Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №400/14043/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 р. № 400/14043/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 якими відмовлено у задоволенні вимог рапорту ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (3) під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (3) під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико- соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи).

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що має право на звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок i військову службу», тобто у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір`ю, яка є інвалідом ІІ групи.

Ухвалою від 31.12.2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому, що обов`язковою підставою для прийняття рішення про звільнення з військової служби через сімейні обставини, має бути наявна відповідність наступним вимогам: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи; відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю. Із наданих додатків до рапорту про звільнення та позовної заяви,

вбачається, що мати позивача - ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи, але при цьому наявні інші члени сім`ї першого ступеня споріднення. Вважає, що при прийняті рішення про відмову в звільненні з військової служби через сімейні військова частина НОМЕР_1 діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. У задоволенні позову просить відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

До командування Військової частини НОМЕР_1 звернувся ОСОБА_1 з рапортом про звільнення за сімейними обставинами на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26, пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за його матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

21.12.2025 командуванням військової частини НОМЕР_1 рапорт ОСОБА_1 про звільнення за сімейними обставинами на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26, пп. «г» п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за його матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров`я був розглянутий.

Позивачу надано відповідь за вихідним від 21.12.2025 року № 642/29841 про відсутність підстави для прийняття рішення про задоволення рапорту про звільнення із військової служби військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 , як і підстав для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.12, пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також що вказаний вище рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12, пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не підлягає задоволенню.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 12.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі – Закон № 2232-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин).

За змістом ч. 1 та 3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-XII).

Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232-XII.

Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.

При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим – під час воєнного стану.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено та діє на даний час.

Як встановлено судом вище, підставою для відмови у звільненні з військової служби відповідач вказав, що до рапорту позивачем не додано документів, що підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду.

Судом встановлено, що позивач подав рапорт і просив його звільнити з військової служби на підставі пп. »г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно з яким військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

2) під час воєнного стану:

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до частини дванадцятої ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

3) під час дії воєнного стану:

- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача із рапортом та нотаріально засвідченими копіями наступних документів: свідоцтво про народження позивача, паспорта матері, пенсійного посвідчення матері з зазначенням групи інвалідності, акт обстеження матеріально побутових умов проживання, довідку виконкому Ірпінської міської ради.

В свою чергу, п. п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII містить посилання на таку передумову звільнення з військової служби як «постійний догляд», що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Суд зазначає, що постійний сторонній догляд – це догляд, який надається особам з дуже тяжкою інвалідністю, спричиненою професійним захворюванням, каліцтвом або нещасним випадком, що призводить до значного обмеження життєдіяльності, які надзвичайно потребують постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду з боку третьої особи і не здатні до обслуговування себе.

Втім, соціальна послуга догляду вдома – це заходи, що проводяться за місцем проживання (вдома) отримувача соціальної послуги протягом робочого дня надавачем і полягає у надання допомоги із самообслуговування особи, яка частково, або повністю втратила, чи не набула здатності до самообслуговування.

Таким чином, терміни, які визначені законодавчо як «постійний догляд» і «догляд вдома» не є тотожними та застосовуються для різного правового регулювання.

Зокрема, порядок видачі та заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», який затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України 09.03.2021 року № 407, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 року за № 510/36132.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України 09.03.2021 року № 407, Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року № 859. У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.

При цьому, механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки встановлює Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 23.09.2020 року № 859.

Таким чином, законодавцем чітко врегульовано підстави і мету отримання висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, що не кореспондує із цілями п. п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII.

Суд зазначає, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 року № 667, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.09.2013 року за № 1666/24198, затверджено форму висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) та Інструкцію про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі – Інструкція № 677).

Згідно п. 3 Інструкції № 677 висновок ЛКК видається протягом одного робочого дня за наявності заяви особи, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та здійснює за ним постійний сторонній догляд, у довільній формі, а також медичної карти амбулаторного хворого за формою № 025/0, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за № 661/20974.

Відповідно до пункту 5 Інструкції № 677 підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров`я щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу є постійна (упродовж не менше місяця) наявність в особи з інвалідністю одного з перелічених видів обмеження життєдіяльності: обмеження самообслуговування – здатність до самообслуговування за допомогою інших осіб та нездатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до самостійного пересування – здатність до самостійного пересування за допомогою інших осіб та нездатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до орієнтації – здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування – здатність до спілкування за допомогою інших осіб та нездатність до спілкування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності контролювати свою поведінку – здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою інших осіб. Обмеження життєдіяльності повинні бути зумовлені психічним розладом.

Особам з інвалідністю I групи висновок ЛКК видається на строк встановлення їм інвалідності. Особам з інвалідністю II групи висновок ЛКК видається строком не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 6 місяців, а у разі якщо за особою з інвалідністю II групи догляд здійснюється непрацюючим пенсіонером (особою з інвалідністю), висновок ЛКК видається строком не менше ніж на 12 місяців (п. 6 Інструкції № 677).

Водночас суд звертає увагу, що форму висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, затверджено Міністерством охорони здоров`я України з метою виконання ст. 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» та пункту 7 Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 року № 1192.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що як і визначення «постійний догляд», «догляд вдома», так і призначення, мета і порядок одержання висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу – є різними за своєю природою та наслідками подальшого використання і реалізації.

Позивач зазначає, що його матір, ОСОБА_2 , має встановлену ІІ групу інвалідності.

У Витязі з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 1629/25/2981/В дата прийняття рішення 04.11.2025 номер рішення 1629/25/2981/Р, у пункті 17.1.6 Група інвалідності, яку встановлено (у разі встановлення І групи інвалідності – також підгрупа) задокументовано: друга (ІІ). У пункті 17.1.7 Діагноз, за яким особу було направлено, відповідно до національного класифікатора НК 025:2021 «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я зазначено: Основний діагноз: 120.8 – Інші форми стенокардії.

У Висновку № 246 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 12.11.2025 року зазначено наступне, рекомендовано соціальні послуги: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

У Консультаційному висновку спеціаліста від 21.05.2021 року Висновок спеціаліста (встановлений діагноз) Лімфедема обох н/кінцівок, ХЛВН ІІІ ст. Обширні циркулярні трофічні виразки обох гомілок (більше 400см2) Тривожний розлад?

У Консультаційному висновку спеціаліста від 30.10.2025 року Висновок спеціаліста (встановлений діагноз): Діагноз: 189.0 Лімфедема обох нижніх кінцівок. ХЛВН ІІІ ст. L98.4 Обширні циркулярні трофічні виразки обох гомілок. Двобічний деформуючий гонартроз ІІІ ст з ФНС ІІ-ІІІ ст. Двобічний деформуючий коксартроз справа ІІІ ст., зліва ІІ ст. з ФНС ІІ ст.. Дегенеративно-дистрофічне захворювання хребта. Остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділ хребта з ФНХ ІІ ст. шийного та грудного відділів, ФНХ ІІІ ст. поперекового відділу хребта. Хронічна люмбалгія вертеброгенного генезу у стадії загострення. VAS 5. Викладене задокументовано у Консультаційному висновку спеціаліста від 11.11.2025 року.

Брат позивача, ОСОБА_3 , має встановлену ІІІ групу інвалідності, що підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 263/25/694/В дата прийняття рішень 13.03.2025 року номер рішення 263/25/694/Р.

Ступень спорідненості підтверджується: Свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , де в графі мати вказано ОСОБА_2 ;

Свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 , де в графі мати вказано ОСОБА_4 .

Старший брат Позивача є особою з інвалідністю внаслідок війни, про що свідчить Посвідчення серії НОМЕР_4 .

Згідно Витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Протокол № 124 від 13 січня 2025 року захворювання старшого сержанта у відставці ОСОБА_5 «Анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бєхтєрєва) високого ступеня активності (ASDAS – 2,75), центральна форма, HLA В27 позитивний; двобічний сакроілеїт (рентгенологічно четвертої стадії) з ураженням шийного, грудного, з ураженням шийного, грудного, поперекового відділів хребта зі значним порушенням функції. Двобічний коксартроз І ст. з незначним порушенням функції. Хронічна вертеброгенна цервікотораколюмбалгія, фаза ремісії, що підтверджується Довідкою командира в/ч НОМЕР_5 від 04.01.2024 № 35 про безпосередню участь у бойових діях; військово-медичними та іншими медичними документами – ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

ОСОБА_6 молодший брат Позивача, що підтверджується: Свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , де в графі мати записана ОСОБА_2 ; Свідоцтвом про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_6 , де в графі мати записана ОСОБА_2 .

ОСОБА_6 з 2019 року постійно проживає разом зі своєю сім`єю за межами території України, що підтверджується польською візою. У зв`язку з постійним перебуванням за кордоном він не підтримує зв`язку з матір`ю, не бере участі у вирішенні питань, пов`язаних із її побутовим та медичним забезпеченням, а також не здійснює фактичного догляду чи надання допомоги.

Батько Позивача та чоловік ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_7 , виданого 14.12.2022 року.

У Акті обстеження матеріально-побутових умов від 08 вересня 2025 року задокументовано, що за адресою: АДРЕСА_3 , проживають лише Позивач та його матір. У 2021 році матір перенесла операцію після чого Позивач почав доглядати за нею.

ОСОБА_2 має встановлену ІІ групу інвалідності та потребує догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Разом з тим, подані документи не можливо визнати належною підставою для застосування п. п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII і, як результат, звільнення позивача із військової служби за сімейними обставинами, оскільки вони не відноситься до документів, що підтверджує необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю заявника.

Системний аналіз вищевказаних положень свідчить про те, що застосування п. п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII, як підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, можливий у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, позовні вимоги є недоведеними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 – 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про: визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 якими відмовлено у задоволенні вимог рапорту ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (3) під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи); зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (3) під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи) – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.04.2026 року.

Суддя О.В. Малих