Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №360/483/26 — Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/483/26

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом адвоката Романюк Анни Федорівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Романюк Анни Федорівни в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в оформленні та виплаті допомоги на поховання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за померлим ОСОБА_2 за заявою від 21.08.2025, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області 04.09.2025;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області оформити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) допомогу на поховання ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн та сплачений судовий збір.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13.05.2025 у справі №753/6886/25 про встановлення факту смерті та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , видане 27.05.2025 Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (актовий запис №85).

ОСОБА_2 перебував на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

21.08.2025 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою щодо оформлення та виплати допомоги на поховання батька ОСОБА_2 .

04.09.2025 відповідачем винесено рішення про відмову в оформленні та виплаті допомоги на поховання по пенсійній справі №1203005980 ОСОБА_2 .

З рішенням ГУ ПФУ в Луганській області щодо відмови у оформленні та виплаті допомоги на поховання позивачка не згодна, тому звернулась до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач через підсистему «Електронний суд» надав відзив від 01.04.2026 №1200-0902-8/8663, в якому зазначив наступне.

За матеріалами електронної пенсійної справи № 1203005980-МВС ( далі — ЕПС № 1203005980-МВС) ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та з 31.08.2011 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262 по лінії Міністерства внутрішніх справ України.

Пенсію ОСОБА_2 виплачено по 31.01.2024. Пенсійна справа закрита у зв`язку зі смертю пенсіонера.

В свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 , виданому Голосіївським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 27.05.2025, зазначено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Луганськ Луганської області.

Оскільки, на момент смерті ОСОБА_2 не отримував пенсію в органах Пенсійного фонду України, заяву про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації також не надавав, підстави для обчислення виплати допомоги на поховання відсутні.

21.08.2025 позивачка ОСОБА_1 звернулась до відділу обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою № 1152 про виплату допомоги на поховання померлого пенсіонера ОСОБА_2 . До заяви від 21.08.2025 позивачка надала документи.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №1203005980 від 04.09.2025 відмовлено ОСОБА_1 в оформленні та виплаті допомоги на поховання померлого ОСОБА_2 за заявою від 21.08.2025, оскільки виплата пенсії на момент смерті не здійснювалась.

Отже, підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на поховання померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 відсутні.

Відповідач зазначив, що статтею 53 Закону № 1058-IV визначено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на його поховання в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

ОСОБА_2 на момент смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) пенсію не отримував.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області діяло виключно в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 12 січня 2026 року №40/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 , ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , яке видано Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 27.05.2025.

ОСОБА_3 є донькою померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 .

За матеріалами електронної пенсійної справи № 1203005980-МВС ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та з 31.08.2011 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262 по лінії Міністерства внутрішніх справ України.

21.08.2025 позивач звернулась до відділу обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою № 1152 про виплату допомоги на поховання померлого пенсіонера ОСОБА_2 . До заяви від 21.08.2025 позивач надала відповідний пакет документів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.09.2025 №1200-0405-8/22632 відмовлено в оформленні та виплаті допомоги на поховання по пенсійній справі № 1203005980 ОСОБА_5 , оскільки виплата пенсії на момент смерті не здійснювалась.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі – Закон № 2262-XII) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до статті 61 Закону № 2262-XII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

В разі смерті пенсіонера членам його сім`ї або особі, яка здійснила його поховання, виплачується для цього допомога в розмірі тримісячної пенсії, але не менше п`ятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Допомога на поховання не виплачується, якщо поховання пенсіонера здійснено за рахунок держави.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02 березня 2023 року № 10-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2023 р. за № 572/39628 (далі Порядок № 3-1).

Документи, які необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший та виплати пенсії, допомог регламентовано нормами розділу ІІ Порядку № 3-1.

Відповідно до п.11 розділу ІІ Порядку №3-1 до заяви про виплату допомоги на поховання подаються такі документи:

1) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за № 691/15382) або довідка про смерть пенсіонера;

2) свідоцтво про смерть (у разі реєстрації смерті за межами України - інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави);

3) у разі поховання осіб, які належать до категорії осіб, визначених статтею 14 Закону України «Про поховання та похоронну справу»,- документи органу місцевого самоврядування (ритуальної служби) про те, що поховання пенсіонера не здійснювалось за рахунок держави.

12. За документи про родинні відносини приймаються:

1) паспорт громадянина України;

2) свідоцтво про народження;

3) свідоцтво про шлюб;

4) рішення суду.

Приймання, оформлення і розгляд документів органами, що призначають пенсії регламентовано нормами розділу ІV Порядку № 3-1.

Допомога на поховання не виплачується в разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім`ї або іншою особою), або якщо поховання пенсіонера здійснено за рахунок держави (п.11 розділу ІV Порядку № 3-1).

Сторони визнають той факт, що за життя батько позивача перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримував пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Факт призупинення виплати пенсії жодним чином не позбавляє громадянина України статусу пенсіонера. Навіть при призупиненні нарахування та виплати пенсії, ОСОБА_2 залишався бути пенсіонером з отриманням всіх гарантій, передбачених статтею 46 Конституції України та Законом № 2262-XII.

Суд акцентує увагу на тому, що згідно наведених вище норм законодавства виплата вказаної допомоги пов`язується лише з фактом поховання пенсіонера і право на неї має особа, яка здійснила таке поховання.

Жодних застережень, обмежень, заборон про виплату такої допомоги особам, що здійснили поховання пенсіонера, якому по тим чи іншим підставам призупинено виплату пенсії, діюче законодавство не містить.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про виплату їй допомоги на поховання, надавши перелік документів згідно з пунктом 11 розділу ІІ Порядку №3-1.

Відтак, позивач виконала всі умови, що визначені діючим законодавством.

У зв`язку з чим, жодних підстав для відмови у виплаті їй такої допомоги у відповідача не було.

Підсумовуючи вище викладене, суд дійшов висновку про те, що рішення відповідача про відмову у виплаті позивачу допомоги на поховання пенсіонера є протиправним та підлягає скасуванню.

Відновленням порушеного права позивача є зобов`язання відповідача виплатити їй допомогу на поховання пенсіонера ОСОБА_2 .

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно частин першої та другої статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність свого рішення, а позов необхідно задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За приписами статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 10.03.2026 між адвокатом Романок Анною Федорівною, що дiє на пiдставi свiдоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Радою адвокатів Запорозької області 19.03.2024 серiя ЗП №003093, (у подальшому іменується Адвокат) з однією сторони та Гудзенко Анастасія Сергіївна, (у подальшому іменується Клієнт), з іншої сторони (разом іменовані -Сторони), уклали договір №б/н про надання правничої допомоги (у подальшому Договір), від 10.03.2026.

Пунктом 3 договору передбачено, що оплата гонорару визначається за домовленістю Сторін. За необхідності з цього питання може бути укладена Додаткова угода, яка є невід`ємною частиною цього договору. Оплата послуг Адвоката не дає Клієнту право вимагати від Адвоката виконання інших робіт, не обумовлених цим Договором.

10.03.2026 між Адвокатом та Клієнтом укладено Додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги №б/н від 10.03.2026, відповідно до п.1 якої дана додаткова угода визначає перелік правничої допомоги та порядок оплати гонорару Адвоката за надану правничу допомогу. Сторони домовились, що Адвокат надає правничу допомогу, яка полягає у наступному: надання консультації та складення позовної заяви про визнання протиправним, скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.09.2025 та зобов`язання вчинити дії. Вартість послуг 5000 грн.

Пунктом 2 Додаткової угоди передбачено, що за надану правничу допомогу, зазначену у пункті 2 Додаткової угоди, Клієнт сплачує Адвокату 5000 грн.

Пункт 3 Додаткової угоди визначає, що Порядок оплати гонорару: 3.1. Оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється в розмірі 2500 гривень за 1 судове засідання. 3.2. Клієнт також бере на себе зобов`язання по оплаті судових витрат (в тому числі, але не виключно, судового збору, витрат на проведення судових експертиз тощо).

Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється Клієнтом в готівковому порядку (п.4 Додаткової угоди).

Правнича допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі надання відповідної правничої допомоги, який підписується Сторонами (п.7.1 Додаткової угоди).

11.03.2026 між Адвокатом та Клієнтом укладено Акт наданих послуг, з якого вбачається перелік наданих юридичних послуг Адвокатом, а саме надання консультації та складення позовної заяви про визнання протиправним, скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.09.2025 та зобов`язання вчинити дії 5000 грн. Всього 5000 грн.

Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно з наданими до суду документами, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, є непропорційним до предмету спору, виходячи з того, що дії, як складання і подання до суду позовної заяви по даній категорії справ, не потребує від фахівця в області права значного інтелектуального навантаження.

Крім того, суд звертає увагу, що вказана адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).

Також суд зазначає, що предмет спору в цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що її написання не потребувало від фахівця у галузі права значних зусиль та знань, як наслідок, сума витрат є значно завищеною, здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду публічно-правових спорів. При цьому сам адвокат участі у судових засіданнях не приймав, надсилання до суду здійснювалось у електронному вигляді без витрат часу на явку до суду особисто.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 2500,00 грн.

Щодо відшкодування витрат по сплаті судового збору, то при зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № ETB3-HP1A-BTKT-5ACM від 13.03.2026.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд також присуджує позивачу відшкодування судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов адвоката Романюк Анни Федорівни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782464, 93400, Луганська область, м.Сіверськодонецьк, вул.Шевченка, буд.9) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.09.2025 №1200-0405-8/22632 про відмову в оформленні та виплаті допомоги на поховання по пенсійній справі №1203005980 ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривнi 96 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова