Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №160/2063/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 рокуСправа №160/2063/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , діюча як законний представник в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , діюча як законний представник в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби, які виразились: у невиплаті ОСОБА_2 , ОСОБА_3 267 896,23 гривень - недоодержаної пенсії їх батьком - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , які належали останньому на підставі рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 року (справа № 160/10639/21); від 09.10.2023 (справа № 160/21631/23); від 23 липня 2024 року (справа № 160/12468/24); у невиплаті ОСОБА_2 , ОСОБА_3 14 000 гривень - ненарахованих та невиплачених за життя їх батьку ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 (справа № 160/21631/23).

- стягнути солідарно з Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України в рівних частках на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 267 896,23 грн., як недоодержану пенсію за життя їх батьком ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахованих останньому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 року (справа № 160/10639/21); від 09.10.2023 (справа № 160/21631/23); від 23 липня 2024 року (справа № 160/12468/24), з яких аліменти, неотримані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в сумі 73273,16 (справа № 203/1392/1 Зц), ОСОБА_2 - 7701,34 гривень (справа № 203/1588/22); ОСОБА_3 - 10326,18 гривень (справа № 204/8476/22), з нарахуванням на суму 267 896,23 грн. встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, починаючи з 01.01.2018 року по день фактичної виплати коштів, а також три процента річних від простроченої суми за весь час прострочення.

- стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України солідарно на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних частках 14 000 гривень - ненарахованих та невиплачених за життя їх батьку ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 (справа №160/21631/23), з нарахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, починаючи з 01 липня 2021 року по день фактичної виплати коштів, а також три процента річних від простроченої суми за весь час прострочення.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що за життя ОСОБА_4 присуджено перерахунок та виплату пенсії, разом з тим, зазначені судові рішення в частині виплати пенсії Пенсійним фондом не виконано, а отже, вказані сумі набули статус неотриманої пенсії. Крім того, померлий ОСОБА_4 також мав підтверджену судовими рішеннями заборгованість зі сплати аліментів, яка також не була стягнута на користь позивача. Протиправна на думку позивачки, бездіяльність відповідачів щодо виплати вказаних сум, обумовила звернення о суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідачем-2 до суду надіслано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позову та зазначає, що будь яких протиправних дій Казначейською службою по відношенню до позивачів відповідачем не здійснювалось, а отже відсутні підстави для вжиття зобов`язальних заходів до останнього.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , був військовим пенсіонером та знаходився на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

За його життя рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 року (справа № 160/10639/21), яке набрало законної сили 22.10.2021, зокрема:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у не перерахунку та не виплаті пенсії ОСОБА_4 з 01.04.2019 в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення, визначеного ІНФОРМАЦІЯ_2 в довідці від 22.02.2021 за№ ФД 106763;

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_4 за рахунок виплати з 05.03.2019 року 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 Р4

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.04.2019 року перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_4 на підставі довідки від 22.02.2021 за № ФД 106763, наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.04.2019, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_4 з 05 березня 2019 року із врахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 (справа № 160/21631/23) у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, яке набрало законної сили 22.11.2023 року, зокрема:

-визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_4 у встановленні та здійсненні щомісячної доплати до призначеної пенсії у розмірі 2000 грн згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист, окремих категорій осіб»;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_4 щомісячну доплату до призначеної пенсії у розмірі 2000 грн. згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з місяця припинення такої доплати.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року (справа № 160/12468/24):

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_4 на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.02,2024 за № ФД106763 про розмір грошового забезпечення станом на 01.02.2020, 01.01.2021,01.01.2022,01.01.2023.

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.02.2024 за № ФД 106763 про розмір грошового забезпечення станом на 01,02.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, за аналогічною посадою, виданих на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 по справі № 160/9849/23 та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду відділом примусового виконання рішень в Дніпропетровській області відкриті виконавчі провадження:

- справа № 160/10639/21 -№ 67660693.

- справа № 160/21631/23 - № 73505740.

- справа № 160/12468/24 -№ 76558365.

Згідно із відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.11.2025 № 0400-010408-8/221640, ОСОБА_4 нараховані та не виплачені:

- на виконання рішення суду по справі № 160/10639/21 - 174095,61 грн;

- на виконання рішення суду по справі № 160/21631/23 - 46000 грн;

- на виконання рішення суду по справі № 160/12468/24 - 47800,62 грн.

Після смерті ОСОБА_4 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Дмитренко Я.М., ОСОБА_3 як членам сім`ї призначено пенсію по втраті годувальника (відповідно лист ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 02.10.2025 № 0400-010202-8/185433; від 02.10.2025 № 0400- 010202-8/185434).

На адресу Відповідача 1 направлені 24.08.2025 заяви про виплату недоодержавної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (отримані 25.08.2025), однак станом на день подання даного позову, належні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 кошти не виплачені, та останніми не отримані.

Крім того, рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 02 квітня 2013 року (справа № 203/1392/13-ц): стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 33% від всіх видів доходу (заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 20 лютого 2013 року до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 24.11.2022 року (справа № 203/1588/22) стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 14 частки з усіх видів заробітку (доходу), але ке менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною - ОСОБА_2 , повноліття.

Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 02.03.2023 (справа № 204/8476/22) стягнуто з ОСОБА_4 на користь повнолітньої ОСОБА_6 , аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісяця, з 13 жовтня 2022 року і до закінчення строку навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_6 23 років.

На виконання рішень Кіровського та Красногвардійського районних судів міста Дніпропетровська відкриті виконавчі провадження:

-справа № 203/1392/13-ц - № 39260010;

-справа № 203/1588/22 -№ 71184329;

-справа №204/8476/22 - № 71824110.

Станом на момент звернення до суду виконавчі провадження закрито, у зв`язку зі смертю боржника.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів, позивачка звернулась до суду в інтересах дітей померлого пенсіонера.

При вирішені спору суд виходить із того, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Закон №1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV:

непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону;

пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати;

пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;

пенсійні активи накопичувальної системи пенсійного страхування - грошові кошти, фінансові інструменти, майнові права та зобов`язання щодо них, які сформовані відповідно до цього Закону в Накопичувальному фонді або у передбачених законом випадках - у недержавних пенсійних фондах - суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення;

пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 49 Закону №1058-IV урегульовано питання припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку (пункт 3 частини першої статті 49 вказаного Закону).

Відповідно до частини першої статті 91 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Приписами статті 52 Закону №1058-ІV встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Частиною другою статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Згідно зі статтею 1218 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом (пункт 4 частини першої статті 1219 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

У статті 1219 ЦК України йде мова про неможливість передати право вимоги на отримання пенсії, тобто зі смертю спадкодавця припиняється обов`язок з виплати йому пенсії. Натомість за змістом статті 1227 ЦК України до складу спадщини входять суми вже нарахованої, але своєчасно не виплаченої за життя пенсіонера пенсії.

Однією з умов виплати пенсії, що не включається до складу спадщини, вказаним вище особам є те, що пенсія повинна бути призначена, обчислена, нарахована до виплати, але недоодержана за життя померлого пенсіонера. Суми пенсії передаються членам сім`ї пенсіонера незалежно від того, чи виступають вони одночасно спадкоємцями після його смерті. При цьому сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, що встановлено судовим рішенням. Про належність пенсіонерові сум пенсії, що підлягають виплаті внаслідок перерахунку пенсії за рішенням суду, можна стверджувати лише після набрання таким судовим рішенням законної сили.

Порядок подання відповідною особою заяви про виплату недоодержаної пенсії, її форма, а також перелік необхідних документів визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, зі змінами, далі – Порядок №22-1).

За змістом пункту 2.26 розділу ІІ Порядку №22-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим пенсіонером, документ, що посвідчує особу заявника. Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті. Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

При вирішенні спору суд враховує, що позивач дотримався умов, які визначені статтею 52 Закону №1058-IV та Порядком №22-1, звернувшись до відповідача із заявою про виплату сум пенсії, що залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_4 з необхідним пакетом документів.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів відповіді на подані заяви.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, у тому числі, про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів, людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, суд не обмежений вимогами адміністративного позову, виходячи з предмету судового захисту, на який він направлений. Нечіткість прохальної частини позовної заяви не є та не може бути підставою для відмови у її задоволенні, оскільки це суперечить принципам адміністративного судочинства і судового захисту у цілому.

Згідно із статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументами учасників справи.

За таких обставин, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нерозгляду заяв та зобов`язати відповідача розглянути заяви про отримання неодержаної пенсії та прийняти відповідне рішення з розгляду цього (цих) питання (ь).

Щодо решти позовних вимог суд зазначає про таке.

За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Поряд з цим, стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Поряд з цим, стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виснувала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (пункт 45 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (пункти 17, 18, 26, 28), від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (пункти 44, 45), від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 09.11.2022 у справі № 420/2411/19 (пункт 77)).

Суд наголошує, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а цивільне законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого в постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15 (спір стосувався невиконанням рішення суду про зобов`язання Міноборони України перерахувати та виплатити особі одноразову грошову допомогу відповідно до статей 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зазначила, що за змістом частини другої статті 22, статті 1192 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди. Натомість відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків), порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру заподіяної шкоди (розміру збитків). Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» також передбачено проведення компенсаційних виплат відповідно до коефіцієнту приросту споживчих цін за порушення термінів виплати доходів громадян, передбачених цим законом. Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 ЦК України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що спірні правовідносини у справі, а саме компенсація втрати доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, врегульовані спеціальним законом - Законом України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», відтак норми статті 625 ЦК України в такому випадку не застосовуються.

Наведені висновки. Відповідають позиції викладеній Верховним Судом в постанові ві 29.04.2025 у справі № 580/9536/23.

Позаяк в межах цього судового провадження позивач не заявляв відповідних вимог щодо саме компенсації втрати частини доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", а позовна заява не вмотивована відповідними підставами, відповідне право не підлягає захисту в межах цієї справи, розгляд якої суд здійснює в межах та на підставі заявлених позивачем вимог.

Закріплений у частині першій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , діюча як законний представник в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не розгляду заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 24.08.2025 про виплату неодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_4 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виплату неодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_4 та прийняти відповідні рішення.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна