Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №160/32518/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 рокуСправа №160/32518/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у порядку письмового провадження за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) до Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514), третя особа: Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне підприємство №49» Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Газети «Правда», 125, код ЄДРПОУ 32616452) про звернення стягнення,

УСТАНОВИВ:

12.11.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Дніпровської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне підприємство №49» Дніпропетровської міської ради, в якій позивач просить:

- звернути стягнення податкового боргу Комунального підприємства «Житлово експлуатаційне підприємство №49» Дніпропетровської міської ради у розмірі 787 772,88 грн. на кошти з Дніпровської міської ради.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що у відповідача наявний податковий борг на загальну суму 787 772,88 грн. Позивач вживав заходи щодо погашення податкової заборгованості, визначені Податковим кодексом України. Позивач вказує, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу. Якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то податковий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 Податкового кодексу України, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке підприємство, для погашення податкового боргу останнього. З цих підстав позивач просить надати стягнути з відповідача податковий борг та задовольнити позовну заяву.

17.11.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

15.12.2025 року від Дніпровської міської ради подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що органом місцевого самоврядування була надана відповідь на подання податкової служби, в якій повідомлено про прийняття одного із рішень, передбачених п.96.1 ст.96 Податкового кодексу України. У свою чергу, прийняття органом місцевого самоврядування рішення, передбаченого п.96.1 ст.96 Податкового кодексу України, та надання про це відповіді контролюючому органу, виключає можливість звернення контролюючим органом до суду з позовом про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування, оскільки таке право у контролюючого органу виникає у разі неотримання відповіді у визначений пунктом 96.3 статті 96 Податкового кодексу України строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог. Надання органом місцевого самоврядування відповіді на подання контролюючого органу та прийняття рішення передбаченого п.96.1 ст.96 Податкового кодексу України, виключає можливість звернення податкового органу із позовною заявою про стягнення податкового боргу.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне підприємство №49» (код ЄДРПОУ 32616452), засновником якого є Дніпровська міська рада, перебуває у стані припинення, про що 27.02.2014 внесено запис №12241270008020476 на підставі внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.

Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне підприємство №49» Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ 32616452) перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Згідно відомостей інтегрованої картки платника податку на додану вартість Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне підприємство №49» Дніпропетровської міської ради має податковий борг у розмірі 787772,88 грн. з по податку на прибуток.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області зазначено, що сума податкового боргу нарахована відповідно до рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справах №804/10527/15 від 08.10.2015, №804/15560/13-а від 20.04.2014, №804/7869/14 від 23.06.2014, №0440/5047/18 від 07.08.2018, №804/6094/15 від 15.06.2015, №160/34150/24 від 01.04.2025 на загальну суму 845 726,40 гривень. На виконання рішень суду до установ банків направлялись інкасові доручення в період з 2015-2020 роки та стягнуто з рахунків – 48000,00 грн. В подальшому інкасові доручення повернуті з позначками: «кошти відсутні», «окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів», «арешт за іншим виконавчим документом».

В порядку п. 96.1 ст. 96 Податкового кодексу України, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпровської міської ради із поданням № 34993/5/04-36-13-02-10 від 25.07.2024 року щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне підприємство №49» у сумі 787772,88 грн.

Листом Дніпровської міської ради надано відповідь від 22.08.2024 року за № 6/6- 902 та повідомлено, що рішенням Дніпровської міської ради від 19.06.2019 № 71/46 «Про припинення шляхом ліквідації юридичних осіб комунальних підприємств» вирішено припинити шляхом ліквідації Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне підприємство № 49» Дніпропетровської міської ради. Відповідно до розпорядження міського голови від 12.03.2021 № 114-р «Про створення ліквідаційних комісій юридичних осіб комунальних підприємств» створено ліквідаційну комісію КП «ЖЕП № 49» ДМР у наступному складі, голова комісії – Завертайний Ігор Борисович, члени комісії – Горват Іван Васильович, Величко Олександр Сергійович, Ситник Наталія Володимирівна, Харитонова Олена Анатоліївна. Згідно частини четвертої статті 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. На теперішній час комісією з припинення КП «ЖЕП №49» ДМР вживаються заходи щодо припинення зазначеного комунального підприємства, зокрема виявлення майна, наявності коштів на рахунках, виявлення дебіторів тощо.

Оскільки вжиття вказаних заходів не призвело до погашення податкового боргу комунального підприємства, позивач, відповідно до п. 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з п.п.87.1, 87.2, 87.6 ст. 87, ч.1 ст. 88 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. У разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, майна, достатнього для погашення його грошового зобов`язання або податкового боргу, джерелом погашення грошового зобов`язання або податкового боргу такого платника податків є майно такої юридичної особи, на яке може бути звернено стягнення згідно з цим Кодексом. З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Приписами п.п.95.1, 95.3 ст. 95 цього Кодексу встановлено обов`язок контролюючого органу здійснити за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Податковим кодексом України процедура погашення податкового боргу комунальних підприємств врегульована таким чином.

Згідно приписів ст. 96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради. Відповідь щодо прийняття одного рішення надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Тобто, суд звертає увагу, що зверненню до органу місцевого самоврядування з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків передує процедура продажу податковим органом внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 року у справі №160/8143/23.

Враховуючи викладене, суд вказує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області здійснювались відповідні заходи щодо процедури внесення в податкову заставу майна комунального підприємства та його продажу.

На переконання суду, нездійснення таких дій контролюючим органом, передбачених податковим законодавством, вказує на передчасність та, як наслідок, необґрунтованість дій останнього щодо звернення до органу місцевого самоврядування з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника.

Окрім вказаного, суд звертає увагу і на наступне.

Пунктом 96.1 статті 96 Податкового кодексу України передбачено погашення податкового боргу органом місцевого самоврядування, у власності якого перебуває комунальне підприємство. Погашення податкового боргу може виконуватись шляхом виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків, затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу, шляхом ліквідації такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії, або прийняття відповідною радою рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна.

Відповідно до пункту 96.3 статті 96 Податкового кодексу України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

У спірному випадку встановлено та не заперечувалось сторонами те, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Дніпровської міської ради із відповідним поданням в порядку п.96.1 ст.96 Податкового кодексу України, з метою погашення податкового боргу КП «ЖЕП №49» ДМР.

Також, судом встановлено те, що органом місцевого самоврядування була надана відповідь на подання податкової служби, в якій повідомлено про прийняття одного із рішень, передбачених п.96.1 ст.96 Податкового кодексу України.

У свою чергу, прийняття органом місцевого самоврядування рішення, передбаченого п.96.1 ст.96 Податкового кодексу України, та надання про це відповіді контролюючому органу, виключає можливість звернення контролюючим органом до суду з позовом про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування, оскільки таке право у контролюючого органу виникає у разі неотримання відповіді у визначений пунктом 96.3 статті 96 Податкового кодексу України строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог.

Надання органом місцевого самоврядування відповіді на подання контролюючого органу та прийняття рішення передбаченого п.96.1 ст.96 Податкового кодексу України, фактично не заперечується і позивачем у цій справі.

При цьому, суд зауважує, що підстави виникнення повноважень у контролюючого органу на звернення з позовом до суду про звернення стягнення на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство або його майно, прямо передбачені пунктом 96.3 статті 96 Податкового кодексу України, і таких підстав, як тривала процедура ліквідації комунального підприємства боржника, закон не визначає.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) до Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514), третя особа: Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне підприємство №49» Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Газети «Правда», 125, код ЄДРПОУ 32616452) про звернення стягнення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський