Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №552/2662/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/2662/25 Номер провадження 22-ц/814/681/26Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,

розглянула в судовому засіданні в м. Полтаві, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент Банк" на заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 серпня 2025 року, по справі за позовом Акціонерного товариства "Акцент Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2025 року АТ «А-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ155101715779488421 від 15.05.2024 в розмірі 69465,15 грн., станом на 04.04.2025, яка складається з 45800 грн. заборгованості за кредитом, 21303,80 грн. заборгованості по відсоткам та 2361,35 грн. заборгованості за пенею.

Позов обґрунтований тим, що 15.05.2024 між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до якого позичальник отримав 45800 грн. строком на 36 місяців зі сплатою комісії 55% щорічно.

Неналежне виконання ОСОБА_1 обов`язків по своєчасній сплаті кредиту, призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 04.04.2025 становить 69465,15 грн. та підлягає стягненню в судовому порядку.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 серпня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент банк" заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101715779488421 від 15.05.2024 в розмірі 67103,80 грн. на відшкодування понесених судових витрат 2349,37 грн, а всього 69453,53 грн.

Визнаючи обґрунтованими позовні вимоги в частині тіла кредиту та відсотків, суд відмовив в стягненні неустойки, зважаючи на те, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, що зазначено в п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Не погодившись з вказаним рішенням, АТ «А-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та хвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Зокрема вказує, що норми ЦК України є загальними, а не спеціальними на відміну від ЗУ «Про споживче кредитування», а тому не підлягають застосуванню.

Вважає, що з 24 січня 2024 року відсутня законодавчо визначена заборона на нарахування неустойки, яка підлягає стягненню з позичальника з підстав прострочення ним виконання зобов`язання.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотків відповідачем не оскаржується, а тому в колегії суддів відсутні підстави для його перегляду в цій частині.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 травня 2024 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №АВН0СТ155101715779488421 відповідно до умов якого останній отримав 45800 грн. терміном на 36 місяців, під 55% річних.

Неналежне виконання умов договору призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 04.04.2025, згідно наданих банком розрахунків становить 69465,15 грн.,з яких 45800 грн. заборгованість за кредитом, 21303,80 грн. заборгованість по відсоткам та 2361,35 грн. заборгованість за пенею.

Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотками, суд встановив наявність кредитних правовідносин між сторонами та неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, яку і стягнув відповідно до наданого банком розрахунку.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення неустойки, суд дійшов висновку про безпідставність вказаних вимог, оскільки під час дії воєнного стану позичальник звільняється від сплати неустойки.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду та звертає увагу на наступне.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторонами не заперечується укладання спірного кредитного договору, отримання позичальником кредитних коштів та неналежне виконання умов, що призвело до виникнення заборгованості.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що відповідно до Закону України від 15.03.2022 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Тобто законодавчо врегульовано звільнення позичальника від сплати неустойки за прострочення зобов`язання, в зв`язку з чим місцевий суд правомірно відхилив вимоги банку в частині стягнення неустойки.

Доводи апеляційної скарги про те, що норми ЦК України в даному питанні є загальними та поступаються в пріоритеті застосуванню нормам спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», є помилковими, оскільки за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Апелянт з посиланням на п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» зазначає, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Вказане на думку банка свідчить про відсутність заборони на нарахування неустойки після 24 січня 2024 року

Разом з тим, надаючи оцінку приписам п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» та п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які застосував суд першої інстанції, відхиляючи позовні вимоги в частині стягнення неустойки, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, як постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент банк" залишити без задоволення.

Заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 березня 2026 року.

Судді : Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Карпушин Г.Л.