Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №634/1247/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 634/1247/25 Головуючий суддя І інстанції Єрьоміна О. В.

Провадження № 33/818/964/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року м.Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сахновщинського районного суду Харківської області від 08 січня 2026 року,-

в с т а н о в и в:

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок без позбавлення права керування транспортними засобами. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір.

На зазначену постанову ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Сахновщинського районного суду м. Харкова від 08.01.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає належним повернути апеляційну скаргу, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення, не містять вимог до апеляційних скарг поданих на постанову судді суду першої інстанції, що вочевидь становить правову прогалину.

Однак, відповідно до вимог ч. 3 ст. 65 Закону України «Про правотворчу діяльність», суд для подолання правової прогалини може застосовувати у випадках, передбачених законом, зокрема, аналогію закону - шляхом застосування до неврегульованих суспільних відносин положень закону, який регулює подібні суспільні відносини, а також аналогію права - шляхом застосування до суспільних відносин, не врегульованих нормативно-правовими актами, загальних принципів права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 N 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення". У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним.

Разом з тим, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (рішення у справі «Лучанінова проти України»).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати в частині застосування вимог до апеляційної скарги аналогію закону, яка визначена ч. 5 ст.396 КПК України та передбачає, що апеляційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог цього Кодексу.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

Разом з тим належить врахувати, що правовими приписами чинного КУпАП не передбачена можливість судів апеляційної інстанції залишати апеляційні скарги без руху, що додатково покладає на суди обов`язок дотримання принципу юридичної визначеності під час вирішення питання стосовно можливості призначення апеляційної скарги до розгляду, дотримуючись при цьому справедливого балансу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та вимогами Закону.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що підпис є обов`язковим реквізитом будь-якого офіційного документу, який надає йому юридичної сили, підтверджує справжність, правильність, а також накладає відповідальність на особу за його зміст.

Перевіркою матеріалів справи, встановлено, що апеляційна скарга подана ОСОБА_1 не відповідає належному оформленню, оскільки у ній відсутній підпис особи, яка її подала, у будь-який спосіб, передбачений законом. Разом з тим, з відомостей конверту, долученого до матеріалів справи, у якому ця апеляційна скарга надійшла до суду першої інстанції ОСОБА_1 , як адресант не зазначений. Натомість, згідно відомостей цього конверта, особою, яка направила конверт з апеляційною скаргою на адресу суду першої інстанції, тобто фактично подала апеляційну скаргу є ОСОБА_3 , який згідно відомостей матеріалів цієї справи не має статусу захисника або представника. Будь яких документів на підтвердження своїх повноважень Вовк Д.М. не надав.

Вказане фактично унеможливлює прийняття до розгляду цієї апеляційної скарги судом апеляційної інстанції, так як вищезазначеними відомостями фактично не підтверджено волевиявлення особи, що звертається з апеляційною скаргою. Більш того, враховуючи вищезазначені суперечності, суд апеляційної інстанції взагалі позбавлений об`єктивної можливості встановити особу апелянта у цій справі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що подана апеляційна скарга ОСОБА_1 не може бути розглянута без належного оформлення та підлягає поверненню особі, яка її подала.

Повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторно звернутися до суду з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому ч.3 ст.294 КУпАП у разі усунення обставин, що були підставою для її повернення.

Клопотання про поновлення строку є похідним від права апеляційного оскарження та окремому розгляду не підлягає.

Клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження захисником обґрунтовано

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Повернути ОСОБА_1 його апеляційну скаргу на постанову судді Сахновщинського районного суду Харківської області від 08 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков