Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №140/16702/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/16702/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – В/ч НОМЕР_1 , відповідач) та просить:

визнати протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2024 по 06.12.2025 із застосуванням щомісячної індексації-різниці в розмірі 6 416,62 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

зобов`язання здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2024 по 06.12.2025 із застосуванням щомісячної індексації-різниці в розмірі 6 416,62 грн., відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету

Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум, 13 одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

визнати протиправною бездіяльність щодо не

нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 22.03.2022 по 29.02.2024 із застосуванням щомісячної індексації-різниці відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою

Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

зобов`язання здійснити нарахування та виплату мені, індексації грошового забезпечення за період з 22.03.2022 по 29.02.2024 із застосуванням щомісячної індексації-різниці відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 у В/ч НОМЕР_1 з 25.03.2022 по 06.12.2025 та наказом командира частини №340 від 06.12.2025 був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Вказує, що з грошового атестату та довідок про грошове забезпечення дізнався, що у день виключення зі списків особового складу частини відповідачем не було проведено остаточний розрахунок, а саме не було нараховано та виплачено належну індексацію-різницю за період служби з 25.03.2022 по 06.12.2025, розраховану із застосуванням відповідного місяця підвищення доходу.

Позивач вважаючи що його права на належну заробітну плату за період проходження було порушено відповідачем за їх захистом звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти позову заперечив з наступних підстав.

Вказав, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 25 березня 2022 року по 06 грудня 2025 року. Відповідно до витягу з наказу командира частини (по стройовій частині) від 06 грудня 2025 року № 340 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 06.12.2025.

На день виключення зі списків з позивачем проведено повний остаточний розрахунок за всіма видами грошового забезпечення, що підлягають виплаті при виключенні (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки, доплати, преміювання, індексація грошового забезпечення, у тому числі індексація-різниця, що утворилася після підвищення окладів у березні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704).

Виплати здійснено в повному обсязі відповідно до діючих на той момент норм законодавства, наказів Міністерства оборони України, кошторису частини та фінансових документів. Позивач не надав жодних доказів того, що індексація-різниця (або будь-яка інша складова) не була нарахована та виплачена в день виключення.

Вказує, що грошовий атестат та довідки про грошове забезпечення, на які посилається позивач, є стандартними документами, що видаються при виключенні зі списків, і вони фіксують лише загальні нараховані та виплачені суми за періоди служби. Ці документи не містять інформації про невиплату саме індексації-різниці за період з 25.03.2022 по 06.12.2025 або за період з 01.03.2024 по 06.12.2025.

Позивач, на думку відповідача, не подав жодного розрахунку належної суми індексації-різниці, порівняння з фактично виплаченими сумами, виписок з особової справи чи платіжних відомостей, які б свідчили про заборгованість. Без таких доказів твердження про бездіяльність відповідача вважає голослівними та не підтвердженими.

У період служби позивача (з березня 2022 по грудень 2025) загальних підвищень посадових окладів не відбувалося. Індексація-різниця, що утворилася в березні 2018 року (фіксована сума за посадою/званням позивача), нараховувалася та виплачувалася щомісяця разом з основним грошовим забезпеченням за умови перевищення порогу індексу споживчих цін.

Відповідач не має інформації про невиплату такої фіксованої різниці за вказаний період – виплати проводилися в повному обсязі відповідно до наказів командира частини, фінансових планів та звітності. Позивач не надав жодного розрахунку фіксованої різниці саме для його посади, звання, вислуги та не довів, що розмір підвищення в березні 2018 року був меншим за можливу індексацію в той момент. Відповідно до статті 9 Закону № 1282-XII та пункту 6 Порядку № 1078 індексація проводиться за місцем отримання грошового забезпечення щомісяця разом з основними виплатами. Після виключення зі списків особового складу 06.12.2025 позивач вибув з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Додатково зазначив, що на день виключення зі списків з позивачем проведено повний остаточний розрахунок за всіма видами грошового забезпечення, що підлягають виплаті при виключенні, включаючи всі складові індексації (поточну індексацію та фіксовану індексацію-різницю, що утворилася після підвищення окладів у березні 2018 року за постановою КМУ від 30.08.2017 № 704). Виплати здійснено в повному обсязі відповідно до діючих норм, наказів МОУ, кошторису частини та фінансових документів. Позивач не надав жодних доказів невиплати саме індексації-різниці за період з 22.03.2022 по 29.02.2024. Грошовий атестат та довідки про грошове забезпечення фіксують загальні нараховані та виплачені суми за періоди служби, але не містять інформації про заборгованість за індексацією-різницею. Відсутні: власний розрахунок позивача належної суми індексації-різниці з урахуванням раніше виплачених сум, порівняння з платіжними відомостями, виписки з особової справи чи акти звірки. Без цих доказів твердження про бездіяльність відповідача є голослівними та не підтвердженими.

Узагальнюючи викладене, вважає дії Військової частини НОМЕР_1 були вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства України та у межах повноважень, жодної бездіяльності чи протиправних дій з боку військової частини НОМЕР_1 допущено не було.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Відповідно до наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №340 від 06.12.2025 ОСОБА_1 з 06.12.2025 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.9).

В той же час військовим квитком позивача серії НОМЕР_2 підтверджено, що у період з 25.03.2022 по 06.12.2025 позивач дійсно проходив військову службу у відповідача (а.с.6-8).

З особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2022-2025 роки у період проходження позивачем військової служби у В/ч НОМЕР_1 слідує, що індексація-різниця грошового забезпечення не нараховувалася у спірний період, що не заперечується відповідачем.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Постанова № 704 вступила в дію 01 березня 2018 року, якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців, та у пункті 2 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, у березні 2018 року відбулося зростання грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд зазначає, що порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної індексації » та «індексації-різниці».

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15 березня 2018 року передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Відтак, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, ОСОБА_1 має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі №260/6386/21.

Як встановлено судом, позивач з25.03.2022 по 06.12.2025 проходив військову службу у В/ч НОМЕР_1 . Крім того, згідно даних військового квитка серії НОМЕР_2 Військова частина № НОМЕР_3 є першим місцем служби позивача (а.с.10). Тобто станом на березень 2018 року позивач не проходив військову службу, та відповідно права на індексацію грошового забезпечення в березні 2018 року не мав.

Враховуючи положення абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 та фактичні обставини спірних правовідносин, позивач не набув права на отримання індексації-різниці, оскільки індексації йому у місяці підвищення доходу (у березні 2018 року) не виплачувалась, а отже відсутня сума індексації для розрахунку індексації-різниці.

На момент підвищення тарифних ставок в березні 2018 року, згідно із постановою Кабінету Міністрів України №704, позивач не проходив військову службу та не отримував доходу, а отже в спірних правовідносинах не можливо розрахувати розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року та дослідити перевищення розміру підвищення доходу суми можливої індексації, оскільки розмір підвищення доходу ОСОБА_1 в березні 2018 року має обчислюватись виходячи з суми грошового забезпечення позивача (включно зі всіма складовими грошового забезпечення, які не мають разового характеру), яке в лютому та березні 2018 року йому не нараховувалось і не виплачувалось.

Крім того, застосування положень абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078 можливе тільки у разі якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби військовослужбовцем, якщо розмір підвищення його доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

На підставі викладеного, оскільки законодавчого підвищення посадового окладу позивача протягом спірного періоду не відбулося (останнє підвищення для військовослужбовців було на підставі постанови №704 з 01.03.2018, коли позивач ще не проходив службу), а тому правові підстави для нарахування та виплати йому індексації-різниці, про яку йдеться в абзацах 4-6 пункту 5 Порядку №1078, відсутні.

Відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078, для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

За таких обставин, суд вважає, що позивач не набув права на отримання індексації-різниці, оскільки за спірні періоди проходження служби (25.03.2022 по 06.12.2025 у В/ч НОМЕР_1 ) не мало місце підвищення постійних складових грошового забезпечення військовослужбовців, а тому у відповідача не виникло обов`язку порівнювати суму підвищення доходу з нарахованою за цей місяць позивачеві індексацією.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя А.Я. Ксензюк