Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №387/769/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2026 року м. Кропивницький

справа № 387/769/25

провадження № 22-ц/4809/455/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді – Дуковський О. Л., Письменний О. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2025 року (суддя Солоненко Т.В.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі – ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду з позовною заявою, відповідно до якої просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 (далі – Позичальник) заборгованість за кредитним договором від 18 червня 2024 року № 00-9819495 у розмірі 14638,00 грн, яка складається з 7475,00 грн заборгованості за тілом та 7163,00 грн заборгованості за відсотками. Також позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 18 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (далі - ТОВ «Макс Кредит») та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-9819495 у формі електронного договору з використанням електронного підпису на загальну суму 6500,00 грн. Кредитна лінія надається на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом. 17 грудня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн фінанс») укладено договір факторингу №17122024-МК/Онлайн, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. У подальшому між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу від 02 квітня 2025 року № 020425-У. На підставі зазначеного договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором.

Зазначає, що згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов`язалася вчасно повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у порядку, визначеному цим договором. Однак, відповідач своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконав.

У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за Кредитним договором, позивач вимушений звернутись до суду з позовом у даній справі.

Відзив на позовну заяву

У поданому до суду першої інстанції відзиві на позов відповідач просить у позовних вимогах відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що у матеріалах справи відсутні належні докази переходу права вимоги до ТОВ «Юніт Капітал». Вважає, сфабрикованим наявність у платіжній інструкції №415 від 14 квітня 2025 року призначення платежу: «за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 020425-У від 02.04.2025 року». Повідомляє, що планує понести витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн (а.с. 89-91).

Відповідь на відзив

Згідно з додатковими поясненнями позивач не погоджується з доводами відповідача та наполягає на тому, що ним належно і достатньо доведений факт переходу права вимоги до відповідача за Кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», а в подальшому – до ТОВ «Юніт Капітал». Стверджує, що платіжна інструкція №415 від 14 квітня 2025 року містить всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа. Щодо витрат відповідача на правову допомогу звертає увагу, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження їх понесення (а.с. 109-113).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії №00-9819495, укладеного 18 лютого 2024 року, у розмірі 13 663,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 500,00 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 7 163,00 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; здійснено розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взяв на себе зобов`язання, які належним чином в установлений договором строк не виконав. За розрахунком позивача на час звернення до суду за відповідачем рахується заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 14638,00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 6500,00 грн, заборгованість за відсотками 7163,00 грн, заборгованість за комісією 975,00 грн.

Проте, з огляду на надані суду матеріали, суд вважав неправомірною вимогу позивача про стягнення з відповідача комісії, оскільки у цій справі комісійна винагорода за надання кредиту відповідає загальним зобов`язанням кредитної установи та звичайній її діяльності. З урахуванням викладеного, у задоволенні вимоги про стягнення комісії за надання кредиту суд відмовив, дійшовши висновку про нікчемність положень пунктів Кредитного договору, що визначають плату за обслуговування кредиту.

Дослідивши обставини набуття позивачем права вимоги до відповідача за Кредитним договором, суд виснував, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права.

За викладеного, суд вказав на наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту у розмірі 6500,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 7163,00 грн.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у даній справі, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах позивача до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про відсутність в матеріалах справи належних доказів переходу права вимоги саме до ТОВ «Юніт Капітал». Звертає увагу на те, що на початковій сторінці договору факторингу та на сторінці, де вказано, що ОСОБА_1 числиться за номером 427, відсутні підписи та печатки сторін договору. Вважає, що відсутність підписів і печаток на додатку та реєстрі боржників до договору факторингу № 020425-У від 02 квітня 2025 року ставить під сумнів факт укладення правочину між сторонами.

Повідомляє, що відповідач планує понести судові витрати під час розгляду справи, які складають суму витрат на правничу правову допомогу у розмірі 8 000 грн.

Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу

У поданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зазначає, що позивачем надано докази того, що перехід права вимоги відбувся належним чином, оскільки відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу № 020425-У від 02 квітня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14 638,00 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу та копією платіжної інструкції, що свідчить про сплату ціни продажу за Договором факторингу.

Стверджує, що заперечення відповідача щодо правомірності набуття права вимоги є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи, а Позивачем документально підтверджено законність набуття права вимоги за кредитним договором.

Наголошує, що надання копій документів або витягів, які підтверджують право вимоги або містять інформацію, необхідну для реалізації цього права, може здійснюватися безпосередньо особою, до якої перейшло право вимоги. Такий підхід гарантує збереження принципу конфіденційності та захисту персональних даних, оскільки доступ до інформації обмежується лише тими суб`єктами, які мають юридичну необхідність або повноваження для її отримання. Подані витяги з реєстрів прав вимоги за договором факторингу відповідають вимогам, встановленим законодавством України.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу вказує, що відповідач не додає жодного доказу на підтвердження понесених судових витрат, що є підставою для відмови у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на професійну допомогу (а.с. 193-199).

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 29 грудня 2025 року апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2025 року залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідно до ухвали апеляційного суду від 12 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з ухвалою апеляційного суду від 22 січня 2026 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 червня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) в електронній формі укладено договір кредитної лінії №00-981945 (Кредитний договір, а.с. 55-59), за умовами п. 1.1 якого Кредитодавець надає Позичальнику кредит в національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з п. 1.2. Кредитного договору сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає 6500,00 грн.

Відповідно до п. 1.3. Кредитоного договору строк дії кредитної лінії 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту Кредитодавцю в останній день строку кредитування 13 червня 2025 року згідно умов п. 3.4. цього договору.

Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 03 липня 2024 року та на кожний 15 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (п.1.4. Кредитного договору).

Умовами п.1.5, пп. 1.5.1 Кредитного договору визначено, що тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка складає 1,45% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього договору.

Відповідно до п. 2.8. Кредитного договору Кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 18 червня 2024 року. Сума кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 6500,00 грн на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15,00% від суми кредиту, що складає 975,00 грн, яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.4. цього договору. Позичальник зобов`язаний здійснити оплату комісії за надання кредиту та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме 13 червня 2025 року (п.п.1.6, 3.4. Кредитного договору).

Кредитний договір Позичальником підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора 77964 (а.с. 59, 67), а також підписано Графік платежів за Кредитним договором (а.с. 59 на звороті) та Паспорт споживчого кредиту (а.с. 65-66).

На підтвердження факту перерахування коштів позивачем надано інформаційну довідку №1401/12 від 23 грудня 2024 року з додатком, у якій ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті торговця через платіжні сервіси «Platon» було проведено успішні транзакції, зокрема: дата та час проведення транзакції 18 червня 2024 року о 12:28:09, сума транзакції 6500,00 грн, маска картки клієнта НОМЕР_1 (а.с. 68-72).

З довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 21 червня 2025 року №20.1.0.0.0/7-250617/55921-БТ та виписки за договором б/н за період 18 червня 2024 року по 23 червня 2024 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 18 червня 2024 року були зараховані кошти сумі 6500,00 (а.с. 100-103).

Згідно з розрахунком заборгованості Позичальника, виконаного ТОВ «Макс Кредит», за Кредитним договором станом на 17 грудня 2024 року рахується заборгованість у розмірі 14638,00 грн, з яких: сума заборгованості за основним зобов`язанням 6500,00 грн., сума заборгованості за нарахованими відсотками 7163,00 грн, сума заборгованості за нарахованими комісіями 975,00 грн, штрафні санкції згідно умов договору 3250,00 грн (а.с. 9).

17 грудня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) укладено договір факторингу №17122024-МК/Онлайн (а.с.10-20), за яким у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту суму фінансування, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові права вимоги за укладеними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги.

Згідно із п. 2.2 цього договору, перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому - передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому -передачі реєстру боржників підтверджує факт переході від Клієнта до Фактора прав вимоги відповідно до реєстру боржників та є невід`ємною частиною цього договору.

За актом прийому-передачі реєстру боржників від 17 грудня 2024 року, що є Додатком № 2 до договору факторингу від 17 грудня 2024 року №17122024-МК/Онлайн, Клієнт передав, а Фактор прийняв реєстр боржників Клієнта від 17 грудня 2024 року, складений за формою згідно із Додатком № 1 до договору. Загальна сума заборгованості – 96819668,50 грн (а.с. 20)

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 17 грудня 2024 року №17122024-МК/Онлайн ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до боржника –ОСОБА_1 за Кредитним договором у загальній сумі 14638,00 грн, з яких: залишок заборгованості по тілу кредиту - 7475,00 грн, залишок заборгованості по відсоткам - 7163,00 грн, штрафні санкції - 3250,00 грн (а.с. 24-25).

02 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (Фактор) укладено договір факторингу №020425-У (а.с.26-32), за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язалось відступити ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якої настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2. договору факторингу від 02 квітня 2025 року №020425-У перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому - передачі реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому - передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Сторонами договору факторингу підписано акт від 02 квітня 2025 року, яким передано Фактору реєстр боржників у кількості 1233, після чого, з урахуванням п. 1. 2. договору, від Клієнта до Фактора перейшли права вимоги щодо заборгованостей до боржників (а.с. 33).

Згідно з витягом з Реєстру боржників від 02 квітня 2025 року до договору факторингу №020425-У ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у загальній сумі 14638,00 грн, з яких: прострочене тіло - 7475,00 грн, прострочені відсотки - 7163,00 грн (а.с.36-37).

Матеріали справи містять докази здійснення оплати за зазначеними вище договорами факторингу (а.с. 21-23, 35).

Відповідно до виписки з особового рахунку за Кредитним договором за відповідачем станом на 07 травня 2025 року рахується заборгованість у розмірі 14638,00 грн, що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту - 7475,00 грн та простроченої заборгованості за процентами - 7163,00 грн (а.с. 8).

04 квітня 2025 року позивач направив відповідачу досудову вимогу про погашення боргу за кредитним договором, яка останнім залишена без відповіді та реагування (а.с. 49-51).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону відповідає не у повній мірі, враховуючи наступне.

Колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції щодо укладення Кредитного договору між відповідачем та TOB «Макс Кредит». Також апеляційний суд вважає встановленим та належним чином підтвердженим факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 6500,00 грн за Кредитним договором.

Оскаржуване судове рішення зазначеним висновкам апеляційного суду не суперечить.

Варто зауважити, що відповідачем зазначені обставини не заперечувались.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором не виконав, кредитні кошти у загальній сумі 6500,00 грн у межах встановленого строку Позичальнику не повернув.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо вимог позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 7163,00 грн, апеляційний суд виходить із того, що відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості, Кредитодавцем відсотки за користування кредитом нараховувались у межах строку кредитування на фактичну заборгованість за кредитом, тобто у відповідності до умов Кредитного договору.

Оскільки відповідачем не було спростовано правильність здійсненого розрахунку, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що заборгованість за відсотками за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача у пред`явленій до стягнення сумі – 7163,00 грн.

Щодо висновків суду першої інстанції про наявність у позивача права вимоги до відповідача за Кредитним договором, а також доводів апеляційної скарги про відсутність такого права, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст.1078 ЦК України).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ч. 2 ст. 1078 ЦК України).

Виходячи з викладеного, Верховним Судом у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 зроблено наступні висновки.

Допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

- наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (ч. 1 ст. 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

- майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (ч. 1 ст. 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

- у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

- майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

У справі, яка переглядається встановлено, що на підставі укладених між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» й у подальшому - між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» договорів факторингу позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором, строк виконання якої на момент відступлення ще не настав, що не суперечить вимогам чинного законодавства та наведеній позиції Верховного Суду.

Щодо належності та допустимості доказів переходу права грошової вимоги за Кредитним договором до позивача, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Реєстри прав вимоги в межах договорів факторингу містять інформацію, яка відповідно до законодавства України належить до таємниці фінансової послуги. Це положення закріплене в ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», де зазначено, що конфіденційна інформація, яка стосується фінансових послуг, не підлягає розголошенню без згоди відповідних осіб, крім випадків, прямо передбачених законом. У контексті договорів факторингу така інформація включає деталі щодо боржників, їхніх зобов`язань .

Крім того, реєстри прав вимоги містять персональні дані боржників, які захищені Законом України «Про захист персональних даних». Відповідно до цього закону, будь яка обробка або передача таких даних можлива лише за згодою суб`єкта персональних даних або в межах чітко визначених правових підстав. У разі надання таких даних без правових підстав може виникнути загроза порушення прав осіб, чиї дані зазначені в реєстрі.

Колегією суддів враховано, що чинне законодавство України не містить чітких вимог щодо форми витягів з реєстрів, які підтверджують перехід права вимоги за договорами факторингу. У контексті ст.ст. 512 та 1077 ЦК України, перехід права вимоги може підтверджуватися документами, які належним чином фіксують факт укладення договору факторингу та передачі прав. Це можуть бути засвідчені копії витягів, електронні документи або документи, підписані обома сторонами договору. Законодавець не встановлює вичерпного переліку чи форми таких документів, що вказує на необхідність їх оцінки з точки зору загальних критеріїв допустимості та належності, передбачених ЦПК України.

З матеріалів справи, що переглядається, вбачається, що подані витяги з Реєстру боржників до договорів факторингу містять всю необхідну інформацію щодо боржника, стягнення з якого заборгованості за Кредитним договором є предметом спору у даній справі.Зокрема, копія витягу Реєстру Боржників № б/н від 02 квітня 2025 року до Договору факторингу № 020425-У від 02 квітня 2025 року, має усі необхідні реквізити, а саме: назву, форму, погоджену сторонами, підписи сторін та основну інформацію, яка чітко підтверджує факт переходу права вимоги за Кредитним договором.

Викладене свідчить, що перехід права вимоги за Договором факторингу № 020425-У від 02 квітня 2025 року був спрямований на фактично існуюче зобов`язання, що підтверджує реальність предмета передачі та узгоджується з вимогами чинного законодавства щодо правомірності відступлення права вимоги.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження наявними у справі матеріалами.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21).

Беручи до уваги викладене вище та враховуючи, що унаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ «Юніт Капітал», на переконання суду апеляціної інстанції, позивачем належним чином доведено факт виникнення у нього права вимоги за Кредитним договором.

Таким чином, оскільки, як уже зазначалось, доказів належного виконання відповідачем кредитних зобов`язань матеріали справи не містять, натомість, належними доказами у справі підтверджується факт передання від TOB «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» права дійсної вимоги за Кредитним договором,колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність визначених законом підстав для стягнення з Позичальника на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у сумі 6500,00 грн та відсоткам за користування кредитом у сумі 7163,00 грн.

Заперечень щодо здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат, зокрема, витрат позивача на правову допомогу, подана відповідачем апеляційна скарга не містить, а тому рішення суду у відповідній частині апеляційним судом не переглядається.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що за вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23 зазначила, що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

У справі, що переглядається, зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за кредитним договором від 18 червня 2024 року № 00-9819495 у розмірі 14 638,00 грн, яка складається з 7475,00 грн заборгованості за тілом та 7163,00 грн заборгованості за відсотками, а також відшкодувати за рахунок відповідача понесені ним судові витрати.

Однак, зміст оскаржуваного рішення свідчить, що суд першої інстанції, всупереч принципу диспозитивності цивільного судочинства, розглянув по суті вимогу про стягнення з відповідача комісії у сумі 975,00 грн, яка позивачем фактично не пред`являлася.

Колегія суддів вважає, що зазначене процесуальне порушення неможливо усунути інакше, як шляхом зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції шляхом виключення з його мотивувальної частини мотивів та висновків суду щодо стягнення з відповідача комісії за Кредитним договором.

При цьому, загальний висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» у даній справі апеляційним судом залишається незмінним, оскільки судом правомірно задоволено вимогу про стягнення з відповідача тіла кредиту у сумі 6500,00 грн, тоді як згідно з прохальною частиною позовної заяви позивач безпідставно просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 7475,00 грн.

За викладеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За вимогами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, оскільки рішення суду першої інстанції підлягає зміні лише в частині мотивів його ухвалення, новий розподіл судових витрат апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2025 року змінити, виключивши з його мотивувальної частини мотиви та висновки суду щодо стягнення комісії за кредитним договором.

У решті рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

О. А. Письменний