Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №320/19086/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року м. Київ справа №320/19086/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального

міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправною та скасування постанови від 17.03.2025 ВП №77536983,

зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі – АТ «ДПЗКУ»/позивач) з адміністративним позовом до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (далі – ВДВС, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.03.2025 про стягнення виконавчого збору в розмірі 301 978,76 грн у виконавчому провадженні №77536983;

- стягнути з Державного бюджету України на користь акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» надміру стягнутий виконавчий збір в розмірі 69 455, 11 грн.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у відповідача на виконані перебуває виконавче провадження № 77536983 з примусового виконання з примусового виконання виконавчого листа №757/35073/21-ц, виданого 14.03.2025 Печерським районним судом міста Києва, про стягнення з Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3 019 787, 64 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів. На виконання вказаного судового рішення державним виконавцем було стягнуто з АТ «ДПЗКУ» 3322035,40 грн, що включає в себе: 3 019 787, 64 грн боргу згідно з виконавчим документом, 301978,76 грн - виконавчого збору та 269 грн витрат виконавчого провадження. 20.03.2025 на поточний рахунок АТ «ДПЗКУ» в АТ «СЕНС БАНК» від відповідача надійшли кошти в сумі 694 551, 15 грн як надмірно стягнуті. Тим самим відповідач підтвердив, що примусовому стягненню згідно з виконавчим листом, виданим Печерським районним судом м. Києва 17.03.2025, підлягали кошти в сумі 2325236,49 грн (3 019 787,64 – 694 551, 15). Отже, виконавчий збір від суми, що підлягала примусовому стягненню за виконавчим документом, становить 232 523,65 грн. Однак, державним виконавцем протиправно винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 301 978, 76 грн та фактично стягнуто зазначену суму, чим порушено права державного акціонерного товариства.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що стягувачем до примусового виконання пред`явлено виконавчий лист у справі № 757/35073/21-ц від 14.03.2025 виданий Печерським районним судом міста Києва про стягнення з акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код ЄДРПОУ 37243279) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3 019 787, 64 грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів. 17.03.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №77536983. Згідно виконавчого документу Печерського районного суду міста Києва № 757/35073/21-ц від 14.03.2025 зазначена сума примусового стягнення становить 3019787,64 грн. (з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів). 17.03.2025 державним виконавцем, керуючись вимогами пункту 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від суми загального грошового зобов`язання 3 019 787,64 грн., яка у свою чергу складається із коштів на користь стягувана, та коштів сплати податків, які на момент відкриття виконавчого провадження боржником сплачені не були. У ході проведення виконавчих дій згідно платіжного доручення №51247 від 21.03.2025 грошові кошти у розмірі 2 325 236, 49 грн. перераховано на користь стягувача. Платіжною інструкцією № 51116 від 20.03.2025 боржнику перераховано кошти у розмірі 694 551, 15 грн. для перерахування установлених законодавством податків та зборів відповідно до вищезазначеного рішення суду.

Відповідач зазначає, що статтею 39 Закону України " Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Виконавчим документом передбачено стягнення з боржника середнього заробітку з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів, отже без відомостей про сплату податків та зборів рішення не може вважатися виконаним в повному обсязі. Після надання боржником підтвердження про сплату податків і зборів, із повернутих грошових коштів державним виконавцем буде прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження. Оскільки, рішення не було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, постанова від 17.03.2025 № 77536983 про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від суми загального грошового зобов`язання 3019787,64 грн. винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження»

Відповідач у задоволенні позовних вимог позивача просить відмовити повністю.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.

25.04.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву та копію матеріалів виконавчого провадження № 77536983.

Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2024 року у справі № 757/35073/21-ц позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково. Скасувано наказ Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 24 травня 2021 року № 513-К «Про звільнення ОСОБА_1 ». У задоволенні іншої частини позову - відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Постановою Київського апеляційного суду 21 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Авраменком Олександром Вікторовичем задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову: поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору інформаційної безпеки департаменту фінансово-економічного контролю та аудиту в акціонерному товаристві "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з 25 травня 2021 року; стягнути з акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код ЄДРПОУ 37243279) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3 019 787, 64 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів; стягнути з акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код ЄДРПОУ 37243279) в дохід держави судовий збір у розмірі 28 375 грн.

14.03.2025 Печерським районним судом міста Києва дано виконавчий лист на виконання постанови Київського апеляційного суду 21 січня 2025 року в частині стягнення з акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код ЄДРПОУ 37243279) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3 019 787, 64 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Стягувачем за виконавчим листом вказано - ОСОБА_1 ; боржником - Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

17.03.2025 стягувач звернувся до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) з заявою про прийняття до примусового виконання виконавчий лист № 757/35073/21-ц, виданий Печерським районним судом м. Києва.

17.03.2025 заступником начальника відділу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любов`ю Іванівною (далі – державний виконавець) відкрито виконавчого провадження № 77536983.

Також, 17.03.2025 державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 77536983 прийнято постанову про арешт коштів боржника та постанову про стягнення з божника виконавчого збору у розмірі 301 978, 76 грн.

18 березня 2025 року з рахунку АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в АТ «СЕНС БАНК» були списані грошові кошти в сумі 3 322 035, 40 грн. в рамках виконавчого провадження № 77536983.

18 березня 2025 року з рахунку АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в АТ «СЕНС БАНК» повторно були списані грошові кошти в сумі 3 322 035, 40 грн. в рамках виконавчого провадження № 77536983.

18 березня 2025 року державним виконавцем на адресу боржника надіслано вимогу, якою вимагалося надати підтвердження (платіжні інструкції) щодо утримання із 3 019 787, 64 грн. установлених законодавством податків та зборів відповідно до вищевказаного рішення суду не пізніше наступного для після отримання вимоги виконавця.

19.03.2025 АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на адресу державного виконавця надіслано заяву про зняття арешту з рахунків боржника та повернення надмірно стягнутих коштів у розмірі 3 322 035, 40 грн.

Розпорядженням начальника відділу державної виконавчої служби № 77536983 від 19.03.2024 грошові кошти у розмірі 3 322 035, 40 грн., що надійшли 18.03.2025 вирішено повернути АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

19 березня 2025 на поточний рахунок АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в АТ «Ощадбанк» від ВДВС надійшли кошти в розмірі 3 322 035, 40 грн.

20 березня 2025 на поточний рахунок АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в АТ «Сенс Банк» від ВДВС надійшли кошти в розмірі 694 551, 15 грн.

20 березня 2025 державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 77536983 прийнято постанову про зняття арешту з коштів.

24 березня 2025 АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на адресу державного виконавця надіслано заяву щодо повернення надміру стягнутого виконавчого збору. Даною заявою, відповідач просив: винести постанову про виправлення арифметичної помилки у постанові від 17.03.2025 про стягнення виконавчого збору, а саме зазначити, що сума виконавчого збору, яка підлягає стягненню з АТ «ДПЗКУ» становить 232 523, 65 грн.; повернути на поточний рахунок АТ «ДПЗКУ» надміру стягнутий виконавчий збір в розмірі 69455, 11 грн.

25 березня 2025 року державним виконавцем на адресу боржника надіслано вимогу, якою вимагалося надати підтвердження (платіжні інструкції), завірені фінансовою установою належним чином щодо утримання зі стягнутої суми установлених законодавством податків та зборів відповідно до вищевказаного рішення суду.

Позивач вважаючи, що постановою державного виконавця судовий збір було стягнуто у розмірі більшому, чим передбачено чинним законодавством, звернувся до суду з позовною заявою про скасування даної постанови та повернення надміру стягнутий виконавчий збір в розмірі 69 455, 11 грн.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціальним законом, що встановлює умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, (далі - Закон № 1404-VIII/в редакції на день виникнення спірних правовідносин з винесення оскаржуваних постанов).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина перша статті 5 цього Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

В силу вимог частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, статтею 27 Закону № 1404-VIII визначено засади справляння виконавчого збору.

Відповідно до ч. 1 та 2 вказаної статті виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом (частина п`ята).

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (частина дев`ята).

Відповідно до частини третьої статті 40 указаного Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. Водночас, розмір виконавчого збору за змістом статті 27 Закону № 1404-VІІІ визначається виходячи з характеру вимог, за якими ухвалено судове рішення та яке підлягає виконанню за виконавчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Печерському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист, виданий Печерським районним судом міста Києва на виконання постанови Київського апеляційного суду 21 січня 2025 року у справі № 757/35073/21-ц в частині стягнення з акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код ЄДРПОУ 37243279) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3 019 787, 64 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

17.03.2025 державним виконавцем відкрито виконавчого провадження № 77536983 та в межах виконавчого провадження № 77536983 прийнято постанову про стягнення з божника виконавчого збору у розмірі 301 978, 76 грн., яку було стягнуто з рахунків позивача.

Позивач не погоджується з сумою виконавчого збору у розмірі 301 978, 76 грн. та вважає, що сума виконавчого збору, яка підлягає стягненню з АТ «ДПЗКУ» становить 232 523, 65 грн., а надміру стягнутий виконавчий збір в розмірі 69455, 11 грн. підлягає поверненню на поточний рахунок АТ «ДПЗКУ». Обґрунтовуючи свою позицію, позивач посилається на те, що у ході проведення виконавчих дій щодо виконання рішення суду згідно платіжного доручення №51247 від 21.03.2025 користь стягувача було перераховано грошові кошти у розмірі 2 325 236, 49 грн.

У постанові від 08 грудня 2021 року (справа № 9901/407/19, провадження № 11-43заі21) Велика Палати Верховного Суду дійшла таких висновків.

43. "У пункті 164.6 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

44. Системний аналіз пункту 3 Порядку № 100 та пункту 164.6 статті 164 ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

45. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

46. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків).

47. Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу."

Отже, податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення.

Так, згідно виконавчого листа виданого Печерським районним судом міста Києва на виконання постанови Київського апеляційного суду 21 січня 2025 року у справі № 757/35073/21-ц примусовому виконанню підлягає стягнення з акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код ЄДРПОУ 37243279) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3 019 787, 64 грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Тобто, за даним виконавчим документом сума, що підлягала до стягнення на користь ОСОБА_1 становила 3 019 787, 64 грн., але з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем повідомлено відповідача про те, що розмір ПДФО, який підлягає утриманню з суми 3 019 787, 64 грн. становить 543 561, 77 грн.; відповідно розмір військового збору - 150 989, 38 грн.

Даний факт відповідачем не заперечується.

Отже, сума, яка підлягала стягненню на користь ОСОБА_1 з утриманням із 3 019 787, 64 грн. установлених законодавством податків та зборів становила 2 325 236, 49 грн.

Таким чином, саме 2 325 236, 49 грн. є середнім заробітком згідно постанови Київського апеляційного суду 21 січня 2025 року у справі № 757/35073/21-ц, яка підлягала виплаті ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу.

Відповідно саме з суми 2 325 236, 49 грн. у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII державним виконавцем мав стягуватися виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми.

У той же час, матеріалами справи встановлено, що відповідачем виконавчий збір було стягнуто у розмірі 301 978, 76 грн.

Відтак, з огляду на те, що відповідачем не обґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення прийнято постанову від 17.03.2025 про стягнення виконавчого збору в розмірі 301 978,76 грн у виконавчому провадженні №77536983, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною оскаржуваної постанови, оскільки прийнята відповідачем всупереч вимогам п.3, 10 ч. 2 ст. 2 КАС України та без врахування вимог Закону № 1404-VIII, а тому підлягає скасуванню в частині надміру стягнутого виконавчого збір в розмірі 69 455, 11 грн., а надміру стягнутий виконавчий збір в розмірі 69 455, 11 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

При цьому, суд звертає увагу, що заявлена до стягнення сума підлягає стягненню на користь позивача саме з Державного бюджету України.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини першої статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

У цій справі, позивач просить суд стягнути з державного бюджету України на свою користь 69 455, 11 грн виконавчого збору. Отже, відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади, а саме відділ державної виконавчої служби.

В свою чергу Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, є структурним підрозділом та підпорядковується міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України. Тому, Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) є самостійним учасником цивільно-процесуальних правовідносин, виконує покладені на нього функції в силу закону.

VI. Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 844, 80 грн.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 4 844, 80 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 17.03.2025 № №77536983 в частині надміру стягнутого виконавчого збору в розмірі 69 455, 11 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» надміру стягнутий виконавчий збір в розмірі 69 455, 11 грн.

3. Стягнути на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37243279) судовий збір у розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Різницька, буд. 11-Б, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 34979022).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.