Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №340/8751/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/8751/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позовної заяви

позивача-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

позивача-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ – НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 )

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

Позивачі звернулись до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просять суд:

- визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.01.2025, оформлене витягом з протоколу № 3 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань розгляду матеріалів про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти військовослужбовця під час проходження військової служби, в частині відмови у наданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 статусу члена сім`ї військовослужбовця загиблого (померлого) чи зниклого безвісти під час проходження військової служби;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про видачу посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби” № 379 від 28.05.1993, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року відкрите провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час розгляду заяви позивачів щодо встановлення їм статусу член сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, діяв виключно в межах чинного законодавства України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_4 від 12.12.1987.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , загинув в результаті дорожньо-транспортної пригоди, виконуючи обов`язки військової служби.

У відповідності до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) №1368 від 11.04.2024, капітана ОСОБА_3 , заступника 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_5 , смерть якого настала в результаті дорожньо-транспортної пригоди і пов`язана з виконанням ним обов`язків військової служби, виключити зі списків особового складу частини НОМЕР_5 .

Позивачі звернулись з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_5 ) з проханням встановити їм статус члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця та видати відповідне посвідчення.

Витягом з протоколу № 3 від 30.01.2025 комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 , з питань розгляду матеріалів про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти військовослужбовця під час проходження військової служби громадянці ОСОБА_1 та громадянину ОСОБА_2 , як батькам померлого військовослужбовця ОСОБА_3 , який проходив службу у в/ч НОМЕР_5 було відмовлено в наданні статусу члена сім`ї військовослужбовця загиблого під час проходження військової служби. Мотивами відмови слугувало те, що військовослужбовець ОСОБА_3 , який проходив військову службу у в/ч НОМЕР_5 загинув в результаті ДТП, в якому є факт вчинення померлою особою адміністративного правопорушення (п. 79 та п. 80 Витягу з протоколу № 3 від 30.01.2025)..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачі звернулись з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

За змістом статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону №2011-XII передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII його дія поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Частиною другою статті 3 Закону №2011-XII встановлено, що його дія не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Частиною третьою статті 16 Закону №2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом (частина шоста статті 18 Закону № 2011-XII).

Частиною тринадцятою статті 14 Закону № 2011-XII передбачено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 28.05.1993 прийнято постанову №379 Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, якою затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

Відповідно до пункту 1 Постанови №379 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

З аналізу вищевикладених норм законодавства встановлено, що в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.

При цьому Постанова №379 не має розширеного тлумачення підстав, як для видання, так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.

Таким чином, визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 №1366 до Постанови №379 внесено зміни, зокрема назву Постанови викладено у редакції "Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби", затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, та форми посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, згідно з додатками 1-3.

Згідно з пунктом 2 Порядку №379 посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом №2011-XII.

Відповідно до пункту 3 Порядку №379 підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби (пункт 4 Порядку №379).

За змістом пунктів 5-6 Порядку №379 для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі), зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

У заяві зазначаються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.

Разом із заявою подаються: копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються); документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб); фотокартка члена сім`ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото; висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства; рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу).

Згідно із пунктом 7 Порядку №379 для проведення перевірки інформації про військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, членів його сім`ї Міноборони, МВС, СБУ, Управління державної охорони, Служба зовнішньої розвідки, Адміністрація Держспецзв`язку мають право отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом надання безпосереднього доступу, електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 9 Порядку №379 посвідчення видається протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви з усіма необхідними документами.

За приписами пункту 11 Порядку №379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

У спірному випадку відповідачем не ставиться під сумнів те, що позивачі є членими сім`ї померлого військовослужбовця.

Разом з тим, повертаючи документи без реалізації, відповідач вказує на те, що ОСОБА_3 загинув (помер) внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення.

Згідно із абзацом дев`ятим підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2022 року № 3-р(ІІ)/2022, приписи статей 1,3,8,62 Конституції України у їх взаємозв`язку вказують на позитивний обов`язок держави забезпечувати дотримання презумпції невинуватості особи на всіх стадіях кримінального провадження та після його завершення аж до спростування такої презумпції в законному порядку судом виключно в обвинувальному вироку. Це, зокрема, означає, що особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, після закриття стосовно неї кримінального провадження з будь-яких підстав має сприймати вся публічна влада як таку, що не вчиняла кримінального правопорушення, поводження з нею має відповідати такому сприйняттю та не спричиняти жодного явного осуду чи натяку на нього, не формувати негативного сприйняття суспільством такої особи, не підривати її репутації тощо.

Актом спеціального службового розслідування військової частини НОМЕР_5 , витягом із наказу командира військової частини від 11.04.2024 року №1368 встановлено, що смерть капітана ОСОБА_3 настала в результаті дорожньо-транспортної пригоди 24 березня 2024 року і пов`язана з виконанням ним обов`язків військової служби.

За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження №12024082210000193 від 25 березня 2024 року.

Постановою старшого слідчого ВР ЗСТ СУ ГУНП в Запорізькій області від 30 квітня 2024 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082210000193 від 25 березня 2024 року; на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Відповідач вказує, що висновок за результатами службового розслідування був зроблений до винесення постанови старшого слідчого від 30 квітня 2024 року.

Також, в тексті постанови зазначено наступне: “Згідно висновку інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю: дослідження обставин та механізму ДТП в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Hyundai Tucson р/н НОМЕР_6 ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог мм.12.2, 12.3, 19.1 а) Правил дорожнього руху.

Невідповідність дій водія ОСОБА_3 вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху знаходиться у причинному зв`язку з подією даної ДТП. Водій ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на БРЕМ-1, шляхом своєчасного застосування заходів гальмування”.

Аналізуючи доводи відповідача, суд робить висновок, що останнім не доведений факт смерті військовослужбовця наслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення. Таких доказів також не здобуто судом в ході розгляду даної адміністративної справи.

З аналізу викладених вище норм слідує, що, в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.

При цьому, Порядок не має розширеного тлумачення підстав, як для видання так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.

Таким чином, визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.

За встановленими обставинами, смерть заступника командира НОМЕР_7 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_5 ОСОБА_3 є такою, що настала під час проходження військової служби військовослужбовця.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачі мають право на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України здійснені позивачами документально підтверджені витрати на оплату судового збору, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ – НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.01.2025, оформлене витягом з протоколу № 3 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань розгляду матеріалів про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти військовослужбовця під час проходження військової служби, в частині відмови у наданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 статусу члена сім`ї військовослужбовця загиблого (померлого) чи зниклого безвісти під час проходження військової служби.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про видачу посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби” № 379 від 28.05.1993, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 1 211, 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ – НОМЕР_3 ).

Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 1 211, 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ – НОМЕР_3 ).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК