Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №640/8964/20 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 квітня 2026 р. Справа № 640/8964/20

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 суму збитку у розмірі 5555,19 грн.

Позов мотивовано тим, що за наслідками фінансового аудиту встановлено, що в результаті неправомірних дій позивача проведено безпідставну виплату коштів на суму 5555,19 грн. Тому позивач стверджує, що відповідач заподіяв грошові збитки, які просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2020 року відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати суддею одноособово, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та усі наявні докази.

Відповідач, у визначені судом строк не надав відзив на позовну заяву, у зв`язку з чим, суд на підставі вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою від 10.03.2025 Вінницьким окружним адміністративним судом прийнято дану справу до свого провадження.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (військова частина тпольова пошта НОМЕР_2 ) та з 17.03.2015 по 16.11.2016 займав посаду відповідального виконавця стройової частини, на яку покладено завдання ведення діловодства військової частини.

У період з 24.01.2018 року по 16.02.2018 року було проведено аудит відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).

Позивач, вважаючи, що відповідачем завдано шкоді державі на суму 5555,19 грн., звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (надалі Статут).

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до ст. 16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно зі ст. 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Оцінюючи доводи позивача, що виплачені відповідачем колишнім військовослужбовцям кошти є нанесеними збитками, суд врахував, що станом на час виникнення спірних правовідносин підстави та порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців та призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами регулює Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР (далі - Положення №243/95-ВР).

Згідно з п.2 вказаного Положення №243/95-ВР відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Отже, для оцінки доводів позивача має значення встановлення факту заподіяння прямої дійсної шкоди, встановлення причин її виникнення та наслідків. При цьому, законодавчою умовою для стягнення шкоди є встановлення однієї з причин її виникнення: розкрадання, пошкодження майна, втрата або незаконне використання майна, погіршення або зниження його цінності. Додатково має бути встановлений наслідок такої шкоди - спричинення додаткових витрат для відновлення або придбання матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Крім того, на підставі п.3 Положення №243/95-ВР військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки.

Відповідно до абз.2 п.17 Положення №243/95-ВР у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

На підставі п.19 Положення №243/95-ВР розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; ступень вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

Тобто, за вимогами вказаного Положення передбачено, що військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність за наявності: заподіяння прямої дійсної шкоди, протиправної їх поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди, вини у заподіянні шкоди.

Згідно з п.23 Положення №243/95-ВР, якщо вину військовослужбовця чи призваного на збори військовозобов`язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

У свою чергу суд зауважує, що до позовної заяви надано акт службового розслідування щодо перевірки обставин, встановлених у звіті аудиторського дослідження, однак наказ про притягнення позивача до матеріальної відповідальності позивачем не надано.

Також, відповідно до положень вищенаведеного Порядку обов`язковими умовами притягнення до матеріальності відповідальності за фактом заподіяння матеріальної шкоди є встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб, що встановлюються службовим розслідуванням призначеним командиром (начальником) військової частини, та наявності у діях винних осіб причинного зв`язку, вини та протиправності поведінки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до матеріальної відповідальності може бути притягнено військовослужбовця, у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди. Отже чітко визначено, що необхідно встановити вину в діях саме того військовослужбовця, що притягується до матеріальної відповідальності.

Як вбачається з позовної заяви, підставою для висновку позивача про заподіяння відповідачем матеріальної шкоди державі був наслідок проведеного аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 .

Матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що саме з вини позивача державі було завдано збитки у зв`язку з неналежним виконанням ним службових обов`язків.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не встановлено та не доведено жодними доказами завдання дійсної прямої шкоди відповідачем внаслідок його бездіяльності.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до ч.2 ст.74 КАС України не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми згідно зі ст.76 КАС України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тому суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача та недоведеність заявлених позовних вимог до відповідача, який не є суб`єктом владних повноважень.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Рішення суду складено 03.04.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна