Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №463/11188/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 рокусправа № 463/11188/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

встановив :

ОСОБА_1 звернулась до Личаківського районного суду м. Львова із заявою до Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, у якому просила:

-визнати дії Департаменту охорони здоров`я Львівської ОДА під час проведення КЕО протиправними;

-зобов`язати Департамент охорони здоров`я ЛОДА провести повторну КЕО відповідно до наказів МОЗ №69 та №752 із залученням профільних експертів-стоматологів, з повним розглядом медичної документації (виписка, акти, план лікування, рентгени/КТ, фотопротоколи) та усіх етапів наданої їй медичної допомоги, з обов`язковим забезпеченням її участі як пацієнта.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 25.11.2025 передано справу №463/11188/25 за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 для розгляду вказаної справи призначено суддю Гулкевич І.З.

Ухвалою суду від 29.12.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивач виконала вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху та просить:

-визнати протиправними дії Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації щодо проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги ОСОБА_1 , що полягали у порушенні строків, принципів повноти та об`єктивності розгляду, а також у формуванні та затвердженні висновку клініко-експертної комісії без участі у складі комісії жодного лікаря зі спеціалізацією “Стоматологія”;

визнати протиправним та скасувати висновок Клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації від 04.09.2025;

зобов`язати Департамент охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації провести повторну клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги ОСОБА_1 із обов`язковим залученням фахівців відповідного профілю та дотриманням вимог, встановлених Наказом МОЗ України № 69.

Ухвалою суду від 06.01.2026 відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у квітні 2024 року звернулась до Міністерства охорони здоров`я України із заявою щодо неналежної якості медичної допомоги наданої ФОП ОСОБА_2 28.02.2025 МОЗ направило Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації обов`язкове доручення провести клініко-експертну оцінку. Однак, під час організації та проведення клініко-експертної оцінки Департаментом допущено численні порушення, а саме: КЕО тривало понад 7 місяців, що грубо суперечить наказу МОЗ №69; видано два накази з однаковим номером №22-411/04-14/25, але з різними датами (22.05.2025 та 29.08.2025), що свідчить про ознаки службового підроблення та порушення процедурної визначеності; порушення права позивача у розгляді матеріалів КЕО; склад комісії не відповідає вимогам МОЗ, оскільки не містив жодного профільного стоматолога. Відтак, наданий висновок є неповним, незаконним, необ`єктивним та складеним із численними процесуальними порушеннями.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався. В межах визначеного судом строку відзив на позовну заяву не надав, клопотання про продовження відповідного строку не заявив.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вказує позивач в позовній заяві, вона звернулась до Міністерства охорони здоров`я України із скаргою щодо неналежного надання їй медичної допомоги фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

Листом від 27.02.2025 Міністерство охорони здоров`я України направлено скаргу ОСОБА_1 для розгляду порушених питань та проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 до Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації.

04.09.2025 відбулось засідання клініко-експертної комісії, на якому розглядався випадок ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу засідання клініко-експертної комісії департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації від 04.09.2025 комісія вирішила: формулювання діагнозу відповідає міжнародній класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ-10); медична допомога надавалася відповідно до вимог клінічного маршруту пацієнта “При дентальній імплантації”, який відповідає вимогам та стандартам надання медичної допомоги, затверджених наказом МОЗ України №333 від 20.02.2023 “Про затвердження стандартів медичної допомоги “Хвороби твердих тканин зуба, ортопедичне лікування штучними коронками” та клінічної настанови, застосованої на доказах “Коронки, незнімні мостоподібні протези та зубні імпланти”, затвердженої МОЗ України; медична документація велася з порушеннями вимог наказу МОЗ України від 14.02.2012 №110 “Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування”, а саме: відсутня Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення”. За 16, проти-0, утримались-0.

Протокол підписано головою клініко-експертної комісії В. Мойсей та секретарем комісії К. Ложечник.

Згідно висновку за результатами клініко-експертної оцінки, що складений клініко-експертною комісією Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації від 04 вересня 2025 року, формулювання діагнозу відповідає міжнародній класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ-10); медична допомога надавалася відповідно до вимог клінічного маршруту пацієнта “При дентальній імплантації”, який відповідає вимогам та стандартам надання медичної допомоги, затверджених наказом МОЗ України №333 від 20.02.2023 “Про затвердження стандартів медичної допомоги “Хвороби твердих тканин зуба, ортопедичне лікування штучними коронками” та клінічної настанови, застосованої на доказах “Коронки, незнімні мостоподібні протези та зубні імпланти”, затвердженої МОЗ України; медична документація велася з порушеннями вимог наказу МОЗ України від 14.02.2012 №110 “Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування”, а саме: відсутня Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення”.

Зазначений висновок підписано 14 членами клініко-експертної комісії та головою та заступником голови комісії.

Не погоджуючись із вказаним висновком позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Відповідно до статті 1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров`я” від 19.11.1992 №2801-ХІІ (далі - Закон № 2801-XII) законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Згідно приписів статті 6 Закону №2801-XII кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає, в тому числі, кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу із забезпеченням належного рівня захисту персональних даних, включаючи вільний вибір лікаря та фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та фахівця з реабілітації, вибір закладу охорони здоров`я, а також доступ до необхідних лікарських засобів та медичних виробів у порядку, встановленому законодавством; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я тощо.

У відповідності до положень статті 7 Закону №2801-XII, зокрема, держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я шляхом здійснення державного і можливості громадського контролю та нагляду в сфері охорони здоров`я.

Водночас, відповідно до статті 12 Закону №2801-XII охорона здоров`я - один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Держава формує політику охорони здоров`я в Україні та забезпечує її реалізацію.

Реалізація державної політики охорони здоров`я покладається на органи виконавчої влади.

Так, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.09.2012 №752 затверджено Порядок контролю якості медичної допомоги (далі - Порядок № 752), який згідно його пункту 1 було розроблено з метою впровадження та організації роботи щодо управління якістю медичної допомоги.

Вказаний Порядок відповідно до пункту 2 спрямований на забезпечення одержання пацієнтами медичної допомоги належної якості.

За визначенням пункту 3 Порядку №752 якість медичної допомоги - надання медичної допомоги та проведення інших заходів щодо організації надання закладами охорони здоров`я медичної допомоги відповідно до стандартів у сфері охорони здоров`я. Оцінка якості медичної допомоги - визначення відповідності наданої медичної допомоги встановленим стандартам у сфері охорони здоров`я.

Як зазначено в пункті 4 Порядку №752, контроль якості надання медичної допомоги, здійснюється шляхом застосування методів зовнішнього та внутрішнього контролю якості медичної допомоги, самооцінки медичних працівників, експертної оцінки, клінічного аудиту, моніторингу системи індикаторів якості, атестації/сертифікації відповідно до вимог чинного законодавства України та законодавства Європейського Союзу.

Зовнішній контроль якості надання медичної допомоги відповідно до пункту 6 Порядку №752 здійснюється органами державної виконавчої влади в межах повноважень, визначених законодавством, зокрема шляхом контролю за дотриманням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, проведення атестації лікарів, молодших спеціалістів з медичною освітою, професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у системі охорони здоров`я, проведення клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

За приписами пунктів 7 та 8 Порядку №752 контроль якості надання медичної допомоги здійснюється за такими складовими: структура, процес та результати медичної допомоги; організація надання медичної допомоги; контроль за реалізацією управлінських рішень; відповідність кваліфікаційним вимогам медичних працівників, у тому числі керівників закладів охорони здоров`я; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги; забезпечення прав та безпеки пацієнтів під час надання їм медичної допомоги.

Так, контроль якості наданої медичної допомоги проводиться у випадках смерті пацієнтів, первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання закладами охорони здоров`я стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжувалися скаргами пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров`я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров`я України та/або управлінь охорони здоров`я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров`я України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України “Про організацію клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування” від 05.02.2016 №69 (далі - Наказ №69) було затверджено, зокрема, Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

За пунктами 1-3 Розділу I Положення №69 клініко-експертна комісія Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі КЕК) є консультативно-дорадчим органом, діючим на постійній (без виїзду на місце конкретного випадку) або тимчасовій основі (у разі виїзду на місце конкретного випадку), що утворюється для колегіального розгляду звернень фізичних та юридичних осіб, правоохоронних органів щодо клініко-експертних питань профілактики, діагностики, медичного лікування, реабілітації, оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування за конкретними випадками у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування (далі ЗОЗ) та фізичних осіб підприємців, що провадять господарську діяльність у сфері охорони здоров`я у відповідній адміністративно-територіальній одиниці України (далі ФОП).

Підставою для розгляду КЕК відповідних клінічних питань профілактики, діагностики, медичного лікування та реабілітації у ЗОЗ та ФОП і здійснення клініко-експертної оцінки якості медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до цього Положення є наказ Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі відповідний орган охорони здоров`я).

Рішення про утворення або ліквідацію КЕК, її кількісний та персональний склад затверджуються наказами Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурного підрозділу з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Згідно пунктів 1-4 Розділу II Положення №69 основним завданням КЕК є проведення експертної оцінки запитуваної КЕК документації, яка передбачає клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування шляхом експертизи первинної облікової документації, клінічних питань профілактики, діагностики, лікування та реабілітації, наявності відповідної кваліфікації спеціалістів за напрямом надання медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до вимог клінічних протоколів надання медичної допомоги, нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я.

Клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування проводиться у випадках смерті пацієнтів, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання ЗОЗ або ФОП стандартів медичної допомоги та медичного обслуговування, клінічних локальних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжувалися скаргами заявника та/або особи, яка представляє інтереси заявника.

Клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування проводиться протягом 30 календарних днів з дня надходження запиту чи звернення фізичної або юридичної особи. У разі неможливості прийняття рішення за цей час строк розгляду може бути продовжений на 15 календарних днів.

За результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування складається Експертний висновок за формою, наведеною у додатку до цього Положення, який затверджується висновком за результатами клініко-експертної оцінки КЕК за формою, наведеною у додатку до Порядку контролю якості медичної допомоги, затвердженого наказом МОЗ України від 28.09.2012 №752, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2012 за № 1996/22308 (далі -висновок КЕО).

До прав та обов`язків КЕК, у відповідності до приписів Розділу III Положення №69, належать, зокрема: залучення до проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування експертів КЕК та/або інших спеціалістів за наявності відповідної кваліфікації за напрямом надання медичної допомоги та медичного обслуговування (за їх згодою) для надання Експертного висновку; витребування у Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, ЗОЗ, установ, підприємств, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування або ФОП інформації (матеріалів) з питань, що належать до повноважень КЕК.

У пунктах 1-3 Розділу IV Положення №69 зазначено, що до складу КЕК входять працівники відповідного органу охорони здоров`я, спеціалісти, які мають відповідну кваліфікацію за спеціальністю, а також можуть входити інші фахівці та представники громадських організацій, асоціацій у сфері охорони здоров`я, представники професійних спілок, їх об`єднань у сфері охорони здоров`я, організацій роботодавців, їх об`єднань у галузі охорони здоров`я (за їх згодою).

КЕК проводить клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, а саме оцінює: структуру, процеси та результати медичної допомоги та медичного обслуговування; якість надання медичної допомоги та медичного обслуговування; дотримання Основ законодавства України про охорону здоров`я; відповідність кваліфікаційним вимогам медичних працівників, у тому числі керівників ЗОЗ; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги та медичного обслуговування; забезпечення прав та безпеки пацієнтів під час надання їм медичної допомоги та медичного обслуговування.

Під час проведення КЕК клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування без виїзду на місце конкретного випадку опрацьовуються офіційно надіслані копії (з печаткою закладу та підписом головного лікаря або заступника головного лікаря) або оригінали запитуваної документації.

Відповідно до пунктів 7, 8, 12, 13 Розділу IV Положення №69 до складу КЕК входять: голова, заступники голови (не більше двох), секретар та члени комісії.

Члени КЕК беруть участь у засіданнях КЕК особисто та повинні забезпечувати конфіденційність отриманої інформації.

У разі відсутності члена КЕК (відрядження, хвороба, відпустка) на засіданні КЕК повинна бути особа, кандидатуру якої надає відсутній член КЕК за погодженням голови комісії.

Персональний склад КЕК затверджується наказом відповідного органу охорони здоров`я.

Відповідно до положень пунктів 21-26 Розділу IV Положення №69 за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування експерти КЕК надають Експертний висновок.

Висновок КЕО, складений за результатами проведення КЕК клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, підписується всіма членами КЕК.

Висновок КЕО ухвалюється простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів КЕК. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні.

Висновок КЕО може бути оскаржено в установленому законодавством порядку.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що управлінська діяльність з приводу розгляду звернень громадян стосовно якості надання медичних послуг за своєю правовою суттю є специфічним проявом вирішення звернень громадян, у формі здійснення аналізу та надання Висновків за результатами проведення експертної оцінки запитуваної документації.

За своїм правовим характером та юридичним змістом Висновок є підсумком вжиття суб`єктом владних повноважень управлінських дій з приводу контролю за якістю надання медичної допомоги.

Відтак, висновок КЕО КЕК органу охорони здоров`я не може бути скасований, водночас, передбачена законодавством можливість оскарження такого висновку не виключає підстав для визнання його недійсним судом - у разі виявлення фактів порушення процедури перевірки якості, а КЕК Міністерства - у разі виявлення невідповідності приписам пункту 2 розділу IV Положення про КЕК МОЗ та пункту 7 Порядку №752.

Відповідно до правової позиції, яка сформована Верховним Судом в постанові від 25.03.2021 у справі №520/4577/19 при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються висновок КЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка висновку КЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку КЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Наказу №69, затверджених ним Положення про КЕК МОЗ, Положення про КЕК відповідного органу охорони здоров`я та Порядку №752.

Вимогою позивача є скасування висновку Департаменту охорони здоров`я за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої медичної допомоги позивачу в ФО-П Харченка Д.Ю.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач в обґрунтування позову посилається на те, що оскаржений висновок складено без дотримання вимог Положення №69, та фактично посилається на його безпідставність з огляду на його зміст.

Як встановлено судом, 27.02.2025 Міністерство охорони здоров`я України направлено скаргу ОСОБА_1 для розгляду порушених питань та проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 до Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації.

Скарга ОСОБА_1 була розглянута, результати оформлені Висновком за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги від 04.09.2025.

Згідно вказаного висновку вбачається, що у його складі відсутній лікар відповідного профілю, що свідчить про формування комісії з порушенням вимог Розділу IV Положення №69, що унеможливлює проведення об`єктивної та фахової оцінки.

Крім того, відповідно до розділу II Положення №69 проводиться протягом 30 календарних днів з дня надходження запиту чи звернення фізичної або юридичної особи. У разі неможливості прийняття рішення за цей час строк розгляду може бути продовжений на 15 календарних днів.

Так, 27.02.2025 Міністерство охорони здоров`я України направлено скаргу ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, відповідно максимальний строк для проведення КЕО становить 45 днів, у той час як засідання КЕК відбулось 04.09.2025, тобто із порушенням законодавчо встановленого строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України і розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку про визнання протиправним та скасування висновку клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації від 04.09.2025.

З метою ефективного розгляду справи суд вважає за необхідне зобов`язати Департамент охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації повторно розглянути питання якості надання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , медичної допомоги ОСОБА_1 з врахуванням висновків суду.

При цьому, не підлягає до задоволення позовна вимога щодо визнання протиправними дій Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, оскільки належним захистом порушеного права позивача достатньо судом визнання протиправним та скасування спірного висновку.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії”). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати висновок клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації від 04.09.2025.

Зобов`язати Департамент охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації повторно розглянути питання якості надання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , медичної допомоги ОСОБА_1 з врахуванням висновків суду.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна