Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №420/31598/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/31598/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати довідку № 1/4836 від 05.06.2025 військово-лікарської комісії, яку було проведено ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_1 ; призначити переогляд військово-лікарською комісією ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.06.2025 року про його придатність до служби у тилових підрозділах є протиправним через поверхневий і неповний медичний огляд. Позивач наголошує, що комісія ігнорувала його реальний стан здоров`я та численні діагнози, зокрема персистуючу бронхіальну астму III ст. у стадії загострення з дихальною недостатністю II ст. Зазначає, що згідно з пунктом «а» статті 47 Наказу МОУ № 402, така форма астми, яка не піддається контролю, є прямою підставою для визнання особи непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку. Окрім астми, відповідачем не враховано понад два десятки супутніх захворювань: серцево-судинні патології, дегенеративні зміни хребта з компресією нервових корінців, хронічний гепатит, мастоїдит та серйозні алергічні розлади. Позивач стверджує, що надав усі підтверджуючі медичні документи, виписки та результати КТ, проте лікарі ВЛК їх не дослідили та не відобразили в картці огляду. Також вказується на порушення процедури, оскільки не було проведено консиліуму при розбіжності діагнозів та не витребувано медичну карту з місця проживання. В цілому, сукупність наявних у позивача хвороб робить виконання ним військових обов`язків неможливим і небезпечним для життя.

Ухвалою від 22.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно з ст. 262 КАС України; залучено до участі у справі в якості співвідповідача військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10.10.2025 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що процедура огляду була дотримана відповідно до вимог Положення № 402, а постанова ВЛК у формі довідки є обов`язковою до виконання. При цьому позивач не скористався своїм правом на досудове оскарження рішення до ВЛК регіону або ЦВЛК для проведення повторного чи контрольного огляду. Водночас, суди не є спеціалізованими медичними установами, а тому не мають права надавати власну оцінку діагнозам або переглядати висновки лікарів по суті захворювань. Відповідач посилається на сталу практику Верховного Суду, згідно з якою розгляд скарг на рішення ВЛК обмежується лише перевіркою дотримання процесуальних норм, а не медичною доцільністю діагнозів. Встановлений ступінь придатності відповідає актуальному стану здоров`я позивача на момент огляду та графам Розкладу хвороб.

13.10.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, яка значною мірою дублює аргументацію позовної заяви, повторюючи перелік діагнозів позивача та посилання на норми Положення № 402.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 05 червня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було проведено медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За результатами цього огляду було винесено рішення ВЛК, оформлене довідкою № 1/4836 від 05.06.2025 р., згідно з яким позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони.

При встановленні ступеня придатності ВЛК застосувала статтю 47-б Розкладу хвороб (Наказ МОУ № 402), що передбачає обмеження щодо родів військ, але допускає проходження служби у вищезазначених підрозділах.

Зважаючи на те, що медичне обстеження було проведено поверхнево, в неповному обсязі та без дослідження реального стану його здоров`я, зокрема без врахування анамнезу та наслідків попередніх оперативних втручань, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Підґрунтям адміністративного позову сторона позивача визначила наявність у позивача бронхіальної астми (персистуюча, III ст., неконтрольована, у стадії загострення), що супроводжується хронічною респіраторною недостатністю I типу та дихальною недостатністю II ступеня змішаного типу. Крім цього, позивач вказував на комплекс супутніх патологій (легенева гіпертензія, фіброзні зміни правої легені, есенціальна гіпертензія, хронічний криптогенний гепатит та лівобічний мастоїдит тощо).

Медична документація позивача також містить дані про наявність поліпозу носової порожнини, хронічного етмоїдального синуситу та атопічного дерматиту середньої важкості з ураженням шкіри рук, що у сукупності, на думку сторони позивача, свідчить про непридатність ОСОБА_1 до військової служби.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Законодавством, яке підлягає застосуванню у площині спірних правовідносин є Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19 листопада 1992 року №2801-XII (далі - Закон №2801-XII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 (далі - Положення №402, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з вимогами п.1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Відповідно до вимог п.2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК. Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів. Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Згідно з вимогами пп.2.5.1, 2.5.3, 2.5.4 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

До складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів), за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону.

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Відповідно до вимог п.1.1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Згідно з вимогами п.1.2 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Відповідно до вимог п.3.1, 3.2, 3.5, 3.8 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.

Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

Військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою №025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974 (далі - форма №025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Згідно з вимогами п.20.1, 20.2 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення.

Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК. Постанови штатних ВЛК про ступінь придатності до військової служби можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.

Звертаючись до суду за захистом своїх прав, їх порушення позивач пов`язує саме із неповним дослідженням стану його здоров`я членами ВЛК, а саме він себе вважає непридатним до військової служби.

Однак, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження невідповідності дій членів ВЛК приписам Положення № 402 до суду не надано, та в адміністративному позові не наведено.

Натомість до адміністративного позову додано фотографії медичної документації.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 року по справі №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі". Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Також, згідно з висновками Верховного Суду, наведених у постанові від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Щодо доводів позивач про невірність поставленого йому ВЛК діагнозу, суд зазначає, що вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби. Доказів, які б вказували на порушення процедури огляду позивача позивачем не надано та судом при розгляді справи не здобуто.

В постанові від 10 лютого 2022 року по справі №160/7153/20) Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду. Так, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 лютого 2025 року (справа №240/13173/22), від 26 лютого 2025 року по справі №600/3273/22-а), від 12 лютого 2021 року по справі №820/5570/16, від 12 червня 2020 року по справі №810/5009/18) про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду.

Верховний Суд зазначив, що дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Тобто, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26 лютого 2025 року по справі №240/13173/22, від 26 лютого 2025 року по справі №600/3273/22-а.

Отже, в контексті спірних правовідносин, станом на момент ухвалення рішення позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність порушень вимог законодавства, які б стосувалися процедури проведення медичного огляду та оформлення його результатів.

Суд зауважує, що остаточне рішення про придатність чи непридатність військовослужбовця до військової служби може бути прийнято Центральною ВЛК, яка відповідно до Положення №402 має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Позовні вимоги фактично зводяться до незгоди позивача з висновком військово-лікарської комісії про його придатність до військової служби та ґрунтуються виключно на наданій позивачем медичній документації (виписках, результатах обстежень, зокрема МРТ тощо), а також суб`єктивних твердженнях позивача про наявність у нього захворювань, які, на його переконання, унеможливлюють проходження військової служби.

Водночас, відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ №402, саме військово-лікарські комісії є спеціально уповноваженими органами, наділеними повноваженнями щодо проведення медичного огляду та визначення ступеня придатності особи до військової служби на підставі Розкладу хвороб, пояснень до нього та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я. Прийняття постанови ВЛК є результатом колегіального медичного оцінювання, що здійснюється із застосуванням спеціальних знань у сфері медицини.

Адміністративний суд, у свою чергу, не є спеціалізованою медичною установою та не наділений повноваженнями здійснювати оцінку правильності встановлення діагнозів, ступеня тяжкості захворювань або їх відповідності конкретним статтям Розкладу хвороб. Така правова позиція послідовно висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 13.06.2018 у справі №806/526/16, від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, від 10.02.2022 у справі №160/7153/20 та інших, де наголошено, що визначення придатності або непридатності до військової служби належить до дискреційних повноважень ВЛК.

У межах розгляду спорів щодо оскарження рішень ВЛК суд вправі перевіряти виключно дотримання процедури прийняття відповідного рішення, а саме: повноважність комісії, колегіальність прийняття постанови, дотримання встановленого порядку медичного огляду та належне оформлення результатів. Разом з тим суд не може підміняти собою ВЛК і надавати власну оцінку медичним показникам або робити висновки щодо наявності чи відсутності у позивача захворювань, що впливають на його придатність до військової служби.

Подана позивачем медична документація сама по собі не свідчить про порушення відповідачем вимог Положення №402 та не доводить незаконність постанови ВЛК. Надані документи відображають стан здоров`я позивача з точки зору окремих медичних досліджень, однак не підтверджують факту недотримання процедури медичного огляду або того, що постанова ВЛК була прийнята на підставі недійсних чи недостовірних даних. Так само суб`єктивні твердження позивача про свою непридатність до військової служби не можуть вважатися належними та допустимими доказами у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, оскільки позовні вимоги ґрунтуються виключно на медичній документації, яку суд не уповноважений оцінювати, та власній оцінці позивачем стану свого здоров`я, без надання доказів порушення встановленої законом процедури проведення військово-лікарського огляду та прийняття постанови ВЛК, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі “Голдер проти Сполученого Королівства”, згідно з якою саме “небезпідставність” доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк

.

`