Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №715/4049/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року м. Чернівці Справа № 715/4049/25

Провадження №22-ц/822/520/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Литвинюк І. М.,

суддів: Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.,

за участю секретаря судового засідання: Собчук І. Ю.,

учасники справи:

скаржник – ОСОБА_1 ,

заінтересована особа – державний виконавець Хотинського відділу Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеник Іван Феодосійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Поляк Петро Петрович, на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 19 січня 2026 року, головуючий у І-й інстанції – Ахмедова Р. А.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Хотинського відділу Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеник І. Ф.

В обґрунтування скарги зазначала, що 05 червня 2025 року Хотинським районним судом Чернівецької області по справі № 724/1971/25 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 04 червня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

Державним виконавцем Хотинського відділу Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеником І. Ф. було розглянуто заяву про примусове виконання судового наказу та постановою від 06 серпня 2025 року відкрито виконавче провадження № 78785150.

Вказувала на те, що ОСОБА_2 перетнув державний кордон 21 травня 2022 року, постійно знаходиться за кордоном та отримує там дохід.

Вважає, що державний виконавець не провів необхідних виконавчих дій, не витребував декларацію про доходи боржника, не перевірив реальні доходи, у тому числі за кордоном, а лише формально розрахував заборгованість за середньою заробітною платою для місцевості, що прямо вказує на бездіяльність та недбале виконання виконавцем своїх обов`язків.

Отже, вказаний розрахунок було проведено з порушенням вимог статті 195 СК України.

Просила визнати неправомірним розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, виданий державним виконавцем Хотинського відділу Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сеником І. Ф. від 04 листопада 2025 року, та зобов`язати державного виконавця Хотинського відділу Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сеника І. Ф. усунути порушення шляхом проведення повторного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів відповідно до вимог закону.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 січня 2026 року у задоволенні скарги відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що стягувачем у виконавчому провадженні не подавалися жодні докази державному виконавцю про фактичне перебування боржника у республіці Італія та отримання ним офіційних доходів. Такі докази не було подано також суду, як на доведення підстав своєї скарги на дії органу з примусового виконання рішення суду. Твердження стягувача про перебування боржника ОСОБА_2 у республіці Італія є лише припущенням.

У діях державного виконавця відсутні порушення щодо неврахування ним отриманих за кордоном доходів боржника, оскільки такі відомості відсутні у державного виконавця, а складання ним розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, з урахуванням ч. 2 ст. 195 СК України, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, є обґрунтованим.

Оскаржувані дії державного виконавця Хотинського відділу Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеника І. Ф. у виконавчому провадженні № 78785150 відповідають вимогам ч. 2 ст. 195 СК України, розрахунок заборгованості був вчинений державним виконавцем відповідно до закону та в межах повноважень визначених законом, тому не вбачається підстав для проведення повторного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник стягувача Поляк П. П. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та визнати неправомірним розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, виданий державним виконавцем Хотинського відділу Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сеником І. Ф. від 04 листопада 2025 року.

Посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою і підлягає скасуванню.

Державним виконавцем не було вчинено всіх передбачених законом дій, при визначенні розміру аліментів було формально розраховано заборгованість за середньою заробітною платою штатних працівників Дністровського району за 4 квартал 2021 року, ігноруючи факт перебування боржника за кордоном, який отримує там дохід значно вищий ніж в Україні.

Зазначає, що судом першої інстанції не було перевірено дотримання державним виконавцем п`яти ключових вимог, які є обов`язковими для розрахунку заборгованості за аліментами та встановленню судом, а саме: виконавець не встановив реальний дохід ОСОБА_2 за кордоном; не витребувано Декларації про доходи боржника; не вжито заходів щодо встановлення місця роботи та реального доходу боржника, що призвело до передчасного та невірного формування розрахунку; ігнорування джерел інформації, передбачених пунктом 4 Розділу 16 Інструкції; неправомірне застосування показника середньої заробітної плати, оскільки цей показник застосовується виключно тоді, коли встановити фактичний дохід неможливо після вжиття всіх заходів передбачених законодавством.

У відзиві Хотинський ВДВС у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду – без змін.

Відзив мотивований тим, що здійснення виконавчого провадження регламентовані нормами Закону України «Про виконавче провадження», а стягнення аліментів з громадян, що перебувають за межами держави України, регламентуються міжнародними конвенціями про стягнення аліментів за кордоном 1956 року, про визнання і виконання рішень стосовно зобов`язань про утримання 1973 року, про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року. Даний порядок прямо вказує, що дії про визнання та виконання рішення суду України на території іншої держави, як учасника міжнародного договору, є правом зацікавленої сторони. Даною стороною в цій справі є ОСОБА_1 .

При подачі скарги до суду першої інстанції стягувачем не подано жодного документального підтвердження про реальні заробітки (доходи) та фактичне місце проживання боржника.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 05 червня 2025 року Хотинським районним судом Чернівецької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 04 червня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

Вказаний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні в Хотинському відділу Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

06 серпня 2025 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78785150 та одночасно зобов`язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно, та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації, яке направлено за адресою місця проживання боржника. .

З повідомлення Головного управління статистики у Чернівецькій області № 05.2-16/63-25 від 22.01.2025 вбачається, що середньомісячна заробітна плата штатних працівників Дністровського району за ІV квартал 2021 року становить 13 323,15 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, станом на 04.11.2025, вбачається, що ОСОБА_2 нарахований розмір аліментів, визначений у виконавчому документі - 4441,00 грн, боржником сплачено аліменти з червня по жовтень 2025 року у розмірі 7000 грн за кожний місяць. Переплата - сукупний розмір 13 239,10 грн.

04.11.2025 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 78785150.

04.11.2025 державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника ВП № 78785150.

04.11.2025 державним виконавцем винесено повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників.

04.11.2025 державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника ВП № 78785150, оскільки боржником долучені копії квитанцій, згідно з якими ОСОБА_5 сплачував на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 7000 грн.

За приписами частини першої статті 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 447-1 ЦПК України).

Даний спір пов`язаний із обчисленням розміру заборгованості зі сплати аліментів, у зв`язку із чим стягувач звернувся із скаргою на дії державного виконавця.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів може бути вирішено судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина третя статті 195 СК, частина восьма статті 71 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження".

Так, Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року N 512/5, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню

Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За вимогами ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом.

Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:

1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;

2) подання заяви стягувачем або боржником;

3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;

4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;

5) закінчення виконавчого провадження.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Мін`юсту від 02.04.2012 року N 512/5, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із:

звіту про здійснені відрахування та виплати;

квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником;

заяв та (або) розписок стягувача;

інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості;

інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.

Частиною другою статті 195 СК України унормовано, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

За змістом пункту 4 розділу XVI Інструкції N 512/5 виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону N 1404-УІІІ, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувана і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувана; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України.

Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі N 707/999/21 (провадження N 61-11411св22)).

З матеріалів справи вбачається, що 06 серпня 2025 року державний виконавець Сеник І. Ф. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу №724/1971/25 від 05 червня 2025 року. Зазначеною постановою державний виконавець зобов`язав боржника протягом п`яти робочих днів подати декларацію про доходи та майно, та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації, або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлена 06 серпня 2025 року боржнику на його поштову адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується списком рекомендованих листів від 06 серпня 2025 року та копією поштового конверта, який повернувся за закінченням терміну зберігання.

Встановивши, що боржник відсутній за місцем свого проживання, суд першої інстанції правильно вказав, що у державного виконавця не було об`єктивної можливості витребувати декларацію про доходи та майно боржника.

Враховуючи, що боржник не виконав вимоги державного виконавця про обов`язок подання такої декларації, державний виконавець Сеник І. Ф. правомірно 15 грудня 2025 року повторним викликом №22679 зобов`язав божника ОСОБА_2 надати: пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання; достовірні відомості про доходи та місце роботи, на підтвердження чого надати довідку з місця роботи; достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з зазначенням назви відповідної установи та її адреси, на підтвердження чого надати копії відповідних договорів або інших документів; достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право; достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб (місцезнаходження майна, його характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих договорів та додатків до них; достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що є предметом застави/іпотеки , з наданням копій підтверджуючих документів; копії паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон; довідку про склад сім`ї; документи щодо зареєстрованих осіб в житлових будинках, квартирах, що належать на праві приватної та/або спільної власності.

Судом першої інстанції також встановлено, що державним виконавцем з метою отримання інформації про доходи боржника на території України, неодноразово здійснювались запити до Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстроване нерухоме майно, а також до МВС України з метою отримання інформації про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

Як убачається з відомостей, наданих Головним управління статистики у Чернівецькій області № 05.2-16/63-25 від 22.01.2025, середньомісячна заробітна плата штатних працівників Дністровського району за ІV квартал 2021 року становить 13 323,15 грн.

Отже, враховуючи, що відсутні відомості про одержані боржником доходи за період з червня по грудень 2025 року, розмір заборгованості за аліментами необхідно розраховувати згідно з вимогами частини другої статті 195 СК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скаржником як стягувачем у виконавчому провадженні не подавалися жодні докази державному виконавцю про фактичне перебування боржника у республіці Італія та отримання ним офіційних доходів, оскільки відповідно до вимог частини 2 статті 195 СК України саме за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості у разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у цій категорії справ існує стала судова практика щодо застосування частини другої статті 195 СК України, на що суд першої інстанції звернув увагу, дослідив матеріали справи та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні поданої скарги.

Наведені в апеляційній скарзі мотиви були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням та посилання, які містяться в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відтак, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення скарги з огляду на зміст її вимог, є обґрунтованими та відповідають обставинам справи.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 374, 375, 377, 381- 384, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Поляк Петро Петрович, залишити без задоволення.

Ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 19 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 01 квітня 2026 року.

Суддя- доповідач І. М. Литвинюк

Судді: І. Н. Лисак

І. Б. Перепелюк