Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №340/7132/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7132/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ – НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 )

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

-визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток одноразової грошової допомоги при звільненні, тощо), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток одноразової грошової допомоги при звільненні, тощо), з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 з урахуванням раніше виплачених сум;

-визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати мені ОСОБА_1 , грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток одноразової грошової допомоги при звільненні, тощо), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток одноразової грошової допомоги при звільненні, тощо), з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 з урахуванням раніше виплачених сум;

-визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток одноразової грошової допомоги при звільненні, тощо), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати і виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення - (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток одноразової грошової допомоги при звільненні, тощо), з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 з урахуванням раніше виплачених сум;

-визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення з 01.01.2023 по 31.12.2023, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток одноразової грошової допомоги при звільненні, тощо), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати і виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення з 01.01.2023 по 31.12.2023, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення - (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток одноразової грошової допомоги при звільненні, тощо), з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 з урахуванням раніше виплачених сум;

-визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення з 01.01.2024 по 31.12.2024, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток одноразової грошової допомоги при звільненні, тощо), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати і виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення з 01.01.2024 по 31.12.2024, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення - (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток одноразової грошової допомоги при звільненні, тощо), з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 з урахуванням раніше виплачених сум;

-визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення з 01.01.2025 по 15.07.2025, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток одноразової грошової допомоги при звільненні, тощо), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати і виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення з 01.01.2025 по 15.07.2025, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення - (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток одноразової грошової допомоги при звільненні, тощо), з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину надати оновлену довідку грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 15.07.2025 , а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення - (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток одноразової грошової допомоги при звільненні, тощо) із застосуванням для його обрахунку прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» станом на перше січня 2020 року, на перше січня 2021, на перше січня 2022 року, на перше січня 2023 року, на 1 січня 2024 року, на 1 січня 2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача з проханням здійснити перерахунок його грошового забезпечення за 2020-2025 роки, a також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Однак, листом йому було відмовлено у проведені такого перерахунку.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на їх необгрунтованість. Зауважує, що з дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн. Отже, вважає, що відповідач в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, жодних протиправних дій відносно позивача допущено не було, у зв`язку з чим, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

У С Т А Н О В И В:

У період з 2001 по 15.07.2025 позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.07.2025 №206 позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із звільнення з військової служби.

Вважаючи, що відповідач на власний розсуд здійснював виплату грошового забезпечення та інші виплати звернувся із заявою щодо перерахунку та виплати грошового забезпеченя, a також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Однак, листом йому було відмовлено у проведені такого перерахунку.

Не погоджуючись з позицією відповідач позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 року прийнято Постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), п.4 якої (в редакції, чинній до 24.02.2018) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

При цьому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.

Тобто, з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у первісній редакції. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 21 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, позов задовольнив частково. Визнав дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови від 21 лютого 2018 року № 103 в частині внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 - неправомірними.

Зобов`язав Кабінет Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Окружний адміністративний суд міста Києва від 21 квітня 2020 року у справі №826/9052/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року та постановою Верховного Суду від 19 січня 2022 року та врегулювання питання визначення посадових окладів і окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №581 Пунктом 2 Постанови № 481 внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції:

« 4.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів (п. 3 Постанови № 481)».

Статтею 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Питання пенсійного забезпечення військових пенсіонерів регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992.

Частиною третьою статті 43 цього Закону № 2262-ХІІ, встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі також - Закон № 1774-VІІІ) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Отже, розрахункова величина для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу встановлена пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ.

Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених вказаною статтею.

При цьому, величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.

Початкове зазначення в пункті 4 постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як розрахункової величини для їх визначення, відповідало делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.

Визначення Урядом розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022 зазначено: «Установити з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні».

Отже, вказаний пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в частині обрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, зокрема, визначення розрахункової величини в фіксованому розмірі 1 762,00 грн суперечить нормам розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII та не підлягає застосуванню.

Такі висновки викладені у постанові Шостого ААС від 18 червня 2025 року у справі 320/29450/24.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформував правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України, перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

Рішення суб`єктів владних повноважень стосовно виділення чи перерозподілу фінансових ресурсів на соціальні програми у зв`язку з потребами першочергового фінансування потреби оборони країни не повинні спричиняти свавілля, а навпаки, заслуговувати на підтримку громадян, а для цього такі зусилля парламенту, глави держави, уряду в умовах воєнного стану повинні бути належним чином умотивовані та донесені до відома суспільства.

Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь- яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Соціальні гарантії не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства та встановлення нових або додаткових процедурних механізмів, що, врешті нівелює зазначені гарантів та змушують громадян постійно звертатись до суду за захистом своїх прав.

У Рішенні Конституційного Суду від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: «обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод.

Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог у зазначеній частині, виходячи з того, що пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 481 підлягав застосуванню до 18.06.2025 – дати набрання законної сили рішенням у справі № 320/29450/24, яким відповідні положення було визнано протиправними. Пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції передбачає визначення посадових окладів та окладів за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% мінімальної заробітної плати), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Закон України № 1774-VIII визначає прожитковий мінімум для працездатних осіб як розрахункову величину для визначення посадових окладів та інших виплат.

Прожитковий мінімум щорічно встановлюється законом про Державний бюджет України.

Пунктом 2 постанови № 481 встановлено фіксовану розрахункову величину 1762 грн.

Така модель розрахунку: не кореспондує законодавчо визначеній розрахунковій величині; фактично від`єднує грошове забезпечення військовослужбовців від базового державного соціального стандарту; призводить до звуження обсягу гарантій грошового забезпечення.

Відповідно до принципу верховенства права та ієрархії нормативно-правових актів підзаконний акт не може змінювати або звужувати положення закону Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи були такі акти оскаржені та чи залишаються формально чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Отже, суд першої інстанції мав оцінити відповідність пункту 2 постанови № 481 актам вищої юридичної сили та, встановивши суперечність, відмовитися від його застосування у спірних правовідносинах.

Формальне посилання на дату набрання законної сили рішенням у справі № 320/29450/24 не звільняло суд від обов`язку самостійно вирішити питання застосовності відповідної норми у конкретній справі.

Визнання нормативно-правового акта (або його окремих положень) протиправним означає встановлення факту його невідповідності актам вищої юридичної сили з моменту прийняття.

Таке рішення має декларативний характер: суд не створює нову правову норму, а констатує протиправність вже існуючого регулювання.

Відтак: протиправність пункту 2 постанови № 481 існувала з моменту його прийняття; рішення суду у справі № 320/29450/24 лише підтвердило наявність цієї невідповідності; правові наслідки протиправності не можуть бути обмежені датою набрання законної сили відповідним судовим рішенням, оскільки це призводить до легалізації неправомірного регулювання на минулий період.

Інше тлумачення фактично означало б, що нормативний акт, який суперечить закону, підлягає застосуванню до моменту його скасування, що суперечить принципу верховенства права та пріоритету закону над підзаконним актом.

Оскільки пункт 2 постанови № 481 суперечить актам вищої юридичної сили та не підлягав застосуванню, розрахунок грошового забезпечення позивача у період з 20.05.2023 по 17.06.2025 із застосуванням фіксованої величини 1762 грн є неправомірним.

Застосований судом першої інстанції підхід фактично означає, що Кабінет Міністрів України може неодноразово приймати підзаконні нормативні акти з тотожним правовим регулюванням, яке суперечить актам вищої юридичної сили, і такі акти підлягатимуть застосуванню до моменту їх окремого оскарження та набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Такий підхід створює ситуацію, за якої орган виконавчої влади може відтворювати нормативне регулювання, що вже було визнано судом протиправним, ініціюючи новий цикл судового оскарження та фактично відтерміновуючи реальне поновлення порушених прав.

Подібна практика не узгоджується з принципом верховенства права, зокрема з його складовими – правовою визначеністю та обов`язковістю судового рішення.

Визнання нормативного акта протиправним не може зводитися виключно до припинення його дії на майбутнє, якщо його невідповідність закону існувала з моменту прийняття.

Інше тлумачення фактично допускає тимчасове застосування протиправного регулювання та покладає на кожну особу обов`язок повторно оскаржувати тотожні норми, що суперечить завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав.

Правильним є застосування до грошового забезпечення позивача у спірний період розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з перерахунком усіх похідних складових грошового забезпечення та з урахуванням фактично виплачених сум.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є підставними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Воднораз, суд не має правових підстав для задоволення вимог позивача про зобов`язання військової частини надати оновлену довідку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 15.07.2025 , а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення - (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток одноразової грошової допомоги при звільненні, тощо) із застосуванням для його обрахунку прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» станом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021, на 01 січня 2022 року, на перше січня 2023 року, на 1 січня 2024 року, на 1 січня 2025 року, як такої, що заявлена передчасно. Суду не надано доказів того, що між сторонами наразі існує спір щодо видачі оновленої довідки.

Судові витрати щодо сплати судового збору, які підлягали б розподілу на підставі статті 139 КАС України, у справі відсутні. Докази понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу наразі суду не подані.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ – НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії– задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 15 липня 2025 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", станом на 01.01.2023 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 15 липня 2025 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", станом на 01.01.2023 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК