Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №692/1337/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/821/267/26Головуючий по першій інстанції

Справа № 692/1337/25 Категорія: 304090000 Чепурний О.П.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Василенко Л.І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

особа, яка подає апеляційну скаргу – ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2025 року (у складі судді Чепурного О.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду із позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 27701,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.10.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір № 8352673, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 кредитного договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику.

25.06.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та позивачем було укладено договір факторингу № 25062025/1 відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 25.06.2025 відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за договором кредиту № 8352673 від 04.10.2024 в розмірі 27701,86 грн, з яких: 6867 грн – заборгованість за основною сумою боргу; 8164,86 грн – заборгованість за відсотками; 12670 грн – заборгованість за пенею, штрафами.

Всупереч вимогам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов`язання, не здійснила погашення існуючої заборгованості.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 12.11.2025 позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 15031,86 грн та судовий збір в розмірі 1642,99 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про стягнення заборгованості за укладеним договором, яка складається з тіла кредиту в розмірі 6867 грн та відсотків в розмірі 8164,86 грн., ґрунтується на вимогах закону та підтверджується належними доказами, наданими позивачем.

Проте, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що нарахований штраф у розмірі 12670 грн не підлягає стягненню, так як відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідачем ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 12.11.2025 в частині стягнення відсотків у розмірі 8164,86 грн.

Зазначає, що розмір відсотків перевищує суму отриманого кредиту та суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Крім того, вказує, що у матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують правомірність нарахувань відсотків за договором.

16.12.2025 на адресу Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Позивач вважає, що надані суду докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту укладання кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором, та для обґрунтування розміру заборгованості відповідача.

Звертає увагу на те, що у кредитному договорі вказана сума кредиту, строк надання кредиту, відсоткова ставка та її вид, умови повернення кредиту, нарахування та сплата відсотків, а також всі інші істотні умови.

Скаржником не спростовано належність доказів, наданих позивачем, для підтвердження розміру заборгованості, зазначеного в наданому позивачем розрахунку, який узгоджується зі змістом договору.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Згідно з п. 1 ч. 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06 січня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з частиною третьою ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України ).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суть апеляційної скарги зводиться лише до незгоди відповідача в частині задоволення позовних вимог про стягнення нарахованих відсотків в розмірі 8164,86 грн, жодних інших доводів щодо незаконності оскаржуваного рішення апеляційна скарга не містить, тому апеляційний суд здійснює перегляд судового рішення лише в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 04.10.2024 відповідачем укладено договір за допомогою інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток.

Згідно з п. 1.2 товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, сума кредиту складає 7000 грн. (п. 1.3.); строк кредиту 360 днів (п. 1.4.), періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, тип процентної ставки фіксована (п. 1.5.), стандартна процентна ставка становить 1,00 % в день (п.1.5.1.).

Згідно Розділу 2 договору кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, сума кредиту перераховується протягом двох робочих днів з моменту укладення договору.

Даний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С1364, 04.10.2024. До даного договору додано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту, які також підписані відповідачем електронним підписом.

Перерахування коштів за кредитним договором відповідачці підтверджується листом № 7/12409 від 27.06.2025 ТОВ «ФК «Контрактовий дім», в якому вказано що згідно з договором з ТОВ «Авентус Україна» № 087/20-П від 08.07.2020 р. надано інформацію про транзакцію 1486198577, сума: 7000 грн, дата прийняття 04.10.2024 12:47, номер картки № НОМЕР_1 , статус успіх.

25.06.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 25062025/1, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передало позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

До договору факторингу додано Акт прийому-передачі реєстру боржників та платіжну інструкцію від 27.06.2025 № 732.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 25.06.2025 заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором № 8352673 становить 27701,86 грн.

Згідно з ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит – це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Колегія суддів зазначає, що відсотки за користування кредитними коштами, наданими по договору № 8352673, а також порядок їх сплати, визначені у відповідних пунктах цього договору, а також відображені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 вказано, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитом проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Апеляційний суд доходить висновку, що позивач обґрунтовано нараховував відсотки в межах строку, визначеного кредитним договором, що відображено у розрахунку заборгованості.

В свою чергу, відповідачем власний контррозрахунок до суду не надано.

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2025 року у даній справі, в оскаржуваній частині, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Судді Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова

Л.І. Василенко