Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №524/6455/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/6455/24 Номер провадження 22-ц/814/85/26Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

на заочне рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 04 грудня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року позивач, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог вказано, що 27 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , було укладено електронний договір № 4290125 про споживчий кредит у розмірі 15 000,00 грн. строком на 30 днів, тобто до 26.11.2021 року, зі сплатою процентів в розмірі 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом та комісії за надання кредиту у розмірі 1650,00, яка нараховувалася за ставкою 11,00% від суми кредиту одноразово. Кошти надавалися позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти.

09 лютого 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 809-МЛ, відповідно до вимог якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги за кредитними договорами до вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і за договором, укладеним з ОСОБА_1 .

У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за договором, станом на день відступлення права вимоги, утворилася заборгованість у розмірі – 67 272,00 грн., яка складається із: 15 000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 50 625,00 грн. - заборгованість за процентами та 1650,00 грн. - заборгованість за комісією, яку позивач просив стягнути з відповідача на їх користь, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рішенням Автозаводськиого районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 червня 2024 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задоволено частково.

Стягнуто з з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4290125 від 27.10.2021 року у загальному розмірі 22 275,00 грн, що складається із: 15 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 5625,00 грн заборгованості за процентами та 1650,00 грн заборгованості за комісією, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 802,06 грн.

Відмовлено ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за процентами у розмірі 45 000,00 грн та коштів у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1620,34 грн.

З вказаним рішенням не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення місцевого суду та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, вирішивши питання стягнення судових витрат на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 04 грудня 2024 року є незаконним та необґрунтованим у частині відмови в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно обмежив нарахування процентів та відмовив у стягненні всієї заявленої суми заборгованості, задовольнивши позовні вимоги лише частково.

Вказує, що підписуючи кредитний договір№ 4290125 від 27.10.2021 року, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи, ціну позову, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 в електронному вигляді було укладено договір про споживчий кредит № 4290125, який підписано електронним підписом позичальника та за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 15000,00 грн зі сплатою процентів в розмірі 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, строком кредитування 30 днів, до 26.11.2021 року (а.с. 9-13).

Сторони погодили розмір комісії за надання кредиту 1650,00 грн., яка нараховується за ставкою 11,00% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1. договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 22275,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Пунктом 4.2. договору вказано, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1. договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства.

Згідно з п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником товариству через Веб - сайт або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в Особистому кабінеті позичальника.

Відповідно до п. 6.3. Договору, приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, зокрема, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством, що розміщені на веб - сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 6.4. Договору укладення Товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Згідно з Додатком № 1 до Договору про споживчий кредит № 4290125 від 27.10.2021 року сторони затвердили Графік платежів та орієнтовну вартість кредиту (а.с. 13 зворот).

За даним Графіком, 26.11.2021 року відповідач зобов`язався погасити суму кредиту в розмірі 15000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 5625,00 грн та комісію за надання кредиту в розмірі 1650,00 грн.

До укладання договору про споживчий кредит, позичальник ознайомився з паспортом споживчого кредиту та підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Отже, судом встановлено, що відповідач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , з яким було укладено договір № 4290125 від 27.10.2021 року, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) f91808 (а.с. 15).

Укладений договір про споживчий кредит було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти в розмірі 15 000 грн, відповідно до умов п. 1.2. договору на його банківську картку, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.

Факт перерахування грошових коштів відповідачу у розмірі 15000,00 грн підтверджується платіжним дорученням № 59707554, від 27.10.2021 року (а.с. 16 зворот).

09 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 80-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 18 (зворот) - 22).

09 лютого 2022 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв від ТОВ «Мілоан» Реєстр боржників із кількістю боржників 3186 (а.с. 23).

Кредитний договір, укладений 27.10.2021 року з ОСОБА_1 вказаний у Реєстрі боржників за № 1957.

Так, згідно наявного у справі витягу реєстру боржників за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором у розмірі 67 275,00 грн, яка складається з: 15000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 50625,00 грн заборгованості за процентами та 1650,00 грн. боргу по комісії (а.с. 24).

При визначенні правильно нарахованих відсотків, колегія суддів з`ясовує підстави виникнення між сторонами договірних відносин.

Так, в частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами частини першої статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої та другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина друга статті 639 ЦК України передбачає, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

На підставі частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що 27 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було досягнуто згоди з усіх істотних умов та в подальшому укладено кредитний договір № 4290125 в електронній формі, який підписано відповідачем у формі одноразового ідентифікатора та згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 15000,00 грн.

Щодо нарахування заборгованості за відсотками.

З приводу стягнутих судом першої інстанції відсотків, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

У відповідності до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Приписами статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів (відсотків), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Постановами Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Із наведеного вбачається, що під час дії договору розмір і порядок сплати процентів визначаються умовами такого договору, а сторони реалізують свої права та виконують обов`язки відповідно до нього. Після закінчення строку дії договору, за наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.

При цьому, очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а, отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а, отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Відповідна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Згідно з пунктом 1.3 кредит надається строком на 30 днів з 27.10.2021. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредиту – 26.11.2021.

Відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом складають: 5625,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6.)

Тип процентної ставки за цим Договором – фіксована (п. 1.7).

Підписавши договір, сторони погодилися на укладення договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.

Також сторонами погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру та є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Колегія суддів окремо звертає увагу, що пунктом 2.3. кредитного договору передбачено для споживача право на продовження (пролонгацію) строку кредиту у випадку неможливості виконання зобов`язання у встановлений термін у повному обсязі.

Однак, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що відповідач скористався таким правом.

Таким чином, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що відповідно до п. 1.4 договору про споживчий кредит № 4290125 від 27.10.2021 року термін повернення кредиту визначено 26.11.2021 року, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам після 26.11.2021 року відповідно до п. 1.6, 2.3.1.2 договору - відсутні.

За таких обставин, районний суд дійшов обґрунтованого висновку, що правових підстав для нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування у кредитодавця не було, а вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами, нарахованими після 26.11.2021 року у розмірі 45 000,00 грн - задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене та з урахуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду, апеляційний суд дійшов висновку, що нарахування відсотків за користування кредитом після 26.11.2021 року, тобто після спливу строку його повернення, визначеного пунктом 1.4. договору, є безпідставним, оскільки право кредитодавця нараховувати проценти припинилося зі спливом встановленого договором строку кредитування.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що мотиви апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що заочне рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 04 грудня 2024 року слід залишити без змін.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 04 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26 березня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль