Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №360/2464/25 — Луганський окружний адміністративний суд

Суд: Луганський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 02 квітня 2026 р.

Справа: №360/2464/25

Суддя: Т.В. Смішлива

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/2464/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) позовну заяву адвоката Хелемської Інни Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (юридична адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання противоправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2025 Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла сформована 22.12.2025 позовна заява адвоката Хелемської Інни Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не проведення нарахування позивачу грошового забезпечення: з 25.02.2022 по 31.12.2022 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;

- зобов`язати відповідача, нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення: з 25.02.2022 по 31.12.2022, із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не проведення нарахування позивачу грошового забезпечення: з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2023 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;

- зобов`язати відповідача, нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення: з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2023 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач, проходив військову службу на посадах структурних підрозділів відповідача.

За час проходження військової служби перебував на грошовому забезпеченні у відповідача.

Під час проходження військової служби, з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», відповідачем було проведено нарахування грошового забезпечення.

У зв`язку з тим, що постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» з часу прийняття зазнала змін, його грошове забезпечення потребує перерахунку.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку його грошового забезпечення.

У наданій відповіді відповідачем було відмовлено у перерахунку грошового забезпечення з мотивів, що відсутні підстави щодо перерахунку грошового забезпечення.

Вважає такі дії відповідача протиправними.

Ухвалою суду від 24.12.2025 позов залишено без руху, запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання ухвали надати суду нову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в межах строків з 19.07.2022 по 19.05.2023 з доказами поважності причин його пропуску понад встановлений законодавством строк звернення до суду.

На виконання ухвали суду від 24.12.2025 представником позивача адвокатом подано заяву про поновлення процесуального строку.

Ухвалою суду від 05.01.2026 у задоволенні заяви адвоката Хелемської Інни Миколаївни про поновлення процесуального строку відмовлено, позовну заяву повернуто в частині позовних вимог:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не проведення нарахування позивачу грошового забезпечення: з 19.07.2022 по 31.12.2022 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;

- зобов`язати відповідача, нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення: з 19.07.2022 по 31.12.2022, із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не проведення нарахування позивачу грошового забезпечення: з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2023 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;

- зобов`язати відповідача, нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення: з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2023 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Ухвалою суду від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі в частині позовних вимог:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не проведення нарахування позивачу грошового забезпечення: з 25.02.2022 по 18.07.2022 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;

- зобов`язати відповідача, нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення: з 25.02.2022 по 18.07.2022, із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

До Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Військової частини НОМЕР_2 на позов, у якому відповідач зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. З приводу предмету позовних вимог у частині спірного періоду з 25.02.2022 по 23.04.2022 зазначено, що Позивач зарахований до списків військової частини НОМЕР_5 (правонаступником якої з 30.07.2025 є військова частина НОМЕР_2 ) відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 23.04.2022 № 90 та проходив військову службу у цій військовій частині до 23.09.2023 (дата виключення Позивача зі списків військової частини НОМЕР_5 та зарахування останнього до списків військової частини НОМЕР_2 ).

Таким чином, з 25.02.2022 по 23.04.2022 Позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 (у тому числі інших військових частинах, які мали статус окремих батальйонів та входили до складу військової частини НОМЕР_2 , як бригади).

Отже у період з 25.02.2022 по 23.04.2022 Позивач не перебував на грошовому забезпеченні Відповідача, останній не здійснював Позивачеві нарахування та виплату грошового забезпечення у вказаний період, у зв`язку із чим вважає себе неналежним відповідачем у розумінні КАС України, оскільки не мав жодних зобов`язань перед Позивачем та не перебував із останнім у будь-яких правовідносинах.

Щодо позовних вимог у спірний період з 23.04.2022 по 18.07.2022 вказав, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14. Пунктом 4 Постанови № 704, в редакції пункту 6 постанови № 103, визначено: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, з 1 березня 2018 року урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року, а саме 1762 грн.

Таким чином, розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням Позивача, за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 обраховувався виходячи із розміру 1762 гривні та визначався шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Так, на момент зарахування Позивача до списків військової частини НОМЕР_5 (23.04.2022) останній був призначений на посаду стільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти, яка згідно до штатно-посадового списку передбачала 4 тарифний розряд, у зв`язку із чим посадовий оклад Позивача у спірний період обраховувався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року на передбачений для відповідної посади тарифний коефіцієнт, зазначений у додатку 1 Постанови КМУ №704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Таким чином, розмір посадового окладу Позивача вираховувався наступним чином: 1762грн*1,55=2730грн.

Таким чином, Відповідач вважає, що нараховування та виплата Позивачеві грошового забезпечення (у тому числі у частині обрахування розміру посадового окладу останнього) здійснювалася відповідно до норм чинного законодавства, що діяли на момент існування спірних правовідносин, а позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також вказав, що у частині спірного періоду (з 23.04.2022 по 19.07.2022) Відповідач перебував на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за вказаний період здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 (також військовослужбовцям військових частин, які у статусі окремих батальйонів входили до складу військової частини НОМЕР_2 , у тому числі військова частина НОМЕР_5 , де проходив військову службу Позивач).

На підставі розпорядження Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.07.2022 № 248/3356 визначені військові частини, у тому числі військова частина НОМЕР_2 з 01 серпня 2022 року підлягали зарахуванню встановленим порядком до ІНФОРМАЦІЯ_2 та були зняті з фінансового забезпечення обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

З огляду на вказане вважав, що належним відповідачем у справі щодо виплат позивачу певних сум за спірний період є саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на той час зазначався, як платник при здійсненні транзакції ‘’заробітна плата’’.

Враховуючи вище викладене, Відповідач в особі військової частини НОМЕР_2 вважає позовні вимоги Позивача безпідставними та необґрунтованими, а поданий позов таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

До Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій адвокатом фактично продубльовано обґрунтування позову.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 залучено ІНФОРМАЦІЯ_4 (юридична адреса: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) у якості другого відповідача до участі у справі за позовом адвоката Хелемської Інни Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання противоправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд адміністративної справи № 360/2464/25 розпочато спочатку.

До Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 на позов в якому зазначає, що військові частини НОМЕР_5 , НОМЕР_2 у 2022 році (до 01.08.2022) перебували на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_5 . З 01.08.2022 і на цей час військова частина НОМЕР_2 не перебуває на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у спірний період здійснювались заходи щомісячного фінансового планування видатків для зазначених військових частин, витребування та отримання бюджетних асигнувань на зазначені цілі, оформлення платіжних доручень, сплата податків та зарахування коштів безпосередньо на особисті карткові рахунки військовослужбовців.

Разом з тим, з лютого 2022 року військові частини НОМЕР_5 та НОМЕР_2 , до якої входила НОМЕР_5 , начальнику ІНФОРМАЦІЯ_6 не підпорядковувались, мали за штатом та фактично самостійні фінансово-економічні служби (без окремого особового рахунку та реєстраційних рахунків в органах Державної казначейської служби України). В цих частинах здійснювалось нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям, встановлення посадових окладів, надбавки за вислугу років та інші виплати згідно Порядку. В подальшому підготовлені роздавальні відомості на виплату грошового забезпечення разом з підтверджуючими документами надавались (копія супровідного листа додається) до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою зарахування коштів через Державну казначейську службу України на карткові рахунки конкретним військовослужбовцям частин.

Зважаючи на зазначене, питання нарахування та виплати грошового забезпечення позивача за період з 23.04.2022 по 19.07.2022 належать до обов`язку військової частини НОМЕР_2 , до складу якої входила військова частина НОМЕР_5 , де він проходив військову службу.

Таким чином ІНФОРМАЦІЯ_3 не є належним відповідачем у частині зобов`язання щодо виплати грошового забезпечення у спірному періоді.

Дослідивши матеріали судової справи у електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) відповідно до записів у військовому квитку серії НОМЕР_6 призваний до Збройних сил України за загальною мобілізацією 25.02.2022, з 25.02.2022 до 22.04.2022 був зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_7 .

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 23.04.2022 № 90 вважати призначеними до військової частини НОМЕР_8 : 76. Солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_9 (по особовому складу) від 21 квітня 2022 року № 26-РС на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти, з 23 квітня 2022 року зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_5 , на всі види забезпечення і вважати таким, що з 23 квітня 2022 року справи та посаду стрільця з стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2730 гривень на місяць, шпк «солдат», ВОС 100915A.

У довідці № 8931 від 30.07.2025 зазначено, що відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року №Д-321/65/ДСК "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році" та директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22 травня 2025 року №Д-22/ДСК "Про проведення додаткових організаційних заходів у Командуванні Сил територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році" військова частина НОМЕР_2 є правонаступником військової частини НОМЕР_5 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , у зв`язку із переформуванням.

Згідно довідки № 1163 від 24.11.2025 про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 23.04.2022 по 19.05.2023 позивачу у спірний період нараховано наступне грошове забезпечення:

ПО: 728,00 грн квітень 2022 року, 2730 грн травень-липень 2022 року.

ОВЗ: 141,23 грн квітень 2022 року, 530,00 грн травень-липень 2022 року.

НОПС: 565,06 грн квітень 2022 року, 2119,00 грн травень-липень 2022 року.

Премія: 2103,92 грн квітень 2022 року, 7889,70 грн травень-липень 2022 року.

Індексація: 179,29 грн квітень 2022 року, 913,01 грн травень 2022 року, 1017,21 грн червень 2022 року, 1066,00 грн липень 2022 року.

Додаткова грошова винагорода 30 тис.: 8000,00 грн квітень 2022 року, 30000,00 грн травень-липень 2022 року.

Додаткова грошова виногорода 100 тис.: 70000,00 травень 2022 року, 32666,67 грн червень 2022 року, 56451,61 грн липень 2022 року.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 06.07.1999 № 8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20.11.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону № 2011-ХІІдо складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Постановою № 704 затверджено, зокрема тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Також пунктом 6 Постанови № 704 передбачено виплачувати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців розвідувальних органів), особам рядового і начальницького складу надбавки та доплати, які визначаються в розмірі відсотків від посадового окладу.

Пунктом 4 Постанови № 704, в редакції на час її прийняття, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою № 103, яка набрала чинності 24.02.2018, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 6 Постанови № 103 у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, з 01.03.2018 Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.

Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема в пункт 4постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.

Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Із наведеного вище слідує, що з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Відтак, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2017, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Таким чином, оскільки пункт 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є чинним та має вищу юридичну силу ніж пункт 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, суд вважає, що для обчислення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу підлягає застосуванню, як розрахункова величина, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.

Як свідчать матеріали справи, у спірному періоді відповідач при розрахунку та виплаті розміру грошового забезпечення позивача керувався Постановою № 704, в редакції Постанови № 103, відповідно до якої розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначав шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Суд зауважує, що оскільки з 29.01.2020 діє первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, то право позивача на перерахунок розміру грошового забезпечення є беззаперечним з дня, з якого відбулися відповідні зміни.

Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати та розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період визначаються Законом про Державний бюджет України.

В той же час, представник позивача зазначає, що відповідачем безпідставно у спірний період при обчисленні позивачу грошового забезпечення не враховано розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня відповідного року.

В той же час, дії відповідача щодо не застосування при обчисленні грошового забезпечення позивача 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, представником позивача не оспорюються.

Представник позивача визначає спірний період з 25.02.2022 по 31.12.2022.

Разом з цим, ухвалою суду від 05.01.2026 позовна заява в частині вимог за період з 19.07.2022 до 31.12.2022 повернута, а тому, спірним періодом нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення в належному розмірі є з 25.02.2022 до 18.07.2022.

Щодо періоду з 25.02.2022 по 23.04.2022 суд зазначає наступне.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_6 позивач 25.02.2022 призваний у Збройні сили України, указ президента України № 69/2022 за загальною мобілізацією, та з 25.02.2022 по 22.04.2022 перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_7 .

З відкритих джерел судом встановлено, що військова частина НОМЕР_7 є самостійною юридичною особою яка до 01.07.2022 перебувала на фінансовому забезпеченню ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Пунктом 3 розділу І “Загальні положення” Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Оскільки адвокатом Хелемської Інни Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 пред`явлено позов саме до Військової частини НОМЕР_2 , яка не є належним відповідачем за час перебування позивача на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_7 , позовні вимоги в частині 25.02.2022 по 23.04.2022 не підлягають задоволенню.

Висновок про те, що належним відповідачем у спорі щодо нарахування грошового забезпечення є військова частина за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні у спірний період міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19 травня 2025 року у справі № 420/20215/23.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 23.04.2022 № 90 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_5 , на всі види забезпечення з 23 квітня 2022 року.

У довідці № 8931 від 30.07.2025 зазначено, що відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року №Д-321/65/ДСК "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році" та директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22 травня 2025 року №Д-22/ДСК "Про проведення додаткових організаційних заходів у Командуванні Сил територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році" військова частина НОМЕР_2 є правонаступником військової частини НОМЕР_5 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , у зв`язку із переформуванням.

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 29.06.2022 № 760/15/5325 повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідальних за формування та виконання бюджетних програм підпрограм, що на підставі клопотання командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України з 01.07.2022, зокрема і військова частина НОМЕР_5 підлягає зняттю з фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З огляду на те, що на час розгляду справи військова частина НОМЕР_2 не перебуває на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_6 у задоволенні позову до вказаного відповідача також необхідно відмовити.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, на 2020, 2021 та 2022 роки відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, до 01.01.2020 набрання чинності Законом України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень та прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, у розмірі 2102,00 гривні.

При вирішенні питання, який із видів прожиткового мінімуму, перелік яких міститься в статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», слід використовувати для обчислення позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням за період з 23.04.2022 до 18.07.2022, відповідно до вимог Постанови № 704, суд вважає за потрібне зазначити таке.

Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»(далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.

Згідно з положеннями статті 1 Закону № 2017-III у цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому значенні:

державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму;

прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

У свою чергу, відповідно до статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Також суд вважає за необхідне звернутись до положень Закону України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум», статтею 1 якого встановлено:

прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості;

прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Перелік основних соціальних і демографічних груп населення, викладений у Законі України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум», є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, для обчислення позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням за період з 23.04.2022 до 18.07.2022 відповідно до вимог Постанови № 704 відповідачу слід використовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, у розмірі 2481,00 гривня за період з 23.04.2022 до 18.07.2022.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині проведення перерахунку місячного грошового забезпечення позивача за період з 23.04.2022 до 18.07.2022 виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2022, підлягають задоволенню.

Щодо перерахунку допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій, суд зазначає, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) цих видів грошового забезпечення, в залежності від дати їх нарахування та редакції постанови № 704 на таку дату.

Так, підпунктом 3 пункту 5постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 1 розділу ХХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі Порядок № 260), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 розділу ХХХІІІ Порядку № 260 грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Абзацом першим пункту 6 розділу ХХХІІІ Порядку № 260 передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу відповідно довідки № 1163 від 24.11.2025 про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 23.04.2022 по 19.05.2023 нараховано грошову допомогу для оздоровлення у серпні 2022, спірний у даній справі є період з 23.04.2022 по 18.07.2022, тому у цій частині позовні не підлягають задоволенню.

Пунктом 1 розділу XXIV «Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» Порядку № 260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (абзац перший пункту 7 розділу XXIV Порядку № 260).

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абзац третій пункту 7 розділу XXIV Порядку № 260).

З матеріалів справи вбачається, що позивачу не нараховувалась та не виплачувалась матеріальна допомога для вирішення соціально – побутових питань за спірний період, тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Водночас, суд, з урахуванням заявлених вимог, не оцінює підстави не виплати позивачу зазначеної допомоги.

Таким чином, позовні вимоги в частині здійснення перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань за 2022 рік не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) за період з 23.04.2022 до 18.07.2022, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року спірного періоду;

- зобов`язати Військової частини НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) за період з 23.04.2022 до 18.07.2022, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року спірного періоду.

В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити через їх необґрунтованість.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на встановлені обставини, з урахуванням нормативного врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву адвоката Хелемської Інни Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (юридична адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання противоправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) за період з 23.04.2022 до 18.07.2022 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року спірного періоду.

Зобов`язати Військової частини НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) за період з 23.04.2022 до 18.07.2022 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року спірного періоду.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива

Оригінал: reyestr.court.gov.ua