11.2025.

Ухвалою суду від 05.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві вказав, що не погоджується із прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень – рішень та просить суд їх скасувати. Як зазначив позивач, контролюючий орган, на його думку, здійснивши позапланову перевірку не переконався у наявності підстав для її проведення, оскільки така підстава не вказана, ані в наказі, ані в акті перевірки. При цьому, позивач, посилаючись на норми діючого законодавства зазначив, що чинне податкове законодавство не встановлює обов`язку негайного списання продукції та, що відповідач підмінив поняття «товар» та «основні виробничі і невиробничі засоби», що є недопустимим та застосування п. 189.9 ст.189 Податкового кодексу України є таким, що суперечить нормам податкового законодавства.

25.02.2026 до суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вказав, що на підставі направлень від 09.10.2025 №19983/15-32-24-05, №19984/15-32-24 05 та наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 08.10.2025 №10518-п, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 п.200.11 ст.200, п.69.2, п.69.9 п.69.11, п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., від 22.09.2025 № 9288951173 з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах. Відповідач, посилаючись на акт перевірки наголосив, що у разі якщо товар у подальшому не може використовуватися в підприємницькій діяльності у зв`язку із закінченням термінів придатності та/або із порчею та зіпсуванням, такий товар ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, та така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання такого товару за звичайними цінами. При здійсненні операцій із списання товару у зв`язку з неможливістю отримання надалі економічних вигід від його використання, платник податку повинен врахувати норми п.198.5 ст. 198 ПКУ та нарахувати податкові зобов`язання. Таким чином, як вважає відповідач, по товару (комбікорм), якій придбаний у лютому 2025 року та не реалізований станом на 31.08.2025р., по якому закінчився термін придатності, ФОП ОСОБА_2 зобов`язаний був нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ.

03.03.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник, посилаючись на обставини та обґрунтування, викладені у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі. При цьому, позивач зазначив, що, на його думку, відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведено жодних пояснень щодо обґрунтувань позивача про відсутність підстави для проведення документальної позапланової перевірки та ФОП ОСОБА_2 не допустив порушень з нарахування податкових зобов`язань з ПДВ, оскільки не був зобов`язаний коригувати суми ПДВ сплачені при придбанні товару, у складі податкового кредиту, а отже і, не був зобов`язаний реєструвати в ЄРПН податкові накладні на суму ПДВ 757 000,00 грн

Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято наказ від 08.10.2025 №10518-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 », на підставі п.п. 19-1.1.6 п.19-1.1 ст.19-1, п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.8 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79, п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.1 наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 08.10.2025 №10518-п перевірку проведено з метою контролю дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., від 22.09.2025 № 9288951173 з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

У період з 13.10.2025 по 17.10.2025, на підставі направлень від 09.10.2025 №19983/15-32-24-05, №19984/15-32-24 05 та наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 08.10.2025 №10518-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 (далі – ФОП ОСОБА_2 ) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., від 22.09.2025 № 9288951173 з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, за результатами якої складено акт перевірки від 24.10.2025 №57066/15-32-24-05.

Так, документальною позаплановою виїзною перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлені наступні порушення:

1.п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, підпункту г) пункту 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до: - завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду податкової декларації за серпень 2025 на суму 659510 грн.; - заниження податкових зобов`язань з ПДВ Податкової декларації за серпень 2025 на суму 97490 грн.

2. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - в частині відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних на суму ПДВ 757000 грн.

На підставі вказаних висновків перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області були прийняті податкові повідомлення – рішення від 21.11.2025:

-№63243/КПР/15-32-24-05, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 659510,00грн;

-№63247/КПР/15-32-24-05, яким нараховано суму штрафу у розмірі 3400,00грн;

-№63246/КПР/15-32-24-05, яким збільшено податкове зобов`язання по податку на додану вартість на 97 490,00 грн та накладено штрафні (фінансові) санції у розмірі 24372,50 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).

Відповідно до п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, зокрема, мають право: 20.1.4. проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Стаття 78 Податкового кодексу України визначає порядок проведення документальних позапланових перевірок.

У відповідності з пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється з підстав, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

З аналізу п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України слідує, що документальна невиїзна перевірка може бути проведена на підставі, у т.ч., пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень).

З урахуванням викладеного та того, що згідно наказу від 08.10.2025 №10518-п перевірку призначено з метою контролю дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., від 22.09.2025 № 9288951173 з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах,

що відповідає пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, суд не погоджується із посиланням позивача, що в наказі та акті перевірки не вказано підстави проведення такої перевірки.

Щодо встановленого в ході перевірки порушення податкового законодавства при декларуванні за період серпень 2025 року, суд встановив наступне.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту лізингоодержувача (орендаря) для операцій з фінансового лізингу (фінансової оренди) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу (фінансової оренди) таким лізингоодержувачем (орендарем).

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 198.3. ст.193 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.5. ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з акту перевірки від 24.10.2025, в ході перевірки було встановлено, що у період з 01.01.2025 по 31.08.2025 ФОП ОСОБА_2 здійснював операції з придбання з податком на додану вартість: комбікорму для птах та тварин у асортименті та інше. За операціями з придбання товару ФОП ОСОБА_2 отримував зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, за якими сформовано податковий кредит. ФОП ОСОБА_2 укладено договір поставки від 01.02.2025р. №01/02/2025 з ПП «Фрілан» (код ЄДРПОУ 38643117) на придбання комбікорму. Відповідно банківським випискам та видатковим накладним встановлено, що ФОП ОСОБА_1 придбав у ПП «Фрілан» (код ЄДРПОУ 38643117) комбікорму для птах та тварин у асортименті. Розрахунки між суб`єктами господарювання за товари здійснювались у безготівковій формі. Відповідно наданим товарно-транспортним накладним, ПП «Флагман» є вантажовідправником та перевізником товару (комбікорму у асортименті). Вантажоодержувачем є ФОП ОСОБА_1 . Місце навантаження: смт. Хлібодарське, Одеська область, пункт призначення: м. Гайворон, Кіровоградська області. До перевірки наданий Договір відповідального зберігання №03/02/25 від 03.02.2025 року укладеного між ФОП ОСОБА_2 (депонент) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) (ІПН НОМЕР_2 ) відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 зобов`язаний забезпечити зберігання комбікорма. Так, відповідно наданим до перевірки Актам передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідне зберігання весь придбаний товар (комбікорм) знаходиться на відповідальному зберіганні у ФОП ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 . ФОП ОСОБА_2 надано «Інвентарізаціий опис №1 від 14.10.2025 року, інвентаризація проведена відповідно до розпорядження від 14 жовтня 2025 року №20, на складі ФОП ОСОБА_3 (на відповідальному зберіганні). Копія Інвентарізаційного опису №1 від 14.10.2025р. Виробником вищезазначеної продукції є ТОВ «Трау Нутрашин Україна» (код ЄДРПОУ 37018799), за який має Сертифікат, згідно коду КВЕД: «Виробництво концентратів та готових кормів для сектору тваринництва» (10.92). Відповідно офіційного сайту ТОВ «Трау Нутрашин Україна» (kalynkakorm.com.ua) має зареєстровану Торгівельну марку «Калинка». ТМ Калинка торгова марка комбікормів для населення від Трау Нутришин Україна - дочірньої компанії європейського лідера в кормовиробництві та годівлі тварин, - корпорації Нутреко (Голландія). Згідно до технічних умов виготовлення продукції та сертифікатів якості виготовленої продукції гарантований строк придатності комбікормів і БВМД ТМ Калинка становить - 6 місяців з дати виготовлення при дотриманні умов зберігання. Тобто станом на 31.08.2025 року на момент складання податковій декларації за серпень 2025 року термін придатності вищезазначеної продукції марки «Калинка» придбаної у лютому 2025 року закінчено. Таким чином, товар (комбікорм в асортименті) придбаний у лютому 2025 року вважається непридатним для використання та підлягає списанню у серпні 2025року. Таким чином, по товару (комбікорм), якій придбаний у лютому 2025 року та не реалізований станом на 31.08.2025р., по якому закінчився термін придатності, ФОП ОСОБА_2 зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ. У зв`язку з вищевикладеним підприємцем в порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 757000грн., у тому числі у серпні 2025 р. у розмірі – 757000 грн. ФОП ОСОБА_2 при складанні податкової звітності діяв нерозумно, тобто мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання. В результаті чого ФОП ОСОБА_2 допущено порушення при формуванні показників податкової декларації з податку на додану вартість, не визначено податкове зобов`язання по комбикормам, які включені до складу податкового кредиту та не використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності на суму 757000 грн. та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну.

З урахуванням викладеного, контролюючий орган, посилаючись на данні технічних умов виготовлення продукції та сертифікатів якості виготовленої продукції, встановив, що гарантований строк придатності придбаних позивачем комбікормів БВМД ТМ Калинка становить - 6 місяців з дати виготовлення при дотриманні умов зберігання.

На підтвердження встановлених обставин, до суду контролюючим органом не надано вищевказаних даних технічних умов виготовлення продукції та сертифікатів якості виготовленої продукції, за якими контролюючим органом встановлено завершення терміну придатності спірних товарів у серпні 2025 року.

Як вбачається з сайту ТОВ «Трау Нутрашин Україна» (kalynkakorm.com.ua), за яким зареєстровано ТМ «Калинка», інформація щодо терміну придатності реалізованої на сайті продукції – не вказана.

Поряд з цим, в ході перевірки контролюючий орган встановив, що у разі якщо товар в подальшому не може використовуватися в підприємницькій діяльності у зв`язку із закінченням термінів придатності та/або із порчею та зіпсуванням - ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання такого товару за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації (п. 189.9 ст. 189 ПКУ).

Водночас, суд зазначає, що положення п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України стосуються не товару, а виробничих або невиробничих засобів.

В свою чергу, згідно п.п.14.1.138 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Так, п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Враховуючи викладене та те, що діючим законодавством України встановлено заборону суб`єкту господарювання реалізовувати прострочену продукцію, а не обов`язок негайного її списання, суд приходить до висновку про безпідставність встановлення порушення позивачем положень п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України та, як наслідок п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (п. 109.2 ст. 109 ПК України).

За положеннями п. 112.1 ст. 112 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому п. 112.2 ст. 112 ПК України передбачено, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

На думку суду, в даному випаду відсутні підстави вважати, що позивач не вжив достатніх заходів щодо дотримання вимог Податкового кодексу України, оскільки за встановлених судом обставин, суд встановив відсутність обов`язку коригувати суми податку на додану вартість при придбанні товару, у складі податкового кредиту, а тому прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не може вважатись правомірним, обґрунтованим, справедливим та пропорційним.

Щодо посилання податкового органу на те, що ФОП ОСОБА_2 при складанні податкової звітності діяв нерозумно, тобто мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.

Зокрема, згідно з пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття належне урядування.

Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень №63243/КПР/15-32-24-05 від 21.11.2025; №63247/КПР/15-32-24-05 від 21.11.2025; №63246/КПР/15-32-24-05 від 21.11.2025 та наявності підстав для їх скасування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області на користь позивача 7 847,73 грн сплаченого ним судового збору.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області №63243/КПР/15-32-24-05 від 21.11.2025; №63247/КПР/15-32-24-05 від 21.11.2025; №63246/КПР/15-32-24-05 від 21.11.2025.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ44069166, м.Одеса, вул. Семінарська 5) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 7 847,73 (сім тисяч вісімсот сорок сім гривень сімдесят )грн.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра